Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6830/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; валютного регулювання і валютного контролю, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2019. Зареєстровано: 27.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2019.
Дата набрання законної сили: 19.03.2019
Номер судового провадження: А/855/1712/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6830/17                                                                       Головуючий у 1 інстанції - Келеберда В.І.,                                                                                        
		                                                                                       судді - Качур І.А., Федорчук А.Б.                                                                                Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  19 березня 2019 року                                                                                          м. Київ
		          
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                        Василенка Я.М.,
		суддів                                       Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
		при секретарі                             Баглай О.Є.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 у справі за адміністративним позовом Державної іпотечної установи до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		Державна іпотечна установа звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Національного банку України в період перебування куратора у публічного акціонерного товариства  «Дельта Банк» щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів Державної іпотечної установи як кредитора, яка виразилась у наступному: 
		- не застосовано заходи впливу за порушення банківського законодавства до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» під час існування обмежень господарської компетенції публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», запроваджених постановами Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014, № 348/БТ від 12.06.2014;
		- не повідомлено Державну іпотечну установу про прийняття правлінням Національного банку України постанов № 692/БТ від 30.10.2014, № 348/БТ від 12.06.2014, шляхом їх опублікування або направлення примірника постанов установі, оскільки вказані постанови стосуються прав та інтересів Державної іпотечної установи як кредитора публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»;
		- не вжито заходи щодо перевірки та погодження укладання договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами між Державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк»;
		- в неприйнятті участі в роботі кредитного комітету публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» при розгляді питання про погодження укладення публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» Державною іпотечною установою договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами;
		- не забезпечено контроль за укладенням публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами щодо відповідності вимогам постанов правління Національним банком України № 692/БТ від 30.10.2014, № 348/БТ від 12.06.2014;
		- не вчинено дії щодо розірвання укладених між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» і Державною іпотечною установою договорів застави та відступлення права вимоги із відкладальними умовами до прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 позовну заяву Державної іпотечної установи до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. 
		Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позивачем був без поважних причин пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла при подачі позову, а саме до 15.12.2017).
		Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції, яка діяла з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Згідно до ч. 2 ст. 99 КАС України  (в редакції, яка діяла при подачі позову, а саме до 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
		Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
		Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
		Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України (в редакції, яка діяла з 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Отже, колегія суддів зазначає, що як на момент подачі позову, так і на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, в справах щодо, зокрема, захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк звернення до суду.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви та письмових пояснень представника позивача, а також було встановлено судом першої інстанції, 27.02.2013 між Державною іпотечною установою (надалі - позивач) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - третя особа) укладено договір банківського рахунку № 26/995-070 (далі - договір банківського рахунку).
		До договору банківського рахунку в період з жовтня 2013 року по січень 2015 року було укладено 11 (одинадцять) додаткових угод, якими вносилися зміни до договору банківського рахунку, в частині розміру відсотків за користування коштами позивача, що розміщувалися на рахунку.
		04.09.2014 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за договором банківського рахунку між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою укладено договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 (далі - договір застави).
		Пунктом 1.1 договору застави передбачено, що заставодавець (позивач) надає Заставодержателю (відповідачу) майнові права заставодавця за кредитними договорами: № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011; № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012; ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013; НКЛ-2005469/5 від 19.07.2012 (далі - майнові права).
		Пунктом 1.2 договору застави сторони домовились, що вартість майнових прав на дату укладання цього договору складає 1 441 396 562, 46 грн.
		Пунктом 1.3 договору застави сторонами погоджено, що майнові права за цим договором є засобом забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за Договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять заставодержателю, виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України.
		Абзацом 2 п. 1.3 договору застави встановлено, що згідно з договором банківського рахунку, відповідно до виписки заставодавця по особовим рахункам заставодержателя залишок коштів на підписання цього договору становить 2 137 858 170, 85 грн.
		Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 договору застави встановлено, що у разі невиконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку, заставодержатель отримує право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами, відповідно до Закону України «Про заставу» та Цивільного кодексу України та цього договору та договору відступлення прав вимоги (у разі його укладання).
		Пунктом 4.1 договору визначено, що одночасно з цим договором укладається договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами).
		04.09.2014 між Державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 (далі - договір відступлення).
		Відповідно до пункту 1.1 договору відступлення, сторони уклали цей договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно Договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора (позичальника) за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013.
		Згідно п. 1.2 договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору (далі - права вимоги).
		Відповідно до п. 1.3 договору відступлення, вартість прав вимоги дорівнює сукупні заборгованості за основним боргом за кредитними договорами, перелік яких зазначений у додатку №1 до договору станом на дату укладання цього договору, та складає 1 441 396 562, 46 грн. Вартість прав вимоги, зазначена у цьому пункті договору, повинна бути підтверджена довідкою банку.
		04.02.2015 між позивачем та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір застави майнових прав № Д-3/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., за реєстровим № 36, який забезпечував виконання договірних відносин між акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою (надалі - договір застави-2). Згідно з п. 1.2. договору застави -2 вартість майнових прав на дату укладення цього договору складає 1 200 012 429, 80 грн.
		04.02.2015 між Державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) № Д-3.1/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим № 37 (далі - договір відступлення -2).
		Пунктом 2.1 договору відступлення-2 передбачено, що пункт 1.2 цього договору набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених пунктом 2.1.2 цього Договору або п. 2.1.3 цього Договору або 2.1.4 цього договору або в день прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
		На підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.
		На підставі постанови правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року №181 «Про початок ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 року по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені», зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017.
		Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua).
		Відповідно до пункту 2 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр! або «Голос України».
		Відповідно до частини 1, 2 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління.
		Позивач зазначає, що із отриманих остаточних судових рішень у справах № 910/6052/16 і № 910/7083/16 під час укладення вказаних договорів забезпечення виконання зобов'язань публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перед відповідачем господарська компетенція банку була обмежена відповідними постановами правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ та № 692/БТ від 30.10.2014.
		Постановою правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ внесено зміни у пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 12.02.2014 № 102/БТ- цифри, « 800» замінити цифрами « 1300», а також доповнено пункт 4 Постанови Правління Національного банку України від 12.02.2014 № 102/БТ підпунктом такого змісту: «передбачити в кредитному договорі право Національного банку України ОСОБА_3 для здійснення контролю за використанням кредиту для збереження ліквідності, функціональні обов'язки якого визначені згідно із додатковим додатком до цієї постанови. Додатком до постанови Правління Національного банку України № 348/БТ встановлено зобов'язання АТ «Дельта Банк» «щодо здійснення операцій у разі призначення представника Національного банку України» операції банку та його клієнтів (за сумами в межах 1 контрагента в день), які попередньо (до здійснення операції) погоджуються з представником Національного банку України, а саме:
		- з кредитування (за сумами, що перевищують 500 тис. грн. (в еквіваленті);
		- операції банку та його клієнтів щодо зміни та реалізації заставного майна за наданими кредитами за сумами, що перевищують 10 000 тис. грн. (в еквіваленті).
		Постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану, АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та запроваджено ряд обмежень у його діяльності, зокрема: заборонено здійснювати кредитні операції, у тому числі без документарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також надавати поруку та інші зобов'язання; заборонено банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку.
		Укладаючи зазначені договори, позивач виходив із того, що діяльність публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відповідно до статті 55 Закону України «Про Національний банк України» контролюється Національним банком України, який у випадку порушення згаданим Банком норм чинного законодавства, вживатиме належних заходів реагування. 
		В адміністративному позові позивач зазначає, що рішенням судів по справах № 910/6052/16 і № 910/7083/16 визначено, що саме під час перебування Національного банку України (куратора) у АТ «Дельта Банк» встановлено не відповідність укладених між позивачем і АТ «Дельта Банк» договорів застави та відступлення прав вимоги приписам чинного законодавства України та нормативно-правовим актам Національного банку України. При цьому позивач зазначає, що під час укладення вищевказаних договорів застави та відступлення прав вимоги господарська компетенція АТ «Дельта Банк» була обмежена відповідними Постановами Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ та від 30.10.2014 № 692/БТ.
		Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до змісту рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 по справі № 910/6052/16 вбачається, що публічне акціонерно товариство «Дельта Банк» звернулось з позовом до Державної іпотечної установи про визнання договорів недійсними на підставі того, що між Державною іпотечною установою та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір відступлення в період існування в АТ «Дельта Банк» відповідних заборон щодо необхідності погодження з представником Національного банку України операцій з кредитування та операцій зі зміни та реалізації заставленого майна, встановлених постановою правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102БТ «Про надання для збереження ліквідності» та відповідно, постановою правління Національного банку України № 348 від 12.06.2014 «Про внесення змін до постанови правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102БТ».
		З описової частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 по справі № 910/6052/16 вбачається, що провадження по справі було порушено ухвалою суду від 08.04.2016 і що надалі представник позивача брав участь у судових засіданнях та неодноразово надавав пояснення по суті справи.
		Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 по справі № 910/7083/16 вбачається, що публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось з позовом до Державної іпотечної установи про визнання договорів недійсними на підставі того, що між Державною іпотечною установою та публічним акціоненим товариством «Дельта Банк» було укладено договір застави та договір відступлення в період існування в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» відповідних заборон щодо необхідності погодження з куратором Національного банку України передання в забезпечення третім особам майна та активів банку, встановлених постановою правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних».
		З описової частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 по справі № 910/7083/16 вбачається, що провадження по справі було порушено ухвалою суду 21.04.2016 і що надалі представник Державної іпотечної установи брав участь у судових засіданнях та неодноразово надавав пояснення по суті справи.
		Також, судом першої інстанції було встановлено, що позивач ознайомився із змістом постанови правління Національного банку України від 12.06.2014 № 348/БТ та від 30.10.2014 № 692/БТ та дізнався про вчинену бездіяльність Національного банку України та про порушення його прав ще у квітні 2016 року з моменту порушення Господарським судом міста Києва провадження по справах № 910/6052/16 та № 910/7083/16 про визнання недійсним договорів.
		Враховуючи, що інформація про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» та про початок ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перебувала в загальному доступі, перебіг строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача розпочався з часу опублікування на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 
		Крім того, про обізнаність позивача, як із запровадженням тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», так і з початком процедури ліквідації банку, свідчить заява про відмову від частини кредиторських вимог від 22.01.2016 вих.№ 229/15/2, згідно якої вбачається, що на підставі заяви позивача від 11.12.2015 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог 11.01.2016 публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» було здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог між банком та Державною іпотечною установою на суму 80 645 986, 55 грн. та позивач просив внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в цій частині.
		Доводи апелянта про те, що про порушення своїх прав та інтересів внаслідок протиправної бездіяльності Національного банку України Державна іпотечна установа дізналася лише після отримання остаточних рішень у справах № 910/6052/16, № 910/7083/16 та з цього дня розпочався перебіг строку для його звернення до адміністративного суду щодо оскарження даної бездіяльності не беруться колегією суддів до уваги, оскільки рішення у справі № 910/6052/16 набрало законної сили 15.11.2016, а у справі № 910/7083/16 набрало законної сили 08.11.2016, тобто, позивач, в силу приписів статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла при подачі позову, а саме до 15.12.2017), допустив пропущення строків на звернення до адміністративного суду. 
		Крім того, змістом заяви позивача про відмову від частини кредиторських вимог від 22.01.2016 № 229/15/2, адресованого до АТ «Дельта Банк», на яке вона до 18.03.2016 очікувала відповідь, підтверджується, що ще до вказаної дати позивач був обізнаний про, як вважає апелянт, неналежне здійснення відповідачем банківського контролю щодо АТ «Дельта Банк».
		Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України (в редакції, яка діяла з 15.12.2017) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що достатніх та поважних причин пропуску встановленого строку звернення до суду із позовною заявою позивачем не наведено, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає залишенню без розгляду.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
		Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий:                                                                              Василенко Я.М.
		                            
		Судді:                                                                                          Кузьменко В.В. 
		 
		                                                                                                    Шурко О.І.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлений 25.03.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...