Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5263/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2019. Зареєстровано: 28.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2019.
Дата набрання законної сили: 26.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 березня 2019 року 
		Київ
		справа №826/5263/14
		адміністративне провадження №К/9901/8136/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2014 (суддя Соколова О.А.) та ухвалу  Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 (головуючий суддя Петрик І.Й., судді: Ключкович В.Ю., Собків Я.М.) у справі №826/5263/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про  скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про  скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 №94126552208.  
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність належного документального підтвердження на підтвердження реального здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс». За встановлених обставин суди дійшли висновку, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» оскаржило їх у касаційному порядку.
		 
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2014 та ухвалу  Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі №826/5263/14, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)статті 207 Господарського кодексу України, статей 2032, 215, 216, 228 Цивільного кодексу країни, статей 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).  
		 
		Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій з реалізації позивачу товару (м'ясопереробне обладнання) на надання інформаційно-консультаційних послуг, підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок проведених операцій з його господарською діяльністю. Також позивач зазначає, що посилання відповідача на матеріали проведення зустрічної звірки контрагента позивача та іншу податкову інформацію отриману за результатом аналізу господарської діяльності останнього, не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки порушення податкової дисципліни контрагентом позивача не може були підставою для відмови належному платнику податків у праві на податковий кредит. Одночасно позивач зазначає, що оскільки податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, як то: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, висновки про недійсність угод укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» є безпідставним. Позивач також звертає увагу, що відомості відносно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» про вчинення злочину у сфері податкового законодавства до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не вносилася, інформація про те, що посадові особи контрагента позивача не мають відношення до господарської діяльності свого підприємства також відсутня. На переконання заявника, відповідачем не доведено наявність складу порушення заявником вимог податкового законодавства, не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. На думку товариства, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях без всебічного дослідження доводів та доказів наданих позивачем, рішення судів попередніх інстанцій постановленні за результатом розгляду даної справи підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.   
		 
		Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» у справі №826/5263/14.
		 
		З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.
		 
		Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/5263/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
		 
		За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями  Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В. 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 22.03.2019 матеріали адміністративної справи  №826/5263/14 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд даної справи на 26.03.2019.
		 
		Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» за період з 01.01.2013 по 30.09.2013.
		 
		Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 73907,00грн., у тому числі: за квітень 2013 року на суму 9707,00грн., за липень 2013 року на суму 64200,00грн.
		 
		За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 12.11.2013 №637/26-55-22-08/37956432 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 №94126552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92384,00грн., у тому числі за основним платежем на суму 73907,00грн. та за штрафними санкціями на суму 18477,00грн.
		 
		Фактичною підставою для визначення позивачу вказаної суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» податкового кредиту за результатом господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які свідчать про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на податковій інформації отриманій по контрагенту позивача (акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» при здійсненні фінансово-господарських відносин з платниками податків та протоколи допиту свідків керівника та головного бухгалтера вказаного суб'єкта господарювання). Також відповідач зазначає, що за змістом наданих позивачем до перевірки первинних документів (договорів, актів, рахунків, податкових та видаткових накладних) неможливо встановити фактичне виконання договірних відносин. Таким чином, на думку органу доходів і зборів, у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), а також відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з поставки товарно-матеріальних цінностей та надання послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс».  
		 
		Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. 
		 
		Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		 
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		 
		Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		 
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		 
		Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). 
		 
		З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання. 
		 
		При цьому,  наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
		 
		Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
		 
		Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. 
		 
		З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. 
		 
		Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
		 
		Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
		 
		В процесі розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» товарів (м'ясопереробне обладнання) та послуг (інформаційних (консультаційних), дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. 
		 
		Зокрема, судами прийнято рішення з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; відсутність належних доказів фактичного надання договірних послуг; ненадання доказів щодо оплати товару (м'ясопереробне обладнання); ненадання доказів на підтвердження фактичної поставки придбаного товару, а саме - інформації хто поставляв товар, на підставі яких документів здійснювалася поставка та яким транспортом; ненадання акту прийому-передачі товару, а також доказів на підтвердження технічних характеристик товару та його відповідність технічним нормам, зокрема, паспорта придбаного обладнання (устаткування) та сертифіката відповідності устаткування; нанадання необхідних документі та інформації якісного консультування відповідно до договору; неможливість встановлення даних про надані позивачу послуги, їх виду, обсягу, деталізованого змісту, місця та часу виконання; неможливість встановлення розрахунку вартості наданих позивачу його контрагентом послуг, саме - яким чином визначається сума винагороди, за який об'єм роботи; ненадання документів щодо поставлених завдань або етапності відповідно до договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг; ненадання письмового звіту по закінченню етапів виконання договірних відносин; ненадання документів на підтвердження факту придбання товарів та послуг з метою та в цілях господарської діяльності позивача; недоведеність економічної доцільності операцій.
		 
		Також, судами встановлено, що з огляду на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів та складських приміщень при обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), контрагент позивача не мав умов для ведення господарської діяльності такого роду, що в свою чергу унеможливлює реалізацію спірних товарів, послуг в обсягах, які відповідають бухгалтерським розрахункам. 
		 
		Доводи позивача щодо подальшої реалізації придбаного товару з метою отримання прибутку, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат», обґрунтовано відхилено судами, оскільки доказів на підтвердження фактичної поставки м'ясопереробного обладнання до позивача та доказів фактичного здійснення операції купівлі-продажу на виконання умов договору укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат» до перевірки, а також в процесі розгляду справи, надано не було. 
		 
		Також, судами встановлено, що видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс» є транспортно-експедиційні послуги та оптова торгівля, що ставить під сумнів надання вказаним суб'єктом господарювання позивачу консультаційних послуг та реалізації м'ясопереробного обладнання.
		 
		При цьому Верховний Суд наголошує, що наявність у платника податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. 
		 
		Лише формальна наявність договорів, акта прийому-здачі робіт (послуг), видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання робіт та послуг, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець. 
		 
		Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство  не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
		 
		Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами реалізовані позивачу товари та надані послуги саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс».
		 
		Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної  інстанцій, що у розглядуваному випадку мають місце не окремі суперечності в оформленні первинних документів складних за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія Трейд Плюс», а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. 
		 
		Зважаючи на викладене та за встановлених обставин, висновок судів першої та  апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним. 
		 
		Враховуючи те, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текотрейд» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2014 та ухвалу  Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі №826/5263/14 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		І.Я. Олендер
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...