Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/20162/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 21.03.2019
Номер судового провадження: 51-9665км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		21 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 759/20162/13-к
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/796/196/2018
		Провадження № 51  9665 км 18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		виправданої ОСОБА_6 ,
		її захисника адвоката ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110080000616 від 10 січня 2013 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		за ст. 286 ч. 2 КК України, 
		за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,  ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 . 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року 
		ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст. 286 ч. 2 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення. 
		Ухвалено процесуальні витрати віднести за рахунок держави.
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася в тому, що вона 08 листопада 2012 року приблизно о 18 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Шевроле Лачетті» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вул. Робітничій зі сторони вул. Палладіна в напрямку вул. Клавдіївська в м. Києві. Виконуючи маневр лівого пороту на перехресті з вул. Клавдіївська, порушила вимоги пунктів 1.3., 1.5., 10.1., 10.4. та 16.13. Правил дорожнього руху України, проявила неуважність до дорожньої обстановки, не пропустила автомобіль марки «Ауді 100» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під скеруванням ОСОБА_9 , який рухався на зустріч по вул. Робітничій зі сторони вул. Олевська в напрямку вул. Палладіна, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем марки «Ауді 100». Після зіткнення автомобіль марки «Ауді 100» некеровано відкинуло на зустрічну смугу руху, де відбулось його зіткнення з автомобілем марки «Форд Фьюжен» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_10 , який до зіткнення рухався на безпечній відстані позаду за автомобілем марки «Шевроле Лачетті». У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Форд Фьюжен» ОСОБА_11 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12  без задоволення. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокуроруказує на те, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 370, 419 КПК України не надав належної відповіді на доводи прокурора про наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Вважає, що зібрані докази беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_6 . Зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про визнання висновку автотехнічної експертизи від 
		12 листопада 2013 року № 442/ат недопустимим доказом, не зазначив підстав його недопустимості, виходячи із положень ст. 87 КПК України. Вважає, що судом апеляційної інстанції взагалі проігноровано доводи прокурора про те, що першопричиною дорожньо-транспортної пригоди було те, що саме ОСОБА_6 створила небезпечну та аварійну ситуацію на дорозі для водія ОСОБА_9 , виїхавши на смугу його руху, не пропустила його автомобіль, чим створила небезпеку для руху. Висновки апеляційного суду про недостатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 вважає незаконними та необґрунтованими. Указує на те, що суд апеляційної інстанції не навів належних підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою. 
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів та просить залишити її без задоволення.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
		ОСОБА_6 та її захисник  адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначали про безпідставність доводів касаційної скарги прокурора і просили залишити її без задоволення. 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
		Розумний сумнів  це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним. 
		Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме  винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Згідно з вимогамист. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
		Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону. 
		Мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами її вина в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_11 тяжкі тілесні ушкодження, які перебували між собою у прямому причинному зв`язку.
		Суд відповідно до вимог ст. 94 КПК Україниу судовому засіданні перевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів, у тому числі: показанням ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 листопада 2012 року; протоколу слідчого експерименту від 14 листопада 2013 року за участю ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 ; протоколу слідчого експерименту від 08 жовтня 2013 року за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; висновку судово-медичної експертизи від 03 травня 2013 року № 557/е; висновку судової автотехнічної експертизи від 12 листопада 2013 року № 422/ат; наданому стороною захисту висновку судової автотехнічної експертизи від 17 лютого 2014 року № 2-02/14; проведеному за клопотанням сторони обвинувачення та сторони захисту висновку повторної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 
		30 липня 2014 року № 15/15-52; показанням експертів ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та слідчого ОСОБА_24 . 
		Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		У випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
		Згідно з висновком судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 30 липня 2014 року № 15/15-52 і показання водія ОСОБА_6 , і показання ОСОБА_9 немає підстав технічного характеру вважати технічно неспроможними.
		З проведеного дослідження відповісти в категоричній формі на питання щодо відповідності або невідповідності дій водіїв ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вимогам правил дорожнього руху, а тому і встановити, дії якого з водіїв призвели до виникнення аварійної ситуації та знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди не виявляється можливим з технічної точки зору. 
		Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скарги визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам 
		ст. 419 КПК України.
		Крім того, в межах перевірки доводів прокурора про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, за клопотанням прокурора було призначено комплексну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу. 
		За висновком комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 07 травня 2018 року № 6407/17-52/7305/18-52 за сукупністю проведеного дослідження відсутні підстави вважати показання водіїв 
		ОСОБА_6 і ОСОБА_9 , водія  ОСОБА_10 і пасажира автомобіля марки «Шевроле» ОСОБА_13 щодо обставин розвитку даної пригоди такими, що є неспроможними з технічної точки зору. 
		Варіант 1 (за вихідними даними із показань водія ОСОБА_6 і пасажира ОСОБА_13 ): у даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди знаходяться (перебувають) дії водія автомобіля марки «Ауді» ОСОБА_9 , які не відповідають вимогам пункту 12.3. Правил дорожнього руху України і саме його дії призвели до виникнення аварійної дорожньо-транспортної ситуації. 
		Варіант 2 (за вихідними даними із показань водіїв ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ): у даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди знаходяться (перебувають) дії водія автомобіля марки «Шевроле» ОСОБА_6 , які не відповідають вимогам пунктів 10.1., 16.13. Правил дорожнього руху України і саме її дії призвели до виникнення аварійної дорожньо-транспортної ситуації. Зазначений висновок у судовому засіданні підтримав та роз`яснив експерт ОСОБА_25 .
		Апеляційний суд дослідив зазначені обставини та відповідно до вимог ст. 94 КПК Українидав належну оцінку вказаним доказам, прийнявши мотивоване рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,  
		ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...