Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11371/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2019. Зареєстровано: 29.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Результат оскарження 18.09.2019 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		28.02.2019Справа №  910/11371/18Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
		 
		За позовом  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців,17, код ЄДРПОУ 21708016), 
		до 1) ОСОБА_1  (АДРЕСА_1,  НОМЕР_1),
		2) ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2),
		3) ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_3),
		4) ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, код НОМЕР_4),
		5) ОСОБА_5 (АДРЕСА_5, код НОМЕР_5),
		6) ОСОБА_6 (АДРЕСА_6, код НОМЕР_6),
		7) ОСОБА_7 (АДРЕСА_7, код НОМЕР_7),
		8) ОСОБА_8 (АДРЕСА_8, код НОМЕР_8),
		9) ОСОБА_9 (АДРЕСА_9, код НОМЕР_9),
		10) ОСОБА_10 (АДРЕСА_10, код НОМЕР_10),
		11) ОСОБА_11 (АДРЕСА_11, код НОМЕР_11),
		12) ОСОБА_12 (АДРЕСА_12, код НОМЕР_12),
		13) ОСОБА_13 (НОМЕР_13, код НОМЕР_13),
		14) ОСОБА_14 (АДРЕСА_14, код НОМЕР_14),
		15) ОСОБА_15 (АДРЕСА_15, код НОМЕР_15)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Легбанк" ( 04053, м.Київ, вул. Хорива, буд. 7, кв. 2, код ЄДРПОУ 14291780) 
		про  відшкодування шкоди у розмірі 412 216 797,53 грн. в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вк4ладів фізичних осіб»
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Гайко В.В., Костюков Д.І., Шевченко Ю.А. за дов.
		від відповідача -6: ОСОБА_6 особисто.
		від відповідача -1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13, 14, 15: Колесніков В.В. адв.
		від відповідача 14 - ОСОБА_21 за дов.
		від третьої особи: не з'явився
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15 про cолідарне стягнення, заподіяної ПАТ «Легбанк» та його кредиторам шкоди в розмірі 412 216 797, 53 грн. на користь т Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як ліквідатора ПАТ «Легбанк».
		Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Правління Національного банку України від 26.02.2015 р. № 135 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЛЕГБАНК", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 № 41 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу фонду  на ліквідацію ПАТ "ЛЕГБАНК". 02.07.2015 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 147/15 про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «ЛЕГБАНК», акцептованих уповноваженою особою Фонду, відповідно до якого загальна сума акцептованих вимог становить 577      040      518,63 грн., в той час, як оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.06.2015 № 138/15, складає 164      823      721,10 грн., тобто розмір зобов'язань банку перед кредиторами перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси ПАТ «Легбанк» (недостатність майна) на 412      216      797,53 грн.
		Позивач, посилаючись на приписи ч.5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції  Закону до внесення змін  від 02.03.3015), звертається до пов'язаних з ПАТ «Легбанк» осіб (відповідачів у даній справі) з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної банку рішеннями зазначених осіб про видачу кредитів групі пов'язаних між собою осіб без належного забезпечення та операції купівлі цінних паперів, що не мали економічного сенсу та були  завідомо збитковими для банку. 
		Обгрунтовуючи свої вимоги нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність», позивач вказує, що керівники та члени комітетів правління банку, зокрема кредитного комітету, належать до управлінського персоналу банку, і згідно зі ст. ст. 1166, 1190 ЦК України несуть солідарну відповідальність перед потерпілими за майнову шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю в повному обсязі.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у визначений спосіб.
		14.09.2018 до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2018, надіслано запити до Департаменту з питань реєстрації КМДА стосовно надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів.
		08.10.2018 до суду  від Департаменту з питань реєстрації КМДА надійшла відповідь на запити щодо відомостей про місцезнаходження фізичних осіб - відповідачів у справі.
		12.10.2018 представником відповідачів 1-15 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, представник відповідачів зазначає, що даний спір не належить до предметної юрисдикції господарських спорів, Фонд не є особою чиє право порушено, оскільки у даному випадку шкода завдана не йому, а Банку та його кредиторам,тому вимоги Фонду про стягнення на свою користь з відповідачів шкоди є безпідставними; вказує, що неправомірність дій відповідачів та факт нанесення шкоди Банку та його кредиторам з вини відповідачів є недоведеними, підтвердження Фонду про ризиковість операцій фактами, яких не існувало на момент вчинення «неправомірний дій», та ототожнення «недостатності майна банку», визначену у 2018 році із шкодою та її розміром, яка завдана окремими «спільними діями» за період з 15.11.2011 року по 18.03.2014 року є необгрунтованим. Також зауважує, що позовні вимоги обґрунтовані нормами права в редакціях, яких не існувало на момент спірних відносин, а тому застосувати відповідальність (відшкодування шкоди) в обсязі (всім своїм майном), що не була передбачена законом на час спірних правовідносин є неправомірним. У відзиві заявлено про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог Фонду.
		16.10.2018 відповідачем  ОСОБА_10 подано до суду документи по справі.
		16.10.2018 від відповідача  ОСОБА_3 надійшло клопотання про залишення позову у даній справі без руху відповідно до п.11 ст. 176 ГПК України, оскільки позивачем при зверненні із позовом до суду було надіслано на адреси відповідачів позовну заяву без додатків, а враховуючи великий об'єм доданих до позовної заяви документів та неотримання їх відповідачами, останні позбавлені можливості належним чином підготуватись до судового розгляду та подати відзив на позовну заяву з урахуванням усієї проблематики спору.
		Ухвалою суду від 16.10.2018 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Легбанк", залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали у визначений спосіб.
		24.10.2018 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та документи на підтвердження вказаних дій.
		Ухвалою суду від 06.11.2018 підготовче засідання призначено на 04.12.2018.
		В судовому засіданні 04.12.2018 представником відповідачів подано клопотання про надсилання процесуальних документів на адресу представника відповідачів.
		Ухвалою суду від 04.12.2018 залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Легбанк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; відкладено судове засідання на 20.12.2018. 
		19.12.2018 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, яка представником відповідачів не отримана. 
		Ухвалою суду від 20.12.2018 відкладено судове засідання на 22.01.2019.
		28.12.2018 через канцелярію суду відповідачем-2 подано заперечення по справі. 
		Ухвалою суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на  19.02.2019.
		У судовому засіданні 19.02.2019 було оголошено перерву до 26.02.2019.
		26.02.2019 судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті на 28.02.2019.
		У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, представники відповідачів проти позову заперечували.
		Третя особа письмових пояснень на позов не надала, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
		При розгляді спору судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в Постанові від 19 червня 2018 року у справі № 757/75149/17ц, провадження № 14-204цс18, відповідно до якого позов Фонду до відповідачів як пов'язаних у розумінні статті 52 Закону № 2121-ІІІ з банком осіб за своїм суб'єктним складом (справа у спорі між юридичною особою та її посадовими особами, повноваження яких припинені у зв'язку із розпочатою процедурою ліквідації банку) відноситься до юрисдикції господарських судів. 
		Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, пояснення та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Правовий статус Фонду визначений статтею 3 цього Закону, зокрема Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
		Згідно з частиною 1 статі 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для чого Фонд наділений функціями, передбаченими частиною 2 цієї статті, серед яких, зокрема: акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків; організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку; продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
		Відповідно до пунктів 1 - 3 частини 1 статті 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
		З 28.11.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 744 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛЕГБАНК" до категорії неплатоспроможних", рішення від 27.11.2014 № 133 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЛЕГБАНК", було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЛЕГБАНК" (далі - ПАТ "ЛЕГБАНК"), код ЄДРПОУ 14291780, МФО 300056, місцезнаходження: вул. Жилянська, 27г, м. Київ, 01033.
		Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЛЕГБАНК" запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 по 27.02.2015.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 № 135 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛЕГБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 27.02.2015 № 41 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЛЕГБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛЕГБАНК" (далі - ПАТ "ЛЕГБАНК") та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ЛЕГБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка Олександра Володимировича строком на 1 рік з 27.02.2015 по 26.02.2016 включно.
		02.07.2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЛЕГБАНК" (протокол № 147/15).
		В подальшому було неодноразово продовжено строк здійснення ліквідації ПАТ «Легбанк», зокрема виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 лютого 2019 року №      351 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ЛЕГБАНК» з 27 лютого 2019 року до 26 лютого 2020 року включно. Вказана інформація є загальновідомою та доступною на офіційному Інтернет ресурсі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням: http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/28-legbank/41623-prodovzheno-strok-likvidatsii-pat-lehbank.
		Відповідно до п.6 частини 1 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
		Системний аналіз норм Закону свідчить, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд (або його уповноважена особа) набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Звертаючись із позовом до суду у даній справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вказує, що в процесі ліквідації банку ПАТ «ЛЕГБАНК» було встановлено, що розмір зобов'язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 14/15 від 02.07.2015 становить 577      040      518,63 грн, в той час, як оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.06.2015 за № 138/15 склала 164      823      721,10 грн., отже, розмір зобов'язань банку перед кредиторами перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси Банку (недостатність майна) на 412      216      797,53 грн., просить стягнути солідарно з відповідачів, заподіяну ПАТ «Легбанк» та його кредиторам, згідно ст.ст. 1166, 1190 ЦК України,  шкоду в розмірі 412      216 797,53 грн. на користь Фонду, посилаючись на ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Позивач стверджує, що відповідачі - фізичні особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, відповідно до ст. 52, ч. 5 та 6 ст. 58Закону України «Про банки і банківську діяльність» були пов'язаними особами (членами кредитного комітету) ПАТ «ЛЕГБАНК», спільними рішеннями зазначених осіб про видачу кредитів та операції купівлі цінних паперів і була заподіяна шкода ПАТ «Легбанк» та його кредиторам.
		В позовній заяві позивач вказує, що керівництвом банку здійснювались ризикові операції, що загрожували інтересам вкладників та кредиторів банку. До ризикових операцій Фонд відносить 10 випадків придбання цінних паперів, 1 - міни цінних паперів та 9 кредитних операцій.
		Щодо укладених банком протягом 2011-2013 років договорів  купівлі - продажу цінних паперів емітентів: ТОВ «КУА «Нью Ессет», ЗДПІФ «Інноваційний розвиток»; ТОВ «КУА «Нью Ессет», ЗДПІФ «Інноваційний стандарт»;ТОВ «КУА «Фінансовий Актив», ДПІФ Гарантійні інвестиції»; ТОВ «КУА та АПФ «АСД-Менеджмент», ЗДПІФ «Збалансований дохід», ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг», ТОВ «Глибочиця», ТОВ «Навіум», позивач зазначає, що за аналізом Фонду спільними для переважної більшості всіх операцій є наступні ознаки: емітенти є пов'язаними із найбільшими проблемними боржниками банку та/або між собою та/або трейдерами (несуть спільний кредитний ризик); цінні папери емітентів та/або пов'язаних осіб виступають в якості забезпечення за найбільшими проблемними кредитами банку, емітенти та трейдери, заставодавці мають численні ознаки фіктивності; операції з купівлі-продажу цінних паперів, враховуючи їх номінальну вартість, термін погашення, розмір дисконту та ін., не тільки не мають фінансово-економічної доцільності, але й є завідомо збитковими для Банку; емітенти та трейдери є фігурантами численних кримінальних справ щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, легалізації протиправних схем з конвертації коштів та ін.; відповідно до незалежної оцінки, ринкова вартість цінних паперів є значно нижчою від балансової вартості цих ЦП (від 40% до 0,01% від балансової вартості). Загальне знецінення складає 79%; облігації всіх емітентів, що придбавались Банком, були незабезпеченими;  Емітенти неодноразово притягувались до відповідальності НКЦПФР за правопорушення на ринку цінних паперів; обіг цінних паперів емітентів зупинено відповідними рішеннями НКЦПФР.
		Також позивач посилається на укладення банком у період з 2011 по 2014 роки кредитних договорів без належного забезпечення. З аналізу Фонду, спільними для переважної більшості кредитних операцій за кредитними договорами позивач вказує те, що: боржники пов'язані між собою та/або з емітентами ЦП, які надавались в забезпечення та/або перебували на балансі банку (надмірна концентрація спільного кредитного ризику); боржники мають численні ознаки фіктивності; заставодавці мають численні ознаки фіктивності; емітенти ЦП, переданих в забезпечення, мають численні ознаки фіктивності; боржники є фігурантами численних кримінальних справ щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, реалізації протиправних схем з конвертації коштів та ін.; заставодавці є фігурантами численних кримінальних справ щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, реалізації протиправних схем з конвертації коштів та ін.; емітенти ЦП, переданих в забезпечення, є фігурантами численних кримінальних справ щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, ухилення від сплати податків, реалізації протиправних схем з конвертації коштів та ін.; боржники знаходяться (знаходились) на непідконтрольній території (надмірна концентрація спільного кредитного ризику за територіальною ознакою).
		З наданих матеріалів судом встановлено: 
		27.12.2011 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «КУА «Холдинг груп» було укладено договір Дк-1062-11 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг» на суму 67 915,00 грн.
		27.12.2011 між ПАТ «Легбанк» та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» було укладено договір Дк-1063-11 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг» на суму 12 685 723,00 грн.
		29.05.2012 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «Лакі Фінанс» було укладено договір ДД-1068/К-12; ДД14/64/12 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Нью Ессет «ЗДПІФ «Інноваційний розвиток» на суму 380 000,00грн. та цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інвестиційний Стандарт» на суму 4 384 000,00грн.
		27.12.2012 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «КУА «Холдинг груп» було укладено договір ДД-1087/К-12 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ «ГЛИБОЧИЦЯ» на суму 11 465 125,00 грн.
		30.01.2013 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «Лакі Фінанс» було укладено договір ДД-1088/К; ДД 15/7/3 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Нью Ессет «ЗДПІФ «Інноваційний розвиток» на суму 10 326 000,00 грн. та цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий Актив» ЗДПІФ «Гарантійні Інвестиції» на суму 1 500 000,00 грн.
		26.02.2013          між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «Лакі Фінанс» було укладено договір ДД-1091/К; ДД 11/19/13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» на суму 13 333 000,00 грн.
		28.03.2013 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «Лакі Фінанс» було укладено договір ДД-1094/К-13; ДД4/31/13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» на суму 12 287 700,00 грн.
		26.04.2013 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ОКТАВА ІНВЕСТ» було укладено договір ДД-1097/К-13; ДД2-51-13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА «Фінансовий актив» ЗДПІФ «Гарантійні інвестиції» на суму 1 651 500,00 грн.
		20.09.2013 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «ОКТАВА ІНВЕСТ» було укладено договір ДД-1104/К-13; ДД2-124-13 купівлі-продажу цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА АПФ «АСД-Менеджмент» ЗДПІФ «Збалансований дохід» на суму 1 018 378,41 грн.
		31.10.2013 між ПАТ «Легбанк» та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Європейські технології» було укладено договір ДД-1107/К-13; 13/3110/1 купівлі-продажу цінних паперів - облігацій іменних дисконтних ТОВ «НАВІУМ» на суму 9 589 888,00 грн.
		12.12.2013 між ПАТ «Легбанк» та ТОВ «АЛЬТ КАПІТАЛ» було укладено договір ДВК-1109/М-13; ДД-1-5/13; БВТ2-38-13 міни цінних паперів - Інвестиційних сертифікатів ТОВ «КУА АПФ «АСД-МЕНЕДЖМЕНТ» ЗДПІФ «Збалансований дохід» на Інвестиційні сертифікатів ТОВ «КУА «Нью Ессет» ЗДПІФ «Інвестиційний стандарт» на суму 4 209 315,78 грн.
		Позивач вказує, що за даними договорами на даний час банком обліковується «сміттєвих» цінних паперів вартістю 81 272 907,09 грн., що є збитками банку.
		Стверджування Фонду про завідому збитковість та відсутність економічного сенсу укладення зазначених правочинів не підтверджені належними засобами доказування.
		Зокрема, з наданих позивачем протоколів кредитного комітету ПАТ «Легбанк» за 2012 - 2013 роки підтверджується, що разом з придбанням банком вказаних цінних паперів на загальну суму 86      898      545,19 грн ним було одночасно і відчужено (продано) цінні папери на суму 89      263      361,44 грн., позитивна різниця між продажем та придбанням за рішеннями кредитного комітету склала 2      364      816, 25 грн.
		Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.1 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23 (у чинних редакціях) банк з метою формування резерву за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями здійснює оцінку ризиків таких активів/наданих фінансових зобов'язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов'язання за такими категоріями якості: І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; ІІ - помірний ризик; ІІІ - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.
		В період з 07.10.2013 по 01.11.2013 року НБУ здійснював планову комплексну інспекційну перевірку ПАТ «Легбанк» станом на 01.10.2013 року за період з 01.11.2010 року по 31.10.2013 року.  
		Суд зазначає, що відповідно до Звіту НБУ планової комплексної інспекційної перевірки ПАТ «ЛЕГБАНК» за період з 07.10.2013 по 01.11.2013 станом на 01.10.2013 було зазначено, що якість фінансових інвестицій є задовільною, зважаючи на те, що 99,99% цінних паперів належить до 1 категорії якості, що спростовує доводи позивача про «сміттєвість» цінних паперів та їх збитковість вже на час укладення правочинів щодо їх купівлі.
		Крім того, відповідно до п.1.3 «План врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ «ЛЕГБАНК», затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду №015/15 від 22.01.2015, вбачається, що Фондом здійснено аналіз якості активів та пасивів (зобов'язань) ПАТ «ЛЕГБАНК» станом на 22.01.2015. Балансова вартість активів складала 395 001 500 грн., а за оцінкою ТОВ «Кредитно-брокерське агентство» станом на 01.01.2015 року ринкова вартість активів склала 218 756 700,00 грн, в тому числі портфелю цінних паперів 56 882 700 грн.
		Отже, вказані обставини також свідчать про безпідставність тверджень про «сміттєвість» цінних паперів, що зокрема підтверджено НБУ та оцінкою самого Фонду.
		З пояснень позивача та наданих документів судом встановлено, що у вказаний період між ПАТ «ЛЕГБАНК» та контрагентами були укладені кредитні договори: ТОВ «Капіталінвестгруп» (кредитний договір № 04-11-13КЮ від 28.11.2013, забезпечення по кредиту: договір застави цінних паперів від 28.11.2013 р. № 11-13ЦП, емітент ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс»),  ПАТ «Бурова компанія Голден Деррік» (кредитний договір № 04-04-13КЮ від  11.04.2013, забезпечення по кредиту:  договір застави цінних паперів від 04.11.2013 р. № 04-13/2ЦП, емітент ПАТ «Ясна Поляна»), ПП «Мерідіан» (кредитний договір № 04-02-13КЮ від 22.03.2013, забезпечення кредиту: договір застави цінних паперів від 22.03.2014 р. № 02-13ЦП, емітент ПАТ «Ясна Поляна, а також договір застави цінних паперів від 22.03.2014 р. № 02-13ЦП, емітент ТОВ «Навіум»), ТОВ «ТПК «Артеміда» (кредитний договір № 04-03-13КЮ від 09.04.2013, забезпечення кредиту: договір застави цінних паперів від 22.03.2014 р. № 02-13ЦП, емітент ПАТ «Ясна Поляна»), ПАТ «Гранітна Індустрія України» (кредитний договір № 04-06- 12КЮ від  13.12.2012, забезпечення по кредит: договір застави цінних паперів від 22.03.2014 р. № 02-13ЦП, емітент ПАТ «ЗНВКФ» РОСУКРІНВЕСТ»), ТОВ «Центр Фінансової та Правової Безпеки» (кредитний договір № 04-06-11КЮ від 15.12.2011, забезпечення по кредиту: договір застави цінних паперів від 22.03.2014 р. № 06-11ЦП, емітент ПАТ «Ясна Поляна»), ПАТ «НВО «Конструкційні Матеріали» (кредитний договір № 04-08-11КЮ від 15.11.2011, забезпечення по кредиту: договір застави цінних паперів від 15.11.2011 р. № 08-11ЦП, емітент ПАТ «Ясна Поляна», заставодавець  - ТОВ "Центр Фінансової та Правової Безпеки", а також кредитний договір № 04-03-12КЮ від 10.08.2012, забезпечення по кредиту: договір застави цінних паперів, емітент ПАТ «Експо Нафта Продукт»), ТОВ «Юріїв Трейд» (кредитний договір № 04-02-14КЮ від 18.03.2014), забезпечення по кредиту: договір застави цінних паперів від 14.04.2014 р. № 04-02ЦП, емітенти ТОВ «СІАМ-Капітал», ТОВ «КУА «ХОЛДИНГ ГРУП» (ЗНВП ІФ «ЛАЙФ САЙЕНС»).
		Фонд стверджує, що внаслідок прийняття Кредитним комітетом банку, членами якого були відповідачі, рішення щодо видачі кредитних коштів за вказаними правочинами, прийняття неналежного забезпечення (цінні папери емітента з численними ознаками фіктивності, договірна вартість яких є значно нижчою від суми кредиту), відтермінування повернення боргу, збільшення кредитного ліміту при наявності непогашеної заборгованості, за договорами залишилась непогашеною заборгованість, яка складає 484      331      454, 98 грн.
		Проте, відповідно до Звіту про інспектування Національного банку України ПАТ «ЛЕГБАНК», період інспектування: 01.11.2010 по 01.10.2013, станом на 01.10.2013 кредити по договорах з контрагентами  ТОВ «Центр Фінансової та Правової Безпеки» (кредитний договір № 04-06-11КЮ від 15.12.2011), ПАТ «НВО «Конструкційні Матеріали» (кредитний договір № 04-08-11КЮ від 15.11.2011, та кредитний договір № 04-03-12КЮ від 10.08.2012), ПАТ «Гранітна Індустрія України» (кредитний договір № 04-06- 12КЮ від  13.12.2012), ПП «Мерідіан» (кредитний договір № 04-02-13КЮ від 22.03.2013), ТОВ «ТПК «Артеміда» (кредитний договір № 04-03-13КЮ від 09.04.2013),  ПАТ «Бурова компанія Голден Деррік» (кредитний договір № 04-04-13КЮ від  11.04.2013) були віднесені Національним банком України до І та ІІ категорії якості (від відсутнього до помірного ризику).
		Також, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.03.2014 «Про надання кредиту для збереження ліквідності» в забезпечення виконання банком перед НБУ кредитного договору № 22 від 25.03.2014 був укладений договір застави майнових прав № 22/ЗМП від 25.03.2014, предметом якого виступили майнові права за кредитними договорами, що були укладені між ПАТ «ЛЕГБАНК» і юридичними та фізичними особами відповідно до переліку до договору, які за домовленістю сторін оцінювались у сумі 136      059      393,87 грн. відповідно до  незалежної експертної оцінки, яка здійснена 25.03.2014 СПД- ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.».
		Як вбачається зі  Звіту  про незалежну оцінку вартості майнових прав ПАТ «ЛЕГБАНК» станом на 11.03.2014, майнові права банку за кредитними договорами  (ринкова вартість)  за пулом кредиту склала по договорах з ТОВ «Центр Фінансової та Правової Безпеки» (кредитний договір № 04-06-11КЮ від 15.12.2011): 23      235      600,00 грн. з ПАТ «Гранітна Індустрія України» (кредитний договір № 04-06- 12КЮ від  13.12.2012): 22      000      000,00 грн., ПАТ «Бурова компанія Голден Деррік» (кредитний договір № 04-04-13КЮ від  11.04.2013): 25      398      725,00 грн., ТОВ «ТПК «Артеміда» (кредитний договір № 04-03-13КЮ від 09.04.2013): 24      475      135,00 грн., ПП «Мерідіан» (кредитний договір № 04-02-13КЮ від 22.03.2013): 25      184      452, 12 грн.
		У Додатку № 1 до договору застави майнових прав № 22/ЗМП від 25.03.2014, НБУ та ПАТ «ЛЕГБАНК» було вказано код категорії якості кредиту по вказаних договорах, що становив 1 або 2 категорію, тобто  не був безнадійною чи збитковою заборгованістю банку, як стверджує Фонд.
		Згідно наказу Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ЛЕГБАНК» №86 від 28.11.2014 року «Про перевірку договорів» проведена перевірка всіх договорів за останній рік. Негативний висновок комісії за результатами перевірки вказаних кредитів відсутній.
		Позивач, посилаючись на економічну необґрунтованість укладення правочинів і порушення процедури укладення, не подав жодного доказу виявлення правочину нікчемним в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або пред'явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями Цивільного кодексу України, зокрема і як таких, що укладені без настання реальних наслідків.
		Щодо тверджень Фонду про численні ознаки фіктивності емітентів, трейдерів, з якими укладалися договори купівлі-продажу облігацій, то слід вказати таке.
		Відповідно до статті 55-1 ГК України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
		Фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (стаття 205 Кримінального кодексу України).
		При цьому встановлено, що ознаки фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності. Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про фіктивність емітентів.
		Дійти висновку про фіктивність підприємства в разі відсутності відповідного вироку в кримінальній справі неможливо.
		Слід зазначити, що, незважаючи на те, що Фонд вказує на обізнаність про фіктивність підприємств, ним не було вчинено жодних дій щодо звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.
		Натомість, відповідно до наданих відповідачем до відзиву аудиторських висновків, звітів про фінансове становище вказаних вище контрагентів банку, довідок, вбачається, що станом на час укладення банком з ними вказаним правочинів, мало місце документальне підтвердження достовірності фінансового становища, фінансової звітності юридичних осіб, тому посилання на наявність в діях відповідачів умисного укладення правочинів без економічного сенсу та завідомою збитковістю, зважаючи також на наявність перевірок та оцінки таких дій банку після укладення цих правочинів як самим Фондом, так і Національним банком України, у т.ч. шляхом прийняття їх в заставу ПАТ «ЛЕГБАНК», є недоведеними.
		Щодо розміру шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідачів, Фонд посилається на суму 412      216      797, 53 грн., як різницю між загальною сумою акцептованих вимог кредиторів 577      044      518,63 грн. та 164      823      721,10 грн. оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси ПАТ «ЛЕГБАНК». 
		Показник 164      823      723,10 грн. оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси ПАТ «ЛЕГБАНК» був визначений відповідно до Виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду № 138/125 від 22.02.2015, за змістом якої акт про формування ліквідаційної маси ПАТ «ЛЕГБАНК» складено на підставі даних балансу на 01.05.2015, результатів інвентаризації активів банку станом на 27.02.2015, звіту про оцінку активів ПАТ «ЛЕГБАНК» від 20.05.2015. 
		Разом з тим, за підрахунком позивача майнова шкода (збитки) банку та його кредиторам реально складає 565      604      362, 07 грн.
		Втім, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід  розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для банку провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення відповідачами, грошові виплати.
		Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли Фонду або уповноваженій особі Фонду стало відомо про наявність шкоди, заподіяної внаслідок купівлі облігацій. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
		Отже, належним обґрунтуванням вартості вимог і зобов'язань банку(Фонду) повинна бути документальні результати перевірки фінансово-господарської діяльності Банку.
		Належних доказів в підтвердження заявленого розміру шкоди, позивачем суду не надано.
		З огляду на викладене, подання вказаного позову з визначених позивачем мотивів є по суті передчасним і на даний момент необґрунтованим і не доводить протиправної поведінки відповідачів, наслідково-причиного звязку між їх діями та завданою шкодою.
		Також, суд зазначає, що для дослідження питання чи діяли відповідачі, як пов'язані із банком особи, належить встановити, яке саме становище вони займали у ПАТ «ЛЕГБАНК», повноваженнями були наділені та яку відповідальність в силу закону несли за свої дії .
		Зокрема, за аргументами Фонду, відповідачі, будучи пов'язаними з банком особами, зокрема членами Кредитного комітету банку, давали погодження рішеннями кредитного комітету на укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів,  та кредитних договорів, що не мало фінансово-економічного сенсу та було для банку завідомо збитковим, а також не могли не знати про наслідки таких дій.
		Надавши оцінку зібраним доказам та доводам сторін, проаналізувавши положеннями законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зауважує, що підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов'язаних осіб банку відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", позивач визначає положення частин п'ятої та шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
		При цьому, згідно наданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЛЕГБАНК» довідки (лист № 11-199 від 27.09.2018) на адвокатський запит представника відповідачів, щодо пов'язаності осіб ( фізичних осіб - 15 відповідачів у даній справі) у період з 01.01.2011 по 28.11.2014, ОСОБА_5 та ОСОБА_14 не були пов'язаними особами банку, ОСОБА_11  працювала у Кредитному комітеті Банку у період з 01.11.2006 по 08.11.2012, ОСОБА_12 працювала у Кредитному комітеті Банку у період з 14.08.2001 по 08.11.2012,в той час як укладення правочинів, з якими позивач пов'язує вчинення завдання шкоди мало місце у період з 2011 по 2014, тобто підстави для покладення відповідальності та стягнення із 4 із 15 відповідачів заявленого розміру шкоди є необгрунтованими.
		Разом з тим, на час виконання посадових/службових обов'язків відповідачами щодо вказаних правочині і угод - у 2011-2014 роках ( у т.ч. до дня введення в банку тимчасової адміністрації) Закон України «Про банки та банківську діяльність» мав іншу редакцію.
		Зокрема, станом на 15.11.2011 (укладення першого  за хронологією правочину: договір застави цінних паперів від 15.11.2011 р. № 08-11ЦП) положення ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачали відповідальність банку за своїми зобов'язаннями, зокрема встановлено, що власники істотної участі,  керівники банку  (крім  керівників відокремлених структурних   підрозділів   банку)   за   фіктивне 
		банкрутство, доведення до банкрутства  або  приховування  стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України.
		Тобто відповідальність пов'язаних осіб банку: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами, обмежувалась лише власниками істотної участі.
		В подальшому ст. 58 була доповнена частиною 6, зокрема на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
		Відповідальність пов'язаних із банком осіб (зокрема, керівники та члени комітетів банку) була встановлена лише Законом від 02.03.3015 року №218-VIII.
		А отже нова редакція статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки немає зворотної дії.
		Щодо деліктних зобов'язань відповідачів слід вказати таке.
		За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
		Фонд, для врахування господарським судом єдиної судової практики у спорах про відшкодування шкоди зазначав судові рішення Верховного Суду.
		Так, спір у даній справі виник з підстав завдання шкоди неправомірними діями посадових осіб банку від імені якого позивається Фонд як його ліквідатор.
		У справі 334/9899/14-ц судове рішення в якому прийнято Верховним судом 06.02.2018 спір стосувався відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
		У справах 753/7281/15-ц та 686/20040/2012 судові рішення в яких прийнято Верховним судом 23.01.2018 спір стосувався стягнення страхового відшкодування виплаченого за пошкодження внаслідок ДТП в порядку регресу.
		Отже спори за свої предметом і підставами є відмінними, що виключає можливість врахування судових рішень Касаційного цивільного суду у вказаних справах при вирішенні даного спору. 
		Таким чином, враховуючи викладене, Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено розмір шкоди; якими діями відповідачів спричинена шкода, які визначені відповідачами; причинно-наслідковий зв'язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди.
		В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.
		Крім того, до закінчення ліквідаційної процедури відсутні правові підстави стверджувати про шкоду завдану Банку.
		У силу статей 52, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кредиторів вважаються погашеними у разі, якщо при завершенні ліквідаційної процедури вони лишилися незадоволеними в зв'язку з недостатністю майна.
		Станом на дату розгляду справи ліквідаційна процедура в ПАТ «ЛЕГБАНК» триває, відбувається продаж активів банку та погашення вимог кредиторів.
		За змістом статті 51 цього Закону України після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
		За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про те, що Банк вже зазнав матеріальної шкоди, вимоги Фонду є передчасними.
		Що ж до решти доводів і аргументів Фонду, які викладені у позові, то слід вказати таке.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити у звязку з необґрунтованістю та передчасністю доводів позивача.
		Разом з тим, відповідачі у відзиві на позовну заяву заявили про застосування спеціального строку позовної давності до заявлених вимог.
		Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За змістом частини першої статті 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору за недоведеністю підстав, застосування строку позовної давності не підлягає.
		За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
		Керуючись  ст.ст. 86, 129, 233, 238, 240 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,  ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,  ОСОБА_13,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15 412 216 797, 53 грн. шкоди відмовити повністю.
		Судові витрати покласти на позивача.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено 28.03.2019.
		 
		       Суддя                                                                     О.М.Ярмак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...