Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 408/3270/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2019.
Дата набрання законної сили: 22.03.2019
Номер судового провадження: 61-22718ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 408/3270/17-ц
		провадження № 61-22718св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 
		2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 19 лютого 
		2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») про стягнення заробітної плати.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що позивач з 30 грудня 2011 року працював у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». 20 березня 2017 року він був звільнений з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, проте відповідач, у порушення вимог статті 116 КЗпП України, не провів з ним повного розрахунку у день звільнення.
		 
		З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 4 832,11 грн; компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 4 832, 11 грн; вихідну допомогу у зв'язку з порушенням законодавства про працю у розмірі 
		21 744,50 грн та компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середньомісячного заробітку по день фактичного розрахунку.
		 
		Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 19 лютого 2018 року, відмовлено у задоволенні позову. 
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року та не доводить вини товариства у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені законом строки, тому підстав вважати порушеними трудові права позивача на час розгляду справи не має.
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий судовий розгляд та постановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» процесуальних обов'язків, зловживання правами та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства під час розгляду цієї справи.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами обох інстанцій неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки. Вказує, що відкриття кримінального провадження у м. Києві за статтею 206 КК України за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» щодо неправомірного втручання у діяльність та привласнення його майна третіми особами у 
		м. Довжанськ не є підтвердженням неможливості розрахунку із позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності за адресою у м. Сєвєродонецьк, відповідач не був позбавлений можливості нарахувати та виплатити грошові кошти позивачу. Також судами застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини; не застосовано закон, який підлягав застосуванню та ухвалені рішення, які не відповідають вимогам статей 89, 263 ЦПК України, зокрема неправильно застосовано до спірних трудових правовідносин положення статті 617 Цивільного кодексу України про звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок непереборної сили, а також помилково розповсюджено на спірні правовідносини сторін Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 року № 498-р, яке набрало чинності після звільнення позивача з роботи. Вказує, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» здійснює управління і облік фінансово-господарської діяльності за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 24-А, тому висновки судів про те, що відповідач не міг нарахувати та виплатити належні позивачу гроші на час його звільнення, а також не міг надати їм відповідні довідки (про розмір заборгованості із заробітної плати, про кількість невикористаних днів відпустки, про розмір середньомісячної заробітної плати та інші), обставинам справи не відповідають.
		 
		У червні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит»на касаційну скаргу ОСОБА_4, у яких зазначено, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Також вказано, що з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», яке розташовано на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області, було захоплено терористичним угрупуванням, тому втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, оскільки вони знаходяться на захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі, тому трудові права позивача порушені не з вини відповідача.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суди встановили, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи у відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Червонопартизанське», який розташований на тимчасово окупованій території Луганської області.
		 
		20 березня 2017 року позивача на підставі наказу № 04-к було звільнено за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України з посади електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту обладнання 5-го розряду.
		 
		За березень 2017 року позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату, а також при звільненні не було проведено розрахунок, що визнається відповідачем та підтверджується довідкою Пенсійного фонду України 
		форми ОК-5.
		 
		ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» має статус юридичної особи, до якої входять відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, які є відокремленими виробничими підприємствами. Одним з таких відокремлених підрозділів, є «Шахтоуправління Червонопартизанське», розташоване за адресою: Луганська область, місто Довжанськ, місто Вознесенівка, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		Місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України відповідно до Постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування».
		 
		З 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», захопивши майновий комплекс Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Червонопартизанське».
		 
		За фактом протидії законній господарській діяльності за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» 18 березня 2017 року порушене кримінальне провадження № 12017100000000155.
		 
		Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року 
		№ 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 
		2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточні виплати, так і виплати у день звільнення, та, позбавлений можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 
		2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
		 
		Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		 
		Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		 
		Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		 
		З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
		 
		Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
		 
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		 
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
		 
		Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
		 
		Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		 
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
		 
		Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, у яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
		 
		Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: Луганська область, м. Довжанськ, вул. Енгельса, 1, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, призвело до неможливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. 
		 
		При цьому, сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
		 
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.
		 
		Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема ОСОБА_4, з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що позовні вимоги 
		ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 стосовно того, що відповідач зловживає наданими йому процесуальними правами та порушує процесуальні обов'язки, в порушення вимог статтей 76-81 ЦПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, та зводяться лише до припущень позивача.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 
		2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 19 лютого 
		2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           А. О. Лесько 
		 
		 С. Ю. Мартєв 
		 
		 С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...