Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 26-30/109-09-3307 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2019. Зареєстровано: 26.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Результат оскарження 15.10.2019 Верховний Суд: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: ССІ

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 березня 2019 рокум. ОдесаСправа № 26-30/109-09-3307Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді: Таран С.В.,
		Суддів: Будішевської Л.О., Мишкіної М.А.,
		при секретарі судового засідання Станковій І.М.,
		за участю представників:
		від Державної канцелярії Республіки Молдова  ОСОБА_1,
		від Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL  участі не брали,
		від Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова  участі не брали,
		від Товариства з обмеженою відповідальністю „Капітал-Агро - участі не брали,
		розглянувши апеляційну скаргу Державної канцелярії Республіки Молдова
		на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010, прийняте суддею Никифорчуком М.І., м. Одеса, повний текст складено 26.07.2010,
		у справі №26-30/109-09-3307
		за позовом: Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL
		до відповідача: Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 
		-Товариства з обмеженою відповідальністю „Капітал-Агро,
		- Державної канцелярії Республіки Молдова,
		про визнання права власності
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2009 р. Підприємство з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL звернулось з позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" (далі-ДП «Санаторій Молдова») про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв.м); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв.м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв.м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв.м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв.м); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітого, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 кв.м); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв.м); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітого, 2 літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв.м).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу №17 від 07.08.2008, укладеного між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі та позивачем, останній є власником цілісного майнового комплексу "Санаторій Молдова", при цьому користування спірним нерухомим майном фактично здійснює відповідач, який не визнає право власності Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL на вказані об'єкти, тому останній вимушений звертатися з позовом про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України.
		За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 09.06.2009 порушено провадження у справі №30/109-09-3307.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2009 у справі № 26-30/109-09-3307 (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано за Підприємством з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL право власності на нерухоме майно згідно переліку, а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв.м); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв.м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв.м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв.м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв.м); корпус № 3 (м. Одеса, вул. Посмітого, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 кв.м); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв.м); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітого, 2 літ. А4, Б, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв.м); стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита у сумі 25500 грн та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 312,5 грн.
		ОСОБА_2 рішення мотивоване тим, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі та підтвердив, що протягом 2008-2009 років позивач неодноразово звертався до нього з проханням надати правовстановлювальні документи та технічну документацію на спірні обєкти нерухомого майна, а також звільнити вказане нерухоме майно, проте зазначені прохання відповідачем не виконувались.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Агро" (далі  ТОВ "Капітал-Агро") у порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент оскарження вказаним товариством рішення місцевого господарського суду) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2009 у справі №30/109-09-3307 скасувати, позовну заяву залишити без розгляду та закрити провадження у справі.
		Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2010 року касаційну скаргу ТОВ "Капітал-Агро" задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 16.07.2009 у справі №30/109-09-3307 скасовано, справу №30/109-09-3307 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
		Вказане рішення мотивоване тим, що ТОВ "Капітал-Агро" не було залучено до участі у даній справі, не зважаючи на те, що рішенням місцевого господарського суду є таким, що стосується його прав та обовязків, а тому останнє було позбавлене можливості захистити свої права та інтереси.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) від 23.06.2010 у справі №30/109-09-3307 вказану справу прийнято до свого провадження; присвоєно даній справі №26-30/109-09-3307; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Капітал-Агро".
		21.07.2010 до Господарського суду Одеської області від Підприємства з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL надійшла уточнена позовна заява б/н від 14.07.2010 (вх.№18756 від 21.07.2010) у справі №26-30/109-09-3307, в якій останнє просило визнати за собою право власності на нерухоме майно: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ.Ж-Ж1, площею 1037,9 кв.м); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, площею 191,6 кв.м); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, площею 253,4 кв.м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ.А1, площею 2338,3 кв.м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ.А2, А3, площею 2301,7 кв.м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, площею 731,7 кв.м); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, площею 4438,8 кв.м); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, площею 3977,2 кв.м.); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, площею 2421,9 кв.м).
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю; визнано за Підприємством з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL право власності на нерухоме майно: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ.Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв.м); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв.м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ.А1, загальною площею 2338,3 кв.м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ.А2, А3, загальною площею 2301,7 кв.м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв.м); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4438,8 кв.м); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв.м.); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2421,9 кв.м); стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита у сумі 25500 грн та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 312,5 грн.
		Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги Підприємства з іноземним капіталом "SDY-INVEST GRUP" SRL є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, у звязку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі, тому що спірне нерухоме майно перейшло до позивача на підставі договору від 07.08.2008 після підписання акту приймання-передачі придбаного майна. Водночас, місцевий господарський суд зазначив, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 06.08.2008 у справі №8/2008, яким, зокрема, за ТОВ "Капітал-Агро" визнано право власності на нерухоме майно, а саме: нежилу будівлю газової котельної санаторію "Молдова" загальною площею 1037,9 кв.м, що позначена на плані літерами "Ж", "Ж1", яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г; нежилу будівлю адміністративного корпусу санаторію "Молдова" загальною площею 731,7 кв.м, що позначена на плані літерою "И", яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д; нежилу будівлю клубу-їдальні санаторію "Молдова" загальною площею 2301,7 кв.м, що позначена на плані літерами "А2", "А3", яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, а також зобовязано Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова передати зазначене нерухоме майно ТОВ "Капітал-Агро", так і не було виконано, при цьому у звязку з набранням чинності з 31.03.2009 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів на виконання рішень третейських судів" вказане рішення є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, іпотечний договір б/н від 10.11.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" та відповідачем, та договір про відступлення права вимоги б/н від 01.07.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Західінкомбанк" та ТОВ "Капітал-Агро", визнані недійсними рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2009 у справі №30/76-09-2237, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2010, що свідчить про відсутність порушення прав ТОВ "Капітал-Агро".
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.10.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2010 у справі №26-30/109-09-3307 рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307 залишено без змін.
		29.10.2018 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державної канцелярії Республіки Молдова надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі № 26-30/109-09-3307, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Апеляційна скарга у редакції заяви б/н від 05.03.2019 (вх.№1040/18/Д4 від 06.03.2019) мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним зясуванням обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення дійшов помилкового висновку щодо підсудності даної справи Господарському суду Одеської області, оскільки не врахував, що сторонами договору купівлі-продажу від 07.08.2008 визначену виключну підсудність судовим інстанціям Республіки Молдова будь-яких спорів стосовно виконання даного договору. Крім того, скаржник зауважує, що Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова не є належним відповідачем у справі, оскільки власником спірного майна на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ 061622 від 23.03.2005, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, була та є Республіка Молдова, тому саме Державна канцелярія Республіки Молдова повинна була виступати відповідачем у даній справі. Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не було в повному обсязі виконано господарське зобовязання за договором купівлі-продажу від 07.08.2008, оскільки ним сплачено лише частину зазначеної у договорі суми, тому останній так і не набув право власності на спірні обєкти нерухомого майна. Водночас скаржник зазначає, що на теперішній час договір купівлі-продажу від 07.08.2008 розірвано на підставі ухвали Вищої судової палати Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі №2re-284/11.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Поліщук Л.В., Мишкіної М.А. від 26.11.2018 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 11.12.2018 розгляд справи призначено на 23.01.2019 об 11:00.
		У судовому засіданні 23.01.2019 оголошувалась перерва до 14:30 25.01.2019 шляхом постановлення протокольної ухвали.
		Між тим судове засідання 25.01.2019 не відбулося через перебування судді Поліщук Л.В. у відпустці, у зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату суду №64 від 25.01.2019 відповідно до підпункту 17.4, підпункту 17 пункту 1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №26-30/109-09-3307.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2019 для розгляду апеляційної скарги по справі №26-30/109-09-3307 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя С.В. Таран, судді: Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у визначеному складі суддів справу №26-30/109-09-3307 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 20.02.2019 о 10:00.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 розгляд справи №26-30/109-09-3307 було відкладено на 06.03.2019 о 12:00. У судовому засіданні 06.03.2019 оголошувалась перерва до 11:30 20.03.2019 шляхом постановлення протокольної ухвали.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 залучено до участі у справі №26-30/109-09-3307 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну канцелярію Республіки Молдова.
		У судовому засіданні 20.03.2019 представник Державної канцелярії Республіки Молдова апеляційну скаргу підтримав; представники Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL, Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій Молдова та Товариства з обмеженою відповідальністю „Капітал-Агро участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том VІ а.с. 237-239). Окрім того, на офіційному веб-сайті судової влади України за 13 днів до дати цього судового засідання було розміщено відповідне оголошення (том VІ а.с.236).
		Підприємство з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL, Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій Молдова та Товариство з обмеженою відповідальністю „Капітал-Агро своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
		В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно з частиною першою статті 272 Господарського процесуального кодексу України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
		Суд розглядає апеляційну скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (частина четверта статті 272 Господарського процесуального кодексу України).
		Заслухавши пояснення представника Державної канцелярії Республіки Молдова, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до Угоди між Урядом Республіки Молдова та Урядом України про взаємне визнання прав та регламентування відносин власності від 11.08.1994 зі змінами, внесеними на підставі Протоколу між Урядом Республіки Молдова та Урядом України від 27.04.1999 та Протоколу між Урядом Республіки Молдова та Фондом державного майна України про юридичний статус (право власності) Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій Молдова, Республіка Молдова була власником цілісного майнового комплексу нерухомого і рухомого майна та корпоративних прав на Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова".
		На підставі Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007 „Про управління публічною власністю та її роздержавлення, постанови Уряду Республіки Молдова №998 від 29.09.2000 „Про затвердження положення про комерційні та інвестиційні конкурси і прямі переговори щодо приватизації публічного майна, постанови №945 від 20.08.2007 „Про заходи щодо виконання Закону №121 від 04.05.2007 про управління публічною власністю та її роздержавлення Агенством Публічної Власності Республіки Молдова було проведено комерційний конкурс з приватизації цілісного майнового комплексу підприємства „Санаторій „Молдова.
		Згідно з рішенням Конкурсної комісії з приватизації майна публічної власності держави від 07.08.2008 переможцем конкурсу стало Підприємство з іноземним капіталом „SDY-INVEST GRUP SRL.
		На підставі результатів зазначеного комерційного конкурсу, 07.08.2008 між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі („Продавець) та Підприємством з іноземним капіталом „SDY-INVEST GRUP SRL („Покупець) укладено договір купівлі-продажу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій Молдова (далі  договір від 07.08.2008), відповідно до пункту 2.1 якого Продавець продає „Цілісний майновий комплекс у власність Покупця та передає останньому свої права засновника на "Санаторій Молдова", а Покупець сплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.
		Відповідно до преамбули договору від 07.08.2008 поняття „Цілісний майновий комплекс за змістом даного договору включає в себе: 
		-нерухоме майно, вказане у додатку №1 до даного договору, 
		-рухоме майно, належне "Санаторію Молдова", 
		-корпоративні права на підприємство "Санаторій Молдова".
		За умовами пункту 2.5 договору від 07.08.2008 право власності на „Цілісний майновий комплекс переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. Право власності на нерухоме майно підлягає реєстрації Покупцем у компетентних органах України.
		Покупець повідомляє про те, що він проінформований щодо існування кредитів, отриманих у банках "Zahidincombanc" та "Ucreschimbanc" (пункт 2.2 договору від 07.08.2008).
		В силу пунктів 3.1, 3.3, 3.4 договору від 07.08.2008 за рішенням Конкурсної Комісії вартість предмета даного договору встановлена у розмірі 73 300 000 лей, а Покупець зобовязується сплатити за предмет даного договору з розстрочкою платежу на наступних умовах. Покупець виконав положення діючого законодавства Республіки Молдова і Рішення Конкурсної Комісії та сплатив до укладення даного договору більше 50% від вартості предмета договору, а саме: суму в розмірі 36 850 000 лей. Покупець зобовязується сплатити залишок суми у розмірі 36 450 000 лей, що складає менше 50% від вартості даного договору впродовж двох років з моменту підписання даного договору щоквартально рівними частинами з індексацією цих сум залежно від рівня інфляції, розрахованого на день укладення договору до здійснення платежу.
		Передача майна Покупцю здійснюється на підставі акту приймання-передачі (пункт 4.3 договору від 07.08.2008).
		Згідно з пунктом 4.4 договору від 07.08.2008 Покупець декларує, що зобовязується виконувати положення статей 55, 56, 57 Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007 про управління публічною власністю та її роздержавлення.
		Договір №17 від 07.08.2008 зареєстровано приватним нотаріусом ОСОБА_3 у місті Кишиневі за №5717.
		У додатку №1 до договору від 07.08.2008 сторони погодили перелік нерухомого майна, яка входить до складу цілісного майнового комплексу санаторію "Молдова", а саме: газову котельню (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Г, літ. Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м); пансіонат №4 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-К, літ. В, загальною площею 191,6 кв.м); пансіонат №5 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Б, літ. Г, загальною площею 253,4 кв.м); будівлю басейну (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Е, літ. А1, загальною площею 2338,3 кв.м); клуб-столову (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Ж, літ. А2, А3, загальною площею 2301,7 кв.м); адміністративний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-Д, літ. И, загальною площею 731,7 кв.м); корпус №3 (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-В, літ. Д, загальною площею 4433,8 кв.м); головний корпус (м. Одеса, вул. Посмітного, 2-А, літ. А, загальною площею 3977,2 кв.м); будівлі (м. Одеса, вул. Посмітного, 2, літ. А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, загальною площею 2920,9 кв.м).
		На виконання пункту 4.3 договору від 07.08.2008 Республіка Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві Економіки та Торгівлі та Підприємство з іноземним капіталом „SDY-INVEST GRUP SRL підписали акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій Молдова б/н від 07.08.2008, відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв цілісний майновий комплекс, який складається з рухомого майна, що належить Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова", корпоративних прав на підприємство "Санаторій Молдова" та нерухомого майна, визначеного у додатку №1 до договору від 07.08.2008.
		Листом б/н від 15.05.2009 Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" повідомило позивача про те, що спірні обєкти нерухомого майна обліковуються на балансі відповідача.
		Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова".
		Задовольняючи позовні вимоги Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL, місцевий господарський суд виходив із доведеності обставин переходу до позивача права власності на спірні обєкти нерухомого майна.
		Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
		Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Відповідно до статті 41 Конституції України держава гарантує належне забезпечення захисту права власності на нерухоме майно, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		В силу статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до частини другої статті 325 Цивільного кодексу України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
		Місцевим господарським судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 07.08.2008 між Республікою Молдова в особі Агентства Публічної Власності при Міністерстві економіки та торгівлі та Підприємством з іноземним капіталом „SDY-INVEST GRUP SRL укладено за результатами проведення комерційного конкурсу, організованого в процесі приватизації публічної власності Республіки Молдова.
		Предметом купівлі-продажу вказаного договору виступало не окреме нерухоме майно, а Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова" (далі- ДП «Санаторій Молдова»), іменоване за текстом договору як «цілісний майновий комплекс», до складу якого входило рухоме та нерухоме майно, що належить останньому та корпоративні права на вказане підприємство.
		Правове регулювання питань, повязаних з набуттям права власності на обєкти публічної власності Республіки Молдова в порядку приватизації, на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалось відповідно до вимог Цивільного кодексу Республіки Молдова та Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007 „Про управління публічною власністю та її роздержавлення.
		Частиною четвертою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.17.2017) господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про міжнародне приватне право» застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.
		Поняття „цілісний майновий комплекс як предмет договору купівлі-продажу обєктів, що підлягають приватизації, має своє юридичне визначення в Цивільному кодексі Республіки Молдова.
		Відповідно до статті 817 Цивільного кодексу Республіки Молдова за договором купівлі-продажу підприємства продавець зобов'язується надавати покупцеві майно підприємства як цілісного майнового комплексу, за винятком невід'ємних прав та обов'язків. Право на назву компанії, виробничі знаки та інші засоби індивідуалізації підприємства та його виробництва, робіт і послуг, а також право використання цих засобів індивідуалізації, що належать йому згідно з ліцензією, повідомляється покупцю якщо інше не передбачено договором.
		Колегія суддів зауважує, що правове визначення „цілісний майновий комплекс передбачає саме продаж підприємства з усіма його активами (якщо виключення з товарів/прав не передбачені в договорі) та пасивами, що цілком кореспондується та знайшло відображення як в пункті А преамбули договору від 07.08.2008, так і у пункті 2.1 цього договору (предмет договору).
		Згідно зі статтею 818 Цивільного кодексу Республіки Молдова договір купівлі-продажу підприємства як цілісного майнового комплексу укладається в автентичній формі та реєструється органом державної реєстрації.
		Водночас положення приватизаційного законодавства Республіки Молдова встановлюють певні особливості переходу права власності на обєкт приватизації до покупця за договором.
		Так, відповідно до абзацу 1 статті 56 Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007 „Про управління публічною власністю та її роздержавлення, який Покупець зобовязався виконувати, про що зазначено у пункті 4.4 договору від 07.08.2008, право на приватизовану власність переходить до покупця після повної оплати вартості майна.
		До повної оплати ціни проданого майна, у тому числі в розстрочку, та до повного виконання постприватизаційних зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, покупець не має права без попередньої письмової згоди продавця продавати, надавати в заставу або будь-яким іншим способом здійснювати відчуження/передачу предмета договору, у тому числі довгострокових активів підприємства (абзац 2 статті 57 Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007 „Про управління публічною власністю та її роздержавлення).
		Колегія суддів враховує, що будь-які докази повної оплати вартості цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій Молдова у матеріалах відсутні, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
		Факт невиконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором від 07.08.2008 в частині проведення розрахунків підтверджується доданою скаржником до апеляційної скарги ухвалою Вищої ОСОБА_2 Республіки Молдова від 26.10.2011 у справі №2ге-284/11, якою цей договір розірвано із зазначених підстав (том V а.с.46-54).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач не набув право власності на цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова, у тому числі і на спірні обєкти нерухомого майна, що виключає можливість задоволення позову Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL, поданого в порядку статті 392 Цивільного кодексу України. 
		Господарський суд Одеської області, задовольняючи позовні вимоги, обмежився посиланням на вирвану з контексту пункту 2.5 договору від 07.08.2008 умову про те, що право власності на «цілісний майновий комплекс» переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі, проте при цьому не дослідив умови договору від 07.08.2008 у повному обсязі. 
		Між тим з системного аналізу умов договору від 07.08.2008 вбачається, що предметом зазначеного договору є відчуження Продавцем Покупцеві не індивідуально визначеного нерухомого майна, а ДП «Санаторій Модова»- «цілісного майнового комплексу» шляхом передачі Підприємству з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL прав засновника на «Санаторій Молдова» (пункт 2.1 договору), при цьому Покупець зобовязався здійснити реорганізацію підприємства відповідача відповідно до законодавства держави, на території якого воно зареєстровано (пункт 4.1 договору), після вчинення відповідних дій право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації Покупцем у компетентних органах України (пункт 2.5 договору). 
		Розділ ІV договору від 07.08.2008 визначає умови виконання контракту. Відповідно до цього розділу позивач прийняв на себе зобовязання виконувати положення статей 55, 56, 57 Закону Республіки Молдова №121 від 04.05.2007, якими передбачено, що право власності на приватизоване майно переходить до покупця після повної оплати вартості майна, до повної оплати покупець не має права без попередньої письмової згоди продавця передавати в заставу, відчужувати предмет договору тощо. Крім того, Підприємство з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL зобовязалось вирішити за власний рахунок всі розбіжності і спори, повязані з реєстрацієй права власності, оплати заборгованості по кредитам, зазначеним у пункті 2.2 цього договору (пункт 4.4 договору).
		У пункті 2.2 договору від 07.08.2008 йдеться про те, що Покупець проінформований про наявність кредитов, отриманих у банках «Zahidincombanc» та «Ucresshimbank».
		Вказане свідчить про те, що за укладеним між Республікою Молдова і позивачем договором від 07.08.2008 відчуженню підлягало Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства "МЕДИСАН" Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова", іменоване далі- «цілісний майновий комплекс» (пункт А преамбули договору від 07.08.2008) з усіма його активами (рухоме та нерухоме майно) та пасивами (кредитні зобовязання).
		Звернувшись до суду з даним позовом, позивач намагався оформити на себе право власності на нерухоме майно, без оформлення на себе прав засновника ДП «Санаторій Молдова», що суперечить умовам договору від 07.08.2008. 
		Відповідно до частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
		Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) та 376 (самочинне будівництво) Цивільного кодексу України. В усіх інших випадках право власності набувається з не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).
		Така правова позиція викладена Верховним Судом України у справах за №6-1912цс15, №3-576гс16.
		Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.
		Ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності- це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України у справі за №6-244цс14).
		За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
		Отже, стаття 392 Цивільного кодексу України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
		Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України у справі за №6-1912цс15.
		Підприємством з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL подано даний позов не для підтвердження його права власності на спірне нерухоме майно, а з метою набуття такого речового права.
		Про штучний характер даного спору свідчить і те, що позов предявлено до особи, яка не оспорює та не заперечує щодо прав позивача на спірне майно, що вбачається із змісту відзиву відповідача на позов, в якому останній визнав його в повному обсязі (том І а.с.65).
		Між тим звернення з позовом про визнання права власності в порядку статті 392 Цивільного кодексу України можливе лише до осіб, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності (правова позиція Верховного Суду у справі №924/816/16).
		За таких обставин обгрунтованими є доводи апеляційної скарги стосовно того, що позов предявлено до неналежного відповідача. Водночас із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №111 від 10.03.2005 останнім було видано Республіці Молдова свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ 061622 від 23.03.2005 на спірне нерухоме майно. Право власності на вказане майно було зареєстровано у чинному на той час порядку, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7992444 від 08.08.2005 (том V а.с.78, 79).
		В подальшому замість свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ 061622 від 23.03.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтва серії ЯЯЯ №569063 від 24.10.2006, відповідно до яких обєкти нерухомості, розташовані за адресами: м.Одеса, вул.Посмітного, 2-Г, 2-К, 2-Б, 2-Е, 2-Ж, 2-Д, 2-В, 2-А, 2 (літ.Ж-Ж1, В, Г, А1, А2, А3, И, Д, А, А4, Е-Е1, Е-2, З, К, Л, М), дійсно належать Республіці Молдова. Право власності на вказане майно зареєстровано Комунальним підприємством «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів», що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12268640, 12268578, 12268700, 12268551, 12268471, 12268730, 12268519, 16493839,12268671 від 24.10.2006 (том V а.с.60-77).
		Докази визнання зазначених свідоцтв недійсними, нечинними, незаконними або скасованими у передбаченому чинним законодавством порядку матеріали справи не містять, що свідчить про те, що оспореним рішенням вирішено питання про права та інтереси Республіки Молдова. 
		Повноваження з представництва інтересів в судах на території України та Республіки Молдова з питань, повязаних із нерухомим майном, що було передано в оперативне управління ОACS „Sanatoriul Moldova (Санаторій Молдова в м. Одесі) належать Державній Канцелярії Республіки Молдова, оскільки відповідно до Положення про організацію і функціонування Державної Канцелярії, затвердженого постановою Уряду №657 від 06.11.2009, Державна Канцелярія має право виступати в якості законного представника в будь-якому суді щодо інтересів Уряду Республіки Молдова, а також право виступати від імені Республіки Молдова як власника нерухомого майна. Крім того, Державна Канцелярія є єдиним засновником Державного підприємства „Medisan, яке в свою чергу, створило ДП «Санаторій Молдова» та передало йому в управління обєкти нерухомого майна. 
		Відповідно до постанови Уряду Республіки Молдова №981 від 10.10.2018, Державне підприємство „Medisan було ліквідовано та всі його повноваження по відношенню до ДП «Санаторій Молдова» перейшли до Державної Канцелярії Республіки Молдова. Таким чином, саме на скаржника покладено обовязок щодо захисту відповідних прав та законних інтересів Республіки Молдова.
		Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ „Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.
		За приписами частини першої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
		Згідно з положеннями частини першої статті 272 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
		Статтею 17 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обовязки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
		З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що звернутись з апеляційною скаргою навіть після апеляційного перегляду рішення має право як учасник справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, так і особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.
		Республіка Молдова, маючи чинні свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, та здійснивши його передачу позивачеві, не була обізнана щодо порушення своїх речових прав на це майно та дізналася про прийняття оскарженого рішення після отримання листа Громадської організації "Верховенство права" №154/10-18 від 22.10.2018, перевіряючи факти, зазначені у цьому листі.
		Згідно з частиною четвертою статті 272 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
		Розгляд доводів апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи згідно з частиною пятою статті 272 Господарського процесуального кодексу України має своїм наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.
		Тобто, повторний апеляційний перегляд здійснюється в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи, а у випадку якщо такі доводи вже були розглянуті, суд має відмовити у відкритті провадження у справі.
		При цьому Розділ ХІ „Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України не містить імперативних приписів щодо неможливості повторного перегляду в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України рішень, які вже були переглянуті в апеляційному порядку за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.
		Наразі, пункт 13 розділу ХІ „Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України щодо апеляційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої інстанції, визначає лише правила набрання чинності такими рішеннями та строків їх апеляційного перегляду. В свою чергу, якщо рішення суду апеляційної інстанції, яке було ухвалено під час апеляційного перегляду в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) не містить висновків стосовно питань (доводів), які є предметом апеляційної скарги, поданої в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості застосувати положення частини пятої статті 272 Господарського процесуального кодексу України (щодо відмови у відкритті апеляційного провадження).
		При цьому щодо застосування положень статті 272 Господарського процесуального кодексу України у світлі принципу правової визначеності як складової верховенства права слід зазначити наступне.
		Принцип правової визначеності опосередковує низку вимог, зокрема:
		- вимоги щодо визначеності законодавства (у цьому контексті Європейський суд з прав людини у справі „Олсон проти Швеції наголошує, що закон повинен бути адекватною мірою доступним та громадянин повинен мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися в тому, які правові норми застосовуються до даного випадку. Норма не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки, що її може потягнути за собою вчинена дія. Можливість повторного апеляційного перегляду закріплена статтею 272 Господарського процесуального кодексу України, між тим Перехідні положення нової редакції Господарського процесуального кодексу України не містять будь-яких обмежень щодо застосування вказаної норми до рішень, які були переглянуті за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017). Очікування скаржника щодо прийняття та розгляду його апеляційної скарги обумовлені гарантованим та закріпленим процесуальним законодавством правом на апеляційний перегляд рішення, яким суд вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов'язки);
		- вимоги щодо визначеності повноважень (закон, який надає дискрецію, не є сам по собі несумісним з вимогою передбачуваності у тому випадку, коли обсяг дискреції та спосіб її застосування зазначені з достатньою чіткістю та при цьому враховується легітимна мета того чи іншого вживаного заходу в тій чи іншій ситуації, щоб надати індивіду адекватний захист від свавільного втручання. Наявність виключних обставин визначається судом в кожному окремо взятому випадку  для виправлення судової помилки або таких недоліків судочинства, які значною мірою вплинули на права та обовязки особи (не залученої до участі у справі або не присутньої під час попереднього апеляційного перегляду) чи позбавили її таких прав);
		- вимоги щодо визначеності характеру судового рішення (передбачена національним законодавством, а саме: статтею 272 Господарського процесуального кодексу України, процедура повторного апеляційного перегляду сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя та наявністю виключних обставин. При розгляді апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції розглядає справу тільки в межах доводів, які не розглядались раніше при апеляційному перегляді і не надає оцінки доводам, які вже були розглянуті при апеляційному перегляді за апеляційною скаргою іншого учасника процесу. Розгляд нової апеляційної скарги після закінчення апеляційного розгляду справи в порядку статті 272 Господарського процесуального кодексу України не ставить під сумнів раніше прийняте рішення, не спростовує висновків суду, зроблених за результатом попереднього апеляційного розгляду, а стосується тільки тих доводів, які не були предметом розгляду і являються новими).
		Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обовязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обовязки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		Як зазначалося вище, місцевим господарським судом було прийнято рішення про права та інтереси Республіки Молдова, уповноваженим органом якої у спірних правовідносинах виступає Державна Канцелярія Республіки Молдова, стосовно спірних обєктів нерухомого майна, розташованих на території України. 
		Як встановлено Південно-західним апеляційним господарським судом зазначена особа не була залучена до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зазначає про відсутність підстав для залучення до участі у даній справі осіб, за якими на даний час зареєстровано право власності на спірні обєкти нерухомого майна, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду саме на час його ухвалення, при цьому із низки інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том VІІ а.с.2-21) вбачається, що первинна реєстрація права власності на спірні обєкти нерухомого майна у зазначених реєстрах була проведена у лютому місяці 2011 року. 
		Водночас колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом правил виключної підсудності даного господарського спору з огляду на наступне.
		Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається Законом України "Про міжнародне приватне право", який застосовується, зокрема, до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом щодо визначення застосування права та підсудності судам України справ з іноземним елементом (пункти 1, 3 частини першої статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право").
		Відповідно до статті 42 Закону України "Про міжнародне приватне право" захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
		Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору (стаття 3 Закону України "Про міжнародне приватне право").
		Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
		Дія міжнародних договорів України на території України регулюється статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", згідно з якою чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Згідно зі статтею 32 договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах" №238/94-ВР від 10.11.1994, правові відносини, що стосуються нерухомого майна, визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно. Компетентними є установи цієї ж Договірної Сторони. 
		Крім того, відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
		Пунктом 1 частини першої статті 76 зазначеного Закону встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, коли таке право у сторін відсутнє.
		Стаття 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає виключну підсудність у справах з іноземним елементом, зокрема, у справах якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є обєктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий обєкт (пункт 1 частини першої статті 77 Закону).
		Відповідно до частини другої статті 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
		Отже, виходячи з вищезазначених приписів законодавства України, чинного на час розгляду справи судом першої інстанції, положень договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993, виключна підсудність спорів у справах з іноземним елементом щодо нерухомого майна, яке знаходиться на території України, належала саме до виключної компетенції судів України, у звязку з чим посилання скаржника на те, що пунктом 5.1 договору купівлі продажу від 07.08.2008 сторони самостійно погодили виключну підсудність зазначеного спору, а саме: визначили компетентним органом судові інстанції інстанцій Республіки Молдова, колегією суддів до уваги не приймаються. 
		Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскаржуване судове рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 не відповідає цим вимогам у зв'язку з неправильним застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58). 
		Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 129, 232, 233, 240, 269, 270, 272, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державної канцелярії Республіки Молдова задовольнити.
		Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2010 у справі №26-30/109-09-3307 скасувати.
		У задоволенні позовних вимог Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного головного підприємства „МЕДИСАН Лікувально-санаторної восстановчої Асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова "Санаторій Молдова відмовити.
		Стягнути з Підприємства з іноземним капіталом SDY-INVEST GRUP SRL на користь Державної канцелярії Республіки Молдова 38250 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
		Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2019.
		 
		 
		Головуючий суддя С.В. Таран
		 
		 
		Суддя Л.О. Будішевська
		 
		 
		Суддя М.А. Мишкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...