Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/1119/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Лізингові правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2019. Зареєстровано: 28.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2019.
Дата набрання законної сили: 18.06.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
		_________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"27" березня 2019 р. Справа № 924/1119/18 
		 
		м. Хмельницький
		Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали 
		за позовом акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк, м. Київ
		до приватного підприємства „Алькор Маркет, м. Хмельницький 
		про стягнення 51 000 022,51 грн., з яких: 23 180 810,72 грн.  прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 18805504,23 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 9013707,56 грн.  пеня за порушення грошового зобовязання
		 
		Представники сторін:
		позивач: ОСОБА_1, довіреність № 119-К-О від 03.01.17
		відповідач: ОСОБА_2 - згідно договору про надання правової допомоги від 18.12.18р.
		 
		Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Процесуальні дії по справі.
		04.12.2018р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк, м. Київ до приватного підприємства „Алькор Маркет, м. Хмельницький про стягнення 39612569,11 грн., з яких: 18599369,96 грн.  прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 14958041,71 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 6055157,44 грн.  пеня за порушення грошового зобовязання.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018р. вказану позовну заяву передано на розгляд судді Танасюк О.Є. 
		Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15 січня 2019 р.
		15.01.2019р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні, відповідно до п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України на 05 лютого 2019 року.
		Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 05.02.2019р. прийнято заяву акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк від 01.02.2019р. про збільшення позовних вимог (предмет позову: стягнення 51000022,51 грн., з яких: 23180810,72 грн.  прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 18805504,23 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 9013707,56 грн.  пеня за порушення грошового зобовязання), продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 22.02.2019 р.
		22.02.2019р. за усним клопотанням відповідача підготовче засідання відкладено відповідно до п.3 ч.2 ст.183ГПК України на 28.02.2019р.
		28.02.2019р. в підготовчому засіданні залишено без задоволення клопотання відповідача про призначення судово - економічної експертизи.
		Ухвалою суду від 28.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 924/1119/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2019р.
		 
		Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання. 
		Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк, м. Київ звернувся до суду з позовом до приватного підприємства „Алькор Маркет, м. Хмельницький про стягнення 39612569,11 грн., з яких: 18599369,96 грн.  прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 14958041,71 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 6055157,44 грн.  пеня за порушення грошового зобовязання. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором лізингу від 20.08.2016. Зокрема позивач наголошує на тому, що 20.08.2016 р. між ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є AT "ПРИВАТБАНК" та ПП "ОСОБА_3 (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №4А16065ЛИ, відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.
		Стверджує, що у пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 139 993 888 грн. За змістом п. 3.1. Договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна у лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна. AT КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу.
		Відповідно до п. 6.2.11. Договору, в редакції додаткової угоди від 22.08.2016р. Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)": лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором. На Лізингоотримувача було покладено обов'язок не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору. Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2.
		За змістом п. 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. Договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у Додатку №2.Відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016 року починаючи з 07.11.2016 року відсоткова винагорода становить 10,5% річних.
		Графіком лізингових платежів (додаток №2 до Договору) передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.09.2016, 25.08.207, а починаючи з 25.09.2017  щомісяця до 25.07.2024 року. 
		З графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 року у розмірі 1646986,92 грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 115 289 084,20 грн. З виписки по рахунку 2071 вбачається, що станом на 17.10.2018 року залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 133888454,16 грн. У Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі: 133888454,16 - 115289084,20 = 18599369,96 грн. Лізингоодержувач зобов'язався сплачувати нараховану відсоткову винагороду щомісяця у період з 25-го по останній день місяця. Станом на 30.09.2018 року несплачена заборгованість Лізингоодержувача по відсотковій винагороді складала 14958041,71 грн., яка не була сплачена.
		У пункті 7.1. Договору сторони узгодили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород. Лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
		У зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору банком була нарахована Відповідачу пеня у розмірі 6 055 157.44 грн.
		У заві про збільшення позовних вимог від 04.02.2019р. позивачем також зазначено, що у зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном за відповідачем рахується прострочена заборгованість, яка збільшилась після заявлення позовних вимог та становить 51 000 022,51грн., з яких: 23 180 810,72 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 18 805 504,23 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 9 013 707,56грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання.
		Стверджує, що заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна станом на 03.01.2019р. складає 133 528 934,16грн., що відображається у виписці по рахунку 20715050000957. 
		З графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.12.2018 у розмірі 1 646 986,92 грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості - повинен складати 110 348 123,44 грн. Однак за лізинговими платежами рахується заборгованість у 133 528 934,16грн. Наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі: 133 528 934,16 -110 348 123,44 = 23 180 810,72 грн.
		Тобто, за період з 17.10.2018р. по 03.01.2019р. (з урахуванням часткових сплат) прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна збільшилась на 4 581 440.76грн. (23 180 810.72грн.-18 599 369.96грн.)/
		Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до пунктів 2.3., 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначеній в Додатку №2. Починаючи з 07.11.2016 року Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5 % річних, що було узгоджено сторонами у Додатковій угоді від 03.11.2016 року.
		Пунктами 2.3., 2.3.3. Договору встановлено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних, а починаючи з 07.11.2016 року 21% (відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016 року), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.
		У виписці по рахунку 20781057051966 сума нарахованої винагороди відображається за один день. Наприклад, 115289084,20 (залишок несплаченої вартості лізиногового майна) х 10,5% /365 (днів році) * 1 день = 33 625,98 грн. - сума винагороди за один день. Також залишок простроченої заборгованості (01.10.2018 у виписці, що збігається з графою 4 за 28.09.2018 розрахунку заборгованості) 185 99369 *21% / 360* 1=10849,63грн. Сума винагороди за користування майном, станом на 03.01.2019р. складає 19 127 833.30грн. Тобто, за період з 30.09.2018р. по 03.01.2019р.(з урахуванням часткових сплат) заборгованість по відсотковій винагороді збільшилась на 4 169 791.59грн. (19 127 833.30- 14 958 041.71грн.).
		Також стверджує, що за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору станом на 03.01.2019 р. Відповідачу була нараховані пеня у розмірі 9 013 707,56грн., яка обліковується банком на рахунку 80918057043561. Заборгованість за пенею збільшилася за період з 17.10.2019 по 03.01.2019р на 2 958 550,12грн. (9 013 707,56грн. - 6 055 157,44 грн.).
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.
		У відзиві на позов від 03.01.2019р. відповідач зазначив, що заявлені Позивачем вимоги не можуть бути задоволені. Відповідач погоджується із тим, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу, який 20.08.2016 року підписано з використанню електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому зміст наданої Позивачем копії Договору, додатків до нього та додаткових угод до нього ставить під сумнів те, що саме вказані документи були підписані сторонами, оскільки в супереч припису ст.2 Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013 року на документі, підписаному з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа, сторони обов'язково зазначають позначку грифа , «банківська таємниця» в правому верхньому куті першого аркуша документа. В той час як у наявній у справі копії Договору позначка грифа «банківська таємниця» відсутня.
		Наголошує на тому, що у додатку №2 - графік лізингових платежів, визначено термін здійснень платежів, розмір лізингових платежів у рахунок викупу майна та залишок лізингового платежу. Будь-яких інших платежів цей графік не містить.
		На підставі Договору Позивачем здійснено нарахування суми заборгованості по Договору, що стягується з Відповідача. При цьому Позивач наголошує на тому, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 року залишок заборгованості повинен складати 115289084,20 грн., але станом на 17.10.2018 року складав 133888454,16 грн., тобто у Відповідача наявна заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі 133888454,16  115289084,20 = 18599369,96 грн. Позивач також зазначає про те, що згідно виписки по рахунку 2078 станом на 30.09.2018 року заборгованість по відсотковій винагороді склала 14958041,71 грн., яка не сплачена до теперішнього часу. Для обґрунтування наведеного Позивач надав розрахунок заборгованості за договором №4А16065ЛИ від 20.08.2016 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_2 Маркет ПП, станом 16-10-2018 р.
		З приводу визначеної Позивачем заборгованості Відповідач зазначає, що її розмір не відповідає дійсності, оскільки Відповідач продовжує здійснювати лізингові платежі по Договору. Так, згідно платіжному дорученню №186 від 31.10.2018 року відповідачем було здійснено лізинговий платіж в сумі 96000,00 грн., згідно платіжному дорученню №187 від 31.10.2018 року - 40000,00 грн., згідно платіжному дорученню №188 від 30.11.2018 року - 58150,00 грн., згідно платіжному дорученню №189 від 30.11.2018 року - 139560,00 грн., згідно платіжному дорученню №191 від 28.12.2018 року - 51650,00 грн., згідно платіжному дорученню №192 від 28.12.2018 року - 123960,00 грн.
		Позивачем до стягнення заявлено 6 055 157,44 грн. пені за порушень грошового зобов'язання. Однак в позові не зазначено, на яку саме заборгованість заявлена до стягнення пеня та не подано при цьому відповідного обґрунтованого розрахунку.
		Відповідач звертає увагу суду про неправомірне нарахування Позивачем сум винагороди за користування лізинговим майном, які відображені у виписці з 01.01.2000 г. по 30.09.2018 г. рахунок №20781057051966.
		Відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки вони, на його думку, ґрунтуються на помилкових даних Позивача як щодо самої суми заборгованості так і щодо здійснених на неї нарахувань.
		Також стверджує, що у позовній заяві Позивачем не зазначається про завдання йому збитків внаслідок порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Крім того, в п.2.3.3. Договору (в редакції додаткової угоди від 03.11.2016 року до договору фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016 року) визначена умова про додаткову міру відповідальності для Відповідача, яка застосовується у випадку порушення Відповідачем сплати лізингових платежів, а саме: відсоткова винагорода за користування майна складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна. Тобто, стягуючи з Відповідача пеню та підвищений розмір винагороди за користування майна (з 10,5% така сума збільшена до 21%) Позивач не лише не зазнає збитків, але отримує у суттєву компенсацію за невиконання Відповідачем своїх зобов'язань, залишаючись при цьому власником майна, яке передано у лізинг.
		Відповідач звертає увагу суду також на ту обставину, що усвідомлюючи тимчасову неможливість своєчасної та повної сплати суми лізингових платежів по Договору він неодноразово звертався до Позивача з проханням переглянути розмір лізингових платежів в бік зменшення та надати згоду на передачу майна в сублізинг. Позивач не надав Відповідачу погодження на сублізинг, що у подальшому позбавило Відповідача можливості вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання по Договору. 
		Просить суд врахувати сплату Відповідачем лізингових платежів та винагороди за договором фінансового лізингу, відсутність обґрунтованого розрахунку пені та розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з винагороди за користуванню майном, а також помилок у наданих Позивачем документах щодо суми заборгованості та здійснених на їх підставі нарахувань.
		У відповіді на відзив від 28.01.2019р. позивач зазначає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів . Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК). Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття довиконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК). Відтак, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1,№2,№3, які є невід'ємними частинами цього договору (п.10.3 та п.11.1Договору),а також ряд додаткових угод до нього, підписано сторонами з накладанням електронного цифрового підпису.
		До договору фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1,№2,№3 та додаткових угод додані результат перевірки накладання електронного цифрового підпису на сайті АЦСК https://acsk.privatbank.ua. Відповідач помилково вказує, що відбулося порушення ст.2 Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013 року та не відповідає дійсності, так як на вищевказаних документах, підписаних з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, позначка грифу "БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ" в правому верхньому куті першого аркуша є в наявності.
		Стверджує, що зазначені Договір фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1,№2,№3, які є невід'ємними частинами цього договору, а також Додаткова угода від 22.08.2016р. до договору фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р.; Додаткова угода від 03.11.2016р. до договору фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. є електронним документом.
		Вищезазначені документи підписані з використання цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАГБАНК" (свідоцтво про акредитацію центру сертифікації ключів серії СА № 26, атестат відповідності, виданий Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України від 25.03.2011 року № 4262, експертним висновком № 05/1-2057 від 30.05.2011 року) у порядку, передбачену Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013 р.
		Наголошує на тому, що відповідно ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами. у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
		Перед укладанням договору фінансового лізингу Відповідач знав, що умовами договору фінансового лізингу заборонено передавати в сублізинг предмет договору без згоди Позивача, й погодився з зазначеною умовою.
		Стверджує, що згідно Графіку залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 115 289 084,20грн., але Відповідач не бере уваги той факт, що станом на 25.09.2018р в нього вже рахується прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 185 993 69,96грн. А, відтак загальний залишок поточної заборгованості по сплаті заборгованості лізингових платежів в рахунок вартості майна складає 133 888 454,16грн. (115 289 084,20грн. "залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна" + 185 993 69,96грн. "прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна")
		Відповідно до пунктів 2.3., 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений в Додатку №2.
		Починаючи з 07.11.2016 року Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у Додатковій угоді від 03.11.2016 року.
		Пунктами 2.3., 2.3.3. Договору встановлено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних, а починаючи з 07.11.2016 року 21% (відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016 року), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2. Отже, розрахунок винагороди за користування предметом лізингу у період з 25.08.2016р. по 06.11.2016р. здійснювався за ставкою 12% річних.
		У зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору Відповідачу була нарахована пеня, яка обліковується банком на рахунку 80918057043561
		Додатково звертає увагу суду, що навіть з урахуванням часткових платежів, які були здійснені Відповідачем, за останнім рахується прострочена заборгованість, тобто відбувається порушення договору зі сторони Відповідача.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		20.08.2016 між публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та приватним підприємством „Алькор Маркет (надалі - Лізингоодержувач, перший відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу №4А16065И (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу. У пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 139993888 грн. 
		За змістом п. 3.1. Договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем май лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна.
		Відповідно до розділу 2 договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2. Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п.1.4 цього Договору. Лізингоодержувач сплачує Банку винагороди на рахунок, зазначений у п.1.4 цього Договору: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда) у розмірі 500,00 гривень 00 копійок у день укладення цього Договору; відсоткову винагороду за користування Майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, відсоткова винагорода за користування Майном складає 24 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості ОСОБА_3, згідно Додатку №2. Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п.1.4 цього Договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг.
		Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений в Додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим Договором у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим Договором, У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.
		Після першого розрахунку винагороди за період з дати надання майна у лізинг, подальший розрахунок винагороди у наступних періодах відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти після попереднього розрахунку розглядаються як початкові "п" і "і" набувають нові первинні значення, а до значення «Аі» за перший день в історії кожного наступного періоду розрахунку додається сума не погашеного вхідного залишку заборгованості за предмет лізингу на цю дату. При від'ємному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає. Сплата винагороди за користування майном отриманим в лізинг здійснюється в українській гривні.
		Пунктами 2.3., 2.3.3. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних, а починаючи з 07.11.2016 року 21% (відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016 року), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.
		Банк має право в односторонньому порядку змінити розмір винагород та/або платежів по відшкодуванню інших витрат банка, пов'язаних з виконанням цього Договору при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); збільшенні ставок, чинних на момент укладання цього договору податків, зборів та інших передбачених чинним законодавством України платежів, що мають відношення до ОСОБА_3 або до визначення розміру лізингової плати. При цьому Банк направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про зміну розміру винагород та/або платежів по відшкодуванню інших витрат Банка протягом 7 календарних днів з дати зміни (п.п. 2.3.4., 2.4 договору).
		У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк дії договору встановлено з дати його підписання і до 25.07.2024р. (п. 9.1.). 
		В п. 10.4. договору зазначено, що він укладений /підписаний із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами.
		Сторонами також підписано додатки до договору фінансового лізингу , а саме: додаток №1 (найменування нерухомого майна - предмету фінансового лізингу); додаток №2 (графік лізингових платежів); додаток №3 (акт №1 прийомупередачі майна); додатки складено із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами.
		Сторонами також підписано додаткову угоду про внесення змін у п.п. 2.3.4. основного договору; додаткову угоду про внесення змін у п.п. 2.3.2, 2.3.3. основного договору (додаткові угоди складено із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами).
		Сторонами також підписано та скріплено печатками сторін додаткову угоду від 22.08.2016р. про внесення змін у п.п. 1.4, 2.3.. 6.2.11. основного договору та від 25.08.2016р. про внесення змін у п.п. 4.2., 6.2. основного договору.
		Також позивачем надано у матеріали справи повідомлення про прострочену заборгованість із повідомленнями  розписками про вручення відправлення спецзвязку від 06.10.2017р., 08.11.2017р., 05.07.2018р. виписку по рахунку з 01.01.2000р. по 17.10.2018р., виписку по рахунку з 01.01.2000р. по 30.09.2018р., виписку по рахунку з 01.01.2000р. по 16.10.2018р., виписки по рахунку з 18.10.2018р. по 03.01.2019р.
		На виконання умов договору позивач передав відповідачу майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна. Лізингоодержувач свої зобовязання у частині внесення лізингових платежів, у строки які визначені договором не виконує належним чином, порушуючи їх сплату, станом на 03.01.2019р. заборгованість становить 51 000 022,51 грн., з яких: 23 180 810,72 грн.  прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 18805504,23 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 9013707,56 грн. - пеня за порушення грошового зобовязання, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове їх стягнення з відповідача.
		Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
		Згідно з статтею 263 Господарського кодексу України (ГК України) господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами. Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (стаття 292 ГК України). 
		Зобовязання які виникли між позивачем та відповідачем урегульовані договором лізингу, який відповідає статті 806 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 292 ГК України. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Частиною 2 статті 11 цього Закону передбачено, що Лізингоодержувач, зокрема, зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
		Судом встановлено, що укладаючи Договір сторони погодили предмет ціну та строк дії , позивач передав відповідачу предмет, за користування яким останній взяв на себе зобовязання розраховуватись згідно з графіком лізингових платежів (Додаток №2). Як вбачається з наданих Банком розрахунків за період з 17.10.2018р. по 03.01.2019р. (з урахуванням часткових сплат) прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна збільшилась на 4 581 440.76грн. (23 180 810.72грн.-18 599 369.96грн.). Окрім цього, відповідно до пунктів 2.3., 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначеній в Додатку №2. Починаючи з 07.11.2016 року Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у Додатковій угоді від 03.11.2016 року.
		Пунктами 2.3., 2.3.3. Договору встановлено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних, а починаючи з 07.11.2016 року 21% (відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016 року), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.
		Доводи відповідача про те, що у додатку №2 (графік лізингових платежів) визначено лише термін здійснення платежів, розмір лізингових платежів у рахунок викупу майна та залишок лізингового платежу, інших платежів графік не містить судом до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що укладаючи договір фінансового лізингу сторони погодили предмет ціну та строк дії, позивач передав відповідачу предмет, за користування яким останній взяв на себе зобовязання розраховуватись згідно з графіком лізингових платежів (Додаток №2). Як вбачається з наданих Банком розрахунків, починаючи з 25.08.2016р. по 03.01.2019р. Лізингоодержувачем було прострочено сплату лізингових платежів на загальну суму 23 180 810,72 грн. та починаючи з 26.08.2016р. по 03.01.2019р. сплату винагороди за користування майном в сумі 18 805 504,23 грн. При цьому відповідачем не надано доказів сплати лізингових платежів підприємством "Алько Маркет" згідно з графіком , погодженим сторонами за спірний період.
		Доводи відповідача щодо неврахування позивачем здійснених ПП "Алько Маркет" лізингових платежів по Договору після 16.10.2018р. (по платіжному дорученню №186 від 31.10.2018 року - в сумі 96000,00 грн., по платіжному дорученню №187 від 31.10.2018 року - 40000,00 грн., по платіжному дорученню №188 від 30.11.2018 року - 58150,00 грн., по платіжному дорученню №189 від 30.11.2018 року - 139560,00 грн., по платіжному дорученню №191 від 28.12.2018 року - 51650,00 грн., по платіжному дорученню №192 від 28.12.2018 року - 123960,00 грн.) судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до виписок позивача від 01.10.2018р. по 03.01.2019р. здійснені відповідачем проплати були зараховані в рахунок погашення боргу за спірний період.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. 
		Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. 
		У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За розрахунками позивача, пеня склала 9 013 707,56 грн. за період з 27.09.2017р. по 03.01.2019р. 
		Будь-яких заперечень із наданням власних контр розрахунків проти доводів та розрахунків позивача від відповідача до суду не надійшло, отже суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
		При цьому, доводи відповідача щодо ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку по стягненню пені у розмірі 6055 157,44 грн. судом до уваги не приймаються. Так, положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		У пунктах 7.1., 7.10 Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожен конкретний випадок порушення зобовязань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобовязання повинне бути виконане.
		Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про нарахування неустойки протягом 15 років з дня, коли зобовязання повинне бути виконане розцінюється судом як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином позивач має право на нарахування пені за період з 27.09.2017р. по 03.01.2019р. (в сумі 9013707,56 грн.). При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ним вірно здійснено розрахунок пені.
		Також, пунктом 7.1 Договору встановлено розмір пені  подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу). Тобто розмір пені, що нараховується за прострочення оплати визначається від розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.
		Відповідно до п. 6, 8 Положення про основи процентної політики Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 277, облікова ставка Національного банку - ключова процентна ставка Національного банку, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку. Рішення щодо розміру облікової ставки затверджується Правлінням Національного банку України на засіданні з питань монетарної політики на підставі пропозицій Департаменту монетарної політики та економічного аналізу після обговорення на засіданні Комітету з монетарної політики.
		Облікова ставка НБУ визначається у відсотках річних, а тому математично обчислення облікової ставки в розрізі одного дня здійснюється шляхом поділу розміру облікової ставки (річної процентної ставки) на 365 днів. При цьому, оскільки розмір пені визначено у відсотках річних, для обчислення суми пені необхідним є переведення величини, вираженої у відсотковому відношенні в абсолютну величину, що потребує ділення першої на 100. Результатом такої математичної операції є розмір частки суми заборгованості, що підлягає сплаті за річний період прострочення.
		Таким чином, математично правильною формулою обчислення пені відповідно до п.п. 7.1, 7.10 Договору є наступна: Пеня (?Р) = s * р% * Q, де: ?Р  сума пені; s  сума заборгованості; р% - ставка пені (у відсотках за день прострочення); Q  кількість днів прострочення випливає із частини 3 ст. 549 Цивільного кодексу України. За таких обставин суд погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем, який здійснено за вище наведеною математичною формулою, що відповідає положенням п. 7.1, 7.10. Договору.
		При цьому, доводи відповідача про те, що договір, додатки, додаткові угоди сторонами не підписувались, оскільки у Договорі гриф «банківська таємниця» відсутній судом до уваги не приймаються. Так ст. 181 ГК України унормовано, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Позивачем зазначено, що договір фінансового лізингу укладений в електронній формі, шляхом підписання його з допомогою електронних цифрових підписів. В п. 10.4. договору від 20.0.8.2016р. зазначено, що він укладений /підписаний із використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ "КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013, укладеної між сторонами.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Згідно ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
		Згідно ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
		Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа.
		До матеріалів справи позивачем надано копію договору від 20.08.2016р. № 4А16065И як доказ того, що договір фінансового лізингу дійсно був підписаний (скріплений печатками) обома контрагентами шляхом накладення електронних цифрових підписів з посиленим сертифікатом ключа, які прирівнюються до власноручних підписів з підстав, передбачених ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис". Крім того, ЕЦП має буквенно-цифровий вираз, який може бути відображений на документах, підписаних за допомогою ЕЦП для можливості ідентифікації підисувачів. Тому позивачем обставина укладення договору від 20.08.2016р. № 4А16065И в судових засіданнях була підтверджена. Відтак, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1,№2,№3, які є невід'ємними частинами цього договору, а також додаткові угоди до нього, підписано сторонами з накладанням електронного цифрового підпису.
		Також до договору фінансового лізингу №4А16065ЛИ від 20.08.2016р. з додатками №1,№2,№3 та додаткових угод додані результат перевірки накладання електронного цифрового підпису на сайті АЦСК https://acsk.privatbank.ua., на вищевказаних документах, підписаних з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, позначка грифу "БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ" в правому верхньому куті першого аркуша є в наявності. Документи підписані з використання цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "ПРИВАГБАНК" (свідоцтво про акредитацію центру сертифікації ключів серії СА № 26, атестат відповідності, виданий Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України від 25.03.2011 року № 4262, експертним висновком № 05/1-2057 від 30.05.2011 року) у порядку, передбачену Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 11.02.2013 р.
		Відповідач звертає увагу суду також на ту обставину, що усвідомлюючи тимчасову неможливість своєчасної та повної сплати суми лізингових платежів по Договору він неодноразово звертався до Позивача з проханням переглянути розмір лізингових платежів в бік зменшення та надати згоду на передачу майна в сублізинг. 
		З цього приводу судом зазначається, що укладаючи договір фінансового лізингу сторони погодили умову про заборону передавати в сублізинг предмет договору без згоди Позивача. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто відповідач не був позбавлений можливості відмовитись від укладення договору на невигідних для себе умовах.
		Твердження відповідача про те, що сплата ним лізингових платежів в розмірі 47650,00 грн. та 114360,00 грн. (згідно платіжних доручень №193 від 31.01.2019р. та №194 від 31.01.2019р.) вплинула на розмір заборгованості спростовується усними поясненнями позивача в судовому засіданні. Зокрема, вказує, що на момент сплати у відповідача виникли нові зобов'язання щодо сплати періодичних лізингових платежів, розмір яких значно перевищує суму сплачену відповідачем. Таким чином сплати, які здійснені відповідачем 31.01.2019р. не впливають на розмір заявленої до стягнення заборгованості. 
		З огляду на зазначене судом не беруться до уваги доводи відповідача про зменшення суми заборгованості у зв'язку з частковою сплатою.
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Доказів проведення розрахунку з позивачем відповідачі суду не надали, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. 
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
		Керуючись ст.ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		 
		Стягнути з приватного підприємства „Алькор Маркет (м. Хмельницький, вул. Кобилянської, 25, код ЄДРПОУ 38353232) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 23 180 810,72 грн. (двадцять три мільйона сто вісімдесят тисяч вісімсот десять гривень 72 коп.)  прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 18 805 504,23 грн. (вісімнадцять мільйонів вісімсот п'ять тисяч п'ятсот чотири гривні 23 коп.) - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 9013707,56 грн. (дев'ять мільйонів тринадцять тисяч сімсот сім гривень 56 коп.)  пеня за порушення грошового зобовязання, 672350,00 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
		Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).
		Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.
		Повне рішення складено 28.03.2019р.
		 
		СуддяО.Є. Танасюк 
		 
		Віддрук. 3 прим. :
		1 - до справи,
		2  позивачу  АТ КБ „Приватбанк (49027, м. Дніпро, а/с 1800);
		3  відповідачу  ПП „Алькор Маркет (29000, м. Хмельницький, вул. Кобилянської, 25);
		Всім рекомендованим з повідомленням.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...