Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/3133/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; місцевих податків і зборів, крім єдиного податку.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2019. Зареєстровано: 27.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: А/855/2105/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2340/3133/18                                                     Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 березня 2019 року                                                                       м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого-судді:                    Кучми А.Ю.
		суддів:                                        Аліменка В.О., Безименної Н.В., 
		за участю секретаря:                    Тищенко Н.В.,
		розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (м. Черкаси, дата виготовлення повного тексту 12.12.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		                                                  В С Т А Н О В И Л А:
		 
		ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просив суд: 
		1)          визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік;
		2)          визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік;
		3)          визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до п. 266.7.2 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути надіслане (вручене) платнику податку контролюючим органом до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Отже, податкове повідомлення-рішення за 2015 рік мало бути надіслано позивачу до 01.07.2016, за 2016 рік - до 01.07.2017, за 2017 рік - до 01.01.2018, однак оскаржувані рішення були надіслані з порушенням встановленого строку. Крім того, висновок про використання нерухомості (житла) з метою одержання доходів (використання у підприємницькій діяльності) є несумісним зі змістом чинних норм законодавства.
		 
		У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв.м. За даними інформаційних баз даних Головного управління ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ «Тепло-Інвест» та ТОВ «Еко-переробка», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, належна позивачу на правах власності житлова нерухомість використовується з метою отримання прибутку, а тому пільги з податку передбачені пп.  266.4.1  та 266.4.2 ПКУ для фізичних осіб не застосовуються. 
		 
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року позовні вимоги - задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
		 
		Зокрема, апелянт-позивач вказує на те, що він не є фізичною особою-підприємцем, нерухомість, яка знаходиться у його власності використовується виключно в якості житла для власного проживання. Відтак, судом першої інстанції помилково застосовано пп. 266.4.3 п.266.4 статті 266 ПК України.
		 
		Відповідач, який також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Апелянт-відповідач звертає увагу на те, що належна на праві власності позивачу житлова нерухомість використовується з метою одержання доходів. Так, рішенням Черкаської міської ради від 22.01.2015 №2-672 «Про затвердження положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси» на 2015 рік встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, тому податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, прийняте в межах чинного законодавства.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідачем зазначено, що оскільки позивач як платник податку використовує належну йому квартиру у підприємницькій діяльності, тому відповідно до пп.266.4.3 п.266.4 статті 266 ПК України, позивач не має пільг з такого об'єкту оподаткування.
		 
		Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином. 
		 
		Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
		 
		Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Як свідчать матеріали справи, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_2 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв. м.
		 
		17.04.2018 позивачу винесено податкове повідомлення - рішення №0149808-1307-2301, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.
		 
		Позивач не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, 19.06.2018 надіслав до ГУ ДФС у Черкаській області заяву щодо його скасування.
		 
		Внаслідок проведеної за заявою платника звірки встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв.м.
		 
		За даними інформаційних баз даних ГУ ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ «Тепло-Інвест» та ТОВ «Еко-переробка», у яких юридична адреса: АДРЕСА_1.
		 
		У подальшому, податковим органом винесено та надіслано нові податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055- 1307-2301, №0454056-1307-2301, №0454055-1307-2301 (а.с. 9-11).
		 
		Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 №0454055-1307-230, №0454056-1307-2301 та №0454055-1307-2301 зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України з метою оподаткування належного позивачу на праві приватної власності нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році, тому податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055-1307-2301 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік є протиправним та підлягає скасуванню.
		 
		Разом з тим, оскільки позивач, як платник податку - фізична особа - використовує належну йому квартиру у підприємницькій діяльності, а тому, відповідно до підпункту 266.4.3. п. 266.4. ст.266 ПК України, тому останній не має пільг з такого об'єкту оподаткування, відтак податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 від 27.06.2018 №0454056-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік) та №0454055-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік) є правомірними та скасуванню не підлягають.
		 
		Колегія суддів погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		 
		У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», від 28.12.2014 № 71-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
		 
		Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.
		 
		Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		 
		Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
		 
		Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		 
		У відповідності до пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
		 
		За правилами пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України (в редакції станом на 01 січня 2015 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
		 
		Згідно пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ( в редакції станом на 01 січня 2016 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
		 
		У відповідності до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ( в редакції станом на 01 січня 2017 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що податковим органом не було враховано те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.
		 
		У відповідності до п. 8.1 та п. 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		 
		Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
		 
		Відповідно до п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
		 
		Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 частини першої ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.
		 
		Так, пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
		 
		Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01.01.2015) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
		 
		Відповідно до п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.
		 
		Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
		 
		Згідно п. 12.3.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
		 
		Зі змісту наведених вище норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить виключно до повноважень сільських, селищних та міських рад, які здійснюють їх у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
		 
		Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 
		Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України).
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси встановлений рішенням Черкаської міської ради 22.01.2015 № 2-672.
		 
		Відповідно до п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		 
		Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		 
		Відтак, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного року, що настає за плановим.
		 
		Отже, зміни до будь-яких елементів податків і зборів не можуть вноситись пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року.
		 
		Таким чином, рішенням Черкаської міської ради 22.01.2015 № 2-672 щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не підлягає застосуванню впродовж 2015 року.
		 
		Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/6164/17.
		 
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність сплати позивачем податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік згідно податкового повідомлення-рішення №0454055-1307-2301 від 27.06.2018.
		 
		Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування в частині правомірності податкового повідомлення-рішення №0454055-1307-2301 від 27.06.2018 не вбачає.
		 
		Щодо податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018  №0454056-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік) та №0454055-1307-2301 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік) слід звернути увагу на наступні обставини.
		 
		Так, пільги із сплати спірного податку установлені спеціальною нормою п. 266.4. ст.266 ПК, зокрема, у вигляді: зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку (підпункт  266.4.1. п.  266.4. ст.266 ПК України).
		 
		У підпункті 266.2.2. п. 266.2 ст.266 ПК України визначено перелік об'єктів, що не підпадають під оподаткування вказаним податком.
		 
		При цьому, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію підпунктів 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
		 
		Відповідно до положень підпункту 266.4.1. п. 266.4. ст.266 ПК України База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
		 
		Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
		 
		Підпунктом  266.4.2. п.  266.4. ст.266 ПК  передбачено, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
		 
		Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
		 
		При цьому, підпунктом  266.4.3. п.  266.4. ст.266 ПК  України передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються, а саме: щодо об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
		 
		Отже, системний аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що при застосуванні податкових пільг враховуються як особливості, пов'язані з платником податку, так із особливості, пов'язані із об'єктом оподаткування податком. При цьому, законодавцем чітко визначено, що для фізичних осіб не застосовуються пільги з цього податку щодо об'єктів оподаткування житлової та нежитлової нерухомості, що використовуються їх власниками у підприємницькій діяльності.
		 
		Як свідчать матеріали справи, позивачу належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 66 кв.м.
		 
		Разом з тим, за даними інформаційних баз даних ГУ ДФС у Черкаській області позивач є засновником двох юридичних осіб: ТОВ «Тепло-Інвест» та ТОВ «Еко-переробка», у яких юридична адреса є: АДРЕСА_1.
		 
		При цьому, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 45.2 ст. 45 ПК України).
		 
		Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
		 
		Вказане свідчить про те, що позивач як платник податку використовує вказану квартиру для зайняття підприємницькою діяльністю, а тому відповідно до підпункту  266.4.3. п.  266.4. ст.266 ПК, позивач не має пільг з такого об'єкту оподаткування. 
		 
		Посилання апелянта-позивача на те, що останній не займається підприємницькою діяльністю та квартира використовується виключно для проживання колегія суддів вважає помилковими, оскільки податок на нерухоме майно нараховано відповідачем на зазначене вище приміщення, за адресою якого зареєстровано суб'єкти господарювання, засновником яких є ОСОБА_2
		 
		Доводи апелянта-позивача на порушення податковим органом терміну встановленого в  ст. 266 ПКУ, колегія суддів не приймає оскільки відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що внаслідок проведеної за заявою платника звірки проведено перерахунок суми податку на нерухомість, винесено та надіслано нові податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0454055- 1307-2301, №0454056-1307-2301, №0454055-1307-2301, тому відповідачем не порушено строки при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		 
		При цьому, у разі порушення відповідачем строків винесення оскаржуваних рішень, вказане не може тягнути за собою    протиправність таких рішень,    так як    такі порушення є за своєю суттю формальними, стосуються вимог закону щодо строків їх прийняття та не впливають на правові підстави для    винесення таких ППР.
		 
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
		 
		Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		                              П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 25.03.2019.
		 
		 
		Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма  Судді:В.О. Аліменко   Н.В. Безименна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...