Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 826/6926/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; процедур здійснення контролю Державною аудиторською службою України. Державного фінансового контролю.
Надіслано судом: 29.03.2019. Зареєстровано: 31.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 29.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

, наведених у зверненні (за умови закінчення строку подання скарги про відповідні порушення до органу оскарження згідно із Законом України Про здійснення державних закупівель), якщо об`єкт контролю не надав пояснення та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів з дня його надходження;
		- виявлення контролюючим органом вищестоящого рівня під час перевірки (в порядку здійснення контролю за достовірністю висновків контролюючого органу нижчестоящого рівня) актів перевірки державних закупівель невідповідності їх вимогам законодавства. Перевірка державних закупівель може бути ініційована контролюючим органом вищестоящого рівня, якщо розпочато службове розслідування стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу нижчестоящого рівня, які проводили перевірку державних закупівель, або у разі повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
		- у разі надходження скарги від об`єкта контролю на дії або бездіяльність посадових осіб контролюючого органу.
		16.4. Пункт 4. 
		За результатами розгляду звернення суб`єкта права звернення керівник контролюючого органу або його заступник приймає одне з таких рішень:
		- призначити перевірку державних закупівель щодо викладених у зверненні відомостей про порушення законодавства у сфері державних закупівель або перевірити відомості під час проведення інспектування чи державного фінансового аудиту за умови закінчення строку подання скарги про відповідні порушення до органу оскарження згідно із Законом України Про здійснення державних закупівель;
		- передати звернення за належністю відповідному органу; 
		- відмовити у розгляді звернення, в якому не зазначена зворотна адреса та/або яке не підписане суб`єктом права звернення, а також якщо неможливо встановити авторство; 
		- розглянути звернення по суті питання без призначення перевірки державних закупівель.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		17. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
		18. Перевірки державних закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника контролюючого органу.
		Право на проведення перевірки певного питання у межах державних закупівель контролюючий орган набуває у випадку виникнення потреби у перевірці відомостей про порушення об`єктом контролю законодавства у сфері державних закупівель, що надійшли до контролюючого органу, або перевірці відомостей, наведених у зверненні (за умови закінчення строку подання скарги про відповідні порушення до органу оскарження згідно із Законом України «Про здійснення державних закупівель»). 
		При цьому, виникненню права на проведення перевірки обов`язково має бути встановлення обставини щодо не надання пояснення та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів з дня його надходження.
		19. У разі виявлених порушень законодавства орган державного фінансового контролю пред`являє обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень.
		20. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.
		21. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		22. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
		23. Поряд з цим з аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), вбачається, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю. 
		Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку  на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону, з чим кореспондується абз.4 пункту 50 Порядку) жодним чином не спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, в тому числі і при проведенні перевірок, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
		За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур. 
		Таким чином підконтрольна установа не позбавлена права оскаржувати в судовому порядку правомірність висновку контролюючого органу про наявність самого порушення законодавства, встановленого під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності (перевірки), чи правомірності дій Держаудитслужби щодо висування вимоги про усунення порушень законодавства.
		На користь такого висновку вказує також і те, що у даній справі оспорюється вимога, де ставиться питання Держаудитслужбою не лише про усунення виявлених порушень законодавства, у тому числі відшкодування збитків Міністерством оборони України, але й вказується пропозиція про стягнення таких збитків з третіх осіб, а тому зазначене не свідчить, що обрано неправильний спосіб захисту, оскільки позивач був би позбавлений права заперечувати не тільки проти вимоги, а і проти висновків по суті проведеної перевірки за результатами якої фактично здійснено висновок про необхідність заявлення позивачем вимог до третіх осіб з метою стягнення збитків, які на думку Держаудитслужби, завдані внаслідок завищення вартості придбаних позивачем товарів у третіх осіб (ТОВ "Трейд Коммодіті", ТОВ "Геос-груп"). 
		 
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		24. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		25. Доводи касаційних скарг не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позовну заяву, апеляційних скаргах та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
		Суд зазначає, що касаційні скарги Національного антикорупційного бюро України та Державної аудиторської служби України, їх доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		26. Суд відхиляє аргумент скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, які мають значення для справи, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій досліджувались наявні у матеріалах справи докази, подані позивачем, відповідачем та третіми особами, в їх сукупності і таким доказам була надана належна оцінка.
		Зокрема безпідставним є посилання на не дослідження судами відповідей Дніпропетровської торгово-промислової палати та ДП «Держзовнішінформ» за наслідками розгляду звернень НАБ України, оскільки такі були досліджені та відносно яких судами було надано відповідну оцінку. 
		27. Доводи відносно того, що викладені у довідках Дніпропетровської торгово-промислової палати та ДП «Держзовнішінформ» відомості мають інформаційний характер та не можуть бути підтверджені коливанням цін на нафтопродукти, а належним органом, уповноваженим надавати інформацію щодо коливання ціни товару на ринку є Держкомстат України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили з огляду на те, що вимогами чинного законодавства не передбачено якими саме документами має бути підтверджено коливання цін на товари, а отже і посилання на те, що такими документами мають бути виключно документи видані Держкомстатам України є безпідставними.
		Крім того, судами було встановлено, що довідки Дніпропетровської торгово-промислової палати та ДП «Держзовнішінформ», які є повноважними органами, що мають право, зокрема здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містять інформацію щодо ціни на певні нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали на певну дату, а отже з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції визначеної у договорах, укладених між позивачем та ТОВ «Трейд Коммодіті», можна прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни. Таким чином суди попередніх інстанцій правильно вважали, що вказані довідки містили необхідну інформацію щодо коливання цін та могли бути підставою для укладення додаткових угод до договорів укладених між позивачем та ТОВ «Трейд Коммодіті» щодо збільшення ціни товару.
		28. Посилання скаржників на те, що ненадання чи часткове ненадання документів є підставою для проведення перевірки, у той час як допуск до її проведення нівелює посилання на протиправність дій щодо її призначення та проведення, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано відхилили, оскільки по-перше, вказана позиція Верховним Судом України була висловлена по відношенню до перевірок, які проводяться органами Державної фіскальної служби, а не органами державного фінансового контролю, по  друге, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України і лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для прийняття рішення про її проведення, по - третє, відповідачем було порушено порядок проведення перевірки в частині направлення запиту до підконтрольної установи щодо надання пояснень відносно дотримання вимог законодавства у сфері закупівель при проведенні Міноборони України процедур закупівлі палива та рідинного газу, що було встановлено судами під час розгляду справи та не спростовано відповідачем.
		29. Щодо аргументів скаржників про те, що в основу оскаржуваних судових рішень покладено докази, які, на думку скаржників, є неналежними та недопустимими, зокрема, висновок від №08/18 від 24.01.2018 за результатами судової товарознавчої експертизи та висновок експертного економічного дослідження №22/12/2017 від 19.01.2018, то Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зазначені висновки містять відповіді на питання, які мають значення для вирішення даного спору, та були враховані під час прийняття рішень судами попередніх інстанцій з урахуванням статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суд відхиляє аргумент НАБ України про те, що судом апеляційної інстанції не наведено жодного обґрунтування щодо підстав не врахування в якості доказу висновків експертів за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи від 15.05.2017 №3574/17-53/7960-7964/17-53, що, на думку НАБ України, є порушенням норми процесуального права, оскільки з рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що такі обґрунтування були наведені. Зокрема суд вказав, що доданий до апеляційної скарги висновок комісійної експертизи було складено 15.05.2017, Національне антикорупційне бюро України залучено до участі у справі в якості третьої особи 17.10.2017, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було ухвалено 14.03.2018, проте зі службовою запискою про надання вказаного експертного висновку з метою належного захисту інтересів держави детектив НАБ України звернувся лише 17.04.2018, до суду апеляційної інстанції вказаний висновок подано разом з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції  24.04.2018, при цьому належних і допустимих доказів та обґрунтувань, які б підтверджували, що НАБ України не було відомо про вказаний висновок експертів або про неможливість його надання до суду першої інстанції, НАБ України надано та наведено не було. 
		Таким чином, з посиланням на те, що висновок експертів за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи від 15.05.2017 №3574/17-53/7960-7964/17-53 безпідставно не був поданий НАБ України до суду першої інстанції в якості доказу та за відсутності причин, які б об`єктивно свідчили про неможливість його подання, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог процесуального закону відмовив у його прийнятті в якості доказу.
		30. Касаційна скарга НАБ України не містить обґрунтувань щодо допущених порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права в частині висновків що стосуються правовідносин позивача з ТОВ «Геус-Груп».
		Касаційна скарга Державної аудиторської служби України не містить доводів в чому саме полягають порушення норм матеріального чи процесуального права під час оцінки судами першої та апеляційної інстанції в частині правовідносин позивача з ТОВ «Геус-Груп», касаційна скарга в цій частині містить виключно опис порушень, які на думку Державної аудиторської служби України, допущено позивачем, та було встановлено під час проведення перевірки. 
		З рішень судів першої та апеляційної інстанції вбачається, що суди врахували доводи позивача, відповідача та третіх осіб в частині правовідносин позивача з ТОВ «Геус-Груп» та надали їм відповідну правову оцінку, з якою погоджується Верховний Суд.
		Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (у редакціях Кодексу адміністративного судочинства України на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій), надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених сторонами у справі та третіми особами.. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		31. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених Національним антикорупційним бюро України та Державною аудиторською службою України в запереченнях на позовну заяву та в апеляційних скаргах, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно, неправильно чи якимось аргументам не надано належної правової оцінки, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі, та які зводяться до переоцінки встановлених обставин справи) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
		Касаційні скарги не містять доводів та посилань на неповне встановлення судами обставин справи, що мого б свідчити про порушення норм процесуального права. 
		32. Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з огляду на приписи норм Кодексу адміністративного судочинства України, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених сторонами у справі та третіми особами.
		33. Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Національного антикорупційного бюро України та Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 слід залишити без задоволення.
		34. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		35. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		36. Щодо клопотання Національного антикорупційного бюро України про передачу справи на розгляд Великої палати Верховного Суду у випадку, якщо колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважатиме за необхідне відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/4474/17, то колегія суддів зазначає, що висновки, які були викладені у вказаній справі зроблено судом по іншим правовідносинам, які врегульовані іншими нормами матеріального та процесуального права та виникли за інших фактичних обставин, а тому при вирішенні спору у цій справі не вбачається необхідності відступлення від висновку Касаційного господарського суду у складу Верховного Суду у справі №910/4474/17, а відповідно і передачі справи на розгляд Великої палати Верховного Суду.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційні скарги Національного антикорупційного бюро України та Державної аудиторської служби України залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018 у справі № 826/6926/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...