Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/4987/14-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 51-7071км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		справа № 537/4987/14-к
		провадження № 51-7071км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		 
		головуючого   ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого  ОСОБА_6 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014170110000809, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Козельщина Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2014 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 680 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 1000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 16 червня 2014 року близько 23:30 біля будинку АДРЕСА_2 під час сварки з ОСОБА_7 умисно завдав їй удару правою ногою по задній поверхні лівої гомілки, внаслідок чого у потерпілої утворилися тілесні ушкодження у вигляді синця лівої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 21 березня 2018 року залишив апеляційні скарги обвинуваченого, захисника, потерпілої, прокурора без задоволення, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_6 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК покарання у зв`язку із закінченням строків давності, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що викладений у вироку місцевого суду зміст показань свідка ОСОБА_8 не відповідає тим показанням, які він повідомив у судовому засіданні, що, на думку скаржника, свідчить про фальсифікацію показань ОСОБА_8 . Наголошує на тому, що всупереч вимогам КПК до матеріалів справи не було долучено письмових матеріалів про проведення повторного слідчого експерименту (призначеного згідно з ухвалою апеляційного суду від 29 вересня 2015 року), що призвело до винесення експертом неправдивого судово-медичного висновку, покладеного в основу оскаржуваної ухвали. Також  ОСОБА_6 указує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили його право на захист, яке полягало в тому, що місцевий суд обґрунтував вирок показаннями свідка ОСОБА_9 , яка взагалі не допитувалась під час досудового слідства, апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про виклик на одночасний допит двох експертів для з`ясування причин розбіжностей щодо судово-медичних експертиз.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржені судові рішення без зміни.
		Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. 
		Від засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 надійшли клопотання про розгляд провадження за їх відсутності на підставі ст. 435 КПК.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, касаційний суд не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установленими цими судами. 
		Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого, суть наведених у ній доводів фактично зводиться до неналежної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, неправильності встановлених ними обставин справи, а також неповноти судового розгляду, що згідно з вимогами статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При цьому, що стосується клопотання засудженого про дослідження Верховним Судом фактів про неналежну поведінку судді ОСОБА_11 під час винесення оскаржуваного вироку, то розгляд вказаного клопотання не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
		Разом із тим, у результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК,ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
		Зокрема, такі висновки місцевий суд обґрунтував:
		 показаннями допитаних у судовому засіданні: обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечував факту завдання потерпілій удару ногою, однак стверджував, що не мав умислу на його заподіяння та діяв із метою самозахисту; потерпілої ОСОБА_7 про те, що під час конфлікту з ОСОБА_6 вона махала в його бік ногами, при цьому його не зачепила, а останній ударив її в нижню частину лівої ноги; очевидців цієї події  свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які зазначили, що бачили, як ОСОБА_6 ударив потерпілу;
		 фактичними даними, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 7 липня 2014 року, під час якого потерпіла розповіла про обставини, за яких отримала тілесні ушкодження 15 червня 2014 року та у висновку експерта від 11липня 2014 року № 747, зміст якого докладно відображено у вироку.
		Суд першої інстанції, проаналізувавши вищевказані докази, визнавши їх належними та допустимими й оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 125 КК. 
		Посилання засудженого на те, що показання свідка ОСОБА_9 неможливо покласти в основу обвинувального вироку, оскільки цей свідок не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, є необґрунтованими. Так, показання вказаного свідка відповідають вимогам статей 9597 КПК, процесуальних порушень під час їх збирання, дослідження та оцінки, які б могли свідчити про їх недопустимість чи неналежність не вбачається. Як видно з технічного запису судового процесу, ОСОБА_9 була допитана судом першої інстанції як свідок на підставі обґрунтованого клопотання потерпілої та у встановленому законом порядку попереджена про кримінальну відповідальність, а тому суд не мав об`єктивних та законних підстав не приймати вказані показання. 
		При цьому, місцевий суд ретельно перевірив і належно оцінив твердження засудженого про те, що він перебував у стані необхідної оборони і був змушений захищатися від протиправних дій потерпілої. Спростовуючи вказані доводи, суд послався на показання потерпілої, свідків, які суд визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, і підстав вважати їх сумнівними та суперечливими у суду касаційної інстанції немає.
		Не погоджуючись із вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_13 , прокурор та потерпіла ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги. Зокрема, засуджений тазахисник, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просили скасувати вказане судове рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
		Апеляційний суд у ході апеляційного перегляду зазначеного кримінального провадження, ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах учасників судового провадження, за клопотанням обвинуваченого провів часткове дослідження обставин, установлених ч. 3 ст. 404 КПК, при цьому безпосередньо дослідив протоколи проведення слідчого експерименту від 29 січня 2016 року за участю потерпілої ОСОБА_7 та з обвинуваченим ОСОБА_6 , висновок повторної комісійної судово-медичної експертизи від 23березня 2016 року № 14, допитав свідка ОСОБА_14 , судово-медичних експертів ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . 
		Проаналізувавши досліджені фактичні дані в логічному взаємозв`язку, а також з огляду на сукупність належних та допустимих доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував своє рішення, суд апеляційної інстанції, погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 і вказав про правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 КК.
		Посилання засудженого на те, що до матеріалів справи не було долучено документів щодо проведення повторного слідчого експерименту, що призвело до винесення експертом неправосудного судово-медичного висновку від 23 березня 2016 року № 14, є безпідставними, оскільки такі відомості є в матеріалах провадження, при цьому вказану слідчу дію було зафіксовано на двох CD-дисках з відеозаписами (т. 2, а. к. п. 120-135). 
		Разом із тим, вказаний висновок складено з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК, кваліфікованим лікарем  судово-медичним експертом Департаменту охорони здоров`я Полтавської облдержадміністрації обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_16 , яка попереджалася про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК. Крім того, цей висновок проведено на підставі медичної документації (картки виїзду швидкої медичної допомоги від 15 червня 2014 року, амбулаторної картки потерпілої, двох протоколів проведення слідчих експериментів від 29 січня 2016 року за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , спеціаліста ОСОБА_16  (т. 2, а. к. п. 217233), він повністю узгоджується з показаннями потерпілої та свідків, а тому Суд не вбачає підстав даний висновок вважати недопустимим.
		Необґрунтованими є доводи засудженого про те, що апеляційний суд порушив його право на захист у зв`язку з відмовою в задоволенні його клопотання про виклик на одночасний допит двох експертів  ОСОБА_16 та ОСОБА_15 для з`ясування причин розбіжностей щодо висновків судово-медичних експертиз.
		Так, згідно з даними, відображеними на носії інформації, на якому за допомогою технічного засобу зафіксовано перебіг судового засідання, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, для повторного та одночасного допиту двох експертів не знайшов. При цьому відповідно до положень процесуального закону позитивне вирішення клопотань є правом, а не обов`язком суду, внаслідок чого відмова у задоволенні клопотання сторони захисту чи обвинуваченого не є порушенням права останнього на захист.
		Крім того, за результатами перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд вмотивовано встановив, що ОСОБА_6  вчинив 15 червня 2014 року злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості й за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і що станом на час апеляційного розгляду кримінального провадження закінчилися строки притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому відповідно до вимог ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК згаданий суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі засуджений не навів та Верховний Суд при розгляді кримінального провадження не встановив. 
		Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а зміст ухвали апеляційного суду  ст. 419 цього Кодексу.
		З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а оскаржені ним судові рішення  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого  без задоволення.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...