Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 615/649/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2019. Зареєстровано: 31.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2019.
Дата набрання законної сили: 20.06.2019
Номер судового провадження: 1-кп/619/106/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220240000144

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа №615/649/18 
		провадження №1-кп/619/106/19
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		   29 березня 2019 року м. Дергачі
		 
		Дергачівський районний суд Харківської області  у складіголовуючого - суддіОСОБА_1   суддівОСОБА_2     ОСОБА_3 за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_4   прокурораОСОБА_5   потерпілогоОСОБА_6   обвинуваченогоОСОБА_7   захисникаОСОБА_8       розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018220240000144 по обвинуваченню:    ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валки Валківського району Харківської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого;у вчиненнізлочину,передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, 
		встановив:
		11 березня 2018 року в 00 год 30 хв ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився в приміщенні клубу «SamFerri», що розташований за адресою: Харківська область Валківський район м. Валки проспект Героїв Чорнобиля №4-А, та в приміщенні закладу, знаходячись поряд з іншими відвідувачами вказаного закладу, спілкувався ОСОБА_6 . Під час їх спілкування у ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 , використовуючи малозначний привід, а саме словесну образу від потерпілого, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, та бажаючи їх настання, дістав з правої кишені своїх джинсів кухонний металокерамічний ніж білого кольору. Під час спілкування 11 березня 2018 року в 00 год 34 хв ОСОБА_7 відвернув увагу ОСОБА_6 на інших осіб, які знаходилися поряд з ними, та коли останній повернув голову вправо до сходів, відносно свого положення, ОСОБА_7 наніс вказаним ножом два удари в область шиї ОСОБА_6 , спричинивши йому відповідно до висновків судово-медичної експертизи №12-14/43-Важ/18 від 16.04.2018 тілесні ушкодження: одну колото-різану рану лівої бокової поверхні шиї та одну колото-різану рану внутрішньої поверхні лівого передпліччя нижньої третини, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я, тривалістю не більше 21-го дня.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, не визнав та показав, що 10 березня 2018 року він знаходився з друзями в будинку АДРЕСА_2 , де вживали алкогольні напої. Так як для відкриття банки з компотом необхідний був ніж, то ОСОБА_7 пішов додому та взяв кухонний металокерамічний ніж. Після вживання алкогольних напоїв він приїхав на дискотеку в клуб «SamFerri», при цьому в кармані його брюк знаходився вищевказаний ніж. Піднімаючись по сходам в приміщення вказаного клубу, він раптово зустрів ОСОБА_6 , якого знає приблизно 2-3 роки, останній запропонував йому поспілкуватися, при цьому став насміхатися над ним, що образило та обурило останнього. Так як у кармані брюк ОСОБА_10 знаходився ніж, у нього виник умисел нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та коли останній відвернувся, то ОСОБА_7 ударив потерпілого у верхню частину тулубу без певної цілеспрямованості. Після чого сам викликав поліцію та залишився на місці пригоди. Після всіх подій шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі, вони примирилися.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, тобто не закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дослідивши в порядку ст.358 КПК України документи, які надані прокурором та містяться в матеріалах кримінального провадження, та дослідивши в порядку ст.359 КПК України відеозапис подій, що мали місце 11 березня 2018 року з 00 год 30 хв до 00 год 40 хв, дослідивши речовий доказ в порядку ст.357 КПК України, суд з урахуванням положень ч.3 ст.337 КПК України дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України.
		Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК України, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
		Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у своїй постанові від 14 листопада 2018 року (справа №760/4968/15-к, провадження №51-3425км18) зазначив, що відповідно до ч.1ст.115 ККУкраїни умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. З системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припиненнязлочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину. Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння. Згідно з ч.1ст.15 ККУкраїни замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
		Таким чином, розмежовуючи замах на умисне вбивство та заподіяння умисного тілесного ушкодження, необхідно визначити ознаки, які характеризують об`єктивні прояви складу злочину, обставини, які вказують на умисел позбавити особу життя, а також наявність або відсутність незалежних від волі обвинуваченого причин, які за наявності умислу на позбавлення життя особи не дозволили довести злочин до кінця. 
		Крім того, потрібно надати оцінку сукупності обставин, які можуть бути передумовою для висновку про спрямування умислу обвинуваченого. Сама лише локалізація тілесного ушкодження та спосіб його нанесення, без урахування інших обставин, не свідчать про умисел на позбавлення життя. Замах на позбавлення життя особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли обвинувачений усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті людини і бажає їх настання. За відсутності умислу на позбавлення людини життя дії обвинуваченого кваліфікуються за їх фактичними наслідками.
		За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.
		Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України»(заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		У діях обвинуваченого ОСОБА_7 не вбачається прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_6 , зазначене підтверджується показаннями потерпілого, даними під час судового розгляду, та тим, що події відбувалися в присутності інших осіб та в спосіб та знаряддям, які не можуть свідчити про наявність вказаного умислу.
		Суд вважає обґрунтованими доводи обвинуваченого та його захисника про те, що умислу у нього на позбавлення життя ОСОБА_6 не було.
		Будь-яких об`єктивних доказів, якими б спростовувалось твердження обвинуваченого про те, що він не мав наміру вбивати людину, в ході здійснення кримінального провадження та в суді не встановлено.
		Не спростовуються матеріалами провадження і твердження обвинуваченого про те, що він хотів спричинити потерпілому тілесні ушкодження, оскільки ОСОБА_6 насміхався над ним, що образило та обурило обвинуваченого.
		Аналізуючи у сукупності та взаємозв`язку представлені стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 , використовуючи ніж, діяв з непрямим умислом.
		Проте замах на умисне вбивство з непрямим умислом неможливий.
		З урахуванням викладеного, дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч.2ст.125 КК України, так як внаслідок дій обвинуваченогопотерпілому ОСОБА_6 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки обвинувачений, учиняючи ці дії, усвідомлював їх суспільно-небезпечний характер, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.
		Таким чином, винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, визнаного судом доведеним, підтверджується встановленими судом фактичними даними, у розумінні вимог ст.ст.84, 85, 86, 87, 94 КПК України, які містяться:
		- у показаннях потерпілого ОСОБА_6 , даними в ході судового розгляду про те, що він знає ОСОБА_7 , відносини з яким у них добрі, конфліктів ніколи не було. 11 березня 2018 року в 00 год 30 хв в клубі «SamFerri»вони спілкувалися на сходинковій площадці, коли він повернувся в інші сторону то несподівано отримав удар в шию маленьким кухонним ножом, а потім в ліве передпліччя. ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що могло спричини його несподівані дії, оскільки удар був нанесений безпричинно. Вважає, що підстав у ОСОБА_7 вбивати його не було. Батьки ОСОБА_7 відшкодували шкоду йому у повному обсязі, претензій до обвинуваченого у нього немає;
		- у показаннях свідка ОСОБА_11 , даними в ході судового розгляду про те, що вона ОСОБА_7 та ОСОБА_6 раніше не знала. 11 березня 2018 року в 00 год 30 хв вона знаходилася на сходах клуба «SamFerri»з ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , поряд з ними стояли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які мирно спілкувалися, сміялися, конфлікту між ними ніякого не було. Сам момент удару свідок не бачила, звернула уваги лише після криків, побачила кров у ОСОБА_6 , який тримався за шию, при цьому їй ОСОБА_12 передав ніж, який забрав у ОСОБА_7 . Вся подія відбулася дуже швидко, свідок викликала швидку медичну допомогу;
		- у показаннях свідка ОСОБА_14 , даними в ході судового розгляду про те, що 11 березня 2018 року в 00 год 30 хв вона знаходилася на сходах клуба «SamFerri»з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 поряд з ними стояли ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які мирно спілкувалися, сам момент удару свідок не бачила. Свідок бачила як ОСОБА_12 передав ніж ОСОБА_11 , а остання віддала його охороні клубу. Вся подія відбулася дуже швидко;
		- у протоколі огляду місця події від 11.03.2018, проведеного з 01 год 15 хв до 02 год 00 хв, та фототаблицях до нього, дані якого містять огляд приміщення клуба «SamFerri», який розташований по вул. Героїв Чорнобиля №4-а у м. Валки Харківської області. До вказаного клубу йдуть дерев`яні дверцята, перед якими розміщений поріг з двома сходами, на порозі маються плями бурого кольору. Вказаний клуб, а саме танцювальний зал, розташований на другому поверсі вказаного приміщення. До танцювального залу ведуть сходи, на яких маються плями бурого кольору. Перед входом до коридору відвідувачів клубу, з правої сторони відносно дверцят розміщена на стіні пляма бурого кольору та ушкодження в стіни. За дверцятами з права розміщена стійка реєстрації відвідувачів, біля якої знаходиться робочий персонал, на другій полиці якої біля навушників знаходиться ніж білого кольору, керамічний з надписом «BOLOGO SINGE 1792», на якому маються сліди бурого кольору. На підлозі також маються плями бурого кольору. Опис ножа: загальна довжина 19 см, довжина леза 8 см, ширина біля рукоятки 2 см, рукоятка ножа є пластмасовою. В приміщенні клубу було виявлено хлопця, на якому мались сліди крові як на одягу так і тілі, вказаний чоловік представився як ОСОБА_7 , будь-яких інших даних говорити відмовився. Під час огляду виявлено: ніж керамічний білого кольору, загальною довжиною 19 см, довжина леза 8 см, ширина леза біля рукоядки 2 см, на якому маються сліди бурого кольору, зразки крові зі стіни та обишивка гіпсової зі слідами бурого кольору; сліди крові на підлозі;
		- у висновку експерта 15/№371-ДМ/2018 від 16.04.2018, відповідно до якого в результаті проведення судово-медичної експертизи кухонного ножа, вилученого при огляді місця події від 11.03.2018, а саме в ході огляду приміщення клубу «SamFerri», який розташований по вул. Героїв Чорнобиля №4-а у м. Валки Харківської області, ніж металокерамічний, білого кольору, з надписом «BOLOGO SINGE 1792» встановлене наступне: на клинку ножа знайдені сліди крові людини та ядровмістимі клітини з чоловічою статевою міткою («У» - хроматин). При серологічному досліджені в крові та клітинах виявлений антиген В. Таким чином, можна припустити, що кров та клітини    могли походити від чоловіка с груповою належністю крові В(III) з ізогемагглютиніном анти-А, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_6 ; на руків`ї ножа знайдені сліди крові. При цитологічному досліджені ядровмістимі клітини та клітини крові, необхідні для даного методу дослідження, не знайдені. При серологічному досліджені виявлений антиген В. Таким чином, можна припустити, що кров та клітини могли походити від любої особи с груповою належністю крові В (IIІ) з ізогемагглютиніном анти-А, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_6 ;
		- у висновку експерта №14/608-Дм/18 від 13.04.2018, відповідно до якого на фрагменті вати зі змивом з підлоги клубу «SamFerri», вилученим в ході огляду місця події, виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, походження якої від ОСОБА_6 не виключається. Від ОСОБА_7 ця кров походити не може;
		- у висновку експерта №14/612-Дм/18 від 18.04.2018, відповідно до якого на джинсових брюках потерпілого ОСОБА_6 виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, властивій йому самому. Від ОСОБА_7 ця кров походити не може;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 11.03.2018 розпочатого о 11 год 30 хв та закінченому о 12 год 00 хв за участю потерпілого ОСОБА_6 з відповідними фототаблицями, в якому потерпілий продемонстрував механізм нанесення ОСОБА_7 йому двох ударів ножом;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 20.04.2018 розпочатого о 10 год 45 хв та закінченому о 10 год 50 хв за участю ОСОБА_12 , в якому останній вказав, яким чином відбувався конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 20.04.2018 розпочатого о 14 год 15 хв та закінченому о 14 год 30 хв за участю ОСОБА_11 , в якому остання вказала, яким чином відбувався конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 16.04.2018 розпочатого о 14 год 25 хв та закінченому о 14 год 35 хв за участю потерпілого ОСОБА_6 , в якому останній вказав, яким чином відбувався конфлікт ним між та ОСОБА_7 ;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 27.04.2018 розпочатого о 20 год 00 хв та закінченому о 20 год 10 хв за участю потерпілого ОСОБА_6 , в якому останній вказав, яким чином відбувався конфлікт між ним та ОСОБА_7 ;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 15.04.2018 розпочатого о 10 год 45 хв та закінченому о 10 год 50 хв за участю ОСОБА_12 , в якому останній вказав, яким чином відбувався конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 27.04.2018 розпочатого о 19 год 40 хв та закінченому о 19 год 55 хв за участю ОСОБА_11 , в якому остання вказала, яким чином відбувався конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;
		- у протоколі проведення слідчого експерименту від 28.04.2018 розпочатого о 11 год 50 хв та закінченому о 12 год 05 хв за участю ОСОБА_7 , в якому останній вказав, яким чином відбувався конфлікт між ним та ОСОБА_6 ;
		- у протоколі огляду диска та перегляду відеозапису від 05.04.2018 розпочатого о 10 год 00 хв та закінченому о 10 год 30 хв, в якому відтворено відеозапис подій,які малимісце 11.03.2018у приміщеннінічного клубу «SamFerri», та фототаблиці до нього;
		- у висновку експерта №12-14/43-Важ/18 від 16.04.2018, в якому зазначено, що на момент огляду у ОСОБА_6 на лівій боковій поверхні шиї та лівому передпліччі у нижній третині маються марлеві пов`язки, по зняттю яких вбачаються рани у кількості двох (одна на лівій боковій поверхні шиї та одна на внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині), що вшиті хірургічно нитками блакитного кольору. На тілі ОСОБА_6 встановлені наступні тілесні ушкодження: колото-різані рани лівої бокової поверхні шиї та внутрішньої поверхні лівого передпліччя нижньої третини. Ці ушкодження утворилися по механізму утворення ран - різання, від дії гострого предмету, який мав колото-ріжучі властивості, вірогідніше за все, за 1-2 доби до моменту проведення судово-медичної експертизи, що відповідає терміну зазначеному у постанові та медичній документації. За ступенем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що викликали КОРОТКОЧАСНИЙ розлад здоров`я, тривалістю не більше 21-го дня, відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995;
		- у висновку експерта №12-14/71-Важ/18 від 25.04.2018, в якому зазначено, що на момент огляду у ОСОБА_6 на лівій боковій поверхні шиї та лівому передпліччі у нижній третині маються марлеві пов`язки, по зняттю яких вбачаються рани у кількості двох (одна на лівій боковій поверхні шиї та одна на внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині), що вшиті хірургічно нитками блакитного кольору. На тілі ОСОБА_6 встановлені наступні тілесні ушкодження: колото-різані рани лівої бокової поверхні шиї та внутрішньої поверхні лівого передпліччя нижньої третини. Ці ушкодження утворилися по механізму утворення ран - різання, від дії гострого предмету, який мав колото-ріжучі властивості, вірогідніше за все, за 1-2 доби до моменту проведення судово-медичної експертизи, що відповідає терміну зазначеному у постанові та медичній документації. За ступенем тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що викликали КОРОТКОЧАСНИЙ розлад здоров`я, тривалістю не більше 21-го дня, відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995. Показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 в цілому не суперечать наявним судово-медичним в частині механізму утворення тілесних ушкоджень на тілі потерпілого, та мають прямий причинний зв`язок між діями ОСОБА_7 та тілесними ушкодженнями, встановленими у потерпілого;
		- у оглянутому в судовому засіданні речовому доказі ножу металокерамічному білого кольору з надписом «BOLOGO SINGE 1792»;
		- у демонстрованому відеозапису подій, які мали місце 11.03.2018 у приміщенні нічного клубу«SamFerri».
		Прокурор у судовому засіданні відмовився від допиту ОСОБА_15 як свідка, посилаючись на його неодноразову неявку та неможливість доставити приводом у судове засідання.
		   Як передбачено ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		   Згідно ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Таким чином, дії обвинуваченого  ОСОБА_7 , які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженню, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України.
		При вирішенніпитання провид іміру покарання ОСОБА_7 суд враховує добровільне відшкодування завданого збитку, що відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КК України визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.
		Відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 , є вчинення злочину ним у стані алкогольного сп`яніння.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
		Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи ззасадиспівмірностіпризначене покаранняза своїм видом ірозміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Привиборізаходу примусумають значенняйповинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст.75 ККУкраїни тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячиіз відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді громадських робіт в межах санкції частини цієї статті.
		Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд 
		ухвалив:
		ОСОБА_7  визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
		Речові докази по справі: 
		-фрагмент аркушу паперу з зазначенням номеру мобільного телефону - НОМЕР_1 , кофту чоловічу темно-червоного кольору з візерунком у вигляді трикутників синього кольору, штани джинси синього кольору, футболку блакитного кольору із каймою білого кольору, два ватні тампони, зразок зі стіни, а саме гіпсового матеріалу окрашеного в коричневий колір, ніж металокерамічний білого кольору з надписом на лезо BOLOGO SINGE 1792, футболку чорного кольору з білим надписом, джинси синього кольору, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Валківського ВП ГУНП в Харківській області, - знищити;
		-мобільний телефон «Prestigio», довідку КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» від 11.03.2018, гроші в сумі 150 грн, запальничку чорного кольору, монети в сумі 1 грн 10 коп, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Валківського ВП ГУНП в Харківській області, - повернути законному власнику;
		-DVD-диск помаранчевого кольору, на якому зафіксовано відеозапис подій, які мали місце 11.03.2018 у приміщенні нічного клубу, - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього протягом усього часу їх зберігання.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вирокунегайно післяйого проголошеннявручити обвинуваченомута прокурору.Учасники судовогопровадження маютьправо отриматив судікопію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Головуючий             ОСОБА_1     
		 
		Судді                      ОСОБА_2 
		 
		                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...