Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/2267/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2019. Зареєстровано: 31.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Результат оскарження 25.09.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2267/18
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Гомельчука С.В.,
		при секретарі: Воронцовій К.С., 
		за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2018 року за №№ НОМЕР_1, 00037714223, НОМЕР_2, НОМЕР_3,
		 
		встановив:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), у якому просить визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2018 року за №№ НОМЕР_1, 00037714223, НОМЕР_2, НОМЕР_3; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 237939,00 грн.; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в орієнтованій сумі 545360,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 22.07.2016р. по 02.08.2018р. службовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт від 02.08.2018р. №142/21-22-14-03, в якому зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме: завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток підприємств всього на загальну суму 12 386 006 грн. під час здійснення контрольованих операцій (далі-КО); занижено податок на додану вартість у періоді, що перевіряється на загальну суму 1 666 579 грн.; завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 742 992 грн.; завищена сума відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 384 406 грн. та завищена сума зарахування відємного значення різниці грудня 2014 року до складу податкового кредиту наступного періоду.
		На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 р. №0003761422, №0003771422, №0003751422, №0003741422, які позивач вважає протиправними та просить скасувати з огляду на відсутність в його діях порушень податкового законодавства.
		Ухвалою від 07 листопада 2018 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 04 грудня 2018 року.
		Ухвалою від 04.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.01.2019р. За клопотаннями представника відповідача розгляд справи відкладався на 31.01.2019р та 15.03.2019р.
		У судовому засіданні 15.03.2019р. представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов з підстав викладених у ньому.
		Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві. Зокрема, зазначили, що під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки контролюючим органом встановлені порушення пп. 39.1.2, пп. 39.1.4. п. 39.1, пп. 39.2.2. п. 39.2, пп. 39.3.1 - пп. 39.3.3, пп. 39.3.5., пп. 39.3.8 п. 39.3 ст. 39, пп. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 135.1, 135.2, пп.135.5.2, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст.137, п. 138.1 - 138.2,138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 ПК України, про що було складено акт. ТОВ «Дунапак Таврія» надавались до Головного управління ДФС у Херсонській області заперечення у формі скарги на акт перевірки щодо незгоди із висновками, викладеними в ньому. За результатами адміністративного оскарження висновків акту перевірки, контролюючим органом врахована позиція підприємства щодо розрахунку звичайної ціни КО з реалізації готової продукції та за результатами перерахунку даного виду контрольованих операцій прийняті податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються в судовому порядку в повному обсязі по всіх КО, що є предметом розгляду даної справи.
		Представники відповідача вважають, що контролюючий орган, приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення діяв у відповідності та у спосіб, передбачений вимогами чинного законодавства, тому вказані рішення є правомірними, а позов необґрунтованим.
		Позивачем надано до суду відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається, що позивач заперечує проти доводів контролюючого органу та зазначає про відсутність в його діях порушень вимог податкового законодавства.
		Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається, що контролюючий орган просить відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд дійшов до наступного.
		Судом встановлено, що на підставі наказів ГУ ДФС у Херсонській області від 21.07.2016р. №322, від 28.11.2016р. №550, від 15.01.2018р. №54 та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1ст.20, пп.39.5.2.8 пп.39.5.2 п.39.5 ст.39, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.16 п.78.1 ст.78, п.78.9 ст.78 ПК України співробітниками контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій ТОВ «Дунапак Таврія» за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014. За результатами проведеної перевірки складено акт від 02.08.2018р. №142/21-22-14-03, в якому зафіксовані порушення пп.39.1.2, пп.39.1.4 п.39.1, пп.39.2.2 п.39.2, пп.39.3.1, пп.39.3.2, пп.39.3.3, пп.39.3.5, пп.39.3.8 п.39.3 ст.39, п.135.1, п.135.2, пп.135.5.2, пп.135.5.12, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.1, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, пп.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 181, п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України внаслідок чого:
		-завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток підприємств всього на загальну суму 12 386 006 грн. внаслідок встановлених порушень податкового законодавства під час здійснення контрольованих операцій;
		-занижено податок на додану вартість у періоді, що перевіряється на загальну суму 1 666 579 грн.;
		-завищена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 742 992 грн;
		-завищена сума відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 384 406 грн. та завищена сума зарахування відємного значення різниці грудня 2014 року до складу податкового кредиту наступного періоду.
		Вважаючи вказані висновки податкового органу необґрунтованими, позивачем оскаржено в адміністративному порядку акт перевірки від 02.08.2018р. №142/21-22-14-03. За результатами розгляду скарги, контролюючим органом надано відповідь №11066/10/21-22-14-03-13 від 17.10.2018, у якому викладені висновки перевірки щодо порушень вимог податкового законодавства в наступній редакції:
		-завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по декларації з податку на прибуток за 2014 рік всього на загальну суму 12 447727 грн., в тому числі за 2013 рік - на суму 2 663 944,00 грн., за 2014 рік - на суму 9 783 783,00 грн. внаслідок встановлених порушень податкового законодавства під час здійснення контрольованих операцій;
		-занижено податок на додану вартість у періоді, що перевіряється на загальну суму 1 725 487,00 грн.;
		-завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 708 818,00 грн.;
		-завищено суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 372 017,00 грн. та завищена сума зарахування відємного значення різниці грудня 2014 року до складу податкового кредиту наступного періоду.
		На підставі зазначених висновків перевірки ГУ ДФС у Херсонській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018р.:
		-№0003741422, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 12447727 грн.;
		-№0003761422, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 708818 грн. та нараховані штрафні (фінансові санкції) на загальну суму 177204,50 грн.;
		-№0003771422, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 372017 грн.;
		-№0003751422, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем по ПДВ на загальну суму 2156858,75 грн., в тому числі за податковим зобовязанням  1725487 грн., за штрафними санкціями  4313 71,75 грн.
		Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та просить скасувати, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
		Підставами для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства стали доводи про відхилення ціни, застосованої в контрольованих операціях між позивачем та його контрагентами від звичайної ціни при поставці товарів, при оренді транспортного засобу, нерухомого майна, порушення порядку відображення в обліку для цілей розрахунку собівартості готової продукції Credit Note, нереальності операцій за договорами комісії.
		На підставі вказаних висновків податковим органом зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, збільшено суму грошового зобовязання за платежем по ПДВ та нараховані штрафні санкції.
		Надаючи правову оцінку оскарженим податковим повідомленням-рішенням, судом досліджені документи, які були складені позивачем та його контрагентами при здійсненні контрольованих операцій, на підставі яких складена податкова звітність та якими позивач обґрунтовує правомірність встановлених цін, а відповідач їх спростовує. Зокрема, судом досліджені: договір поставки від 29.12.2012р. №ТА-000001-12, договір оренди нерухомого майна від 02.01.2014р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо оренди нерухомого майна №159 від 31.01.2014, №342 від 28.02.2014, №542 від 31.03.2014, №758 від 30.04.2014, №949 від 30.05.2014, №1156 від 27.06.2014, №1463 від 31.07.2014, №1769 від 29.08.2014, №2070 від 30.09.2014, від 2419 від 31.10.2014, №2777 від 29.11.2014, №3163 від 30.12.2014; договір про оренду транспортного засобу №10-06-2014 від 10.06.2014, додаткову угоду №1 від 11.06.2014 до договору оренду транспортного засобу №10-06-2014 від 10.06.2014, акт прийманя-передачі до договору оренду транспортного засобу №10-06-2014 від 10.06.2014; договір про оренду транспортного засобу №03-01-2014 від 03.01.2014, додаткова угода №1 від 06.01.2014 до договору оренду транспортного засобу №03-01-2014 від 03.01.2014, акт прийманя-передачі до договору оренду транспортного засобу №03-01-2014 від 03.01.2014, накази від 03.01.2014, від 10.06.2014 та розрахунки орендної плати відповідно до наказів; договір поставки №000201-13 від 05.07.2013; договір комісії від 01.03.2013р. та від 03.01.2014, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2580 від 31.12.2013, №3157 від 29.12.2014 щодо комісійної винагороди; договір поставки №ТА 000082-13 від 15.02.2013р., специфікація №2 від 04.03.2013 до договору поставки №ТА 000082-13 від 15.02.2013р., податкова накладна №4103 від 17.12.2013; договір поставки №000201-13 від 05.07.2013; договір поставки №ТА000129-13 від 08.04.2013, додаткова угода №1 від 08.04.2013 до договору поставки №ТА000129-13 від 08.04.2013, додаткова угода №2 від 07.04.2014 до договору поставки №ТА000129-13 від 08.04.2013; договір поставки №ТА000150-13 від 15.05.2013, додаткова угода №1 від 15.05.2013 до договору поставки № ТА000150-13 від 15.05.2013; договір поставки №ТА000319-13 від 09.12.2013, додаткова угода №1 від 09.12.2013 до договору поставки № ТА000150-13 від 15.05.2013; договір про надання послуг №20140604/1 від 04.06.2014, видаткові накладні №2184 від 23.06.2014, №2701 від 18.07.2014, №2704 від 18.07.2014, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2255 від 16.10.2014, №2077 від 30.09.2014, №1770 від 29.09.2014, №1434 від 30.07.2014, №1131 від 26.06.2014; податкову звітність з контрольованих операцій за 2013, 2014 роки; контракт №6036/2012 від 11.09.2012, додаткові угоди до нього №1 від 18.09.2012, №2 від 18.09.2012, №3 від 12.10.2012, №4 та №5 від 21.12.2012, №6 від 21.01.2012, №7 від 7 від 18.02.2013, №8 від 08.03.2013, №9 від 13.03.2013; Credit Note; контракт №1712/2013 від 17.12.2013 та додаткові угоди до нього №1 від 17.12.2013, №4 від 25.09.2014.
		З метою встановлення відхилення цін при поставці товарів, застосованих в контрольованих операціях між позивачем та його контрагентами від звичайної ціни, судом досліджені договір поставки №ТА-000001-12 від 29.10.2012 та додаткові угоди до нього №1 від 29.10.2012, №2 від 20.02.2013, №3 від 05.07.2013, специфікація №25 від 15.07.2013, а також звіти про контрольовані операції за 2013р. та 2014р.
		Так, відповідно до предмету договору поставки №ТА-000001-12 від 29.10.2012, укладеного між ТОВ «Дунапак Таврія» (постачальник) та ТОВ «Дунапак Україна» (покупець), постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію (надалі «Товар»), а покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором. Найменування, кількість, термін та місце поставки Товару погоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у заявках-замовленнях. Пунктом 3.2. вказаного договору визначено «Покупець зобовязаний здійснити передоплату у розмірі 30% від вартості замовленої партії Товару протягом 5 (пяти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури та післяоплату за поставлений Товар у розмірі 70% вартості даної партії протягом 15 (пятнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.». В подальшому до п.3.2 внесені зміни додатковими угодами №1 та №2 до договору поставки №ТА-000001-12 від 29.10.2012.
		На підставі вказаного договору поставки сторони узгодили товар та ціни, про що було складено специфікації. Зокрема, відповідно до специфікації №25 від 15.07.2013р. сторони узгодили товар та ціни на нього (ціна DAP вказана на умовах доставки до міста Ходорів, Львівської обл., у гривнях без ПДВ за м-2): гофролист: В1123-SRZSRZ - 1.90, C153-SRZSRZ  2.01, B97- SRZSRZ  1.70, C120- SRZSRZ  1.80, B119-TL3SRZ, C148- TL3SRZ  2.07, B118-TLWSRZ  2.26, C146-TLWSRZ  2.37, E81-TL3TL3  1.79, B119- TL3TL3  2.00, C148-TL3TL3  2.11, E89- TL3TL3  2.02, B131- TL3TL3  2.24, C163- TL3TL3  2.35, B141- TL3TL3  2.38, B139- TL3TL3  2.36, C173- TL3TL3  2.49, E101- TL3TL3  2.28, B149- TL3TL3  2.50, C185- TL3TL3  2.63, B158-TL3TL3  2.59, C197- TL3TL3  2.73, B170- TL3TL3  2.78, C212- TL3TL3  2.92, B183- TL3TL3  2.97, C227- TL3TL3  3.11, B203-TL3TL3  3.21, C251- TL3TL3  3.35, B142-KLBTL3  2.66, C176 - KLBTL3  2.78, E85-TLWTL3  2.22, B126- TLWTL3  2.44, C156- TLWTL3-2.55, B141- TLWTL3  2.68, B150- TLWTL3  2.77, B188- TLWTL3  3.35, C169- TLWTL3  2.74, B180- TLWTL3  3.23, C223- TLWTL3  3.37, E103- KLWTL3  2.52, E79- TLWTLW-2.39, EB240- TLWTL3  2.41, EB241- TL3TL3  3.11, EB261- TL3TL3  3.43, EB286-KLBKLB  4.28, EB263- TLWTL3  3.75, EB267- TLWTLB  4.05, EB280-TL3KLB  3.92, EB304-KLWL  4.45, EB343- TL3TL3  4.35, EB346- KLBKLB  4.99, EB349- TL3KLB  4.70, EB343-TLWKLB  4.96, EB372- KLBKLB  5.49, EB395- KLWKLB  5.77, BC318- TLWTL3  3.77, BC321- TLWTL3  3.47, BC347- TLWTL3  3.79, BC379- KLBKLB  4.64, BC351- TLWTL3  4.13, BC354-TLWKLB  4.42, BC371- TL3KLB  4.29, BC402- KLWKLB  4.81, BC455- TL3TL3  4.75, BC459- KLBKLB  5.38, BC464- TL3KLB  5.10, BC456- TLWKLB  5.36, BC491-KLBKLB  5.87, BC520 KLWKLB  6.15.
		Зі звіту про контрольовані операції за 2013р. вбачається, що протягом 2013 року позивач здійснив операцій з ТОВ «Дунапак Україна» на загальну суму 72 640 995,00 грн, із яких загальний обсяг КО становить 18 861 044,00 грн. При цьому, значну частину КО становлять поставки гофропродукції, які здійснювались на користь ТОВ «Дунапак Україна» відповідно до вищевказаного договору поставки. 
		На підставі цього ж договору поставки протягом 2014 року позивач здійснював операції з ТОВ «Дунапак Україна» на загальну суму 76 740 865,00 грн., при цьому загальний обсяг КО склав - 76 740 865,00 грн., що вбачається зі звіту про контрольовані операції за 2014р.
		Судом встановлено, що при визначення ціни у зазначених КО по поставці гофропродукції позивач використав метод «Витрати плюс», який вважав найбільш прийнятним, доцільним та виправданим. Контролюючий орган, дійшов до висновку про відхилення ціни, застосованої в КО від звичайної ціни при поставці товарів з огляду на те, що позивач необґрунтовано застосував метод «Витрати плюс» замість методу порівняльної неконтрольованої ціни (далі-ПНЦ).
		Суд звертає увагу, що контролюючий орган, здійснюючи перевірку контрольованих операцій ТОВ «Дунапак-Таврія» за 2013р. та 2014р. використовує податкове законодавство в редакції чинній на час проведення перевірки, а не на час здійснення операцій. Так, здійснюючи контрольовані операції у 2013 та 2014 роках позивач керувався вимогами податкового законодавства, які були чинні у той час, натомість податковий орган проводить перевірку цих операцій протягом 2016-2018 років, керується нормами Податкового кодексу України в редакції на час проведення перевірки, не приймаючи до уваги, що до норм, які регулюють контрольовані операції внесені суттєві зміни. В результаті помилкового застосування норм податкового законодавства ГУ ДФС у Херсонській області прийшов до висновків про порушення позивачем таких норм.
		Так, відповідно до положень ст.39 ПК України на час здійснення позивачем контрольованих операцій, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема, операцій з пов'язаними особами.
		ТОВ «Дунапак-Таврія» та ТОВ «Дунапак-Україна» є повязаними особами, що визнається сторонами.
		Відповідно до положень ст.39 ПК України, для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. 
		При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів. 
		Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів. 
		Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: 
		а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) (далі-ПНЦ); 
		б) ціни перепродажу; 
		в) "витрати плюс"; 
		г) розподілення прибутку; 
		ґ) чистого прибутку. 
		При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом. 
		У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14 ). 
		За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. 
		За методом "витрати плюс" застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки, звичайної для відповідного виду діяльності за співставних умов. Мінімальний розмір націнки може бути визначено на законодавчому рівні.
		Таким чином, з наведених вище норм вбачається, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне. Тобто, якщо контролюючий орган вважає, що ціна товару, визначена у договорі, відхилена від звичайної, то саме він має обґрунтувати і довести це. Крім того, суд звертає увагу, що контролюючим органом не оспорюються умови договорів, укладених позивачем з контрагентами, зокрема, договору поставки №ТА-000001-12 від 29.10.2012, вказаний договір не є нікчемним та не визнано недійсним. Слід зауважити, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплений презумпція правомірності правочину.
		Отже, визначаючи ціну у зазначених КО по поставці гофропродукції, позивач використав метод «витрати плюс», вважаючи його найбільш доцільним, зважаючи на фактичні обставини КО, враховуючи відсутність належних зіставних операцій, наявність яких необхідна для застосування методу ПНЦ.
		Суд, перевіривши обґрунтованість використання податковим органом методу ПНЦ при визначені цін, не вбачає правомірності використання саме цього методу виходячи з наступного.
		Використовуючи метод ПНЦ контролюючим органом не взято до уваги, що продукція «Гофролисти» та «Гофротара», ціна на яку порівнюється у вищезазначених операціях, не є ідентичними чи однорідними товарами в розумінні пп. 14.1.131 ПК України, відповідно до якої однорідні (подібні) товари (роботи, послуги)  це товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. За пп. 14.1.80 ПК України ідентичними товарам (робототами, послугами) визнаються товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними слід розуміти товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі як фізичні характеристики, якість і репутація на ринку, країна виробництва (походження), виробник.
		Проаналізувавши додатки до акту перевірки, зокрема №14 та №15.1 судом встановлено, що у додатку № 14 порівнюється ціна на продукцію «Гофролисти» в операціях між позивачем та ТОВ «Дунапак Україна» (повязана особа) і між позивачем та іншими неповязаними особами; у додатку № 15.1 порівнюється ціна на продукцію «Гофротара (коробка)» в операціях між позивачем та ТОВ «Дунапак Україна» (повязана особа) і між позивачем та іншими неповязаними особами.
		Слід зазначити, що «Гофролисти» та «Гофротара» мають суттєві відмінності, різні, характеристики та різні функції. 
		Суд відхиляє доводи відповідача про ідентичність (однорідність) продукції «Гофролисти», «Гофрокоробки», які обґрунтовується тим, що вказана продукція в КО та ПНЦ хоча і відрізняється номенклатурою та фізичними характеристиками, однак є однорідною з огляду на той факт, що відповідно до облікової політики позивача за 2013-2014 роки собівартість готової продукції визначається за 1 м2.
		Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що що в КО між позивачем та ТОВ «Дунапак Україна» реалізується переважно продукція «Гофролист», який для ТОВ «Дунапак-Україна» є сировиною/напівфабрикатом для виготовлення готової продукції - «Гофротари».
		Натомість, в НКО між позивачем та неповязаними особами продукція «Гофролисти» продається у вигляді кінцевої продукції для її безпосередньо споживання.
		Вказані факти оспорюються контролюючим органом з тих підстав, що допомогою інформаційній системи «Податковий блок» та наявних товарно-транспортних накладних, які відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Дунапак Таврія» у складі витрат, встановлено факти реалізації на ТОВ «Дунапак-Україна» продукції, яка відвантажена транзитом на покупців ТОВ «Дунапак-Україна» даної продукції без завезення її на склад ТОВ «Дунапак- Україна». Крім того, відповідач зазначає, що не доведена мета використання гофролистів іншими покупцями. Також, документально не підтверджено як та в яких обсягах використовувало гофролист ТОВ «Дунапак-Україна».
		Суд відхиляє вищезазначені доводи відповідача з огляду на те, що для встановлення відповідних фактів (в тому числі мети використання гофролистів іншими покупцями) контролюючим органом не проведені зустрічні перевірки та на підтвердження таких доводів податковим органом не надано жодного доказу. З наведеного вище вбачається, що податковим органом не були всебічно досліджені вказані господарські операції, а лише зазначені встановлені за допомогою інформаційної системи факти, на підставі яких посадові особи ГУ ДФС у Херсонській області відобразили в акті перевірки припущення. Наявність певної податкової інформації, одержаної з інформаційних систем державного податкового органу, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності таких операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту.
		Приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 визначено: акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		З дослідженого акту перевірки позивача щодо вищезазначених фактів вбачається, що посадові особи податкового органу факти реалізації позивачем контрагенту ТОВ «Дунапак-Україна» товару «Гофролист», який для ТОВ «Дунапак-Україна» є сировиною/напівфабрикатом для виготовлення готової продукції - «Гофротари» у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів контрагента не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні припущення посадових осіб контролюючого органу.
		Таким чином, судом встановлена правомірність використання позивачем методу «витрати плюс» при визначенні цін при контрольованих операціях.
		Щодо порушення порядку відображення в обліку Credit Note суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 9 контракту від 11.09.2012 р. № 6036/2012, укладеного між Позивачем та Hamburger Hungaria Ltd та п. 9 контракту від 17.12.2013 р. № 1712/2013, укладеного між Позивачем та Hamburger Containerboard GmbH, Позивач має право предявити претензії щодо кількості, недостачі товару, транспортних пошкоджень, а також дефектам, які можна виявити шляхом звичайної перевірки (візуально) - письмово протягом 20 днів з моменту вивантаження товару, виявлення яких звичайним способом неможливо - в строк не пізніше 3-х місяців з дати прибуття товару в місце призначення.
		Так, протягом 2013-2014 рр. позивач предявив претензії компаніям-нерезидентам щодо часткової втрати вартості товарів внаслідок їх пошкодження (браку, порчі). На суму претензій позивач отримав кредит-ноти. Вказані факти визнані сторонами.
		Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав кредит-ноти від Hamburger Hungaria Ltd на суму 26 175,40 евро викладеними у формі додаткових угод до контракту № 6036/2012 від 11.09.2012 р. та від Hamburger Containerboard GMBH на суму 84 135,98 евро під час виконання контракту № 1712/2013 від 17.12.2013 р. та зменшив заборгованість перед вказаними нерезидентами по рахунку 632 з оплати наступних партій товарів.
		В ході перевірки контролюючим органом досліджено питання обліку отриманих від нерезидентів Credit Note в бухгалтерському обліку підприємства по врегульованих фактах пошкодження або браку (порчі) отриманого паперу. За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Так, відповідач зазначає: «…підприємством проводиться списання пошкодженого або бракованого паперу на собівартість продукції. По факту даний обсяг паперу не використовується у виробництві, при цьому, проводиться збільшення собівартості при списанні сировини в повному обсязі на собівартість у бухгалтерському обліку. За результатами перевірки даного питання проведено коригування вартості паперу по періодах (додаток № 13 до акту).
		Підприємство в наступних періодах зменшує вартість паперу на суму отриманих від нерезидентів Credit Note, чим занижує собівартість продукції, що є порушенням порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку.». При цьому, податковий орган посилається на порушення вимог п.2 «Визнання та оцінка запасів» Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 (далі - «Методрекомендації №2»).
		Відповідно до п.1.1 Методрекомендацій №2 методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
		Пунктами 2.2, 2.3 Методрекомендацій №2 передбачено, що запаси визнаються активом, якщо:
		підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;
		підприємство здійснює управління та контроль за запасами;
		існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;
		вартість запасів може бути достовірно визначена.
		Запаси, визнані активом у результаті минулих подій, стосовно яких існує імовірність того, що підприємство не отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, у звітному періоді активами не визнаються, а їх вартість визнається іншими витратами операційної діяльності.
		Запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема:
		ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з постачальником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства;
		суми ввізного мита;
		транспортно-заготівельні витрати;
		інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.
		Первісна вартість одиниці придбаних запасів, за якою вони відображаються у бухгалтерському обліку, визначається діленням фактичних витрат, що пов'язані з придбанням однорідних запасів, які надійшли однією партією, на загальну кількість придбаних запасів (п.2.4 Методрекомендацій №2).
		З наведеного вбачається, що первісна вартість придбаних у вищезазначених нерезидентів запасів повинна відображатися в обліку з урахуванням наданих знижок, якщо розмір таких знижок відомий на дату оприбуткування таких запасів. У випадку відсутності у платника податків такої інформації - відсутні підстави для обліку таких знижок.
		Виходячи з міжнародної практики розрахунків між суб'єктами господарювання, під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ чи повідомлення, яке посилається однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунка останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила в іншої сторони право вимоги цієї суми. Тобто за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг). Зміна вартості товарів (робіт, послуг) у разі отримання кредит-ноти в податковому обліку відображається в залежності від умов договору та умов зміни вартості товарів (робіт, послуг), передбачених у кредит-ноті (лист ДФС України від 17.07.2015 р. № 14996/6/99-99-19-02-02-15).
		Згідно з п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу обєктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		Кодексом не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях отримання кредит-ноти від постачальника  нерезидента. Отже такі операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі  Закон № 996).
		Частинами першою та другою ст. 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.
		Таким чином, враховуючи, що всі знижки (бонуси), отримані позивачем у звязку з браком товару, на підставі Credit Note під час виконання контрактів були використані позивачем в якості оплати вартості майбутніх поставок товарів вищезазначеними компаніями, у позивача були відсутні підстави для обліку таких знижок у теперішньому часі при формуванні ціни собівартості.
		З огляду на викладене та враховуючи, що отримані від компаній-нерезидентів Credit Note були використані позивачем виключно з метою зменшення власної кредиторської заборгованості перед вищезазначеними компаніями, суд дійшов до висновку, що такі знижки не можуть вважатися доходом.
		Щодо невідповідності ціни КО з оренди нерухомого майна звичайній ціні суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дунапак Україна» укладені договори оренди нерухомого майна б/н від 02.01.2013р. та від 02.01.2014 р., відповідно до яких предметом контрольованої операції є отримання послуг оренди заводу по виробництву гофрокартону та гофротари для здійснення виробничої фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дунапак Таврія», місцезнаходження обєкта оренди: Україна, Херсонська область, м. Олешки (Цюрупинськ), вул. Гвардійська, буд.103. складовими якого є:
		І пусковий комплекс, що складається з таких будівель та споруд: Адміністративний корпус, В, загальна площа 1420,2 кв.м.; Будівля прохідної, Б; Будівля топочної, Д; Трансформаторна, Н; КТП, Є; Огорожа, 1-3; КНС, 4; Скважина, 5; Резервуар, 6; Резервуар, 7; Пожежний резервуар, 8; Дощова каналізація, 9-45; Вимошення, ЇДІ, III, IV, Вїзд VIL Вїзд VIII.
		ІІ пусковий комплекс складається з таких будівель та споруд: Промисловий комплекс, Г- загальна площа 22160,9 кв.м., будівля пресувальної, 3, загальна площа 397,3 кв.м, будівля котельної. Ж, загальна площа 458,5 кв.м, навіс для тари та палет, К, загальна площа 186,0 кв.м, склад для балонів, Л, загальна площа 27,3 кв.м.. склад для палетів, І, загальна площа 39,7 кв.м.. Будівля дизельної, Н. загальна площа 6.8 кв.м., свердловина, 46. КТП. М; ('мність, 47, Залізнична колія , V, Вимощення. IX. X.
		На підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем надані та судом досліджені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо оренди нерухомого майна: №159 від 31.01.2014, №342 від 28.02.2014, №542 від 31.03.2014, №758 від 30.04.2014, №949 від 30.05.2014, №1156 від 27.06.2014, №1463 від 31.07.2014, №1769 від 29.08.2014, №2070 від 30.09.2014, від 2419 від 31.10.2014, №2777 від 29.11.2014, №3163 від 30.12.2014.
		Контролюючий орган дійшов до висновку про помилкове застосування позивачем методу «витрати плюс», посилаючись на пп. 39.3.5.2 п.39.5 ст.35 ПК України, п. 2.39 Настанов ОЕСР та обґрунтовує порушення тим, що метод «витрати плюс» застосовується, зокрема, під час виконання робіт (надання послуг) особами, які є повязаними з отримувачами результатів таких робіт (послуг). Тому, даний метод застосовують особи, які надають роботи (послуги), і не може бути застосований отримувачами послуг. Вказаний довод не підтверджено жодним належним доказом.
		При цьому, податковий орган вважає за доцільне використання методу чистого прибутку. 
		Відповідно до положень пп.39.5.3 п.39.5 ст.35 ПК України (у редакції на час укладання договору) метод "витрати плюс" є методом визначення відповідності ціни товарів (робіт, послуг) контрольованої операції звичайній ціні, який полягає у зіставленні валової рентабельності собівартості контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності собівартості у зіставних операціях, визначених у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті.
		Метод "витрати плюс" застосовується, зокрема, під час:
		виконання робіт (надання послуг) особами, які є повязаними з отримувачами результатів таких робіт (послуг);
		реалізації товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між повязаними особами;
		реалізації товарів (робіт, послуг) за довгостроковими договорами (контрактами) між повязаними особами.
		У разі коли валова рентабельність собівартості контрольованої операції перебуває в межах ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування визнається, що ціна товарів (робіт, послуг) контрольованої операції відповідає звичайній ціні.
		Якщо валова рентабельність собівартості контрольованої операції є меншою, ніж мінімальне значення ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з фактичної собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) і валової рентабельності собівартості, яка відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону валової рентабельності собівартості.
		Якщо валова рентабельність собівартості контрольованої операції перевищує максимальне значення ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з фактичної собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) і валової рентабельності собівартості, яка відповідає максимальному значенню ринкового діапазону валової рентабельності собівартості.
		Застосування для цілей оподаткування мінімального чи максимального значення ринкового діапазону валової рентабельності собівартості відповідно до підпункту 39.3.5 цієї статті здійснюється за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
		З наведених норм вбачається, що законодавством передбачена можливість використання методу «витрати плюс» при наданні послуг.
		Згідно з положеннями пп.39.3.6 п.39.3 ст.39 ПК України, метод чистого прибутку ґрунтується на порівнянні рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності у зіставних операціях, визначеним у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті.
		Розрахунок найбільш прийнятного показника рентабельності у контрольованій операції (або в сукупності контрольованих операцій у разі, коли окремі операції є настільки взаємоповязаними або безперервними, що не можуть бути адекватно оцінені окремо) здійснюється платником податку згідно з підпунктом 39.3.2 цієї статті.
		Метод чистого прибутку використовується, зокрема, у разі відсутності або недостатності інформації, на підставі якої можна обґрунтовано зробити висновок про достатній рівень зіставності комерційних та/або фінансових умов контрольованої та зіставних операцій під час використання методів, визначених у підпунктах 39.3.4 і 39.3.5 цієї статті.
		У разі коли рентабельність контрольованої операції перебуває в межах ринкового діапазону рентабельності, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування визнається, що ціна товарів (робіт, послуг) контрольованої операції відповідає звичайній ціні.
		Якщо рентабельність контрольованої операції є меншою за мінімальне значення ринкового діапазону рентабельності, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з рентабельності, яка відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону рентабельності.
		Якщо рентабельність контрольованої операції перевищує максимальне значення ринкового діапазону рентабельності, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з рентабельності, яка відповідає максимальному значенню ринкового діапазону рентабельності.
		Застосування для цілей оподаткування мінімального чи максимального значення ринкового діапазону рентабельності відповідно до підпункту 39.3.6 цієї статті здійснюється за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
		Надаючи правову оцінку обґрунтованості використання податковим органом методу чистого прибутку, суд виходить з наступного.
		Згідно даних обліку у підприємства відсутні внутрішні співставні операції, для визначення звичайної ціни контрольованих операцій з оренди нерухомого майна податковим органом використано інформаційну базу даних «Ruslana» на підставі даних якої була проаналізована інформація щодо діяльності юридичних осіб резидентів України з кодом діяльності 68.20 «оренда та експлуатація власної або орендованої нерухомості». 
		Посилаючись на положення п.39.3 ст.39 ПК України контролюючим органом під час визначення звичайної ціни у контрольованих операцій послуг із отримання в оренду майнового комплексу ТОВ «Дунапак Таврія» від ТОВ «Дунаиак-Україна» для методу чистого прибутку, на підставі даних бухгалтерської звітності співставних компаній (Баланс з додатками) за 2013 га 2014 роки, розраховані показники числової рентабельність витрат та розраховано ринковий діапазон рентабельності витрат відповідно до вимог Порядку розрахунку та застосування ринкового діапазону цін та ринкового діапазону рентабельності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 763. У даному випадку тестована сторона є ТОВ «Дунапак-Україна». За результатами розрахунків на підставі викладених даних податковий орган прийшов до висновку про завищення ціни в контрольованих операціях з отримання послуг оренди майнового комплексу в наслідок чого, витрати підприємства за 2014 рік в цілях оподаткування завищені.
		Вказані розрахунки суд вважає помилковими з огляду на те, що джерелом інформації, що використовувалась податковим органом для визначення ціни КО є інформаційна база, яка не передбачена законодавством. 
		Так, джерела інформації, що використовуються для визначення ціни в контрольованих операціях визначенні у пп.39.5.3 п.39.5 ст.39 ПК України, відповідно до якої під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, використовує офіційно визнані джерела інформації про ринкові ціни,перелікяких установлюється Кабінетом Міністрів України.
		У разі відсутності або недостатності відповідної інформації у зазначених джерелах може бути використана така інформація:
		а) ціни, що склалися за результатами публічних торгів (аукціонів), тендерів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування;
		б) статистичні дані державних органів і установ;
		в) довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань (у тому числі інтернет-видань) і публікацій (у тому числі електронних) та інших банків даних, звіти і довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном, інформаційні програми, що використовуються з метою трансфертного ціноутворення, інші публічні інформаційні джерела, що є загальнодоступними;
		г) відомості про ціни, діапазон цін та котирування, оприлюднені в засобах масової інформації;
		ґ) відомості, отримані з бухгалтерської та статистичної звітності платників податків, оприлюднені в засобах масової інформації, у тому числі на офіційних веб-сайтах в інтернеті;
		д) результати незалежної оцінки майна та майнових прав, проведеної відповідно доЗакону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";
		е) інформація про інші контрольовані операції, здійснені платником податків.
		Суд звертає увагу, що відповідач не дослідив та не обґрунтував неможливість використання джерел інформації, передбачених Переліком джерел інформації про ринкові ціни для цілей трансфертного ціноутворення, який затверджений Розпорядженням КМУ від 23 жовтня 2013 р. № 866-р., а лише послався на ненадання позивачем інформації щодо використаних ним джерел.
		Також суд зауважує, що відповідачем із метою вибору операцій для порівняння були взяті до уваги підприємства з кодом діяльності 68.20 «оренда та експлуатація власної або орендованої нерухомості», проте, як встановлено судом для ТОВ «Дунапак-Україна» надання нерухомості в оренду не є основним видом діяльності.
		Проаналізувавши викладені норми, договір оренди та акт перевірки, суд дійшов до висновку про необґрунтоване застосування відповідачем методу чистого прибутку та відхилення контролюючим органом методу розрахунку ціни КО, застосовного позивачем. З огляду на викладене порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині відсутні.
		Щодо заниження позивачем доходів у 2014 році в результаті здійснення КО з оренди транспортних засобів з ТОВ «Дунапак Україна» суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що у 2014 році між Позивачем (орендодавець) та ТОВ «Дунапак Україна» (орендар) укладено договори оренди транспортних засобів, а саме Nissan Qashqai (договір № 10-06-2014 від 10.06.2014 р.) та SKODA SUPERB Ambition (договір № 03-01-2014 від 03.01.2014 р.).
		Позивачем використаний метод «витрати плюс».
		Відповідач, вважаючи використання вказаного методу необґрунтованим змінив його на метод чистого прибутку. Для визначення звичайної ціни контрольованих операцій з надання в оренду автомобілів податковим органом використано зовнішню інформацію та інформаційну базу даних «Ruslana», посилаючись на відсутність у позивача внутрішніх співставних операцій з оренди авто. Контролюючим органом було відібрано 5 юридичних осіб, які є резидентами України, які надавали послуги з оренди автотранспорту, не мали збиткової діяльності, не здійснювали КО за 2014 рік. Відібрані за допомогою бази даних «Ruslana» 17 компаній за КВЕД-2010: ОСОБА_2 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів», який включає надання в оренду й операційний лізинг автотранспортних засобів пасажирських автомобілів та інших легкових автомобілів (вагою до 3,5 тонн) без водія та надання в оренду автомобілів або інших легкових автотранспортних засобів з водієм, контролюючим органом було також перевірено у режимі «ручного пошуку» тобто, за результатами дослідження інформаційних ресурсів, в яких наявна інформації щодо фактичного надання відповідних послуг, які є зіставними.
		Суд вважає, що податковий орган неправомірно змінив метод визначення ціни у контрольованій операції, обраний позивачем та необґрунтовано застосував метод чистого прибутку з тих самих підстав, що і при обранні методу розрахунку ціни КО з надання нерухомості в оренду.
		Вказані дій податкового органу призвели до помилкових розрахунків та неправомірних висновків про заниження позивачем доходів у 2014р.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що обрані податковим органом для порівняння неконтрольовані операції не є зіставними із контрольованими операціями (оренда нерухомого майна, оренда транспортних засобі), здійсненими між позивачем та ТОВ «Дунапак Україна» з огляду на положення ст.39 ПК України. Так, відповідно до пп.39.2.2.2 п.39.2.2 п.39.2 ст.39 ПК України для цілей цього Кодексу операції визнаються зіставними, якщо вони здійснюються в однакових комерційних та/або фінансових умовах з контрольованою операцією. Такі умови можуть бути визнані зіставними лише у разі, якщо відмінності між ними не мають істотного впливу на результати операції або можуть бути усунені шляхом коригування умов та/або результатів зіставних чи контрольованих операцій.
		Під час визначення зіставності операцій, а також для коригування їх комерційних та/або фінансових умов аналізуються такі елементи контрольованої та зіставних операцій:
		товари (роботи, послуги), які є предметом операції;
		функції, які виконуються сторонами операції, активи, що ними використовуються, умови розподілу між сторонами операції ризиків та вигод, розподіл відповідальності між сторонами операції та інші умови операції (далі - функціональний аналіз);
		стала практика відносин та умови договорів, укладених між сторонами операції, які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг);
		економічні умови діяльності сторін операції, включаючи аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг);
		бізнес-стратегії сторін операції (за наявності), які істотно впливають на ціни товарів (робіт, послуг).
		Аналіз функцій, які виконуються сторонами операції, під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операцій з умовами контрольованої операції здійснюється з урахуванням матеріальних та нематеріальних активів, що перебувають у розпорядженні сторін операції та використовуються в цілях отримання доходу.
		Під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов зіставних операцій з умовами контрольованої операції також враховуються ризики сторін операції, повязані з провадженням господарської діяльності, що впливають на умови операції
		Під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов зіставних операцій з умовами контрольованої операції здійснюється аналіз характеристик ринків товарів (робіт, послуг), на яких проводяться такі операції. При цьому відмінності в характеристиках таких ринків не повинні істотно впливати на комерційні та/або фінансові умови операцій, які на них здійснюються, або такі відмінності повинні бути враховані під час проведення відповідного коригування.
		Щодо нереальності операцій за договорами комісій суд зазначає наступне.
		Судом досліджено договір комісії від 01.03.2013р. та від 03.01.2014, предметом яких є послуга ТОВ «Дунапак-Україна» з пошуку покупців товару (гофрокартонної продукції), виробником якого є позивач, за що ТОВ «Дунапак-Україна» і отримує винагороду від кожної такої операції. На підтвердження виконання договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2580 від 31.12.2013, №3157 від 29.12.2014 щодо комісійної винагороди.
		Обґрунтовуючи нереальність вказаних операцій, податковий орган посилається на те, що що в ході перевірки не було встановлено факту понесення витрат ТОВ «Дунапак-Україна» на рекламу і маркетинг послуг позивача; в межах контрольованих операцій транспортування товару, стосовно якого надаються комісійні послуги, здійснює ТОВ «Дунапак-Україна», однак фактично таке перевезення до покупців товару здійснює позивач самостійно; позивачем не були надані замовлення ТОВ «Дунапак-Україна», направлені Позивачу стосовно відвантаження товарів покупцям, тощо.
		Вказані доводи суд відхиляє з оглядну на законодавче визначення договору комісії, його істотних умов, а також договорів укладених між позивачем та ТОВ «Дунапак-Україна». Суд зауважує, що вказані вище договори комісії не визнані недійсними та не є нікчемними.
		Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
		Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ст.1013 ЦК України).
		Чинним законодавством не закріплені обовязкові умови щодо реклами чи маркетингових послуг при виконанні договору комісії. Отже відсутність інформації про факт понесення витрат на виконання функції пошуку і підтримки звязків з клієнтами не є доказом невиконання договору.
		Суд звертає увагу, що контролюючим органом не висловлено жодного зауваження щодо бухгалтерської документації, складеної за результатами проведених операцій. Нереальність операцій за договорами комісії ґрунтується лише на припущеннях посадової особи, яка проводила перевірку.
		Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
		Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
		Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постанові від 22 вересня 2015 року у справі № 21-1359а15.
		Суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності операції, що відбулась між позивачем та ТОВ «Дунапак-Україна», натомість позивачем надана документація з якої вбачається, що вищезазначені операції мали реальний характер. 
		Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п. 1.2 ст. 1, п.п. 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 2, п. 3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
		За статтею 1 та частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ці документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій; вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
		Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
		З приводу збільшення відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток суд зазначає наступне.
		Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виконання операцій).
		Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно достатті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
		доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
		інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та устатті 136цього Кодексу.
		Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.
		Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.
		Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;
		Відповідно до ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
		У разі якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.
		Після переходу покупцю права власності на товари (роботи, послуги) з довготривалим технологічним циклом виробництва, зазначені у попередньому абзаці, виконавець здійснює коригування фактично отриманого доходу, пов'язаного з виготовленням таких товарів (робіт, послуг), нарахованого в попередні періоди протягом терміну їх виготовлення.
		При цьому, якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) перевищує суму доходу, попередньо нараховану за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), таке перевищення підлягає зарахуванню до доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).
		Якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) менше суми доходу, попередньо визначеного за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), така різниця підлягає зарахуванню у зменшення доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).
		Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту тастатті 159цього Кодексу.
		У разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента).
		Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Відповідно до положень ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
		дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно зпунктом 187.8статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:
		придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
		а) в операціях, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 196.1.7пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
		б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197,підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
		в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
		г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.
		Слід відмітити, що відповідачем не наведено жодного факту віднесення позивачем до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними.
		Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
		При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.
		Згідно вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наданняобґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тількиз огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що позивачем правомірно застосовано метод «витрати плюс» при визначені цін на товари контрольованих операцій, всі операції за перевіряє мий період підтверджується документально, операції належним чином відображені податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується наявними у справі доказами. Отже, податковим органом протиправно зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, збільшено суму грошового зобовязання за платежем по ПДВ та нараховані штрафні санкції. 
		Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Щодо витрат на правову допомогу адвоката суд зазначає наступне.
		Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст.134 КАС України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		Аналогічна позиція викладена Верховним судом в постанові від 03.05.2018р. у справі №372/1010/16-ц.
		З огляду на те, що позивачем не надано до суду доказів витрат на правову допомогу у заявленій сумі, суд відмовляє у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, - 
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково. 
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року №0003761422 ("форма В1"), №0003771422 ("форма В4"), №0003751422 ("форма Р"), №0003741422 ("форма П"), складені Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" судовий збір в розмірі 237 939 (двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 39 коп. 
		В решті позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 березня 2019 р. 
		 
		Суддя Гомельчук С.В. 
		 
		кат. 111030300

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...