Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 855/95/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; виборів Президента України, з них; формування складу виборчих комісій.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2019. Зареєстровано: 31.03.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 31.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 березня 2019 року 
		Київ
		справа №855/95/19
		адміністративне провадження №А/9901/78/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді -  Білоуса О.В.,
		суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
		за участю:
		секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
		представника позивача - ОСОБА_1,
		представників відповідача - Краснощока А.І., Ющенка О.О.,
		представника третьої особи - Коцюруби О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу офіційного спостерігача від Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі ОСОБА_5 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі за позовом офіційного спостерігача від Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Всеукраїнська громадська організація «Громадянська мережа «ОПОРА» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,
		УСТАНОВИВ:
		25 березня 2019 року офіційний спостерігач від ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК, Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА», в якому просив:
		- визнати дії ЦВК з винесення на обговорення та голосування за надання дозволу на право присутності на засіданнях 21 та 22 березня 2019 року офіційного спостерігача ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА» ОСОБА_5 протиправними та зобов'язати Комісію утриматися від вчинення таких дій;
		- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Комісії від 21 березня 2019 року щодо надання офіційному спостерігачу в закордонному територіальному виборчому окрузі ОСОБА_5 дозволу на право присутності на засіданнях ЦВК;
		- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Комісії від 22 березня 2019 року щодо надання офіційному спостерігачу в закордонному територіальному виборчому окрузі ОСОБА_5 дозволу на право присутності на засіданнях ЦВК.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначив, що дії відповідача в частині вирішення 21 та 22 березня 2019 року питання щодо дозволу йому на участь в засіданнях Комісії свідчать про нерівне ставлення до національних та міжнародних спостерігачів, дискримінуючи при цьому офіційних спостерігачів від українських громадських організацій у процесі реалізації свого права на спостереження, та про порушення відповідачем статті 4 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» та статті 28 Закону України «Про вибори Президента України», оскільки чинним законодавством не передбачено обмежень участі громадських організацій в засіданнях ЦВК.
		Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно визначено його статус та не враховано, що він наділений статусом офіційного спостерігача, який уповноважений на оскарження рішень, дій та бездіяльності виборчих комісій, що і призвело до відмови у задоволенні позову з хибних мотивів.
		Зокрема, на думку позивача, виборчим законодавством не встановлено спеціального правового регулювання щодо порядку присутності офіційного спостерігача від громадської організації на засіданнях ЦВК, а тому віднесення офіційного спостерігача до інших осіб та прийняття ЦВК відповідного рішення про надання йому дозволу бути присутнім на її засіданні, а також підтвердження в будь-який спосіб гарантованого законом права присутності на засіданні, виходить за межі повноважень Комісії, які передбачені виборчим законодавством.
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в її задоволенні. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вирішуючи 21 та 22 березня 2019 року питання про надання офіційному спостерігачу від ВГО «Громадська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі ОСОБА_5 дозволу бути присутнім на засіданні, Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підстави для визнання протиправними та скасування рішень відсутні.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та позові. 
		Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили таку відхилити, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до посвідчення №ОС-7, виданого Головою ЦВК 29 січня 2019 року, ОСОБА_5 є офіційним спостерігачем від ВГО «Громадська мережа «ОПОРА» у закордонному виборчому окрузі на чергових виборах Президент України 31 березня 2019 року (а.с. 13).
		Згідно із протоколами засідань Комісії від 21 та 22 березня 2019 року, під час оголошення присутніх суб'єктів виборчого процесу на засіданнях було поставлено на обговорення та голосування питання щодо дозволу на участь в засіданні Комісії офіційного спостерігача від ВГО «Громадська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі - ОСОБА_5 (а.с. 46-63).
		В результаті голосування ЦВК одноголосно ухвалено надати дозвіл позивачу бути присутнім на засіданнях.
		Позивач, вважаючи дії Комісії щодо організації голосування з цього питання та процедури прийняття вказаних протокольних рішень протиправними, звернувся з вказаним позовом до суду.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що за результатами проведення оскаржуваної позивачем процедури голосування, його було допущено до участі у засіданні Комісії, і повноваження зі спостереження були фактично реалізовані позивачем. Крім того, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеними. Встановлення факту наявності порушеного права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, на думку суду першої інстанції, є обов'язковим під час судового розгляду, і є обов'язковою умовою для визнання оскаржуваних дій протиправними. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи у їх сукупності та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
		Статтею 3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено позитивне зобов'язання держави щодо проведення вільних виборів з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.
		Організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України (ст. 92 ч. 1 п. 20 Конституції України).
		Основні засади виборів Президента України та організація діяльності Центральної виборчої комісії під час їх проведення врегламентовані Конституцією України, Законом України від 5 березня 1999 року №474-XIV «Про вибори Президента України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №474-XIV) та Законом України від 30 червня 2004 року №1932-IV «Про Центральну виборчу комісію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №1932-IV).
		Участь спостерігачів на виборах є важливою гарантією прозорості виборів, обов'язковим складником їх демократичності. Наявність інституту громадських спостерігачів вважається одним із критеріїв вільних і чесних виборів (п. 4.7 Декларації про критерії вільних і чесних виборів).
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1932-IV, Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
		Згідно із частиною першою статті 11 Закону №1932-IV, основною організаційною формою діяльності Комісії є її засідання. На засіданні Комісії може бути розглянуто будь-яке питання, яке відповідно до законів України належить до повноважень Комісії.
		Частиною восьмою статті 10 Регламенту ЦВК, затвердженого постановою Комісії від 26 квітня 2005 року №72, встановлено, що проект порядку денного засідання Комісії готує секретар Комісії за пропозицією членів Комісії та керівника Секретаріату Комісії, керівника Служби розпорядника Реєстру, погоджує його з Головою Комісії і повідомляє членам Комісії разом із зазначенням часу та місця засідання Комісії. Порядок денний засідання Комісії пропонує для затвердження Голова Комісії або головуючий на засіданні. Порядок денний засідання Комісії обговорюється та затверджується Комісією на початку її засідання (частина дев'ята зазначеної статті Регламенту).
		За результатами розгляду та обговорення на засіданні Комісії питання порядку денного Комісія ухвалює рішення у формі постанови. З питань поточної внутрішньої діяльності Комісія може ухвалювати протокольне рішення (частини перша, друга статті 12 Закону №1932-IV).
		Частинами першою та другою статті 4 Закону №1932-IV встановлено, що діяльність Комісії здійснюється відкрито і публічно.
		На засіданні Комісії мають право бути присутніми без дозволу чи запрошення Комісії кандидати на пост Президента України та їх довірені особи в загальнодержавному виборчому окрузі, кандидати в народні депутати України, уповноважені представники кандидатів на пост Президента України, уповноважені особи партій - суб'єктів виборчого процесу, уповноважені представники ініціативних груп всеукраїнського референдуму, а також офіційні спостерігачі від громадських організацій, іноземних держав, міжнародних організацій та представники засобів масової інформації.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону №474-XIV, суб'єктом виборчого процесу є офіційний спостерігач від партії - суб'єкта виборчого процесу, від кандидата на пост Президента України, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом. 
		За правилами абзацу 2 частини п'ятої статті 69 Закону №474-XIV, реєстрацію офіційних спостерігачів у закордонному виборчому окрузі здійснює Центральна виборча комісія у порядку, встановленому цією статтею.
		Відповідно до пунктів 1 та 4 частини дев'ятої статті 69 Закону №474-XIV, офіційний спостерігач від партії, кандидата на пост Президента України, громадської організації має право бути присутнім з дотриманням вимог цього Закону на засіданнях дільничних та окружної виборчих комісій відповідного територіального виборчого округу з урахуванням положень, встановлених частиною дев'ятою статті 28 цього Закону, в тому числі під час підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, встановлення підсумків голосування у територіальному виборчому окрузі; бути присутнім з дотриманням вимог цього Закону на засіданнях дільничних та окружних виборчих комісій, у тому числі під час підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці та встановлення підсумків голосування.
		При цьому, частиною дев'ятою статті 28 цього Закону встановлено, що на засіданнях виборчої комісії, у тому числі при підрахунку голосів та встановленні результатів голосування, на виборчій дільниці в день виборів чи в день повторного голосування у приміщенні, де проводиться голосування, мають право бути присутніми без дозволу чи запрошення відповідної комісії лише члени виборчих комісій вищого рівня, кандидати на пост Президента України, їх довірені особи (не більше однієї довіреної особи від одного кандидата), офіційні спостерігачі від кандидатів на пост Президента України, партій - суб'єктів виборчого процесу, від громадських організацій (разом не більше ніж по дві особи від одного кандидата на пост Президента України, від партії, від громадської організації), а також офіційні спостерігачі від іноземних держав і міжнародних організацій, представники засобів масової інформації (не більше двох осіб від одного засобу масової інформації).
		За вказаного правового регулювання суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_5 як офіційного спостерігача від ВГО «Громадянська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі, права бути присутнім на засіданнях Комісії без дозволу чи запрошення.
		Однак, враховуючи, що позивач своїм правом, передбаченим нормами Законів №1932-IV та №474-XIV скористався, тим самим реалізувавши повноваження на спостереження за виборами з боку офіційних спостерігачів від українських громадських організацій, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення позову.
		Колегія суддів Верховного Суду повністю погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з огляду на зміст ухваленого протокольного рішення, яким шляхом одноголосного погодження було забезпечено реалізацію належних позивачеві повноважень. У такому контексті, на переконання Суду, дії з його ухвалення і наслідки відповідного голосування не можуть бути визнані протиправними і скасовані. 
		Водночас, аналізуючи висновки суду першої інстанції щодо обов'язкового встановлення належності позивачеві порушеного права, колегія суддів Верховного Суду з такими погодитися не може з огляду на таке.
		Предметом виборчого спору може бути практично будь-яке порушення вимог виборчого законодавства. На відміну від інших сфер (зокрема, від цивільно-правової сфери), виборчі правовідносини завжди мають багато сторін, що є типовим для публічно-правових відносин, і торкаються одночасно широкого кола суб'єктів виборчого процесу. Тому не можна стверджувати, що предметом виборчого спору є лише порушення конкретного суб'єктивного права. Порушення встановленої законом процедури само по собі, незалежно від реального настання негативних наслідків,  повинно оскаржуватися з метою недопущення таких наслідків. Головна мета інституту оскарження у виборчому праві - не лише відновлення у повному обсязі порушених прав і законних інтересів суб'єктів виборчого процесу, але й усунення всіх наслідків допущеного правопорушення, і, таким чином, забезпечення легального і справедливого перебігу виборчого процесу. 
		Встановлення обмежень щодо суб'єкта і предмета судового оскарження для окремих категорій суб'єктів права на оскарження, насамперед, офіційних спостерігачів, слід визнати необґрунтованими і такими, які «вихолощують» саму ідею спостереження. Дійсно, право фіксації виборчого правопорушення без права вимоги його усунення перетворює відповідні норми на «lex imperfecta». 
		Більше того, офіційному спостерігачеві a priory не належить жодного приватного права чи інтересу у встановленні порушень виборчого законодавства, адже головною метою здійснення повноважень зі спостереження за виборами є дотримання суспільного інтересу у проведенні «вільних, чесних, періодичних, непідроблених виборів, що визнаються основою легітимності влади».
		За таких обставин, Верховний Суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо обов'язковості встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, під час судового розгляду, та про те, що обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.
		Таку умову процесуальний закон висуває лише щодо позовних вимог виборця або учасника всеукраїнського референдуму (ч.ч. 1, 2 ст. 273 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
		Решта доводів, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що, за приписами п. 4 частини 1 та частини 4 статті 317 КАС України, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині мотивів його ухвалення, шляхом виключення з його мотивувальної частини відповідних висновків суду.
		Оскільки при поданні апеляційної скарги у цій справі позивач не сплатив судовий збір у належному розмірі, то з урахуванням вимог частини дев'ятої статті 273 КАС України питання про його стягнення суд вирішує цією постановою.
		Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою; далі - Закон №3674-VI).
		Частиною другою статті 4 Закону №3674-VI визначено ставки судового збору, відповідно до якої, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
		Отже, судовий збір, що підлягає сплаті за подання цієї апеляційної скарги, становив 1152,60грн.
		За вказаних обставин, стягненню з ОСОБА_5 підлягає несплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у цій справі в розмірі 384,20 грн.
		Керуючись статями 271, 272, 273, 277, 278, 310, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу офіційного спостерігача від Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі за позовом офіційного спостерігача від Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа «ОПОРА» в закордонному виборчому окрузі ОСОБА_5 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Всеукраїнська громадська організація «Громадянська мережа «ОПОРА» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій - змінити, виключивши з його мотивувальної частини наступні висновки: «З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
		Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом».
		Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України у м. Донецьк 15.02.2007, РНОКПП НОМЕР_1) недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач О.В.Білоус
		Судді                                                                                                               І.Л.Желтобрюх
		                                                                                                              Т.Г.Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...