Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 823/567/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2019. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 25.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		25 березня 2019 року 
		Київ
		справа №823/567/17
		адміністративне провадження №К/9901/32056/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Мельничук В.П., Федотов І.В.) у справі за адміністративним позовом Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		В квітні 2017 року Маньківська селищна рада Маньківського району Черкаської області (далі - Рада, позивач) звернулась до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 19 вересня 2016 року №0000502319 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		 
		Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є протиправним, оскільки єдиний внесок Радою сплачувався своєчасно та у повному обсязі; помилкове ж його перерахування за червень 2015 року на неналежний рахунок було виявлене позивачем самостійно та усунуто у найкоротший строк, а відтак застосування до нього штрафу та пені було безпідставним.
		 
		Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Приймаючи таке рішення, суд, хоча й погодився з доводами позивача про те, що помилкова сплата єдиного внеску на неправильний рахунок не створює передумов для застосування до нього штрафних санкцій, разом з тим прийшов до висновку про законність прийнятого відповідачем рішення з огляду на те, що платіжним дорученням №118 від 31 березня 2016 року Рада сплатила грошові кошти в сумі 58003,58 грн. на правильний рахунок, проте з призначенням платежу «Єдиний соціальний внесок нарахований на з/п за березень 2016 року», а не за червень 2015 року, тобто як поточний платіж.
		 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 19 вересня 2016 року №0000502319 про нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		 
		Задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що єдиний внесок за червень 2015 року Радою був сплачений своєчасно та у повному обсязі, оскільки сплата такого внеску в належній сумі, проте на помилковий рахунок, не може вважатись неналежним виконанням обов'язку з його сплати; разом з тим ані порядку, ані можливості перенесення позивачем коштів податку або обов'язкового платежу з одного рахунку призначення на інший не передбачено чинним законодавством, тому єдиним шляхом виправлення допущеної помилки для позивача було повернення таких коштів та повторна їх сплата за належними платіжними реквізитами, відтак застосування до нього оскаржуваним рішенням Інспекції від 19 вересня 2016 року №0000502319 штрафу та пені було безпідставним.
		 
		Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		 
		В касаційній скарзі Інспекція зазначала про правомірність прийнятого нею рішення, посилаючись на те, що, виходячи зі змісту статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), під сплатою єдиного внеску слід розуміти не лише списання коштів з рахунку платника, а й зарахування таких коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів; разом з тим згідно з пунктом 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку (тобто, у даному випадку, позивач); при цьому помилкове перерахування платником єдиного внеску коштів на невідповідні рахунки органу доходів і зборів, однак у розмірах та у строки визначені Законом №2464 не може розцінюватися як належне виконання таким платником зобов'язання зі сплати єдиного внеску, а тому сума такого внеску помилково сплачена на інший рахунок не може вважатися своєчасно сплаченою та є недоїмкою в розумінні Закону №2464; крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, платіжним дорученням №118 від 31 березня 2016 року Рада сплатила грошові кошти в сумі 58003,58 грн. з призначенням платежу «Єдиний соціальний внесок нарахований на з/п за березень 2016 року», а не за червень 2015 року, тобто як поточний платіж й відтак сплати внеску за червень 2015 року так і не відбулося.
		 
		В письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
		 
		Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 вересня 2016 року Інспекцією прийнято рішення №0000502319 про застосування до Ради штрафних санкцій у розмірі 55025,29 грн. та нарахування пені у розмірі 1601,96 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 липня 2015 року по 25 березня 2016 року.
		 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, Радою в порядку адміністративного оскарження подано скарги до Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України, однак рішеннями ГУ ДФС у Черкаській області за №782/23-00-10-0210 від 16 січня 2017 року, за №2960/23-00-10-0210 від 13 лютого 2017 року, Державної фіскальної служби України за №4337/5/99-99-11-02-02-25 від 21 березня 2017 року скарги залишені без розгляду.
		 
		В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.
		 
		Пунктом 2 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		 
		Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).
		 
		В силу положень частин 5, 6, 7 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
		 
		Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 9 цього Закону днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
		 
		Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску та застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
		 
		За змістом частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу; орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
		 
		Разом з тим відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 19 вересня 2013 року №493/815 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за №1667/24199 (яке було чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Положення №493) Міністерство доходів і зборів України (далі - Міндоходів) та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів (далі - територіальні органи Міндоходів) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).
		 
		Пунктами 3.1 - 3.4 розділу ІІІ Положення №493 встановлювалось, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.
		 
		На кінець операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум та/або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 територіальних органів Міндоходів, перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки головних управлінь Міндоходів на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.
		 
		До 10 год. 00 хв. наступного операційного дня страхові кошти з рахунків 3719 головних управлінь Міндоходів засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я Міндоходів у Казначействі України, на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених з власниками рахунків.
		 
		Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 Міндоходів, об 11 год. 00 хв. засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі України за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством України з власниками рахунків.
		 
		Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
		 
		Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (частини 4 та 5 статті 45 Бюджетного кодексу України).
		 
		Розділом 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України 26 червня 2002 року №122 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882 (далі - Положення), встановлено, що єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
		 
		ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 розділу 2 Положення).
		 
		У справі, яка розглядається, суди встановили, що Радою на підставі платіжного доручення №333 від 25 червня 2015 року, тобто у строк, встановлений частиною 8 статті 9 Закону №2464, було сплачено єдиний внесок за червень 2015 року в сумі 58003,58 грн. з призначенням платежу «Єдиний соціальний внесок нарахований на з/п за червень 2015 року», проте помилково на рахунок №33116340700295, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області для сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
		 
		30 березня 2016 року Рада, виявивши помилкове перерахування єдиного соціального внеску на неналежний рахунок, звернулася з листом за вих. №414/02-42 до контролюючого органу щодо повернення помилково зарахованих коштів для їх подальшого перерахування на правильний рахунок.
		 
		Згідно з випискою по рахунках позивача грошові кошти в сумі 58003,58 грн. були повернуті останній 30 березня 2016 року та вже на наступний день, тобто 31 березня 2016 року платіжним дорученням №118 сплачені на рахунок №37193201012319, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області для перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
		 
		Допущена Товариством помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.
		 
		За наведеного Верховний Суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
		 
		Що ж до тверджень відповідача (які також знайшли своє відображення й в рішенні суду першої інстанції) про те, що платіжним дорученням №118 від 31 березня 2016 року Рада сплатила грошові кошти в сумі 58003,58 грн. на правильний рахунок, проте з призначенням платежу «Єдиний соціальний внесок нарахований на з/п за березень 2016 року», а не за червень 2015 року, тобто як поточний платіж, то в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сплату Радою єдиного внеску безпосередньо за березень 2016 року в сумі 58493,35 грн.
		 
		Враховуючи викладене, висновок суду попередньої інстанції у справі, що розглядається, про протиправність рішення Інспекції від 19 вересня 2016 року №0000502319 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
		 
		Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...