Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/438/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 61-46704ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/438/18
		 
		провадження № 61-46704св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - ОСОБА_2,
		представник відповідача - ОСОБА_3,
		третя особа - страхова компанія «Здорово»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Драгомерецького М. М., Сєвєрової Є .С., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                   ОСОБА_2, третя особа - страхова компанія «Здорово» (далі - СК «Здорово»), про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2017 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки Lexus, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Toyota, номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням. 
		Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.                
		У результаті протиправних дій ОСОБА_2 йому, як власнику пошкодженого автомобіля, завдано матеріальні збитки у розмірі 42 553 грн. Крім того, внаслідок ДТП йому завдано моральні страждання, внаслідок чого він змушений був змінити свій звичайний спосіб життя. 
		Відповідач у добровільному порядку завдану йому шкоду не відшкодувала.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 42 553 грн на відшкодування матеріальної шкоди та                       100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.   
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 711 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_2, тому останній необхідно відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду з урахуванням сплачених нею грошових коштів у розмірі 300 дол. США на придбання фари.
		Стягуючи моральну шкоду у розмірі 3 000 грн, суд вважав її співмірною і такою, що відповідає принципу розумності. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відхилено.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши також, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Районний суд правильно дійшов висновку щодо часткового задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн, яка є співмірною завданим моральним стражданням позивача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У жовтні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                                   № 522/438/18 -ц з Приморського районного суду м. Одеси. 
		 
		28 грудня 2018 року справа надійшла доВерховного Суду. 
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - СК «Здорово», про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що між ОСОБА_2 та СК «Здорово» укладено поліс №АМ/1958129 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За цим полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Цим полісом забезпечений транспортний засіб Lexus, номерний знак НОМЕР_1, та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 100 000 грн.
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди, послався на статті 1166, 1187,              1192 ЦК України. При цьому апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що страхова відповідальність відповідача була застрахована та боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавана шкоди. Отже, застосуванню підлягали статті 993,              1194 ЦК України, стаття 27 Закону України «Про страхування».
		Крім того, суди не врахували, що доказів того, чим саме підтверджуються моральні страждання, ОСОБА_1 суду не надав. Також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_2, які спричинили ДТП та стражданнями ОСОБА_4, викликані користуванням громадським транспортом у період ремонту автомобіля. Проходження ним додаткових обстежень у невропатологів та кардіологів, необхідність яких виникла через захист своїх прав у суді та перед страховою компанією, нічим не підтверджуються.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		23 жовтня 2017 року відбулася ДТП за участю автомобіля марки Lexus, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Toyota, номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням. 
		Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 грудня                     2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.      
		Відповідно до розписки від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 300 дол. США на придбання фари для автомобіля марки Тоуоtа Camry.          
		Згідно з актом виконаних робіт №000000001-Л від 20 листопада 2017 року вартість ремонту автомобіля Toyota, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 42 553 грн.
		З 04 жовтня 2017 року до 13 жовтня 2017 року та з 17 жовтня 2017 року до 09 листопада 2017 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Центрі реконструктивної та відновної медицини за адресою: м. Одеса,                вул. Тініста, 8. 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було виконано порожнинну операцію. За вказаний період лікування позивач знаходився на лікарняному та проходив ранню післяопераційну реабілітацію, постійно знаходився під наглядом хірурга та відвідував лікарню.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скаргапредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		 
		У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
		 
		Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		 
		Судом установлено, що 13 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та СК «Здорово» укладено поліс №АМ/1958129 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За цим полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Цим полісом забезпечений транспортний засіб Lexus, номерний знак НОМЕР_1, та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 100 000 грн, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 200 000 грн.
		Також у абзаці другому пункту 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.  
		 
		Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.                     В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		 
		Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц(провадження № 14-176цс18), покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		 
		Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодуванняпокладається на страховика. 
		 
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України упідготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.
		 
		У зв'язку з наведеним суду слід було вірно визначити процесуальний статус страховика - СК «Здорово».
		 
		Таким чином, у порушення статей статей 89, 263-264, 382 ЦПК України суди: не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дослідили та не надали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Ураховуючи часткове задоволення касаційної скарги та повне скасування судових рішень, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з                  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 2 819,20 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,  задовольнити частково.
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 27 вересня 2018 року скасувати, справу передатина новий розгляд до суду першої інстанції.
		Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі  2 819,20  грн (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять грн 20 коп.).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		Б. І. Гулько 
		Є. В. Синельников 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...