Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/10138/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2019. Зареєстровано: 31.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 28.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 березня 2019 року 
		Київ
		справа №296/10138/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/6289/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Мороз Л.Л.,  Бучик А.Ю., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 18 вересня 2017 року (головуючий суддя Галасюк Р.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі №296/10138/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про визнання відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі також - відповідач, МВС), в якому просив: 
		 
		визнати протиправною відмову відповідача в призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ), викладену в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 10 листопада 2016 року № 15/2-Ш-211 та зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону №565-ХІІ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850), з урахуванням його права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності з 30 листопада 2015 року. 
		 
		Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову МВС в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону №565-ХІІ, викладену в листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС від 10 листопада 2016 року № 15/2-Ш-211. Зобов'язано МВС розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону №565-ХІІ, відповідно до Порядку №850, з урахуванням його права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності з 30.11.2015 року. Зобов'язано МВС подати до суду звіт про виконання постанови протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
		 
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 11 лютого 1997 року по 30 грудня 2002 року (а.с.10), а наказом МВС України від 30 грудня 2002 року №528о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (за віком) (а.с.11), також наказом начальника Управління МВС України в Житомирській області від 9 січня 2003 року №1о/с позивача звільнено у відставку з 30 грудня 2002 року (а.с.12).
		 
		Свідоцтвом про хворобу ВЛК УМВС України в Житомирській області від 25 грудня 2002 року №690/258 встановлено, що отримане ОСОБА_1 захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.13).
		 
		28 лютого 2003 року Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 визначено ступінь втрати працездатності - 20% внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.16).
		 
		За вказаним відсотком втрати працездатності 29 січня 2004 року згідно зі статтею 23 Закону №565-ХІІ та відповідно до Порядку і умов державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 ОСОБА_1 виплачено Національною страховою акціонерною компанією ОРАНТА страхове відшкодування з обов'язкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України в сумі 1600,00 грн. (а.с.17).
		 
		В результаті медичного огляду 21 грудня 2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.18).   
		 
		16 березня 2015 року позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою, передбаченою п.7 Порядку №850, для виплати одноразової грошової допомоги.
		 
		У свою чергу УМВС України в Житомирській області направило висновок для затвердження щодо виплати грошової допомоги до УМВС України ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 206700,00 грн. у відповідності до п.8 Порядку №850.
		 
		Листом №1645/29/05-2016 від 14 вересня 2016 УМВС України в Житомирській області повідомлено, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуто без затвердження матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу з посиланням на пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (а.с.21).
		 
		Підставою для відмови слугувало перевищення дворічного терміну між визначеною Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією ступеню втрати працездатності ОСОБА_1 та первинним визначенням йому групи інвалідності.
		 
		Задовольняючи позов, суди виходили з того, що Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. 
		 
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, МВС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судових рішень, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. 
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач вже отримував допомогу від Національною страховою акціонерною компанією ОРАНТА, у зв'язку з чим підстав для виплати позивачу вдруге одноразової грошової допомоги немає. Крім того, з вказівкою на пункт 4 Порядку №850 відповідач зазначає, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.
		 
		Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком №850.
		 
		Відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
		 
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
		 
		Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
		 
		Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
		 
		Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		 
		Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
		 
		Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
		 
		Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
		 
		Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
		 
		Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, вказана норма не містить.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17.
		 
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
		 
		Постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 18 вересня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №296/10138/16-а залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.М. Гімон
		Л.Л. Мороз 
		 А.Ю. Бучик ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...