Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/90/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2019. Зареєстровано: 28.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2019.
Дата набрання законної сили: 03.06.2019
Результат оскарження 03.06.2019 Другий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 березня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/90/19
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді  Костенко Г.В., 
		за участю:
		секретаря судового засідання  Крутько О.В., 
		представника позивача  ОСОБА_1,
		представника відповідача  ОСОБА_2,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород-Девелопмент" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		09.01.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "Миргород-Девелопмент" (надалі  ТОВ "Миргород-Девелопмент", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі  відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу, уповноваженими посадовими особами №ПЛ2757/168/АВ/ТД-ФС від 28.12.2018 про накладення штрафу в сумі 558450,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постанова про накладення штрафу за допущення працівників до роботи без укладення трудового договору прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Присутність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на час проведення обстеження робочою групою 18.10.2018 було зумовлене необхідністю ознайомлення з умовами праці та залишенням робочого інструменту на будівельному майданчику, де з 19.10.2018 зазначені працівники повинні були приступити до виконання трудових обов'язків. ОСОБА_7 був присутній на будівельному майданчику без відому керівництва товариства, проте як було з'ясовано в подальшому, зазначена особа самостійно вирішила відвідати об'єкт та його оглянути, оскільки знаходився в пошуку робочого місця. В той же час, наказом № 25-к від 17.10.2018 гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 були прийняті згідно поданими ними заяв з 19.10.2018 на посади опоряджувальних будівельників та того ж дня товариство подано до АТ "ОСОБА_9 ОСОБА_10" заяви про відкриття зарплатних карткових рахунків, зранку 18.10.2018 головний бухгалтер товариства подала до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівників на роботу, а зазначені особи 18.10.2018 проходили медичний огляд, оскільки цього вимагає чинне трудове законодавство. Наголошує, що ні під час проведення обстеження робочою групою, а ні під час проведення інспекційного відвідування у громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не відібрано письмових пояснень, що ставить під сумнів об'єктивність висновків про наявність порушення ТОВ "Миргород - Девелопмент" вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. 
		Ухвалою суду від 11.01.2019 відмовлено позивачу у задоволені заяви про забезпечення позову у справі №440/90/19.
		Ухвалою суду від 14.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. 
		 31.01.2019 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (а.с.133-136), в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність висновків про наявність порушень вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. Зазначив, що за фактом надходження листа Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 22.10.2018 №2407/01-35 проведено інспекційне відвідування ТОВ "Миргород - Девелопмент" на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. В ході проведення інспекційного відвідування позивачем було надано наказ про прийняття на роботу № 8-к від 06.07.2017 року про прийняття ОСОБА_11, наказ про прийняття на роботу № 25-к від 17.10.2018, повідомлення про прийняття працівників на роботу подане 18.10.2018 до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області. На думку відповідача, вказані документи в сукупності свідчать, що лише після приходу робочої групи (18.10.2018) ТОВ "Миргород - Девелопмент" вчинив дії по оформленню трудових відносин з гр. ОСОБА_3, гр.ОСОБА_4, гр.ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6. Документи щодо оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_7 в ході проведення інспекційного відвідування.
		Ухвалою суду від 06.02.2019 вжито заходи забезпечення позову у справі №440/90/19, шляхом зупинення стягнення з ТОВ "Миргород-Девелопмент" (код ЄДРПОУ 40208577) на підставі постанови Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу №ПЛ2757/168/АВ/ТД-ФС від 28.12.2018 про стягнення штрафу в сумі 558450,00 грн.
		 18.02.2019 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.192), у яких відповідач надає спростування доводам позивача. 
		Ухвалою суду від 28.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додатково повідомив, що під час інспекційного відвідування відповідачем не було виявлено факту допуску до роботи без укладення трудового договору гр-н ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. та ОСОБА_7 18.10.2018 зазначені особи проходили медичний огляд, і не могли будь-якому випадку приступити до виконання трудових обов'язків, оскільки на будівельному майданчику були відсутні необхідні будівельні матеріали для продовження виконання робіт, які були розпочаті іншими працівниками, які на даному об'єкті працювали вже не один місяць. Види робіт та дати їх виконання фіксувалися в обов'язкому порядку в Загальному журналі робіт (найменування об'єкта будівництва - Капітальний ремонт частини Миргородської гімназії ім. Т.Г.Шевченка за адресою: Гоголя, 90, м. Миргород, Полтавська область). Довідка спостереження від 18.10.2018 є неналежним та недопустими доказом, оскільки відповідач не надав до суду доказів створення робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення, затвердження складу такої групи, доказів на підтвердження направлення на дану перевірку, повноважень на проведення перевірки та нормативного акту, яким врегульовано повноваження групи, як не надано і обґрунтованих пояснень з даного приводу у відзиві на позов. Крім того, довідка спостереження від 18.10.2018 також не містить відомостей, що під час спостереження зафіксовано порушення, а саме: працівників, які працюю без договору (наказу), з якого часу та розмір заробітної плати, не зважаючи на те, що у зазначеній довідці є відповідний рядок під номером 1.5. 
		Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини. 
		З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "Миргород - Девелопмент" у встановленому законом порядку зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 40208577, основним видом діяльності якого є організація будівництва будівель (КВЕД 41.10).
		 22.10.2018 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшов лист Миргородської міської ради Полтавської області від 22.10.2018 №2407/01-35 (а.с.138) до якого додана довідка спостереження робочою групою від 18.10.2018 ТОВ "Миргород - Девелопмент" по пров. Різб'ярів, 19 в м. Миргород (а.с.139).
		Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 27.11.2018 №242П, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_10, доручено провести інспекційне відвідування ТОВ "Миргород - Девелопмент" (а.с.140).
		 27.11.2018 заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області видано направлення на проведення заходу державного контролю на предмет додержання ТОВ "Миргород - Девелопмент" законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, робочого часу та часу відпочинку. Інспекційне відвідування приписано провести з 27.11.2018 по 28.11.2018 (а.с.141).
		За результатами перевірки складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ПЛ2757/168/АВ від 28.11.2018, яким, встановлено порушення частини третьої статті 24 КЗпП України (а.с.150-154).
		Зі змісту опису виявленого порушення слідує, що при обстежені робочою групою, було з'ясовано, що 18.10.2018 о 10:48 год. діяльність товариства здійснювалася із залученням найманих працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. В ході проведення інспекційного відвідування ТОВ "Миргород - Девелопмент" 27.11.2018 адміністрацією товариства було надано наказ № 25-к від 17.10.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 Опоряджувальниками будівельними з 19.10.2018, а також повідомлення про прийняття зазначених працівників на роботу, яке подане до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 18.10.2018. Документи щодо оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_7 в ході проведення інспекційного відвідування не надано. Враховуючи вищевикладене, громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 були допущені до роботи без належного оформлення трудових відносин. 
		По даному факту ТОВ "Миргород - Девелопмент" подало заперечення на акт інспекційного відвідування (а.с.38), у якому зазначило, що ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 18.10.2018 перебували на об'єкті ТОВ "Миргород - Девелопмент" за їх бажанням, у супроводі працівника товариства, лише з метою ознайомлення з місцем розташування фактичного робочого місця, умовами праці на відповідному будівельному об'єкті. ОСОБА_7 від вищевказаних осіб, довідавшись про наявність на нашому товаристві ще однієї вакансії - опоряджувальний будівельник, 18.10.2018 року також з'явився з метою вирішення питання про працевлаштування. Оглянувши умови праці, з'ясувавши умови оплати праці та графік роботи, зазначена особа відмовилася від працевлаштування. Перебування ОСОБА_7 18.10.2018 на об'єкті ТОВ "Миргород - Девелопмент", а також в офісному приміщенні по вул. Різбярів, 19 в м.Миргород, ніяким чином не може свідчити про допуск даної особи до виконання трудових обов'язків з 18.10.2018, а також це стосується і ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Ні під час спостереження 18.10.2018, ні під час проведення перевірки у зазначених осіб не було відібрано пояснення в присутності свідків, в яких було б зафіксовано факт допуску ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконання ними трудових функцій як опоряджувальниими будівельниками, інспектором не проводилися конфеденційні розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування, під час яких підтвердилися факти викладені в ОСОБА_10 перевірки. ТОВ "Миргород - Девелопмент" не було б жодного сенсу подавати 17.10.2018 до Миргородської міськрайонної філії Полтавського ОЦЗ року Інформацію про попит на робочу силу.
		Листом від 06.12.2018 №02-12/7112 позивачу повідомлено, що під час проведення інспекційного відвідування державний інспектор діяв в межах наданих повноважень (а.с.43). 06.12.2018 начальником Управління Держпраці в Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ2757/168/АВ/ТД-ФС. Розгляд справи про накладення штрафу відповідно до частини другої статті 265 КЗпП на ТОВ "Миргород - Девелопмент" за порушення законодавства про працю призначено на 20.12.2018 (а.с.160), про що позивач був повідомлений листом від 06.12.2018 року № 02-12/7115 (а.с.161).
		 17.12.2018 ТОВ "Миргород - Девелопмент" подало клопотання про відкладення розгляду справи за порушення законодавства про працю призначене на 20.12.2018 о 10-30 год. (а.с.162)
		 19.12.2018 начальником Управління Держпраці в Полтавській області прийнято рішення щодо задоволення клопотання ТОВ "Миргород - Девелопмент" та повідомлено позивача про розгляд справи на 28.12.2018 о 10-50 год. листом від 19.12.2018 №02-12/7401 (а.с.163).
		 28.12.2018 перший заступник начальника Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_12 розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 28.11.2018 №ПЛ2757/168/АВ щодо порушення частини третьої статті 24 КЗпП України ТОВ "Миргород - Девелопмет", вирішив накласти на товариство штраф у розмірі в сумі 558450 (п'ятсот п'ятдесят всім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень. (а.с.164). 
		Позивач не погодився з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2757/168/АВ/ТД-ФС від 28.12.2018, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).
		Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		У відповідності до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 11.02.2015 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці (пункт 1).
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України №929-р від 16.09.2015 "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.
		Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		В силу положень підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
		Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.
		Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
		При цьому відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі по тексту - Порядок №295).
		Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) /пункт 1 Порядку №295/.
		За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
		Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 3 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. 
		Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування /пункт 23 Порядку №295/.
		Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /надалі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади .
		Пунктом 3 Порядку № 509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.
		Позивачем не оскаржується підстави та порядок проведення інспекційного відвідування.
		Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок відповідача про допущення громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. 
		Надаючи оцінку таким висновкам відповідача, що стали фактичною підставою для прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить з такого.
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. 
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України).
		Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. 
		Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. 
		Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Частинами 1-3 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. 
		При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи /частина друга/. 
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України /частина третя/.
		За правилом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
		Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". 
		Суд знаходить недоведеним начебто встановлений Управлінням факт наявних трудових відносин між ТОВ "Миргород - Девелопмент" та громадянами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
		Так, згідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Відповідно до частин 1,4 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Згідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. 
		Згідно до п. 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		З урахуванням даних норм, суд проаналізував начебто встановлені відповідачем докази наявності трудових відносин між ТОВ "Миргород - Девелопмент" та громадянами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
		Такими доказами з точки зору відповідача є інформація викладена в довідці спостереження робочої групи від 18.10.2018 ТОВ "Миргород - Девелопмент" по пров. Різб'ярів, 19 в м. Миргород.
		В пункті 1.4 Довідки спостереження зазначено, що під час спостереження діяльність здійснюється із залученням наступного найманого працівника (працівників): ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11 № 8-к від 06.07.2017р.
		Судом встановлено, що 17.10.2018 громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були написані заяву про прийняття на роботу на посади опоряджувальників будівельних (а.с.48-51). На підставі вказаних заяв ТОВ "Миргород - Девелопмент" було видано наказ № 25-к від 17.10.2018 про прийняття на роботу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на посади опоряджувальників будівельних з 19 жовтня 2018 року (а.с.56) та цього ж дня подали до АТ "ОСОБА_9 ОСОБА_10" лист  звернення щодо виготовлення карток співробіникам компанії (відкриття карткових рахунків для нових співробітників компанії), а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.57-64). 18.10.2018 позивачем було подано до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.65). 18.10.2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пройшли в Амбулаторії ЗПСМ м. Миргород пройшли медичні огляди (а.с.66-67)) та в цей же день після 10-00 год. прибули на оглянули об'єкт за адресою: Гоголя, 90, м. Миргород, Полтавська область - Миргородську гімназію ім. Т.Г.Шевченка. 
		При розгляді справи суд звернув увагу, що в довідці спостереження робочої групи від 18.10.2018 відсутні пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в той же час в довідці наявні пояснення головного бухгалтера товариства ОСОБА_13 надані нею о 15:40 год. наступного змісту: "Вище зазначений перелік осіб офіційно оформлені з 19.10.2018. 18.10.2018 працівники оглядали об'єкт на якому в майбутньому (19.10.2018) будуть працювати. Перебували на об'єкті протязі 30 хв. в присутності викон.роба ОСОБА_11 Звіт до податкової поданий. До роботи вище зазначені приступлять в п'ятницю (19.10.2018р.)". 
		Довідка спостереження робочої групи від 18.10.2018 не містить запису щодо небажання громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, надати письмові пояснення. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_10 дій щодо з'ясування фактичних обставин у спірних відносинах. Фактично інформація відображена у довідці спостереження робочої групи від 18.10.2018 була взята до уваги відповідачем, без перевірки зазначених відомостей. 
		На питання суду представник відповідача повідомив в основу висновків викладених у ОСОБА_10 інспекційного відвідування №ПЛ2757/168/АВ від 28.11.2018 було покладено лише відомості зазначені в довідці спостереження робочої групи від 18.10.2018, а також усні пояснення працівника Управління ОСОБА_14, яка відвідувала товариство під час рейду - спостереження у складі робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення. Документи, які були надані під час інспекційного відвідування ТОВ "Миргород - Девелопмент" інспектор Черкасова А.М. не брала до уваги, оскільки на її думку вони не існували в час на момент проведення рейду - спостереження та складання за його наслідками довідки спостереження від 18.10.2018. 
		Щодо обставин проведення рейду - спостереження та складання довідки спостереження від 18.10.2018 в ході розгляду справи в якості свідка за клопотанням відповідача була допитана головний державний інспектор Управління Держпраці в Полтавській області Гармаш Світлана Миколаївна, яка пояснила суду, що вона у складі робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення в кількості 6 осіб виходила 18.10.2018 на об'єкт за адресою: Гоголя, 90, м. Миргород, Полтавська область - Миргородську гімназію ім. Т.Г.Шевченка, де проводилися будівельно - ремонтні роботи. На об'єкті за вказаною адресою робочою групою було виявлено 5 (п'ять) осіб, які носили будівельні матеріали та інструменти. Робочою групою було проведено з'ясування прізвищ, імен та по батькові зазначених осіб, інформація про що була внесена секретарем робочої групи ОСОБА_15 до довідки спостереження від 18.10.2018, яка на місці була підписана декількома членами робочої групи. В подальшому, під час відібрання о 15-40 год. пояснень від головного бухгалтера ТОВ "Миргород - Девелопмент" вона присутньою не була. 
		На запитання представника позивача, які документи були затребуванні від ТОВ "Миргород - Девелопмент" для підтвердження перебування ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у трудових відносинах із зазначеним товариством та які саме документи були надані головним бухгалтером ТОВ "Миргород - Девелопмент" 18.10.2018 ОСОБА_15, свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що ніякі документи, як їй відомо, не витребовувалися, оскільки це не входить до кола повноважень робочої групи. Дані повноваження мають лише інспектора з праці під час проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.
		На запитання представника позивача, чому довідка спостереження залишилася не підписаною секретарем робочої групи, яка є працівником Управління соціального захисту населення, ОСОБА_15, свідок повідомила, що ці обставини їй не відомі. 
		Також, щодо обставин проведення рейду - спостереження та складання довідки спостереження від 18.10.2018 в ході розгляду справи в якості свідка за клопотанням позивача була допитана головний бухгалтер ТОВ "Миргород - Девелопмент" ОСОБА_13, яка повідомила суду, що вона в другій половині дня в телефонному режимі була викликана до Управління соціального захисту населення у Миргородському районі, де у неї були відібрані письмові пояснення працівником зазначеного управління ОСОБА_15, яка представилася членом робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення. При цьому, зазначеній особі, нею, як головним бухгалтером товариства, було надано на її вимогу в трьох примірниках наказ про працевлаштування ОСОБА_11І № 8-к від 06.07.2017 та повідомлення про прийняття працівників (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) на роботу, яке подане до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 18.10.2018. Під час надання письмових пояснень, які викладалися нею безпосередньо в довідці спостереженні від 18.10.2018, зазначений документ було підписано лише двома членами робочої групи. 
		Також зазначений свідок підтвердила той факт, що нею зранку 17.10.2018 за дорученням директора товариства ОСОБА_17 було подано до Миргородської міськрайонної філії Полтавського ОЦЗ року Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН, а саме: 5 вакансій опоряджувальний будівельник. Цього ж дня, в другій половині дня на товариство з'явилося чотири працівника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які подали заяви про прийняття їх на роботу з 19.10.2018. На підставі наказу №25-к від 17.10.2018 про прийняття зазначених осіб в якості опоряджувальників будівельних, нею також було 17.10.2018 оформлено та подано до АТ "ОСОБА_9 ОСОБА_10" лист - звернення щодо виготовлення карт співробітників компанії (відкриття карткових рахунків для нових співробітників компанії). Зранку 18.10.2018 особисто нею було подано до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомлення про прийняття працівників (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) на роботу.
		Щодо обставин працевлаштування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також щодо їх перебування 18.10.2018 на об'єкті, де проводився капітальний ремонт - Миргородська гімназія ім. Т.Г.Шевченка за адресою: Гоголя, 90, м. Миргород, Полтавська область, були допитані в якості свідків за клопотанням позивача - ОСОБА_17 директор ТОВ "Миргород - Девелопмент"; ОСОБА_18 виконроб ТОВ "Миргород - Девелопмент"; ОСОБА_7 та ОСОБА_3. Зазначені свідки спростували доводи відповідача про наявність порушень вимог частини третьої статті 24 КЗпП України з боку ТОВ "Миргород - Девелопмент".
		Суд дослідивши докази, робить висновок, що посадовими особами котрі здійснювали спостереження встановлено лише факт перебування громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на об'єкті, де проводився капітальний ремонт - Миргородська гімназія ім. Т.Г.Шевченка за адресою: Гоголя, 90, м. Миргород, Полтавська область.
		Враховуючи надані позивачем докази, суд вважає доведеним факт перебування громадян: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на об'єкті, де проводився капітальний ремонт - Миргородська гімназія ім. Т.Г.Шевченка за адресою: Гоголя, 90, м. Миргород, Полтавська область лише з метою детального ознайомлення з умовами праці та залишенням робочого інструменту на будівельному майданчику, де з 19.10.2018 зазначені працівники повинні були приступити до виконання трудових обов'язків. ОСОБА_7 був присутній за адресою: Гоголя, 90, м. Миргород, Полтавська область без відому керівництва товариства, з метою його огляду, з можливістю подальшого працевлаштуванні у ТОВ "Миргород - Девелопмент".
		Також суд зауважує, що відповідач не надав до суду, тим самим ухилився від надання доказів створення робочої групи по легалізації заробітної плати та зайнятості населення, затвердження складу такої групи, доказів на підтвердження направлення на дану перевірку, повноважень на проведення перевірки та нормативного акту, яким врегульовано повноваження групи, як не надано і обґрунтованих пояснень з даного приводу. 
		Тож з огляду на спростований у судовому порядку факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування до підприємця санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а постанова Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2757/168/АВ/ТД-ФС від 16.11.2018 підлягає скасуванню як протиправна.
		Отже, позов підлягає задоволенню.
		З 15 грудня 2017 року Кодексу адміністративного судочинства України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 8376,75 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 03.01.2019 (а.с.4) та у сумі 576,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 30.01.2019 (а.с.189) , а всього в сумі 8953,05 грн.
		Крім того, під час розгляду справи позивачем заявлене клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
		Згідно пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Так, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Суд при цьому звертає увагу на положення частини шостої та сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомоги.
		Суд зазначає, що системний аналіз наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
		Крім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
		На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).
		При цьому, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
		Положеннями частини третьої статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
		Згідно частиною першою статті 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Згідно частиною другою статті 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
		При цьому, за визначенням п. 6 статті 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).
		Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
		Таким чином, суд зазначає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
		Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що понесені нею під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: 1) ордер на надання правової допомоги ПТ № 080061 від 08.01.2019; 2) договір про надання правничої допомоги № 01-29/11/18 від 29.11.2018, укладений між Адвокатським бюро "Олени Панченко" та ТОВ "Миргород - Девелопмент", за умовами якого визначений розмір адвокатського гонорару за годину роботи у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 10500,00 грн.; 3) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 471; 4) копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 5) копію рахунків №41/18 від 29.11.2018 та № 49/18 від 28.12.2018; 6) платіжних доручень № 11302 від 30.11.2018 та № 3 від 03.01.2019; 7) акт виконаних робіт №1 від 22.01.2019 по договору № 01-29/11/18 від 29.11.2018; 7) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання договору про надання правничої допомоги № 01-29/11/18 від 29.11.2018 в адміністративній справі № 440/90/19 станом на 21.01.2019, згідно якого адвокатом: попередньо опрацьовано матеріали надані Клієнтом, підготовки правової позиції по справі - витрачено 1 годину; підготовлено заперечення на акт інспекційного відвідування № ПЛ 2757/168/АВ від 28.11.2018 року - витрачено 1,5 години; представлено інтереси Клієнта в Управлінні Держпраці у Полтавській області під час розгляду справи про накладення штрафу на ПП "МИРГОРОД - ДЕВЕЛОПМЕНТ" за порушення законодавства про працю відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України - витрачено 30 хв.; підготовлено проект позову до Управління Держпраці у Полтавськійській області про визнання протиправним та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавськійській області про накладення штрафу, уповноваженими посадовими особами №ПЛ2757/168/АВ/ТД-ФС від 28 грудня 2018 року, обговорено проект позову з Клієнтом та внесено виправлення, доповнень за бажанням Клієнта - витрачено 8 годин; здійснено пошук та вивчено законодавчі та нормативно-правові акти, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики - витрачено 2 години; надано усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі, збирання доказів - витрачено 1 годину; підготовлено клопотання про виклик свідків. клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - витрачено 1 годину (а.с.120-131).
		При цьому, суд зазначає, що такий розмір витрат на правову допомогу є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
		У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
		Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. ОСОБА_7 угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
		З огляду на викладене, враховуючи положення КАС України та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,0 грн понесених позивачем при розгляді позову.
		Відповідно до частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Згідно статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 06.02.2019.
		Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород-Девелопмент" (код ЄДРПОУ 40208577, вул. Різ'бярів, 19 м. Миргород Полтавська область, 37604) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119 м. Полтава, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити. 
		Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області ПЛ2757/168/АВ/ТД-ФС від 28 грудня 2018 року про накладення на ТОВ "Миргород-Девелопмент" штрафу в сумі 558450 (п'ятсот п'ятдесят всім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень. 
		Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) на користь ТОВ "Миргород-Девелопмент" (код ЄДРПОУ 40208577) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8953,05 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні п'ять копійок), витрати на правничу допомогу в сумі 10500,00 (десять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) гривень.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
		Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Повне рішення складено 28 березня 2019 року
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...