Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/67/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2019. Зареєстровано: 29.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2019.
Дата набрання законної сили: 24.09.2019
Результат оскарження 24.09.2019 Чернігівський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/728/7/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015270090000319

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 730/67/16-к
		         Номер провадження 1-кп/728/7/19  
		 
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 березня 2019 року Бахмацький районний суд Чернігівської області 
		у складі: головуючої судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		потерпілого ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 
		захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмач кримінальне провадження за № 12015270090000319 від 20.08.2015 року відносно: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира Київської області, проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, раніше судимого: 19.08.2015 року Борзнянським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 122, ч.1,2 ст. 296 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, 
		у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		16.08.2015 року близько 03.00 години, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу кафе «Старий Замок», що розташований по вул. Шевченка в м. Борзна, під час сварки з ОСОБА_4 , яка переросла в бійку, на грунті неприязних відносин, завдав удару долонею по потилиці останньому, в результаті чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виражалася струсом головного мозку які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнав повністю і показав, що 16.08.2015 року в нічний час перебував у кафе «Старий Замок». Побачивши ОСОБА_4 , підійшов до нього та попросив, щоб він не зачіпав його батьків, так як вони між собою повинні розібратися самі. Перед цим він був засуджений та відбував міру покарання у вигляді обмеження волі за нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Тілесних ушкоджень та ударів того дня ОСОБА_4 не наносив. Можливо, що притримав лише за шию. Під час досудовго розслідування просив слідчого отримати інформацію з камер відеоспостережень біля даного закладу, проте його прохання було проігноровано. Вважає, що свідки в судовому засіданні дали неправдиві пояснення, оскільки є друзями потерпілого. Заявлений потерпілим та прокурором цивільні позови не визнав, так як не вважає себе винним, а тому не повинен сплачувати кошти. Просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України, його вина в скоєнні даного злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 16.08.2015 року в нічний час разом зі своїми знайомими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийшли у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В приміщенні знаходився ОСОБА_5 , який вживав спиртне. На пропозицію останнього вони всі вийшли на вулицю. Через декілька хвилин він відчув удар рукою в область потилиці зі сторони ОСОБА_10 , який при цьому також висловлювався нецензурною лайкою та кричав, а потім схопив його за шию. ОСОБА_11 намагалася розборонити їх, потім підійшла ОСОБА_8 . Так як він почувався недобре, тому пішов додому. Наступного дня зранку звернувся в лікарню до чергового лікаря, так як це був вихідний день - неділя. За пропозицією останньої, наступного дня він звернувся до лікаря-невропатолога, який повідомив про необхідність стаціонарного лікування. В період з 18.08.2015 року по 25.08.2015 року він перебував на стаціонарному лікуванні. Судово-медичний експерт оглядав його особисто після ушкоджень, спричинених 16.08.2015 року. В області потилиці утворилася припухлість внаслідок нанесеного удару і від цього також паморочилася голова та нудило. Свого стану та тілесних ушкоджень він не симулював. Лікарю розповідав про свій загальний стан. Видимих тілесних ушкоджень у нього не було. Загалом, від нанесених ОСОБА_5 попередніх тілесних ушкоджень, за які його було засуджено, він почувається погано. На проведення комісійної експертизи він відмовився їхати в зв`язку з відсутністю коштів та в зв`язку з тим, що минуло багато часу з моменту заподіяння йому тілесних ушкоджень. Заявлений цивільний позов на загальну суму 50682 гривні 80 копійок, із яких 682 гривні 80 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за придбання ліків та 50000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, підтримав повністю і просив задовольнити його. Моральну шкоду обґрунтував тим, що внаслідок винних дій ОСОБА_5 йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю, приниженні зі сторони ОСОБА_5 , стражданнях, душевних переживаннях, так як внаслідок нанесених тілесних ушкоджень значно погіршився стан його здоров`я і він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 18.08.2015 року по 25.08.2015 року. Крім того, змушений був неодноразово приходити та приїздити в судові засіданні для розгляду даної справи як до суду першої інстанції так і в апеляційний суд, що порушувало звичний уклад його життя. Просив ухвалити рішення згідно закону. 
		Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_12 показав, що в серпні 2015 року проводив судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_4 , в якого були тілесні ушкодження з функціональним порушенням у вигляді струсу головного мозку. Видимих тілесних ушкоджень не було встановлено. Підставами для проведення зазначеної експертизи та складення висновку слугували медичні картка і документи із записами лікаря-невропатолога та огляд потерпілого. Щодо наявності симулювання хвороби, то це можливо визначити лише при проведенні комісійної експертизи, амбулаторно. Струс головного мозку може бути без наявності видимих тілесних ушкоджень. У ОСОБА_4 була попередня травма у виді струсу головного мозгу, і на момент отримання даної черепно-мозкової травми він повністю одужав. Струс головного мозку лікується 10-14 днів. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що 16.08.2015 року разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 перебували в кафе «Старий замок». Коли останній побачив ОСОБА_10 в приміщенні даного закладу, сказав, що не бажає залишатися в кафе. Вийшовши на вулицю, на сходах ОСОБА_5 наніс зі значною силою удар кулаком по потилиці ОСОБА_4 та схопив його за шию. Новак втрутилася та намагалася розборонити їх. Після цього до неї на роботу приходила мати ОСОБА_10 з адвокатом та погрожували їй з метою змінити показання. З даного приводу вона змушена була звернутися до поліції, де за її заявою було відкрито кримінальне провадження. Після цих подій розмовляла із ОСОБА_4 , який скаржився на головний біль в області потилиці. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що у серпні 2015 року, точної дати не пам`ятає, так як минуло багато часу, перебувала у кафе «Старий замок», на сходах якого ОСОБА_5 наніс сильний удар правою рукою в область потилиці ОСОБА_4 , а потім схопив за шию і нахилив до себе, при цьому поводився агресивно та говорив образливі слова. Вона розвела їх і ОСОБА_10 відійшов. ОСОБА_4 , в зв`язку з погіршенням стану здоров`я, відразу пішов додому. В подальшому до її батьків приходила матір ОСОБА_10 і просила не свідчити проти нього. Також свідок зазначила, що в зв`язку з укладенням шлюбу, змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_16 ».
		Вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується також:
		- витягом з ЄРДР № 12015270090000319 від 20.08.2015 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_4 звернувся до Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області з приводу нанесення йому удару долонею по потилиці ОСОБА_5 16.08.2015 року біля 3.00 години в м. Борзна по вул. Шевченка, поблизу кафе «Старий замок» (а.с. 104 том 1); 
		-заявою ОСОБА_4 від 20.08.2015 року до Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 (а.с. 121 том1);
		-протоколом проведення слідчого експертименту від 28.12.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_4 з фототаблицею до нього, відповідно до якого останній розповів про обставини вчиненння кримінального правопорушення, а також показав механізм нанесення тілесних ушкоджень (а.с. 142-146 том 1);
		-протоколом проведення слідчого експертименту від 28.12.2015 року за участю свідка ОСОБА_13 , відповідно до якого остання розповіла про обставини вчиненння кримінального правопорушення, а також показала механізм нанесення тілесних ушкоджень (а.с. 147-148 том 1);
		- висновком судово-медичного експерта № 41 від 03.09.2015 року відповідно до якого: у ОСОБА_4 було встановлено тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виражалась струсом головного мозку, не виключено, що в утворенні його могла мати місце дія тупого предмету по ударно-струсовому механізму; давність утворення відміченого тілесного ушкодження становить не пізніше 18.08.2015 року; оскільки у ОСОБА_4 було встановлено лише тілесне ушкодження з функціональними розладами, а саме: струс головного мозку, який патоморфологічно характеризується мозаїчними мікроструктурними змінами тільки на клітинному та субклітинному рівнях, то більш категорично висловитися про давність його виникнення, а також висловитись про форму, розміри та конструкційні особливості травмуючого предмету не представилось можливим; за ступенем тяжкості тілесне ушкодження, яке було встановлено у ОСОБА_4 , відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткотривалий розлад здоров`я строком не більше 21 дня; особливості характеру та локалізації відміченого тілесного ушкодження не виключають можливості утворення його за умов падінння на площину з положення стоячи. Початок проведення експертизи 21.08.2015 року, експертиза закінчена 03.09.2015 року (а.с. 151-152 том 1);
		- довідкою Бахмацької ЦРЛ за № 785 від 04.11.2015 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ЦРЛ з 18.08.2015 року по 25.08.2015 року, вартість одного ліжко-дня за добу становила 277 гривень 99 копійок, за 7 днів  1945 гривень 93 копійки (а.с. 170 том 1).
		Суд не посилається у вироку і не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за клопотанням прокурора та усним клопотання сторони захисту, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять.
		Посилання обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_6 на проведення вищезазначених слідчих експериментів від 28.12.2015 року, які проводилися за участю потерпілого та свідка ОСОБА_13 , за відсутності на той час підозрюваного ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 240 КПК України залучення до участі в слідчому експерименті підозрюваного це право, а не обов`язок слідчого. 
		Відповідно до ст. 85 КПК України, яка врегульовує питання щодо належності доказів «Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів».
		Доказ не буде належним, якщо він не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження, про що зазначено у науково  практичному коментарю Кримінального процесуального кодексу України до ст. 85 КПК України під загальною редакцією ОСОБА_17 та інших, сторінка 250. 
		Згідно ст. 86 КПК України «Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. 
		Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення».
		Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 89 КПК України «Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення.
		Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими».
		Клопотання захисника ОСОБА_6 щодо визнання висновку експерта № 41 від 03.09.2015 року неналежним і недопустимим доказом в зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам Інструкції щодо проведення судово-медичної експертизи, в його змісті не зазначено тілесних ушкоджень як внутрішніх так і зовнішніх, а також проведення експертизи на підставі медичних документів лікарів Борзнянської ЦРЛ, які вносили записи про захворювання ОСОБА_4 , як особи, якій відомі ознаки вказаної фізичної травми, лише з його слів та лише огляду останнього не підлягає задоволенню, оскільки вказана експертиза проведена у передбачений законом спосіб, а саме: на підставі відповідної постанови заступника начальника СВ Борзнянського РВ УМВС України в Чернігівській області від 20.08.2015 року, і експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причини від виконання покладених на нього обов`язків. Крім того, при допиті експерта в судовому засіданні, останній підтвердив свій висновок. Доказів того, що зазначений висновок є неправдивим, захисником не було надано. Його сумніви щодо наявності тілесних ушкоджень та їх тяжкості, які встановлені у потерпілого ОСОБА_4 , є лише припущенням і нічим не підтверджені, даний висновок ним не спростований жодним чином.
		Своїми умисними діями, які виразилися в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, потерпілому ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
		Невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спробу уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, його характер, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, особу обвинуваченого, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, притягувався до кримінальної відповідальності згідно вироку Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19.08.2015 року за ч. 1 ст. 122, ч.1,ч.2 ст 296 КК України за нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 та відбував покарання у виді обмеження волі, до адміністративної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не працює, не визнання ним своєї вини, а також думку потерпілого, який просив ухвалити рішення згідно закону.
		Обвинувачений ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вибрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 покарання у вигляді громадських робіт у максимальному розмірі, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно - небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, що визначено ч. 5 ст. 128 КПК України.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За приписами п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Згідно з п.п 5, 9 вищезаначеної ППВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення пепереднього стану, добровільне  за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого  спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		Заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов на суму 50000 гривень в рахунок заподіяної моральної шкоди, підлягає частковому задоволенню на суму 5000 гривень, оскільки, на думку суду, саме в такому розмірі потерпілому заподіяна моральна шкода. При її визначенні, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд враховує, що вказаний її розмір є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав потерпілий у результаті заподіяння йому тілесних ушкодження обвинуваченим.
		Матеріальну шкоду потерпілий обґрунтував витратами на придбання ліків (а.с. 67-70).
		Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
		На підтвердження витрат, понесених потерпілим на придбання ліків, останнім надано чеки на їх придбання, зі змісту яких не зрозуміло, кому саме вони були продані та чи призначалися вони лікарем. 
		Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди слід залишити без розгляду, роз`яснивши потерпілому право на звернення до суду із зазначеними вимогами в порядку цивільного судочинства та звільнення від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки останнім не було надано доказів які саме ліки були йому призначені лікарем та яку саме суму він придбавав їх. 
		Нормою ч. 3,7 ст. 128 КПК України передбачено, що «Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором…Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства».
		Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України «Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово, внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого». 
		За приписами ч. 2 ст. 1191 ЦК України «Держава, Автономна республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину».
		Заявлений прокурором цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь Борзнянської ЦРЛ 1945 гривень 93 копійки у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь держави слід стягнути судові витрати у виді судового збору за розгляд цивільного позову потерпілого про стягнення моральної шкоди в розмірі 768 гривень 40 копійок та цивільного позову прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 768 гривень 40 копійок, а всього на загальну суму 1536 гривень 80 копійок.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.
		Речові докази по справі відсутні.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. 
		Як встановлено в судовому засіданні, із дня вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а саме з 16.08.2015 року минуло три роки.
		Ухвалою суду від 12.09.2018 року, з метою виконання вимог, передбачених ст. 368 КПК України, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , позицію якого підтримав обвинувачений, про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_5 в зв`язку з закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття зазначеного кримінального провадження було відмовлено в зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_4 заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та з огляду на невизнання обвинуваченим своєї вини. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		Враховуючи, що злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_5 , відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання не більше двох років обмеження волі, і з дня вчинення ним злочину 16.08.2015 року і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, його слід звільнити від кримінального покарання згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та з урахуванням ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12, п. 2 ч. 1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд 
		У Х В А Л И В:
		     ОСОБА_5  визнати винниму скоєннізлочину,передбаченого ч.2ст.125КК України іпризначити йомупокарання увиді 240 (двісті сорока) годин громадських робіт.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Звільнити ОСОБА_5 від призначеного кримінального покарання на підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку з закінчення строків давності.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 682 гривні 80 копійок залишити без розгляду, роз`яснивши потерпілому право на звернення до суду із зазначеними вимогами в порядку цивільного судочинства та звільнення від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		Заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень задовольнити частково.
		 
		 
		 
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди
		В іншій частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Заявлений прокурором цивільний позов на суму 1945 гривень 93 копійки задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь Борзнянської ЦРЛ 1945 (одну тисячу дев`ятсот сорок п`ять) гривень 93 копійки у рахунок відшкодування коштів, які затрачені Борзнянською центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 .
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Бахмацький районний суд на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...