Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/3359/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2019. Зареєстровано: 27.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Результат оскарження 04.09.2019 Харківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/636/282/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 636/3359/18
		Провадження № 2/636/282/19
		Р І Ш Е Н Н Я 
		 
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		18 березня 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого судді  Гуменного З.І.,
		секретаря судового засідання  Шикової К.Р.,
		за участю представника позивача ОСОБА_1,
		представника відповідача ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Харківгаз» про захист прав споживачів та зобовязання вчинити певні дії,-
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_3 звернувся з позовом до ПАТ «Харківгаз», в якому після уточнення позовних вимог просив зобовязати ПАТ «Харківгаз» встановити в його квартирі № 30 в буд. 149 за адресом : мікрорайон Авіатор в м. Чугуєві, Харківської області, лічильник газу за кошти ПАТ «Харківгаз» до 01.01.2021 року. 
		В обґрунтування уточненого позову позивач вказує, що він є споживачем природного газу, відповідно до типового договору про надання населенню послуг з газопостачання від 2012 року. У будинку, в якому він проживає, 01.11.2016 було встановлено та прийнято в експлуатацію загально будинковий вузол обліку природного газу, з чим позивач не був згоден і тому 10.05.2018 звернувся до ПАТ «Харківгаз» з заявою з питання безкоштовного встановлення в його квартирі індивідуального лічильника газу, але йому було відмовлено, посилаючись на відсутність обовязку встановлення лічильників в окремих квартирах за рахунок коштів товариства. В свою чергу, у червні 2018 року головою ОСББ «Авіатор-149» також було направлено аналогічне звернення про встановлення мешканцям будинку №149 за адресом : Харківська область, м. Чугуїв, мкр-н «Авіатор» індивідуальних лічильників, на що листом від 15.06.2018 ПАТ «Харківгаз» було фактично відмовлено мешканцям у вставленні індивідуальних лічильників та повідомлено, що ПАТ «Харківгаз» зобов'язане забезпечити вузлами обліку природного газу всі категорії споживачів до 01.01.2018р., а Закон не передбачає встановлення лише індивідуальних лічильників газу в кожній квартирі або будинку та пільг щодо встановлення вузлів обліку природного газу за кошти газорозподільного підприємства. Також вказали, що інвестиційною програмою ПАТ «Харківгаз», затвердженою НКРЕКП, у багатоквартирному житловому будинку №149 за адресом: м-н «Авіатор» м. Чугуїв Харківської області встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу.
		Позивач не згоден з діями відповідача, виходячи з наступного. 
		Закон України «Про ринок природного газу» розділив функцій постачання та розподілу природного газу. З 1 липня 2015 року ПАТ «Харківгаз» як Оператор ГРМ здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу.
		Правові засади функціонування ринку природного газу України засновано на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співробітництва, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, як визначено Законом України "Про ринок природного газу". 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу", державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
		Згідно з п. 32 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Пунктом 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
		Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
		Статтею 4 гл. 1 розділу І ОСОБА_4 газорозподільних систем зазначено, що побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
		Відповідно до ст. 18 ОСОБА_4 газорозподільних систем приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу". 
		Згідно з п. 1 - 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показуваними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами; комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього.
		На підставі ст. 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", в редакції, чинній на момент встановлення загально будинкового вузла обліку, постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року; 2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.
		В редакції на момент звернення до суду постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку: 1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року; 2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.
		Приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", в редакції чинній на момент встановлення загально будинкового вузла обліку, у разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
		Враховуючи вищезазначене, суб'єкти господарювання, шо здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних, так і загально будинкових, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням.
		При цьому, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у ч. 1 ст. 6 Закону, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (положення ч. 1 ст. 6 Закону).
		Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року прийнято постанову N 2494 "Про затвердження ОСОБА_4 газорозподільних систем", яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1379/27824. Так, абз.7 п. 3 гл.4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем було викладено в наступній редакції: "Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього ОСОБА_4), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього ОСОБА_4."
		Постановою від 11.08.2016 року № 1418 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» було внесені зміни до абз. 7 п. 3 гл. 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, а саме: в абзац сьомий після слів «лічильником газу» доповнити словами «(індивідуальним або загально будинковим)», а після слів «об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу» доповнити словом «(алокація)».
		Отже, після внесених змін, абз. 7 п. 3 гл. 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем викладено в наступній редакції: «Якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загально будинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього ОСОБА_4), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього ОСОБА_4.».
		Між тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2018 року (справа №826/1413/17), залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 року, було визнано незаконним, таким, шо не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та визнано не чинним в окремій частині ОСОБА_4 газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року N 2494, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 листопада 2015 року N 2845, від 10 березня 2016 N 304, від 11 серпня 2016 року N 1418, а саме в частині слів "... або загально будинковим", які містяться в абзаці сьомому пункту 3 глави 4 розділу IX цього ОСОБА_4.
		У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено обєднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, шо регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
		ОСББ «Авіатор-149» як обєднання співвласників своєї згоди на встановлення загально будинкового вузла обліку не надавало.
		Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові (співвласникам) належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, відповідно до якого власник (власники) будинку (будинків) (квартир) та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо забезпечення можливості проведення монтажу будинкового вузла обліку.
		Отже, встановлення ПАТ «Харківгаз» будинкових вузлів обліку без згоди на це співвласників будинку та за відсутності відповідного договору про врегулювання цього питання є протиправним, оскільки посягає на спільне майно співвласників будинку.
		В силу положення п. 1 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач є споживачем газу за адресом : Харківська область, м. Чугуїв, мкр-н «Авіатор»АДРЕСА_1.
		Позивач від встановлення у його квартирі індивідуального лічильника газу за рахунок оператора газорозподільних мереж не відмовлявся.
		Необхідно звернути увагу, що особисті рахунки відкриті на кожного із споживачів, а не на весь будинок. 
		Крім цього, встановлення загально будинкового вузлу обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання газу, який насправді не використовувався споживачем.
		Отже, якщо у побутового споживача не встановлено індивідуальний лічильник, то в даному випадку відбувається математичний розрахунок спожитого газу оператором газорозподільної системи між споживачами, у яких є квартирні лічильники газу, та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.
		Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що в даному випадку порушуються його права, що виражається у невідповідності умов договору на постачання природного газу між споживачем та газорозподільною компанією, оскільки він повинен сплачувати кошти тільки за той газ, який він дійсно спожив. Такий облік газу порушує вимоги ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу».
		Також позивач зазначає, що Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачається встановлення лічильників кожному споживачеві. Тобто наявність будинкового лічильника газу для населення, що проживає у квартирах багатоквартирних будинках та приватних будинках, у яких природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі, не є підставою для не встановлення індивідуальних лічильників кожному споживачеві. Що стосується джерел фінансування, то вони визначені ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зокрема, індивідуальні лічильники населенню встановлюються за кошти газорозподільних підприємств.
		Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на наступне.
		Постановою № 2494 від 30.09.2015р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджений ОСОБА_4 газорозподільних систем. ОСОБА_4 визначено, що оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативного - технологічного управління. 
		ПАТ «Харківгаз» здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, відповідно до якого основним видом діяльності Товариства є, зокрема, надання послуг з розподілу природного газу, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ. Вищезазначена діяльність Товариства здійснюється на підставі Ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно п. 10 глави 2 Розділу X ОСОБА_4 ГРС, встановлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
		Ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів субєктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IX Кодексу ГРС, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групи будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загально будинкового балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загально будинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.
		Тобто, отримання згоди окремого мешканця на встановлення загально будинкового приладу обліку чинним законодавством України не передбачено.
		П.4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2002 № 620 передбачено, що можливість обєднання споживачів в єдину групу поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання. Рішення про необхідність обєднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть, як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з ОСОБА_4 ГРС.
		Встановлення загально будинкового вузла обліку природного газу, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загально будинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
		Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор ГРС зобовязані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
		У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
		Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» встановлено, що у разі відмови населення від встановлення субєктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року, для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.
		Також ОСОБА_4 ГРС (абзац 7 пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу) передбачено, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується ОСОБА_1 про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього ОСОБА_4), фактичний обєм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеним у додатку 10 до цього ОСОБА_4.
		Згідно з положенням додатку 10 до ОСОБА_4 ГРС, граничний обсяг споживання на 1 людину на місяць залежить від типу та комбінації обладнання і на сьогодні становить: 9,8 м3- за наявності плити газової та централізованого гарячого водопостачання; 18,3 м - за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача; 23,6 м3 - за наявності плити газової та водонагрівача.
		Також відповідач звертає увагу суду на те, що згідно з інвестиційною програмою ПАТ «Харківгаз», затвердженою НКРЕКП, з 01.03.2017 за вищевказаним адресом нарахування оплати за спожитий природний газ здійснюється за показаннями будинкового вузла обліку.
		Встановлення лічильників газу за рахунок коштів Товариства в окремих квартирах вказаного будинку не передбачено. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник такого будинку, так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з ОСОБА_4 газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (надалі - ОСОБА_4), за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. Загально будинкові лічильники газу встановлюються ПАТ «Харківгаз», силами підрядних організацій, згідно з переліком об'єктів, визначеним Інвестиційною програмою Товариства, затвердженою НКРЕКП.
		Порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загально будинкових вузлів обліку природного газу визначається постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 46 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620».
		Обсяги природного газу, спожитого мешканцями будинку № 149 мкр-н. Авіатор в м. Чугуїв, згідно з показаннями будинкового вузла обліку, визначаються: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційної кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні. У разі незгоди власників квартир розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку вони можуть встановити лічильники газу окремо на свою квартиру за власні кошти.
		Відповідно до роз'яснень Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, наданих листом №01/31-11811 від 10.11.2016, у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий природний газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
		Пільги щодо безоплатного встановлення приладів обліку природного газу для жодної категорії громадян діючим законодавством України та нормативними актами щодо надання населенню послуг з газопостачання не передбачені.
		Крім того відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011 № 3533-VІ (зі змінами), побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.
		Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців.
		Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. На теперішній час зазначений порядок не визначений та не доведений Товариству.
		Враховуючи викладене, Чугуївське відділення ПАТ «Харківгаз» просить відмовити ОСОБА_3 у позовних вимогах у повному обсязі.
		У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити, пояснивши, що в листі, яким надана відповідь на звернення позивача, відповідач фактично відмовився встановлювати індивідуальні лічильники. Також представник позивача зазначив, що відповідачем порушені права позивача і по цьому питання вже прийнято рішення Верховним Судом.
		Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та при цьому пояснила, що до підприємства ще не доведено порядку встановлення в таких випадках лічильників споживачам.
		Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позов з урахуванням уточнення підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Позивач ОСОБА_3 є співвласником квартири № 30 у буд. 149, мікрорайону Авіатор, м. Чугуєва, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.12.1998р. та є споживачем природного газу, відповідно де типового договору про надання населенню послуг з газопостачання від 2012 року (а.с. 11-14). 
		Відповідач впродовж 2012-2018 років приймав від НАК «Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання позивачу. Позивач регулярно оплачував рахунки про сплату послуг з газопостачання, що не заперечується відповідачем.
		У вказаному будинку № 149 мкр-н «Авіатор» м. Чугуїв Харківської області зареєстровано ОСББ «Авіатор-149» з 01.07.2016 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 15). 
		10.05.2018 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Харківгаз» із заявою з приводу безкоштовного встановлення в його квартирі індивідуального лічильника газу замість загально будинкового лічильника газу (а.с. 16). Листом від 21.05.2018 року ПАТ «Харківгаз» вказав, що згідно з Планом розвитку розподільної системи ПАТ «Харківгаз» на багатоквартирний житловий будинок № 149 у мікрорайоні Авіатор м. Чугуїв встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу, а встановлення лічильників газу за рахунок коштів Товариства в окремих квартирах вказаного будинку не передбачено та розяснено порядок встановлення індивідуальних лічильників (а.с. 17). 
		З приводу встановлення індивідуальних лічильників газу зверталась також голова правління ОСББ «Авіатор-149» ОСОБА_5 У наданій Чугуївським відділенням ПАТ «Харківгаз» відповіді від 16.06.2018 зазначено також, що згідно з інвестиційною програмою ПАТ «Харківгаз» на багатоквартирний житловий будинок № 149 у мікрорайоні Авіатор м. Чугуїв встановлений загально будинковий вузол обліку природного газу, а встановлення лічильників газу за рахунок коштів Товариства в окремих квартирах вказаного будинку не передбачено (а.с. 18). Також у листі розяснено порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами у разі використання загально будинкового вузлу обліку газу. Крім того, запропоновано споживачам, які не згодні розраховуватися за використаний газ за показаннями загально будинкового вузла обліку, вони можуть встановити квартирний лічильник газу окремо в квартиру за власні кошти. 
		Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
		Як передбачено ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Відповідно до ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.
		Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Як передбачено ст. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
		Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги навязує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
		Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Згідно ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
		Як передбачено ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
		Згідно глави 1 розділу 1 ОСОБА_4 газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі ОСОБА_4), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) субєкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативного - технологічного управління.
		Як встановлено у судовому засіданні позивач є споживачем природного газу, а відповідач ПАТ «Харківгаз» є Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
		Відповідно до ст. 14 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно ст. 19 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Як передбачено ст. 20 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 20 цього Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		Відповідно до п. 1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
		Судом встановлено, що позивач приєднався до цього типового договору розподілу природного газу, так як щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.
		Права та обовязки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме Розділом IV. «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», Розділом V. «Права та обов'язки споживача» та Розділом VІ. «Права і обов'язки постачальника». Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2500, констатує, що права та обовязки для всіх споживачів є ідентичними.
		Згідно п. 2.1. даного договору, ПАТ «Харківгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам в необхідних обємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
		Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
		Нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
		Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язків для виконання сторонами. Згідно із вимогами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
		Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
		Згідно Постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу», що були затверджені за період з 2011 року по 31.05.2017 рік, регулятором, до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб.м. природного газу. Так, згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №150 від 28.12.2011 року, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м.куб. природного газу, які становлять 6,96 грн., а згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №1625 від 27.09.2016 року, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м.куб. становлять 25,20 грн.
		У судовому засіданні встановлено, що позивач проводив оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних.
		Таким чином, відповідач зобовязаний надавати послуги, які оплачені позивачем та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
		Суд вважає, що твердження представника відповідача про те, що встановлення лічильників газу за рахунок Товариства в окремих квартирах вказаного будинку не передбачено, оскільки згідно з інвестиційною програмою ПАТ «Харківгаз», затвердженою НКРЕКП, встановлення загально будинкових лічильник і нарахування оплати за спожитий природний газ здійснюється за показаннями будинкового вузла обліку, є таким, що не звільняє відповідача від обовязку встановити лічильники. При цьому, суд виходить з того, що тарифи формуються не позивачем, а належним органом, який при їх формуванні повинен був врахувати необхідні витрати, а позивач сумлінно виконував обовязок щодо сплати отриманих послуг.
		Посилання представника відповідача на те, що НКРЕКП було затверджено розрахунок доцільності встановлення загально будинкових ВОГ згідно з інвестиційною програмою ПАТ «Харківгаз», згідно якої встановлений будинковий ВОГ за адресом : мікрорайон Авіатор № 149 м. Чугуїв визнано доцільним, суд вважає таким, що не звільняє його від обовязку встановити індивідуальний лічильник позивачу. При цьому, суд виходить з того, що позивач сумлінно виконував обовязок щодо сплати отриманих послуг, а ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який має вищу юридичну силу, ніж рішення НКРЕКП, зобов'язує відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 1 січня 2018 року.
		Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення та ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
		У судовому засіданні встановлено, що позивач висловив волевиявлення на встановлення індивідуального лічильнику газу, а тому це його волевиявлення не може бути порушеним. На переконання суду задоволення волевиявлення позивача буде відповідати зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню.
		На переконання суду, встановлення позивачу індивідуального лічильника буде забезпечувати оплату саме того обєму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість.
		Тому відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу, яка вбачається у відповіді відповідача від 21.05.2018 року, суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача.
		Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
		У судовому засіданні встановлено, що саме на відповідача покладений обовязок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Як встановлено судом, відповідач не вживав будь яких заходів для фінансування вказаних робіт за рахунок будь-якого бюджету. У відповіді відповідача від 21.05.2018 року останній запропонував позивачу вибрати будь-яку організацію для виконання проектних та будівельно-монтажних робіт для виконання робіт, після виконання яких звернутися до Центру обслуговування клієнтів ПАТ «Харківгаз» для укладання договору на прийняття до експлуатації побутового газового лічильника. На переконання суду, ця пропозиція не ґрунтується на вимогах закону. При цьому суд враховує, що позивач, звертаючись до відповідача, висловив волевиявлення про те, щоб індивідуальний лічильник був встановлений за рахунок відповідача. Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Судом встановлено, що позивач проводив оплату послуг з газопостачання згідно тарифу, до якого були включені витрати на встановлення лічильника газу, а відповідач на умовах оплати такого тарифу надавав послуги з газопостачання. Таким чином, між позивачем та відповідачем вже укладений договір стосовно встановлення лічильників та оплати цих робіт і додаткового врегулювання це питання не потребує.
		На підставі викладеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо зобовязання встановити позивачу газового лічильник за рахунок ПАТ «Харківгаз» в термін до 01.01.2021 року як побутовому споживачу є обґрунтованими. Спосіб захисту, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ч. 2 п. 1 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захисту права є визнання права.
		Таким чином, суд вважає, що позивач обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернувся до суду за захистом своїх прав як споживач, а саме: про відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішень відповідача.
		Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.
		Також, суд враховує, що задоволення позову буду відповідати такому, передбаченому ст. 1 ЦПК України, завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою захисту оспорюваних прав позивачів.
		Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 258, 259, 264, 265 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		Позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Харківгаз» про захистправ споживачівта зобовязаннявчинити певнідії  задовольнити.
		Зобовязати ПАТ «Харківгаз» встановити ОСОБА_3 в квартирі № 30 в буд. 149 за адресом: мікрорайон Авіатор в м. Чугуєві, Харківської області, лічильник газу за кошти ПАТ «Харківгаз» до 01.01.2021 року.
		Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...