Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 394/512/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2019.
Дата набрання законної сили: 06.03.2019
Номер судового провадження: 61-18797ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                                               
		 
		06 березня 2019 року                                                                    
		м. Київ
		 
		справа № 394/512/16-ц
		провадження № 61-18797св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного        цивільного суду: 
		головуючого - Стрільчука В. А., 
		суддів:                Кузнєцова В. О.,   Олійник А. С.,
		                             ПогрібногоС. О.,  Ступак О. В. (суддя-доповідач), 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_4,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня   2017 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 лютого 2016 року о 12 год 05 хв ОСОБА_4 рухаючись по вул. Слави у смт Новоархангельськ, керуючи автомобілем «OpelAstra», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на його автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, державний номерний знак НОМЕР_2, який стояв на узбіччі дороги ліворуч, що призвело до пошкодження обох автомобілів. Діями ОСОБА_4 йому завдано майнову шкоду.
		Постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області                  від 16 березня 2016 року адміністративне провадження закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.
		ПрАТ «СК «Провідна», в якій ОСОБА_4 застрахував свою цивільну відповідальність, відмовила йому у відшкодуванні збитків через відсутність у діях ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, в зв'язку з чим його не може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності.
		Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 11 березня 2016 року № 85 матеріальний збиток, завданий йому в результаті пошкодження його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням цін сервісного центру «Автомобільний дім Україна Мерседес-Бенц» складає 152 384,75 грн (із урахуванням вартості відновлювального ремонту в розмірі 131 530,17 грн та величини втрати товарної вартості, що склала 21 823,24 грн).
		Реальні збитки складають 158 934,75 грн, із яких: 152 384,75 грн - вартість відновлювального ремонту та величина втрати товарної вартості автомобіля, 3 850,00 грн -  витрати на послуги евакуатора, 3 700,00 грн - витрати на послуги експерта.
		Факт настання страхового випадку підтверджується постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 березня          2016 року, при цьому питання про відсутність у діях ОСОБА_4 цивільної відповідальності судом у справі про адміністративне правопорушення не вирішувалось.
		Враховуючи наведене, позивач просив стягнути на його користь заподіяну майнову  шкоду з ПрАТ «СК «Провідна» в розмірі 50 000,00 грн, із ОСОБА_4 -           108 934,75 грн.
		Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що винним у створенні аварійної ситуації є водій автомобіля «УАЗ»             ОСОБА_5, а ОСОБА_4 здійснив наїзд на автомобіль позивача в умовах непереборної сили, що виключає його відповідальність за завдану позивачу майнову шкоду.
		Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов    ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПрАТ «СК «Провідна» майнову шкоду в сумі 49 490,00 грн, із ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 105 626,27 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не виключає цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди, в цьому випадку ОСОБА_4, а тому страховик повинен відшкодувати шкоду в межах розміру страхового відшкодування з урахуванням розміру франшизи, а решта суми підлягає відшкодуванню особою, яка завдала такої шкоди. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У квітні 2017 року ПрАТ «СК «Провідна» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня  2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що страхове відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності сплачується потерпілій особі в разі настання цивільної відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу, тобто за наявності в його діях вини. Тобто страховику для виплати страхового відшкодування необхідна належним чином завірена копія рішення суду, яке встановлює вину страхувальника і саме цей документ визначає особу, що є потерпілою в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Разом із тим відповідно до постанови Новоархангельського районного суду Кіровоградської області                     від 16 березня 2016 року адміністративне провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Тобто подія дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася із забезпеченим транспортним засобом, не є страховою відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі.
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Відповідно до підпункту 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. 
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. 
		Судом установлено, що 17 лютого 2016 року о 12 год 05 хв ОСОБА_4 рухаючись по вул. Слави у смт. Новоархангельськ, керуючи автомобілем «OpelAstra», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, державний номерний знак НОМЕР_2, який стояв на узбіччі дороги ліворуч, власником якого є ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали  механічні пошкодження.
		Не визнаючи своєї вини у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 пояснив, що 17 лютого 2016 року він рухався на автомобілі «OpelAstra», державний номерний знак НОМЕР_1 від вул. Череднюка по вул. Слави до центру селища. Попереду нього у попутному напрямку рухався автомобіль УАЗ зі швидкістю 30-40 км/год без будь-яких сигналів поворотів, тому він, включивши поворот ліворуч розпочав обгін. Порівнявшись із УАЗом, останній різко повернув ліворуч, внаслідок чого відбувся удар. За інерцією його автомобіль відкинуло на ліве узбіччя, де стояв автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого той отримав механічні пошкодження. Вважає, що винним в ДТП є водій УАЗу, який без включення сигналу повороту,  не пересвідчився у безпеці руху здійснив поворот ліворуч,  проте щодо цього водія протокол про порушення ПДР не складено і до відповідальності не притягнуто. Він вживав заходи, щоб не допустити наїзду на автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, гальмував, проте зіткнення уникнути не вдалося. Відповідач також визнав, що автомобілі «Mercedess-Benz» ML250 та УАЗ між собою не контактували і механічні ушкодження автомобіль «Mercedess-Benz» ML250 отримав тільки внаслідок наїзду на нього автомобіля «OpelAstra», державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням.
		Постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області                   від 16 березня 2016 року адміністративне провадження закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення.
		У мотивувальній частині постанови зазначено, що водій ОСОБА_5, який перебував за кермом автомобіля УАЗ, порушивши пункт 9.4 ПДР України та вимоги знаку 3.21 «В'їзд заборонено» своїми діями створив аварійну обстановку, яка потягла за собою вчинення ДТП. Крім того, зазначено, що в матеріалах адміністративної справи відсутні беззаперечні та достовірні дані, які б вказували, що ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 12.1 ПДР України.
		Зазначена постанова не оскаржена та набрала законної сили.
		Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 серпня 2015 року                       ОСОБА_4 застрахував свою цивільну відповідальність у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», відповідно до якого страхова компанія взяла на себе обов'язок у разі настання страхового випадку виплати шкоду заподіяну майну в сумі 50 000,00 грн із відрахуванням франшизи в сумі 510,00 грн. 
		18 лютого 2016 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, проте йому відмовлено у зазначених виплатах з тих підстав, що постановою суду провадження у справі про адміністративне правопорушення  щодо ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому підстав для виплати страхового відшкодування немає.
		Нормативно-правове обґрунтування
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
		Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
		З огляду на викладене, встановлені у справі про адміністративне правопорушення обставини є обов'язковими для суду, що вирішує зазначений цивільній спір з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		 
		Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
		Разом з тим, свої особливості має порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
		Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
		За загальним правилом, закріпленим у статті 541 ЦК України, у разі неподільності предмета зобов'язання виникає солідарний обов'язок.
		Таким чином, виходячи з положень статті 1188 ЦК України у взаємозв'язку зі статтею 541 ЦК України, особи, які спільно завдали шкоди і визначити їх ступінь участі у завданні шкоди неможливо, є солідарними боржниками перед потерпілою особою.
		Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.     
		За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Відповідно до статті 1194 ЦК України, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).  
		З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
		Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
		За змістом пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
		Разом з тим, власник  пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди.  При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то таке відшкодування згідно зі статтями 1166, 1187, 1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України2004 року суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		 
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від            16 березня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, разом з тим постановою встановлений факт наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_4 на належний позивачу автомобіль, тобто безпосереднім заподіювачем шкоди позивачу є ОСОБА_4, що не виключає його цивільно-правову відповідальність відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України.
		Разом з тим, під час розгляду адміністративної справи, судом встановлено, що водій автомобіля УАЗ - ОСОБА_5, який порушивши пункт 9.4 ПДР України та вимоги знаку 3.21 «В'їзд заборонено» створив аварійну обстановку, яка потягла за собою вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 
		Створення аварійної обстановки - це обставини, що примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами.
		Разом з тим, ОСОБА_5 під час розгляду зазначеного адміністративного матеріалу пояснив, що він, повертаючи ліворуч відчув удар із автомобілем «Opel», під керуванням ОСОБА_4
		Отже, для правильного вирішення цієї справи, суду належить встановити механізм дорожньо-транспортної пригоди, а саме: чи була взаємодія джерел підвищеної небезпеки автомобіля «Opel Astra» під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля УАЗ під керуванням ОСОБА_5, оскільки за умови, що пошкодження автомобіля позивача відбулось внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, то при вирішенні справи підлягають застосування положень частини другої статті 1188 ЦК України, якою передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
		В іншому випадку, застосуванню підлягають загальні положення про відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, а саме частина п'ята                статті 1187 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. 
		Тобто в цьому випадку обов'язковому з'ясування підлягають обставини, за яких відбулася зазначена дорожньо-транспортна пригода.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з тим, що відсутність у діях відповідача складу адміністративного правопорушення не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності останнього.
		Враховуючи наведене, після встановлення зазначених обставин суди мають визначитися із нормами матеріального права, які підлягають застосуванню у виниклих правовідносинах, складом осіб, які мають брати участь у справі, та вирішити питання про залучення цих осіб до участі у справі, у разі необхідності вирішити питання призначення автотехнічної експертизи, яка передбачає встановлення відповідності дій водіїв транспортних засобів у дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водіїв технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водіїв та дорожньо-транспортною пригодою, і лише після встановлення зазначених обставин вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав цивільно-правової відповідальності водіїв обох транспортних засобів - автомобіля «Opel Astra» та автомобіля УАЗ, чи одного з них. 
		Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вищезазначених фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та вирішення питання про склад осіб, які мають брати участь у справі та залучення цих осіб до участі у справі.
		Керуючись статтями 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити частково.
		 
		Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня      2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук    Судді:    В. О. Кузнєцов   А. С. Олійник     С. О. Погрібний     О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...