Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/1713/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2019.
Дата набрання законної сили: 14.03.2019
Номер судового провадження: 61-35802ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 751/1713/17
		 
		провадження № 61-35802св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 56 Чернігівської міської ради Чернігівської області,
		треті особи: завідувач Чернігівського дошкільного навчального закладу              № 56 Чернігівської міської ради Чернігівської області Кисла Віра Петрівна, управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року                     у складі судді Деркача О. Г. та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Страшного М. М., Шарапової О. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 56 Чернігівської міської ради Чернігівської області (далі - дошкільний навчальний заклад № 56), треті особи: завідувач Чернігівського дошкільного навчального закладу              № 56 Чернігівської міської ради Чернігівської області Кисла В. П., управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона працювала у дошкільному навчальному закладі № 56 з 1994 року. Наказом відповідача від 19 жовтня 2016 року звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Проте, вважає, що її звільнили внаслідок перебування у неприязних стосунках з завідувачем дошкільного навчального закладу № 56, тобто незаконно. 
		Вказувала, що вона працювала на посаді помічника вихователя та була працівником з великим досвідом, завжди добросовісно виконувала свої обов'язки, шанобливо ставилася до дітей, що скарг від батьків і вихователів на неї не надходило, що перед звільненням вона не притягувалася до дисциплінарної, матеріальної чи іншої відповідальності. 
		Посилалася на те, що незаконним звільненням порушено її трудові права, що призвело до страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, це вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та витрат додаткових коштів. Вона перебуває у постійному переживанні за майбутнє працевлаштування. 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд: скасувати наказ дошкільного навчального закладу № 56 від 19 жовтня 2016 року№ 27-к та запис у трудовій книжці про звільнення її з роботи за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків; поновити її на роботі; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня               2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільнення позивача відповідачем було дотримано норми трудового законодавства України, а також під час судового розгляду справи належними та допустимими доказами доведено систематичне невиконання позивачем без поважних причин своїх трудових обов'язків, тому її вимоги є необґрунтованими.
		Крім того, додатковою підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 суд вважав пропуск нею без поважних причин місячного строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. 
		Виключено з мотивувальної частини рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року посилання на пропуск без поважних причин строку звернення до суду з позовом і залишено його без змін в іншій частині.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок місцевого суду про законність оспорюваного позивачем наказу про її звільнення відповідає нормам права, що регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 спростовуються наявними у справі доказами та встановленими на їх підставі обставинами. Зокрема, спростовано твердження позивача про те, що її звільнення з роботи сталося внаслідок неприязних відносин між нею й керівником дошкільного навчального закладу № 56. Апеляційний суд вказав, що саме по собі те, що остання просила ОСОБА_4 звільнитися за власним бажанням, не є неправомірною дією, виходячи з доведеності факту систематичного невиконання нею без поважних причин своїх посадових обов'язків.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга позивача мотивована тим, що її звільнено без додержання процедури, передбаченої трудовим законодавством. Відповідачем не накладалися на неї дисциплінарні стягнення до звільнення її з роботи. Вважає, що відповідач не довів факту вчинення нею повторного невиконання чи неналежного виконання трудових обов'язків, тому не мав права звільняти її за систематичне невиконання трудових обов'язків.
		Посилається на те, що до цього випадку жодних скарг щодо її роботи від батьків чи від будь-кого іншого не надходило, вона завжди належним чином виконувала свою роботу, про що свідчить її неодноразове нагородження відповідними грамотами. 
		 
		Доводи осіб, які подали заперечення на касаційну скаргу
		 
		У листопаді 2017 року завідувач дошкільного навчального закладу № 56 Кисла В. П. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу              ОСОБА_4, в яких вказує на безпідставність доводів позивача, так як її звільнення було проведено відповідно до норм чинного трудового законодавства України, оскільки вона допустила у своїй роботі систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків.
		 
		У листопаді 2017 року управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу              ОСОБА_4, в яких вказує, що зібраними у справі доказами доведено факт систематичного невиконання без поважних причин своїх трудових обов'язків ОСОБА_4, тому рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                                № 751/1713/17 з Ріпкинського районного суду Чернігівської області.
		 
		Ухвала суду в частині витребування цивільної справи виконана не була.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2018 року провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                      від 18 лютого 2019 року виправлено описки, допущені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року. Зазначено замість «рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2017 року» правильно «рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня  2017 року».
		Витребувано цивільну справу № 751/1713/17 з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
		 
		У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		11 жовтня 2016 року комісією у складі завідуючої дошкільного навчального закладу № 56, голови профспілкового комітету, старшої медсестри, вихователя та членів батьківського комітету групи №1 був складений акт обстеження санітарного стану групи № 1, в якому повідомлено, що під час перевірки у групі № 1 виявлені грубі порушення у роботі помічника вихователя ОСОБА_4 та зроблений висновок, що загальний санітарний стан всіх приміщень групи, де знаходяться діти протягом дня, незадовільний, що завдає шкоди їх здоров'ю та життю.
		 
		Згідно з актом про відмову порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення від 11 жовтня 2016 року вбачається, що помічнику вихователя ОСОБА_4 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу невиконання посадових обов'язків, порушення вимог санітарного регламенту. Надати таке пояснення ОСОБА_4 відмовилася. 
		 
		З урахуванням викладених обставин, 11 жовтня 2016 року завідуючою дошкільного навчального закладу № 56 був виданий наказ № 114 про оголошення догани помічнику вихователя ОСОБА_4, від підпису про ознайомлення з яким, остання відмовилася і який на час розгляду справи є чинним.
		19 жовтня 2016 року було проведено повторне обстеження санітарного стану групи № 1, під час якого комісією у складі завідуючої дошкільного навчального закладу № 56, голови профспілкового комітету, старшої медсестри, вихователя та членів батьківського комітету групи № 1 був складений акт № 2, згідно з яким вбачається, що загальний санітарний стан всіх приміщень незадовільний. Помічник вихователя ОСОБА_4 не реагує на зауваження і не виправляє допущених порушень своєї посадової інструкції та санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів.
		 
		Згідно з актом про відмову порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення від 19 жовтня 2016 року вбачається, що помічнику вихователя ОСОБА_4 було запропоновано надати письмове пояснення з приводу невиконання посадових обов'язків, порушення вимог санітарного регламенту. Надати таке пояснення ОСОБА_4 відмовилася.
		 
		19 жовтня 2016 року завідуючою дошкільного навчального закладу № 56,        за попередньою згодою профспілкового комітету, був виданий наказ № 27-к про звільнення ОСОБА_4 з посади помічника вихователя 19 жовтня 2016 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, від підпису про ознайомлення з яким, остання відмовилася.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої інстанції в незміненій під час апеляційного перегляду частині та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: в тому числі, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
		 
		Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
		 
		Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. 
		За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. 
		При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) i повідомляється працiвниковi під розписку.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_4 систематично не виконувала належним чином своїх трудових обов'язків, до неї вже застосовувався захід дисциплінарного стягнення у виді догани, при її звільненні дошкільним навчальним закладом № 56 були дотримані норми трудового законодавства України, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
		Апеляційний суд вірно вказав, що відповідачем дотримано встановлений статтями 43, 149 КЗпП України порядок застосування оспорюваного ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді звільнення. Встановивши ступінь тяжкості вчинених позивачем порушень трудової дисципліни та описані характер цих порушень, обставини за яких їх вчинено, заподіяна ними шкода (відвідування тривалий час дітьми групи, яка перебуває у антисанітарному стані), врахувавши попередню роботу позивача (стаж роботи у закладі понад 22 роки, неодноразові заохочення і поряд з цим фіксація старшою медсестрою закладу неналежного санітарно-гігієнічного режиму групи, у якій вона працює, при кожній перевірці, що проводилися у 2016 році), суд вірно вказав, що немає підстав для висновку, що відповідачем до позивача застосовано занадто суворе стягнення. 
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що до цього випадку жодних скарг щодо її роботи від батьків чи від будь-кого іншого не надходило, вона завжди належним чином виконувала свою роботу, про що свідчить її неодноразове нагородження відповідними грамотами, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не свідчить про незаконність її звільнення, оскільки належне виконання нею своїх обов'язків у попередні роки роботи не спростовують вчинення нею систематичного невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків у подальшому, що було доведено відповідачем належними та допустимими доказами.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Наведені у касаційній скарзі позивача доводи є аналогічними із доводами її апеляційної скарги, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.
		 
		Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня                  2017 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Д. Д. Луспеник
		 
		Б.І. Гулько
		 
		Ю.В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...