Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/3944/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2019. Зареєстровано: 25.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 22.07.2019 (частково)
Результат оскарження 22.07.2019 Апеляційний суд Миколаївської області: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/487/238/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 487/3944/18 
		Провадження № 2/487/238/19 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11.03.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря Гречаної А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Миколаївліфт» про стягнення недорахованої суми індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		18.06.2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 ізпозовною заявоюдо КП«Миколаївліфт» про стягнення недорахованої суми індексації заробітної плати у розмірі 13895,36 грн., мотивуючи своїх вимоги тим, що відповідачем не вірно нараховувалась індексація заробітної плати, а тому відповідач зобовязаний нарахувати та виплатити позивачу зазначену суму індексації заробітної плати. В подальшому представник позивача ОСОБА_2 надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій також просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 72334,50 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що позивач була прийнята на роботу до Колективного підприємства «Миколаївліфт» 28.04.1993 року. Звільнена із зазначеного підприємства 17.01.2018 року за власним бажанням. Так, за результатом здійснення громадського контролю фахівцями Миколаївської обласної ради профспілок виявлено не донарахування суми індексації заробітної плати за період з 2014 по 2017 рік у розмірі 13895,36 грн. Оскільки відповідачем не вірно нараховувалась індексація заробітної плати, відповідач зобовязаний нарахувати та виплатити позивачу зазначену суму індексації заробітної плати та середній заробіток за час затримки належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку. 
		Позивач до судового засідання не зявилась, надала до суду заяву, у якій просила проводити розгляд справи за участю її представника ОСОБА_2 та без її участі, позовні вимоги підтримала повністю. 
		Представник позивача ОСОБА_2 до судового засідання не зявилась, надала до суду заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
		Представник відповідача ОСОБА_3 до судового засідання не зявилася, надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позовні вимоги визнала частково у розмірі 11185,77 грн., на підставах викладених у відзиві. 
		Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили. 
		До суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_3, у якому остання зазначила, що не донарахування індексації заробітної плати позивачу виникло завдяки протиправній бездіяльності колишніх посадових осіб КП «Миколаївліфт» директора ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_5 Оскільки суми виплат, повязаних з індексацією заробітної плати позивача входять до складу фонду додаткової заробітної плати, а тому підлягають оподаткуванню та зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та на ставку військового збору, то розмір не донарахованої індексації заробітної плати позивача з травня 2014 року по грудень 2016 року включно становить 11185,77 грн. 
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу №2-Л та наказу №4-Л в період з 28.04.1993 року по 17.01.2018 року працювала старшим інспектором з кадрів на КП «Миколаївліфт».
		Згідно наказу №4-Л від 17.01.2018 року позивача було звільнено за власним бажанням в звязку з виходом на пенсію та проведено розрахунок по виплаті заробітної плати, після отримання якого позивач виявила факт невиплати грошових коштів в розмірі 13985,36 грн., у зв'язку з тим, що за час роботи на підприємстві не в повному розмірі нараховувалась індексація, яка передбачена ч. 6ст.95 КЗпП України,ЗУ «Про оплату праці»,ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення».
		Згідно розрахунку загального розміру суми невиплаченої індексації заробітної плати відповідно до вимогЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»складеним позивачем за період з травня 2014 року по грудень 2017 року індексація згідно вимогЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»складає 13895,36 грн.
		Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України з умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
		Відповідно до ст.2,4 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
		Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
		Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з місяця введення вдію цьогозакону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначеній у частині першій цієї статті.
		У відповідності дост. 16 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»спори, що виникають з питань індексації грошових доходів населення, вирішуються у судовому порядку.
		Згідно п.п.4,5 Порядку проведення індексації затвердженого Кабінетом міністрів України від 17.03.2003 року, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановлено для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Уразі підвищення розмірів заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Індекс споживчих цін для визначення порогу індексації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року. Базовим місцем вважається місяць прийняття працівника на роботу, якщо надалі його зарплата не підвищувалася, місяць, в якому востаннє збільшувалися грошові доходи працівника і місяць, в якому підвищено розмір мінімальної зарплати і у зв'язку з цим збільшилася заробітна плата працівника. Підвищення заробітної плати має перевищувати суму індексації, яка має нараховуватися в місяці зростання доходу. Базовим місяцем для проведення індексації є місяць підвищення розміру грошових доходів.
		Відповідно дост. 116 КЗпП Україниу разі звільнення працівника, в день звільнення всі суми, що належать йому від підприємства повинні бути виплачені.
		Крім того, згідно п.164.2.1. п.164.2, п.163.3 ст.164 Податкового кодексу України (далі ПКУ)до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку. 
		Згідно п.16-1 розділу 10 ПКУ до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 
		Згідно п.163.1 ст. 163 ПКУ, обєктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Згідно п.171.1 ст.171 Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
		З урахуванням викладеного вбачається, що суми виплат, повязаних з індексацією заробітної плати позивача входять до складу фонду додаткової заробітної плати, а тому підлягають оподаткуванню та зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та на ставку військового збору. Згідно п.167.1 ст.167 ПКУ Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. 
		Таким чином, розмір ПДФО становить 18%, військовий збір становить 1,5% (13895,36 х 18% = 2501,16 грн.;13895,36 х 1,5% = 208,43 грн.) 13895,36  2501,16  208,43 = 11185,77 грн. 
		З урахуванням викладеного розмір не донарахованої індексації заробітної плати позивача за період з травня 2014 року по грудень 2017 року становить 11185,77 грн. 
		В той же час, на теперішній час вказана заборгованість перед позивачем не погашена, у зв'язку з чим позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.01.2018 року по 18.01.2019 року у розмірі 72334,50 грн. 
		Відповідно до ст.43Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідност.117 КЗпПв разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Оскільки відповідачем до теперішнього часу не здійснено повного розрахунку з позивачем, то вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку підлягають до задоволення. 
		За змістом ч.2ст.117 КЗпПпідставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначеніст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13.03.2017р. у справі №6-259цс17.
		Розраховуючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує наступне.
		Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.20постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
		Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
		Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
		Таким чином, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.
		Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14 і є обов'язковою для судів України.
		У даному випадку двома останніми місяцями роботи, що передували звільненню позивача, є жовтень і листопад 2017 року.
		Із розрахунку суми середнього заробітку, який зазначений представником позивача у заяві про збільшення розміру позовних вимог, вбачається, що за 40 робочих днів (жовтень та листопад 2017 року)позивачу було нараховано 11620,36 (жовтень 2017 р.- 6616,20 грн., листопад 2017 р.- 5004,16 грн.).
		Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: (11620,36 : 40) = 290,50 коп., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, тривалість якого 249 робочих днів (за період з 19.01.2018 р. по 18.01.2019 р.), становить72334,50 грн., а з урахуванням суми податків58229,28 грн.
		Проте, згідно правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-259цс17, яка відповідно донормст. 417 ЦПК Україниє обовязковою для судів, при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
		За такого, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу.
		Враховуючи вказаний правовий висновок та положення п.20 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 року №13, суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати до 12000,00 грн.
		Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1
		У відповідності зіст. 141 ЦПК Україниз відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
		Керуючись ст. ст.12,76,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Миколаївліфт» про стягнення недорахованої суми індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні  задовольнити.
		Стягнути з Колективного підприємства «Миколаївліфт» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої індексації заробітної плати у розмірі 11185,77 грн. середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні у розмірі 12000,00 грн.
		Стягнути зКолективного підприємства «Миколаївліфт» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського Апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач:ОСОБА_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
		Відповідач:Колективне підприємство «Миколаївліфт», місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, ЄДРПОУ 05472620.
		 
		Суддя                    Гаврасієнко В.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...