Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/2887/17 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 61-1129ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 734/2887/17
		 
		провадження № 61-1129 св 19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		представники позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
		відповідач - ОСОБА_6, 
		представник відповідача - ОСОБА_7, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2017 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.
		Позовна заява мотивована тим, що з 02 листопада 1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого вони мають                     двох дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 травня 2016 року шлюб між ними було розірвано.
		Спільне життя з відповідачкою не склалося, шлюбні відносини припинено, проте у добровільному порядку вони не можуть дійти згоди щодо поділу майна, набутого подружжям за час зареєстрованого шлюбу.  
		З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив суд визнати автомобіль «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску, вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5», 2008 року випуску, та 11/25 часток нежитлової будівлі магазину, загальною площею 546,8 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю його та ОСОБА_6; визнати за ним та ОСОБА_6, за кожним, право власності на вищевказане майно. Також, просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1, та вилочного дизельного навантажувача «Hangcha CPCD 25N-RG5» у розмірі 326 тис. грн, оскільки це майно перебуває у користуванні відповідачки. 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом, який у листопаді 2017 року уточнено, до ОСОБА_3. про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя.
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона з ОСОБА_3.                     з 02 листопада 1996 року по 04 травня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох дітей. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 травня 2016 року шлюб між ними було розірвано.
		За час шлюбу ними було набуто майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу, у добровільному порядку вони не можуть дійти згоди щодо користування ним. Житловий будинок АДРЕСА_2 побудовано подружжям спільно у період 1997-2003 років, унаслідок чого він підлягає поділу з виділенням їй 3/4 частки, а ОСОБА_3 - 1/4 частки. У вищевказаному житловому будинку її частка має бути збільшена до 3/4 частки, оскільки діти, один із яких є малолітнім, проживають з нею, ОСОБА_3 не дбає про їхнє матеріальне забезпечення, ухиляючись від виконання свого батьківського обов'язку по їх утриманню. 
		Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 проживає окремо, використовує для власних потреб автомобілі «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_2, та «ЗІЛ» 130, номерний знак НОМЕР_3. Зазначені транспортні засоби є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, тому також підлягають поділу. Вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5» не є спільним майном подружжя, так як за час шлюбу у власність не набувався, тому не підлягає поділу. 
		10 листопада 2004 року та 30 серпня 2005 року нею при здійсненні підприємницької діяльності та виключно для подальшої організації і розширення такої діяльності на підставі договорів купівлі-продажу придбано 11/25 часток нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1. Кошти, за які придбано це нерухоме майно отримані нею, як фізичною особою-підприємцем, від здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, ці кошти не є спільною сумісною власністю подружжя.
		05 вересня 2015 року між нею і ОСОБА_10 було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого останній надав у борг 6 тис. доларів США, яких їм не вистачало для придбання автомобіля «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1. Вважала, що отримані на підставі цього договору позики грошові кошти є об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_3 у рівних частках, тому ці кошти слід враховувати при поділі спірного майна подружжя. 
		З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_6 просила суд визнати за нею право особистої приватної власності                                на 11/25 часток нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1; визнати грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США, що еквівалентно 160 507 грн 20 коп., отримані на підставі договору позики грошових коштів від 05 вересня 2015 року, об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_3 у рівних частках                              по 80 253 грн 60 коп., врахувати ці кошти при поділі майна подружжя з покладенням на неї обов'язку ОСОБА_3 по виконанню вказаного договору позики; визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску, середньою ринковою вартістю 237 660 грн 75 коп.
		Також просила визнати житловий будинок з верандою та мансардою, загальною площею 127,6 кв. м, із господарськими будівлями і спорудами                  по АДРЕСА_2, вартістю   382 950 грн 57 коп., автомобіль «ЗІЛ 130», номерний знак НОМЕР_3,              1990 року випуску, з гідравлічним краном-маніпулятором, вартістю 92 855 грн, автомобіль «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску, вартістю 145 915 грн, майном спільної сумісної власності її та      ОСОБА_3; виділити їй 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_2, вартістю                 287 212 грн 92 коп., а ОСОБА_3. 1/4 його частку, вартістю 95 737 грн 64 коп.; при поділі автомобіля «ЗІЛ 130», номерний знак НОМЕР_3, 1990 року випуску, з гідравлічним краном-маніпулятором, 1/2 частка вартості якого складає 46 427 грн 50 коп., та автомобіля «Форд Транзит», номерний знак              НОМЕР_2, 2004 року випуску, 1/2 частка вартості якого складає 72 957 грн 50 коп., виділити вказані транспортні засоби ОСОБА_3 у рахунок вартості належної йому 1/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_2, вартість якої становить 95 737 грн                  64 коп., стягнувши з нього на її користь грошові кошти у розмірі 23 647 грн               36 коп., як різницю між вартістю 1/2 частки транспортних засобів: «ЗІЛ 130» та «Форд Транзит» у розмірі 119 385 грн, належних їй та вартістю 1/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_2, у розмірі 95 737 грн 64 коп., належної ОСОБА_3.
		Вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5», 2008 року випуску, просила не відносити до майна спільної сумісної власності, а визнати його таким, що не підлягає поділу, оскільки це майно не підлягає обов'язковій реєстрації, на праві власності за подружжям воно не зареєстровано.
		Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 листопада 2017 року зустрічний позов ОСОБА_6 прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2018 року у складі судді Солов'я В. В. позов ОСОБА_3. та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано 11/25 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 546,8 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_6, за кожним, право власності на 11/50 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 546,8 кв. м, по АДРЕСА_1. Визнано житловий будинок із верандою та мансардою, загальною площею 127,6 кв. м, із господарськими будівлями і спорудами по                                АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Виділено                 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 по 1/2 частці житлового будинку із верандою та мансардою, загальною площею 127,6 кв. м, із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2.
		Визнано об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_6 автомобіль «Chevrolet Tracker», номерний знак                        НОМЕР_1, 2014 року випуску, вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5», 2008 року випуску, автомобіль «ЗІЛ 130», номерний знак             НОМЕР_3, 1990 року випуску, з гідравлічним краном-маніпулятором, та автомобіль «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску. Виділено ОСОБА_6 у власність автомобіль марки «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску, і вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5», 2008 року випуску. Виділено у власність ОСОБА_3 автомобіль «ЗІЛ 130», номерний знак                         НОМЕР_3, 1990 року випуску, з гідравлічним краном-маніпулятором, та автомобіль «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску. 
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 224 830 грн компенсації 1/2 частки вартості автомобіля «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску, і вилочного дизельного навантажувача «Hangcha CPCD 25N-RG5», 2008 року випуску.
		Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 119 385 грн компенсації 1/2 частки вартості автомобіля «ЗІЛ 130», номерний знак НОМЕР_3, 1990 року випуску, з гідравлічним краном-маніпулятором, та автомобіль «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску. 
		Визнано грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США, що еквівалентно                160 507 грн 20 коп., отримані ОСОБА_6 на підставі договору позики грошових коштів від 05 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, об'єктом права спільної сумісної власності                 ОСОБА_6 і ОСОБА_3 у рівних частинах, тобто по 80 253 грн 60 коп. У решті позову ОСОБА_3 та зустрічного позову           ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне рухоме та нерухоме майно набуто ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за час зареєстрованого шлюбу. Належні та допустимі докази придбання ОСОБА_6 11/25 часток нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1 за кошти, отримані нею від здійснення підприємницької діяльності, останньою не надано. Зазначене нерухоме майно придбано ОСОБА_6, як фізичною особою, за час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3, тому є спільним сумісний майном подружжя. Житловий будинок із верандою та мансардою по АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3, оскільки також придбано за час зареєстрованого шлюбу, унаслідок чого останнім, кожному із них, слід виділити по 1/2 його частці, відсутні підстав для відступу від рівності часток. Автомобіль «Chevrolet Tracker», вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5», автомобіль «ЗІЛ 130», з гідравлічним краном-маніпулятором, та автомобіль «Форд Транзит» є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, так як придбані в інтересах сім'ї за час зареєстрованого шлюбу. У власність ОСОБА_6 слід виділити автомобіль «Chevrolet Tracker», вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5», а у власність ОСОБА_3 автомобіль «ЗІЛ 130», з гідравлічним краном-маніпулятором, та автомобіль «Форд Транзит» зі стягненням грошової компенсації. Грошові кошти у розмірі 6 тис. доларів США, що еквівалентно 160 507 грн 20 коп., отримані ОСОБА_6 на підставі договору позики укладеного 05 вересня 2015 року з ОСОБА_10, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя у рівних частках, тобто по 80 253 грн 60 коп. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_3. та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку житлового будинку із верандою та мансардою, загальною площею 127,6 кв. м, із господарськими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_2.
		Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль «ЗІЛ 130», номерний знак НОМЕР_3, 1990 року випуску, з гідравлічним краном-маніпулятором, та автомобіль «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску.
		Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частку житлового будинку із верандою та мансардою, загальною площею 127,6 кв. м,                           із господарськими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_2.
		Визнано за ОСОБА_6 право особистої приватної власності на              11/25 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 546,8 кв. м,            по АДРЕСА_1.
		Визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль марки «Chevrolet Tracker», номерний НОМЕР_1, 2014 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за недоотримане майно, визначену шляхом взаємозаліку, у розмірі 80 808 грн             60 коп. У решті позову ОСОБА_3 та зустрічного позову  ОСОБА_6 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_6 здійснення підприємницької діяльності було організовано виключно за рахунок її особистих коштів від здійснення такої діяльності, що   ОСОБА_3 не спростовано. Отже, оскільки нежитлова будівля магазину по АДРЕСА_1 є приміщенням, в якому остання безпосередньо здійснює господарську діяльність, тому це нерухоме майно є особистою приватною власністю ОСОБА_6  Вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5» у встановленому законом порядку за подружжям зареєстровано не було, тому його не можна віднести до спільного сумісного майна подружжя. ОСОБА_6 договір позики від 05 вересня 2015 року укладено в інтересах сім'ї, кошти нею отримано на придбання автомобіля «Chevrolet Tracker», тому зобов'язання за цим договором виникли у обох з подружжя. Відповідно до розписки від 02 вересня 2018 року             ОСОБА_6 за рахунок особистих коштів було повернуто позику                   у розмірі 6 тис. доларів США, унаслідок чого 1/2 частина цієї суми підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 шляхом врахування її при поділі майна подружжя. 
		ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належить на праві спільної сумісної власності, кожному по 1/2 частці, житловий будинок АДРЕСА_2. Оскільки ОСОБА_3 фактично користується автомобілями: «ЗІЛ 130» та «Форд Транзит», а ОСОБА_6 на них не претендує, то на ці транспортні засоби слід визнати право власності за останнім зі стягненням з нього на користь ОСОБА_6 грошової компенсації вартості належної їй частки. За ОСОБА_6 у порядку поділу майна подружжя підлягає визнанню право власності на автомобіль «Chevrolet Tracker», вартістю 237 660 грн, так як зазначений транспортний засіб перебуває в її користуванні, зі стягненням компенсації вартості                         1/2 частки цього майна на користь ОСОБА_3 у розмірі 118 830 грн. Ураховуючи викладене, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 стягнуто компенсацію вартості переотриманого майна у розмірі 555 грн, та 1/2 частка боргу за договором позики у розмірі 80 253 грн 60 коп., який одноособово повернула ОСОБА_6  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить оскаржувану постанову апеляційного суду у частині визнання за ОСОБА_6 права особистої приватної власності на 11/25 частки нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1 та стягнення з нього на користь останньої грошової компенсації за недоотримане майно у розмірі 80 808 грн 60 коп. скасувати й ухвалити нове рішення, яким визнати за ним та ОСОБА_6 право власності на вищевказане нерухоме майно, стягнути з ОСОБА_6 на його користь грошову компенсацію за недоотримане майно у розмірі 201 230 грн, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 734/2887/17 з Козелецького районного суду Чернігівської області. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2019 року справу за позовом          ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя;               за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ майна подружжя призначено до розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що 11/25 частки нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1 набуто подружжям за час шлюбу в інтересах сім'ї, за спільні кошти,             зі згоди іншого з подружжя, а тому безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_6, як фізична особа-підприємець, набула вищевказане майно за особисті кошти отримані нею від здійснення підприємницької діяльності, вона здійснює господарську діяльність у цьому нежитловому приміщенні. ОСОБА_3 на час придбання вказаного нерухомого майна також був зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснював підприємницьку діяльність та був керівником приватного підприємства «ОСОБА_3» (далі - ПП «ОСОБА_3»). ОСОБА_6 придбала вищевказану нежитлову будівлю магазину, як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець. Вартість автомобіля «Chevrolet Tracker» безпідставно визначено у розмірі 237 660 грн, оскільки згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальності «Експертно-правовий центр «Правекс» від 06 грудня 2017 року його вартість становить  440 тис. грн. Невірно стягнуто з ОСОБА_3 на користь          ОСОБА_6 частину спільного боргу за договором позики                             від 05 вересня 2015 року, укладеного останньою з ОСОБА_10, унаслідок чого точно не визначено розмір компенсації вартості переотриманого майна. 
		Доводи особи, яка подала відзив 
		У лютому 2019 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, 11/25 частки нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1 придбано у власність не за спільні кошти подружжя,                а виключно за кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, отримані нею від здійснення підприємницької діяльності, унаслідок чого таке майно є особистою приватною власністю ОСОБА_6
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		З 02 листопада 1996 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого вони мають двох дітей:              ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9,             ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 травня 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано.
		ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця                              від 13 березня 2001 року (а.с. 52, том 1).
		На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 10 листопада 2004 року між Козелецькою районною спілкою споживчих товариств і ОСОБА_6, остання придбала 2/5 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 291,1 кв. м, з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 за 16 415 грн              (а.с. 54, том 1). 
		Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 червня 2013 року ОСОБА_6є власником 11/25 частки нежитлової будівлі магазину, загальною площею 546,8 кв. м, по АДРЕСА_1 (а.с. 57-58, т.1). 
		30 серпня 2015 року згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_6 придбала у ОСОБА_11 для зайняття підприємницькою діяльністю                   2/50 частки нежитлової будівлі магазину, а саме приміщення «3-1», загальною площею 11,3 кв. м, по АДРЕСА_1 (а.с. 55-56, том 1).
		Предметами поділу майна подружжя є також: житловий будинок із верандою та мансардою, загальною площею 127,6 кв. м, із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2; автомобіль «Chevrolet Tracker», номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску, вилочний дизельний навантажувач «Hangcha CPCD 25N-RG5», 2008 року випуску, автомобіль «ЗІЛ 130», номерний знак НОМЕР_3, 1990 року випуску, з гідравлічним краном-маніпулятором, та автомобіль «Форд Транзит», номерний знак НОМЕР_2, 2004 року випуску. 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_3. підлягає частковому задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає. 
		Положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. 
		Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
		За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
		Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843 цс 17.
		04 червня 2013 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме 11/25 частки нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1, тобто почала використовувати спірне приміщення для здійснення підприємницької діяльності, а отримані доходи - на сім'ю. 
		Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності                   (стаття 320 ЦК України). 
		Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.
		Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. 
		Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна. 
		Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
		Використання одним з подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при обранні способу поділу цього майна, тобто це майно може бути враховано при поділі всього майна подружжя або може бути виплачена вартість цього майна.
		Таким чином, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.
		Апеляційний суд на викладене уваги не звернув та у порушення вимог статей 76-80, 367 ЦПК України зазначені вище положення закону не врахував, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не звернув уваги на те, що майно фізичної особи-підприємця є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, але при доведеності цього інший з подружжя має право врахування цього майна при поділі майна подружжя, а не на поділ майна, яке використовується у підприємницькій діяльності.
		Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79 цс 13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21 цс 15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109 цс 15.
		Рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року                        у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи-підприємця визначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.
		Таким чином, статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності.
		Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону, вирішуючи спір у частині поділу частки нежитлової будівлі магазину                       по АДРЕСА_1, не звернув уваги на доводи ОСОБА_3 про те, що спірна будівля була придбана ними за час шлюбу, за спільні кошти подружжя і зареєстрована на ім'я ОСОБА_6,як на фізичну особу. При цьому ОСОБА_3 зазначав, що за час шлюбу він був зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснював підприємницьку діяльність та був керівником              ПП «ОСОБА_3», тобто також мав доходи і вкладав їх у сімейний бюджет (а.с. 80-81, т. 2).
		Апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону, погоджуючись з доводами ОСОБА_6 про те, що набуття у власність вказаного нерухомого майна, нежитлової будівлі магазину,відбулось за рахунок коштів, отриманих нею від здійснення підприємницької діяльності, не врахував, що такі кошти отримано останньою за час шлюбу з                 ОСОБА_3 та витрачено в інтересах сім'ї.  
		Отже, у разі доведення, що спірна нежитлова будівля магазину набута підприємцем за час шлюбу за спільні кошти і вона використовується ОСОБА_6 у підприємницькій діяльності, то вона поділу не підлягає, проте враховується при поділі іншого майна.
		Крім того, апеляційному суду слід перевірити доводи                              ОСОБА_3 про те, що невірно стягнуто з нього на користь          ОСОБА_6 частину спільного боргу за договором позики                             від 05 вересня 2015 року, укладеного останньою з ОСОБА_10, унаслідок чого точно не визначено розмір компенсації вартості переотриманого майна
		Таким чином, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню у повному обсязі, оскільки у разі доведення, що спірна нежитлова будівля магазину набута ОСОБА_6 за час шлюбу за спільні кошти з ОСОБА_3 та при її поділі, може мати місце компенсація одному із подружжя за рахунок іншого спільного майна. 
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції. 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                            Б.І. Гулько
		 
		                                                                                                            Є.В. Синельников
		 
		                                                                                                            Ю.В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...