Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/13976/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 61-5649ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 лютого 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 369/13976/15-ц
		провадження № 61-5649св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишнівська взуттєва фабрика», Приватне підприємство «Промтрейд»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року у складі судді Ковальчук Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Поліщука М. А., Ігнатченко Н. В., Антоненко В. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до фізичної 
		особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнівська взуттєва фабрика» (далі - ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика»), Приватного підприємства «Промтрейд» (далі - ПП «Промтрейд») про стягнення компенсації за порушення авторського права.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що у 1979 році вона створила літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (українською мовою). У 1980 році літературно-художній образ «ІНФОРМАЦІЯ_1» було вперше оприлюднено в анімаційному фільмі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (російською мовою), «ІНФОРМАЦІЯ_1», а в 1989 році - твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» українською та російською мовами. Автором сценарію анімаційних фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_1»/«ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначено ОСОБА_3 Авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику-постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір. Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «Укранімафільм» (правонаступник кіностудії «Київнаукфільм»), а позивачу належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву: «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач, користуючись своїм правом на реєстрацію авторського права, зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво від 11 травня 2004 року НОМЕР_1 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1». Назва літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», в тому числі російською мовою «ІНФОРМАЦІЯ_1», створеного нею, є оригінальною, може використовуватись самостійно, а тому розглядається як твір та охороняється відповідно до статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Самостійними об'єктами, які підлягають правовій охороні авторським правом, є оригінальна назва літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»/«ІНФОРМАЦІЯ_1» та ім'я головного персонажа. Літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його індивідуальна фантазійна назва є відомими творами в Україні - зазначений факт є загальновідомим, що неодноразово визнавалося судами та не потребує додаткового доказування. У листопаді 2015 року ОСОБА_3 стало відомо, що ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика», ПП «Промтрейд» неправомірно використовують літературний персонаж ІНФОРМАЦІЯ_1 та оригінальну назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», шляхом розповсюдження контрафактної продукції через мережу Інтернет, а ПП «Промтрейд» здійснює виготовлення контрафактної продукції - тапки «ІНФОРМАЦІЯ_1» на замовлення ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика», про що зазначено на етикетці товару. На етикетці продукції тапок «ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначено інформацію: замовник ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика», торговий знак «Vitalia», 08132 м. Вишневе, Києво-Святошинський район, вул. Залізнична, 96, тел./факс +380459851223, Е-mail: vitalia.vof@gmail.com, www.vitaliya-vof.com/ua. Виробник ПП «Промтрейд», м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 5-а, тел./факс +38-564010180. Згідно з вимогами закону використання творів дозволяється виключно за згодою автора, крім випадків вільного використання - виключний перелік яких наведено у статтях 21 - 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Жодного дозволу на використання оригінальної назви літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідачам не надавалось. Вільне використання оригінальної назви твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та літературного персонажу «ІНФОРМАЦІЯ_1» відбулося шляхом відтворення літературного персонажу на товарі у найменуванні товару, який є контрафактною продукцією. Факт розповсюдження контрафактної продукції, окрім пропозиції до продажу в Інтернет-магазині ІНФОРМАЦІЯ_3, підтверджується відповідним платіжним дорученням від 20 листопада 2015 року № Р24А40475829А652289 та фіскальним чеком від 20 листопада 2015 року № 5496. ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика» здійснює розповсюдження контрафактної продукції в мережі Інтернет за таким посиланням http://vitaliуa-vof.com.ua/ru/detskaja_obuv/tekstilnaja/malodetskaja_gruppa.html.
		Стислий виклад заперечень відповідачів
		ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика», ПП «Промтрейд» позов не визнали та заперечували проти його задоволення з тих підстав, що вони не порушували прав позивача та не здійснювали продаж товару із зазначенням слова «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову в частині заявлених вимог до ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення компенсації за порушення авторського права.
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач належним чином не довела обґрунтованість пред'явленого позову. В рішенні суду зазначено, що позивачем не доведено той факт, що відповідачі використовують оригінальну назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» чи літературного персонажа «ІНФОРМАЦІЯ_1», тому неможливо стверджувати, що ними порушені авторські права позивача ОСОБА_3 Правові підстави для покладання на відповідачів відповідальності за порушення авторських прав відсутні. Фактів протиправної поведінки при продажі дитячих текстильних тапочок ані ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика», ані ПП «Промтрейд» судом не встановлено. Суд також зазначив, що після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами на стадії судових дебатів представник позивача ОСОБА_3 заявив клопотання про призначення судової експертизи у справі. Звертаючись із клопотанням про призначення експертизи, представник позивача не врахував, що зазначене клопотання про призначення судової експертизи не може бути розглянуте на стадії судових дебатів, оскільки подане з порушенням порядку про заявлення такого роду клопотань, визначеного чинним процесуальним законом. В цьому випадку без проведення експертизи суд позбавлений можливості встановити, чи є зображення, яке розміщене на дитячих текстильних тапочках, відтворенням твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» чи його частини.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2016 року залишено без змін. 
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права в частині невмотивованої відмови в призначенні судової експертизи є необґрунтованими, оскільки в мотивувальній частині рішення суду зазначено, що в задоволенні клопотання про призначення експертизи судом відмовлено, оскільки клопотання заявлено під час судових дебатів, що є неприпустимим. З огляду на зазначене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час вирішення цього клопотання діяв відповідно до вимог процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги про неповне встановлення обставини справи, які мають істотне значення для правильного її вирішення, внаслідок їх неправильного дослідження та оцінки, порушення судом норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд протиправно відмовив у призначенні експертизи на стадії судових дебатів, оскільки у разі якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясувати нові обставини, що мають значення для справи, або для дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення для з'ясування обставин у справі. Також суд самостійно оголосив про перехід до судових дебатів, не з'ясувавши думку сторін про таку можливість. Окрім цього, заявник зазначив, що разом із апеляційною скаргою ним подано клопотання про проведення судової експертизи, однак суд у порушення статті 301 ЦПК України протиправно відмовив у задоволенні наведеного клопотання.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відповідачі надали до суду відзив, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 22 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 1979 році позивач створила літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		У 1980 році літературно-художній образ «ІНФОРМАЦІЯ_1» вперше оприлюднено в анімаційному фільмі з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_1», а в 1989 році - твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» українською та російською мовами. 
		Автором сценарію анімаційних фільмів «ІНФОРМАЦІЯ_1»/«ІНФОРМАЦІЯ_1» зазначено ОСОБА_3 
		Авторське право на кінофільм належало підприємству, яке здійснило зйомку, а авторові сценарію, художнику-постановникові та авторам інших творів, які увійшли складовою частиною у фільм, належало авторське право кожному на свій твір.
		Авторські (майнові) права на фільм належать кіностудії «Укранімафільм» (правонаступник кіностудії «Київнаукфільм»), а позивачу належать авторське немайнове право та виключні майнові права на літературний твір та його оригінальну назву «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		Згідно із свідоцтвом про реєстрацію авторських прав від 11 травня 2004 року НОМЕР_1 позивач зареєстрована як автор літературного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - це примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, з країн, в яких ці товари, фонограми і відеограми ніколи не охоронялись або перестали охоронятися.
		Статтями 435, 437 ЦК України та статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору, а авторське право виникає з моменту створення твору.
		Згідно із статтею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
		За змістом статей 440, 441 ЦК України, статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, а саме дозволяти або забороняти, зокрема, розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом, а також подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.
		Відповідно до статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14, 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42, 43 цього Закону обмежень майнових прав.
		Національним стандартом № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1185, визначено, що контрафактна продукція - це продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності.
		Згідно з роз'ясненнями у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб'єктів авторських прав і (або) суміжних прав. У зв'язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»); шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК України, стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
		Суди, встановивши на підставі доказів, яким надано належну правову оцінку, ті обставини, що позивач не довів, що відповідачі: ТОВ «Вишнівська взуттєва фабрика» та ПП «Промтрейд», допустили порушення виключних авторських прав ОСОБА_3 на твір літератури «ІНФОРМАЦІЯ_4» («ІНФОРМАЦІЯ_5» та/або «ІНФОРМАЦІЯ_6»), а саме: відтворили літературний персонаж та використали оригінальну назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» на найменуванні товару: «Взуття дитяче з верхом із текстильного матеріалу, торгова марка «Vitaliya», туфлі дитячі моделі 001, 004, 009, 076», дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Стосовно доводів касаційної скарги про те, що суди протиправно відмовили у задоволення клопотання про проведення експертизи на стадії судових дебатів, Верховним Судом враховано таке.
		Відповідно до частин першої, другої статті 131 ЦПК України 2004 року сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
		Згідно з частиною другою статті 303 ЦПК України 2004 року апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року призначено судове засідання на 26 січня 2016 року. 
		26 січня 2016 року у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладений на 16 лютого 2016 року.
		16 лютого 2016 року у зв'язку із зайнятістю судді в іншому судовому процесі справа призначена на 16 березня 2016 року.
		16 березня 2016 року за клопотанням позивача оголошено перерву до 29 березня 2016 року.
		29 березня 2016 року у справі оголошено перерву до 27 квітня 2016 року у зв'язку з неявкою представника позивача.
		27 квітня 2016 року представник позивача подав клопотання про розгляду справи за його відсутності.
		Клопотання про призначення експертизи представник позивача заявив у судовому засіданні 23 травня 2016 року під час судових дебатів без обґрунтування поважності причин, які унеможливлювали заявлення відповідного клопотання до початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції.
		Встановивши, що у суді першої інстанції позивачем і її представником клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у встановлений процесуальним законом спосіб не заявлялось, і не було жодних обставин, які перешкоджали позивачу заявити таке клопотання, апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2017 року обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про призначення експертизи.
		Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 57 ЦПК України 2004 року).
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 58 ЦПК України 2004 року).
		Статтею 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з частиною першою статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення.
		Оскільки позивач у встановленому процесуальним законом порядку не заявив клопотання про проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, суди дослідили наявні у матеріалах справи докази у порядку статті 212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		В оцінці дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що експертне дослідження у цій цивільній справі під час її розгляду судом не призначалося та не проводилося. У матеріалах справи наявні виключно копії висновків судових експертиз, призначених під час розгляду інших судових справ з відмінними предметом та іншими учасниками спору. Докази, зібрані в одній справі, не можуть мати беззастережне доказове значення під час вирішення іншої судової справи.
		Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 
		25-26 березня 2011 року).
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
		Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України 2004 року суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		Статтями 10, 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		З огляду на наведені вимоги процесуального закону Верховним Судом враховано, що позивач не використав у встановленому процесуальним законом порядку право подати клопотання про проведення судової експертизи з метою встановлення, чи використано літературний персонаж «ІНФОРМАЦІЯ_1» в структурі, зокрема й назві, дитячого взуття, яке виготовлено та реалізовано відповідачами.
		Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                          В. А. Стрільчук
		 
		 
		Судді                                                                                                            В. О. Кузнєцов
		 
		 
		С.О.Погрібний
		 
		 
		О.В.Ступак
		 
		 
		Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...