Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/934/15-г/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2019. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" березня 2019 р. Справа №921/934/15-г/16
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого суддіОрищин Г.В.
		суддівГалушко Н.А.
		ОСОБА_1,
		секретар судового засідання Лялька Н.Р.,
		розглянув апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк» від 11.01.2019
		на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2018 (суддя Хома С.О.) про визнання наказу від 18.10.2018 таким, що не підлягає виконанню
		у справі №921/934/15-г/16
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк», м.Одеса
		до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаванда», м.Тернопіль
		про cтягнення 10086776,56 дол. США та 3564304,71 грн., з яких: 9027250 дол. США заборгованості за кредитом, 1059526,56 дол. США заборгованості за відсотками та 3564304,71 грн. пені за прострочення платежів по кредитному договору,
		 
		представники сторін:
		- від позивача  ОСОБА_2,
		- від відповідача  ОСОБА_3
		 
		 
		04.09.2015 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства (надалі  ПАТ) «Імексбанк», подана від його імені та в його інтересах уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі  ФГВФО) ОСОБА_4 про cтягнення з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі  ТзОВ) «Лаванда» 10086776,56 дол. США та 3564304,71 грн., з яких: 9027250 дол. США заборгованості за кредитом, 1059526,56 дол. США заборгованості за відсотками та 3564304,71 грн. пені за прострочення платежів по кредитному договору.
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2015 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 9027250 дол. США заборгованості за кредитом та 1048796,69 дол. США заборгованості по відсотках; в решті позову відмовлено. Окрім цього, вказаним рішенням стягнуто з відповідача 71816,32 грн. судового збору в доход Державного бюджету України (а.с. 301-304, т.1).
		На виконання вищевказаного рішення господарським судом 18.12.2015 видано відповідні накази (а.с. 306, 307, т.1).
		29.10.2018 до Господарського суду Тернопільської області від відповідача надійшла заява в порядку ст. 328 ГПК України, згідно якої він просив визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2015 про стягнення з нього на користь позивача 9027250,00 доларів США заборгованості по кредиту та 1048796, 69 доларів США заборгованості по відсотках (а.с. 2-7, т.2).
		У своїй заяві відповідач покликався на те, що його зобовязання зі сплати заборгованості за кредитним договором припинилися, на його думку, в результаті вжиття позивачем заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме  внаслідок реєстрації за позивачем права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» (предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014, яким було забезпечено зобовязання за кредитним договором).
		Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2018 у даній справі вказану заяву задоволено, наказ Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2015 про стягнення з відповідача на користь позивача 9027250,00 доларів США заборгованості по кредиту та 1048796, 69 доларів США заборгованості по відсотках визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 285-298, т.2).
		Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до змісту статтей 1 та 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання (після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу), будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання) зобов'язання за договором кредиту є недійсними. 
		Водночас, місцевий господарський суд відхилив доводи ПАТ "Імексбанк" щодо того, що набувши право власності на предмет іпотеки, кредитор скористався своїм правом на звернення стягнення на такий предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань інших боржників, а не зобов'язань відповідача. При цьому, суд наголосив, що після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено усі існуючі борги позичальників, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (відповідачем) основного зобов'язання, є недійсними. Суд зазначив, що у випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов'язань, забезпечених іпотекою, він мав право звернутися до суду із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", і саме в такому випадку у рішенні суду мали бути в обов'язковому порядку встановлені як розмір зобов'язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмета іпотеки, так і початкова вартість предмета іпотеки.
		 
		Дану ухвалу оскаржив позивач з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні заяви ТзОВ «Лаванда» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
		При цьому, позивач покликається на наступне:
		1) задовольняючи заяву боржника, суд першої інстанції фактично вдався до повторного розгляду справи по суті, чим порушив принцип правової визначеності та фактично переглянув судове рішення по суті;
		2) висновок суду про необхідність застосування до спірних правовідносин положення ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є необґрунтованим, оскільки зобовязання відповідача за кредитним договором, укладеним між сторонами уданій справі, не припинилося в силу його невиконання, а вартості набутого банком у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу у повному обсязі. Вказана правова позиція також відображена в постановах Верхового Суду у справах №761/17280/16-ц, №2-478/11, №607/20767/14-ц та інших;
		3) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про погашення заборгованості за 41 кредитним договором (у тому числі й за договором від 10.02.2012 №3/12) внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки судом не були враховані факти, встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 918/539/17 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №907/600/17, а саме, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289,00 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м) за договором іпотеки від 25.12.2014, погашеною є заборгованість лише позичальників ТзОВ «ТБА «Промбуд», ТзОВ «Круїз Делюкс», ТзОВ «Компанія по торгівлі» та ТзОВ «Мережа готелів ОСОБА_5»;
		4) судом першої інстанції було проігноровано доводи позивача про те, що вимоги про усунення порушення, направлені на адресу відповідача, не були підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки та, відповідно, за рахунок предмета іпотеки не відбулося погашення боргу відповідача за основним зобовязанням;
		5) посилання заявника та суду на ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» є хибними, оскільки звернення стягнення на предмет відбулося в рахунок погашення заборгованості інших боржників, відмінних від ТзОВ «Лаванда». Окрім цього, положення щодо дійсності вимог іпотекодержателя містяться не в ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а в ч.6 вказаної статті.
		 
		Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення. У своєму відзиві він зазначив наступне:
		1) суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, повязані із необхідністю визнання наказу Господарського суду Тернопільської області таким, що не підлягає виконанню, надав їм належну оцінку та дійшов вірних висновків по суті спірного питання;
		2) вимога про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» була направлена позивачем на адресу відповідача та, крім того, вручена відповідачу наручно, що підтверджується оригіналом вказаної вимоги, який був наданий для огляду в суді першої інстанції;
		3) правова позиція щодо припинення усіх забезпечних іпотекою зобовязань, незалежно від їх розміру, у випадку набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку узгоджується, зокрема, з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справах №927/84/16 та №910/9508/17;
		4) постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі №918/539/17 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №907/600/17 не можуть бути преюдиційними у даній справі, оскільки предметом розгляду у даних справах був спір про право (застосування наслідків недійсності договору), проте судами не досліджувалося питання застосування положень Закону України «Про іпотеку»;
		5) безпідставними є твердження позивача про невідповідність посилання суду першої інстанції та ТзОВ «Лаванда» на ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», оскільки станом на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» ще не діяв.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами доводи та докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
		Частиною 2 статті 328 ГПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково, у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин.
		10.02.2012 між ПАТ "Імексбанк" (кредитором) та ТзОВ "Лаванда" (позичальником) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №3/12, згідно п.1.1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
		Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2015 у даній справі з ТзОВ "Лаванда" на користь ПАТ "Імексбанк" було стягнуто заборгованість за кредитним договором №3/12 від 10.02.2012, а саме 9027250 дол. США заборгованості кредитом та 1048796,69 дол. США заборгованості по відсотках. На виконання вищевказаного рішення господарським судом 18.12.2015 було видано відповідний наказ.
		25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержателем) та Приватним акціонерним товариством (надалі  ПрАТ) "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №6135 (а.с. 60-67, т.2).
		Відповідно до умов вказаного договору, було забезпечено вимоги іпотекодержателя за 41 кредитним договором, серед яких, зокрема, і за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012 між іпотекодержателем та ТзОВ "Лаванда", стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання).
		Відповідно до п.1.3 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, та розташовані на земельній ділянці, площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", згідно договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 №041050500068.
		У вказаному пункті також зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" серії САЕ №538874, виданого 30.08.2011 виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі сертифікату, виданого інспекцією ДАБК в Одеській області від 22.08.2011, серії ОД №16511031802; замість витягу про державну реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва, на підставі договору оренди землі від 20.09.2010, зареєстрованого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 19.10.2010, номер запису: 31 в кн.:1нс-52, право власності на який зареєстровано 08.09.2011 Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" в книзі 106неж-61, номер запису 6480, реєстраційний номер - 34579343. 06.02.2013 право власності на предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна НОМЕР_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №324541 від 06.02.2013. 
		Згідно з п. 1.4 іпотечного договору, оціночна вартість вищевказаного предмета іпотеки згідно висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТзОВ "Аппрайзер", становить 7.800.000.000,00 грн.
		З тексту іпотечного договору вбачається, що ним забезпечено виконання зобов'язань ТзОВ Лаванда за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №3/12 від 10.02.2012 у повному обсязі.
		Так, пунктом 3.1.6 іпотечного договору сторони передбачили, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника, незалежно від настання строку погашення кредиту, дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а при незадоволенні його вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки у відповідності до закону та цього договору при наявності також наступних підстав, зокрема, невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
		Відповідно до п.3.1.7 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених п.3.1.6 цього договору.
		В п.5.1 іпотечного договору закріплено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках, у тому числі  якщо у момент настання строку виконання боржником зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковому несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.
		Водночас, у розділі 6 іпотечного договору сторони помістили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Згідно з п.6.1, 6.2 іпотечного договору, вказане застереження, яке визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом:
		- продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку";
		- прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України "Про іпотеку".
		Пунктом 7.1 іпотечного договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього.
		Із наданої до матеріалів справи ТзОВ "Лаванда" інформаційної довідки №148289152 від 06.12.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 71-79, т.2) вбачається, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис 19.03.2018 про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Імексбанк" на нежитлові будівлі центрального стадіону Чорноморець, Одеська область, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20 загальною площею 80289,00 кв.м., підставою виникнення якого є іпотечний договір від 25.12.2014 (серія та номер 6134) та вимоги про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" №3582 від 29.12.2016 та №861 від 05.04.2016 та низка рекомендованих повідомлень.
		Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
		За приписами статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		У частині 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
		Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч.4 ст.36 Закону).
		При цьому згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.
		Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої у статті 38 цього Закону.
		Отже, у випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов'язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку», і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов'язковому порядку бути встановлені як розмір зобов'язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.
		Таким чином, ПАТ Імексбанк, реалізувавши право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, набуло у власність майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором.
		З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що в силу частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, у тому числі й щодо тієї суми боргу, що не була погашена за рахунок предмета іпотеки.
		Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 756/31271/15-ц та від 15.03.2018 у справі №927/84/16.
		Отже, ПАТ «Імексбанк» як іпотекодержатель обрав спосіб звернення стягнення на майно внаслідок порушення зобов'язань боржників шляхом набуття у власність іпотечного майна, що передбачено ст.ст.17, 37 Закону України «Про іпотеку» та п.6.1 договору.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в силу ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вимоги позивача щодо виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно, є неправомірними, тому що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, припинились і зобов'язання ТзОВ Лаванда за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 3/12 від 10.02.2012.
		Встановивши відсутність відповідного грошового обов'язку боржника внаслідок його виконання третьої особою (іпотекодавцем), місцевий господарський суд правомірно застосував положення ч. 2 ст. 328 ГПК України та визнав наказ таким, що не підлягає виконанню.
		Стосовно доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне: 
		Як стверджує скаржник зі покликанням на копії поштових конвертів, поштових квитанцій, описів вкладення у цінний лист, роздруківок із офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", вимога про усунення порушень №836 від 05.04.2017 не була отримана ТзОВ "Лаванда", а тому її не можна вважати однією з підстав для реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
		Окрім того, скаржник наголошує на тому, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулася за вимогами до інших боржників (вимоги №3582 від 29.12.2016 та №861 від 05.04.2016), а не за вимогою до ТзОВ Лаванда.
		Вказане, на думку скаржника, підтверджується й обставинами, встановленими в постановах Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 918/539/17 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №907/600/17, відповідно до яких за договором іпотеки від 25.12.2014, погашеною є заборгованість лише чотирьох позичальників: ТзОВ «ТБА «Промбуд», ТзОВ «Круїз Делюкс», ТзОВ «Компанія по торгівлі» та ТзОВ «Мережа готелів ОСОБА_5».
		Згідно п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Із матеріалів справи вбачається, що у вимозі про усунення порушень №836 від 05.04.2017 (а.с. 68-70, т.2) АТ "Імексбанк" вимагав від ТзОВ "Лаванда" та від ПАТ "ФК "Чорноморець" у тридцятиденний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором №3/12 від 10.02.2012 та сплатити заборгованість, яка станом на 01.03.2017 становить: 11748608,58 дол. США (що станом на ту ж дату еквівалентно 317843002,98 грн.), в тому числі заборгованість за кредитом 9027250,00 дол. США (що станом на ту ж дату еквівалентно 244220260,56 грн.), заборгованість за відсотками за користування кредитом 2721358,58 дол. США (що станом на ту ж дату еквівалентно 73622742,42 грн.), а також штрафні санкції 41031190,26 грн. за визначеними реквізитами. У вимозі зазначено, що у разі невиконання у тридцятиденний строк порушеного зобов'язання за кредитним договором №3/12 від 10.02.2012 та несплати зазначеної заборгованості банк зверне стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), буд. 1/20, та належить АТ "ФК "Чорноморець", шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку").
		З матеріалів справи вбачається, що вказана вимога була направлена ПАТ Імексбанк на адресу ТзОВ "Лаванда" засобами поштового зв'язку, однак не була отримана останнім та повернулася на адресу відправника у зв'язку із завершенням терміну зберігання. Однак, за твердженням ТзОВ "Лаванда", оригінал такої вимоги йому було вручено представником банку наручно. Як зазначено в тексті оскаржуваної ухвали, суд досліджував оригінал вимоги про усунення порушень №836 від 05.04.2017, яка була надана представником ТзОВ Лаванда.
		Таким чином, оскільки у відповідача наявний оригінальний примірник такої вимоги, доводи скаржника, що базуються на твердженні про невручення відповідачу такої вимоги, є безпідставними.
		Стосовно доводів позивача про зазначення реєстратором в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як підстави виникнення права власності лише двох вимог (№3582 від 29.12.2016 та №861 від 05.04.2016), колегія суддів зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, в силу ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку», після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальників, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
		При цьому, як правомірно зазначено судом першої інстанції, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя несе ризики, які пов'язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.
		Стосовно покликань скаржника на постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі №918/539/17 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №907/600/17, то колегія суддів зазначає наступне:
		Відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Предметом судового розгляду у зазначених справах були вимоги ПАТ Імексбанк про застосування наслідків недійсності певних правочинів. При цьому, судами не встановлювались обставини реалізації банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку стосовно ТзОВ "Лаванда". Таким чином, висновки судів, наведені в рішеннях у справах №918/539/17 та №907/600/17, не можуть бути застосовані при вирішенні справи №921/934/15-г/16.
		Не можуть бути визнані обґрунтованими твердження скаржника про те, що заявник намагається спонукати суд до повторного розгляду справи по суті, що порушує принцип правової визначеності, адже за змістом ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суду надане право визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		Оцінка судом фактів, які зумовлюють існування чи припинення обов'язку боржника за виконавчим документом, має відбуватись саме під час вчинення процесуальної дії згідно ст. 328 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		Таким чином, розгляд заяви ТзОВ Лаванда здійснено судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 328 Господарського процесуального України, з огляду на що судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена відповідно до обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2018 у справі №921/934/15-г/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Імексбанк»  без задоволення.
		 
		Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287 ГПК України.
		Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.
		 
		Повний текст постанови складено 25.03.2019.
		 
		 
		Головуючий суддяГ.В. Орищин
		 
		суддяН.А. Галушко
		 
		суддяМ.Б. Желік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...