Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1770/2650/12 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2019. Зареєстровано: 31.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2019.
Дата набрання законної сили: 26.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 березня 2019 року
		 
		Київ
		справа №2а/1770/2650/12
		адміністративне провадження №К/9901/492/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 (суддя - Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 (головуючий суддя - Моніч Б.С., судді: Бондарчук І.Ф., Хаюк С.М.)  у справі № 2а/1770/2650/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО XXI» до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - 
		 
		встановив:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО XXI» (далі - ТОВ «АГРО XXI») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у  місті Рівному) від 04.12.2012 №001602342.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що господарські операції із спірними контрагентами є  товарними та такими, що фактично виконувались, на підтвердження таких обставин надано первинні і облікові документи, податкові накладні по спірним господарським операціям, на підставі яких здійснено формування сум податкового кредиту. Крім того, позивач зауважив,   що ТОВ «АГРО ХХІ» є сільськогосподарським товаровиробником, а тому, обрало спеціальний режим оподаткування за яким сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства. Відтак коригування сум податкового кредиту за такими операціями не може призвести до необхідності сплати податку на додану вартість до бюджету.
		 
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012, позовні вимоги задоволено. 
		 
		Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ДПІ у  місті Рівному звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
		 
		Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність     формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
		 
		Як з'ясовано судами попередніх інстанцій,    ДПІ у місті Рівному    проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АГРО XXI»     щодо взаємовідносин з ТОВ «Електрон-Прибор» за період 01.01.2011 по 31.07.2011, ТОВ «Транс - Логістік - Плюс» за період з 01.09.2009 по 31.09.2010, ТОВ «Запоріжгідробуд»  за період з 01.05.2011 по 01.07.2011, ТОВ «Перун» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, про що складено акт  від 27.03.2011 року №42/23-100/34438102.
		 
		За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення                    ТОВ «АГРО XXI» вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Транс - Логістік - Плюс» засобів захисту рослин за договором поставки від 11.05.2010 №50/10; у                        ТОВ «Електрон-Прибор» запчастин до сільськогосподарської техніки за договором поставки від 02.02.2011 №11-04; у ТОВ «Запоріжгідробуд»  азбеститу за договором поставки від 11.04.2011 №10; у ТОВ «Перун» вапнякового каміння за договором поставки від 09.08.2011 №62 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.
		 
		Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ місті Рівному посилалась на акт перевірки Миргородської ОДПІ від 08.02.2012р. № 173/23-410/36426209/22; акт перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області від 20.01.2012 № 97/237/33123765); акт перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя від 04.11.2011. № 246/23-2/37129247; акт перевірки Дубенської ОДПІ від 05.01.2012 № 07/23/21090355, в яких зазначено про незнаходження окремих товариств за адресою реєстрації, відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань, виявлено розбіжності у формуванні ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем.
		 
		На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у  місті Рівному 10.04.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001602342, згідно з яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняним товарам» на суму 2110214,51 грн. (в тому числі за основним платежем - 1974433,93 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 135780,58 грн.).
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
		 
		Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. 
		 
		Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону,  вважається      дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
		 
		Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
		 
		Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). 
		 
		Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011 Податковим кодексом України. 
		 
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. 
		 
		Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
		 
		При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
		 
		В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
		 
		Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: укладених договорів купівлі-продажу; видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; актів на списання товарно-матеріальних цінностей; банківських виписок; договору від 05.01.2009 №350/24 укладеного з                                      ТОВ «Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)» про надання послуг по перевезенню вантажів, додатковою угодою від 01.07.2010 до цього договору про зміну тарифу на перевезення вантажів; актами здачі - приймання робіт (надання послуг) надання транспортних послуг по перевезенню придбаних товарно-матеріальних цінностей.
		 
		Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
		 
		Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Оптик-Україна» розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. 
		 
		На момент виконання спірних поставок позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. 
		 
		Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову  інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у місті Рівномупід час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
		 
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що надані позивачем документи, які не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами є належними, допустимими та достатніми доказами дійсного проведення господарських операцій за спірними правочинами. 
		 
		Отже, рішення судів про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є правильними та підлягають залишенню без змін.
		 
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
		 
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...