Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/3797/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 27.03.2019
Номер судового провадження: 14-89цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		Іменем України
		 
		27 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 296/3797/14-ц
		Провадження № 14-89цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2014 року у складі судді Шалоти К. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів Якухно О. М., Жигановської О. С., Коломієць О. С.у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, фермерського господарства «Бауер» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу 
		ВСТАНОВИЛА:
		У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест» (далі - ТОВ «Агроспецінвест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, Фермерського господарства «Бауер» (далі - ФГ «Бауер») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
		Позивач зазначав, що 07 червня 2013 року ТОВ «Агроспецінвест» уклало з ФГ «Бауер» договір купівлі-продажу № КЛ/06, за умовами якого товариство зобов'язалось передати у власність фермерського господарства товар частинами (партіями), а ФГ «Бауер» - прийняти товар та сплатити його вартість згідно з графіком; ціну товару сторони договору визначили в еквіваленті у доларах США.
		Виконання зобов'язань ФГ «Бауер» забезпечувалось договорами поруки від 08 червня 2013 року № 9/06, укладеним із ОСОБА_5, від 08 червня 2013 року № 8/06, укладеним з ОСОБА_3, та від 12 червня 2013 року № 12/06, укладеним зі ОСОБА_4
		Позивач поставив ФГ «Бауер» товар на загальну суму 211 тис. 977 грн 04 коп., а 03 вересня 2013 року сторони підписали акт приймання-передачі товару № 5 (повернення частини товару) на суму 61 тис. 776 грн 12 коп.
		ФГ «Бауер» своїх зобов'язань за договором не виконало, не сплатило 150 тис. 200 грн 92 коп.
		20 березня 2014 року позивач надсилав поштою ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вимоги щодо сплати заборгованості, які залишились не виконаними.
		Позивач просив стягнути солідарно зі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ФГ «Бауер» 238 тис. 242 грн 26 коп. основного боргу з урахуванням курсової різниці, 1 млн 024 тис. 989 грн 45 коп. процентів за користування безпідставно збереженими коштами, 18 тис. 717 грн 46 коп. неустойки та 112 тис. 150 грн 72 коп. збитків.
		Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ФГ «Бауер» та                   ОСОБА_5 на користь ТОВ «Агроспецінвест» заборгованість за договором купівлі-продажу від 07 червня 2013 року № КЛ/06 на загальну суму 1 млн 394 тис. 099 грн 89 коп., у тому числі: 238 тис. 242 грн 26 коп. - основний борг з урахуванням курсової різниці, 1 млн 024 тис. 989 грн 45 коп. - проценти за користування безпідставно збереженими коштами, 18 тис. 717 грн 46 коп. - неустойка, 112 тис. 150 грн 72 коп. - збитки. Стягнуто солідарно із ФГ «Бауер» та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Агроспецінвест» заборгованість за договором купівлі-продажу від 07 червня 2013 року № КЛ/06 на загальну суму 1 млн 394 тис. 099 грн 89 коп., у тому числі: 238 тис. 242 грн 26 коп. - основний борг з урахуванням курсової різниці, 1 млн 024 тис. 989 грн 45 коп. - проценти за користування безпідставно збереженими коштами, 18 тис. 717 грн 46 коп. - неустойка, 112 тис. 150 грн 72 коп. - збитки. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Агроспецінвест» до ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто із ФГ «Бауер», ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1 тис. 218 грн судового збору. 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ФГ «Бауер» не виконало зобов'язань за договором купівлі-продажу, тому разом з поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 має сплатити борг з урахуванням курсової різниці, неустойку в розмірі 0,5 % від загальної ціни товару за кожен день прострочення згідно з пунктом 8.4.1 договору купівлі-продажу, проценти за користування безпідставно збереженими коштами відповідно до пункту 4.4 договору купівлі-продажу та збитки, передбачені пунктом 8.4.2 договору купівлі-продажу. У частині вимог до ОСОБА_4 суд дійшов висновку про припинення поруки відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01 жовтня 2014 року скасовано у частині вирішення вимог до ФГ «Бауер», провадження у справі в цій частині закрито. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ФГ «Бауер», суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині спору між юридичними особами відповідно до статей 15, 16, 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакціях, чинних на момент розгляду спору, необхідно розглядати в порядку господарського судочинства (правовий висновок, викладений у постанові Верхового Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-1349цс15).
		У частині позовних вимог до поручителів суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.
		У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги, які виникають з договору купівлі-продажу та договорів поруки, є однорідними, нерозривно пов'язаними між собою та від вирішення однієї з вимог залежить вирішення інших. ОСОБА_3 зазначає, що договір купівлі-продажу від 07 червня 2013 року № КЛ/06 є недійсним, оскільки засновником та головою ФГ «Бауер» згідно з його статутом є ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_3 не успадкувала прав та обов'язків ФГ «Бауер», не отримала свідоцтво про право на спадщину, до уставних документів ФГ «Бауер» та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносились відповідні зміни, після смерті ОСОБА_6 вона не здійснювала господарської діяльності від імені чи в інтересах ФГ «Бауер», для здійснення сільськогосподарської діяльності створила підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауер».
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із суду першої інстанції.
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Учасники справи передбаченим процесуальним законом правом на подання заперечень не скористалися.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		За правилами частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 лютого 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що в касаційній скарзі ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2019 року справу прийнято до розгляду.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження, установлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга                                  ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Під час розгляду справи суди встановили, що між позивачем та ФГ «Бауер» було укладено договір купівлі-продажу №КЛ/06 від 07 червня 2013 року щодо продажу партій товару, визначених у специфікаціях (видаткових накладних).
		На забезпечення виконання зобов'язань ФГ «Бауер» за договором позивач уклав договори поруки, а саме: зі ОСОБА_4 від 12 червня 2013 року № 12/06, із ОСОБА_5 від 08 червня 2013 року № 9/06 та з ОСОБА_3 від 08 червня 2013 року № 8\06.
		Суди встановили та з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № КЛ/06 від 07 червня 2013 року сторони у відповідних специфікаціях погодили обсяги та ціни товару, зокрема:
		1) специфікацію № 1 від 07 червня 2013 року, відповідно до якої визначено загальну ціну товару по специфікації в розмірі 145 тис. 290 грн та встановлено графік оплати: до 15 липня 2013 року - 29 тис. 058 грн, до 01 жовтня 2013 року - 58 тис. 116 грн та до 01 листопада 2013 року - 58 тис. 116 грн;
		2) специфікацію № 2 від 07 червня 2013 року, відповідно до якої визначено загальну ціну товару в розмірі 26 тис. 222 грн 40 коп. та встановлено графік оплати 100% предоплати від загальної ціни товару згідно із цією специфікацією;
		3) специфікацію № 3 від 07 червня 2013 року, відповідно до якої визначено загальну ціну товару в розмірі 26 тис. 896 грн та встановлено графік оплати 100% предоплати від загальної ціни товару згідно із цією специфікацією;
		4) специфікацію № 4 від 09 липня 2013 року, відповідно до якої визначено загальну ціну товару в розмірі 13 тис. 568 грн 64 коп. та встановлено графік оплати: до 01 листопада 2013 року - 13 тис. 568 грн 64 коп.
		На виконання умов договору № КЛ/06 від 07 червня 2013 року позивачем поставлено ФГ «Бауер» товар на загальну суму 211 тис. 977 грн 04 коп., що підтверджується актами приймання-передачі від 08 червня, 09 липня та 03 вересня 2013 року (а. с. 14, 15, 16, 21).
		03 вересня 2013 року ТОВ «Агроспецінвест» та ФГ «Бауер» підписали акт приймання-передачі товару № 5 на повернення частини поставленого товару на суму 61 тис. 776 грн 12 коп.
		Загальна сума основного боргу ФГ «Бауер» за договором купівлі-продажу № КЛ/06 від 07 червня 2013 року складає 150 тис. 200 грн 92 коп. (211 тис. 977 грн 04 коп. - 61 тис. 776 грн 12 коп.).
		Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Агроспецінвест», суд першої інстанції виходив з того, що ФГ «Бауер» не виконало зобов'язань за договором купівлі-продажу, а тому разом з поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 має сплатити заборгованість.
		Відмовляючи в задоволенні позову вчастині вимог до ОСОБА_4, суд дійшов висновку про припинення поруки відповідно до статті 559 ЦК України.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Агроспецінвест» до ФГ «Бауер», суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині спору між юридичними особами відповідно до статей 15, 16, 118 ЦПК України, статей 1, 12 ГПК України у редакціях, чинних на момент розгляду спору, необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.
		Перевіряючи законність постановленої апеляційним судом ухвали про закриття провадження у справі в частині вимог до юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань. 
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. 
		Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, якою керувався суд і яка була чинною на час ухвалення судового рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. 
		Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України у чинній редакції. 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Проте разом з предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний критерій. 
		Вимога про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу була заявлена позивачем у справі, яка переглядається, до боржника та поручителів, кожен з  яких окремо пов'язаний солідарним обов'язком з боржником, оскільки між ними укладено окремі договори поруки.
		Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. 
		Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме:  у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу. 
		Частиною першою статті 1 та статтями 2, 12 ГПК України в редакції, що була чинною на час розгляду справи, передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами. 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		Отже, за правилами ГПК України у редакції, що була чинною на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не передбачалося можливості розгляду справи в порядку господарського судочинства в одному провадженні як стосовно вимог до покупця - юридичної особи, так і поручителів - фізичних осіб, які є сторонами договорів, укладених на забезпечення виконання основного зобов'язання, та кожен з яких окремо має солідарні з позичальником зобов'язання, що випливають з договору купівлі-продажу та договорів поруки.
		Зі змісту статті 15 ЦПК України у редакції, яка діяла на час розгляду справи, можна зробити висновок про можливість розгляду таких вимог саме в порядку цивільного судочинства. 
		Таким чином, ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що цей спір, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог до одного з відповідачів - юридичної особи.
		Разом з цим щодо решти доводів касаційної скарги слід зазначити наступне.
		Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема  договорів.
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою та/або заставою.
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
		Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Вказані вимоги закону залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вимог до поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_3, одночасно закрив провадження у справі в частині вимог до боржника за основним зобов'язанням - ФГ «Бауер», хоч між боржником та кожним з поручителів було укладено окремі договори поруки, а отже, вони відповідають за виконання основного зобов'язання за договором купівлі продажу як солідарні боржники.
		ОскількиВелика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимоги до ФГ «Бауер» підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з огляду на необхідність повного та всебічного з'ясування обставин справи, а також оскільки боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники за окремими договорами поруки, від правильного вирішення спору в частині основного зобов'язання залежить вирішення і акцесорного зобов'язання, ухвала суду апеляційної інстанції в частині вимог до поручителів також підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні. Оскільки зазначені помилки допущені судом апеляційної інстанції, то справа підлягає направленню для розгляду до суду апеляційної інстанції. 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		ОскількиВелика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402-404, 411, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Житомирського апеляційного суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко      Судді:     С. В. Бакуліна        О. Б. Прокопенко      В. В. Британчук       Л. І. Рогач       Д. А. Гудима       І. В. Саприкіна        О. С. Золотніков       О. М. Ситнік      О. Р. Кібенко     В. Ю. Уркевич        В. С. Князєв     О. Г. Яновська        Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...