Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 695/500/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 14-60цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		13 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 695/500/17
		Провадження № 14-60 цс 19
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої АллиМихайлівни (далі також - нотаріус), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на будинок і усунення перешкод у користуванні ним,
		за касаційною скаргою позивача на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 4 вересня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі БородійчукаВ.Г., ВасиленкоЛ.І., ФетісовоїТ.Л.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3;
		        відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу КобелєваА.М., ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           22 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
		1.1.       Визнати недійсним і скасувати рішення нотаріуса № 24772900 від 25 вересня 2015 року (далі - оскаржене рішення) про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на будинок позивача загальною площею 156,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок);
		1.2.       Зобов'язати нотаріуса усунути перешкоди у користуванні позивачем будинком шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього запису про реєстрацію за позивачем права власності на будинок і виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на будинок за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
		2.    Мотивував позов такими обставинами:
		2.1.       9 лютого 2007 року позивач уклав з Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (правонаступники - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Сведбанк», у подальшому - ПАТ «Омега-Банк») кредитний договір № 2301/0207/88-768, за умовами якого отримав кредит у сумі 38 000 доларів США для споживчих цілей на строк з 9 лютого 2007 року до 8 лютого 2017 року включно (далі - кредитний договір), а для забезпечення належного виконання кредитного договору - іпотечний договір № 2301/0207/88-768-Z (далі - іпотечний договір), за умовами якого передав в іпотеку будинок;
		2.2.       На підставі договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року та витягу з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним договором;
		2.3.       У провадженні Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (далі - відділ ДВС) перебувало виконавче провадження № 52664070 про стягнення з позивача на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 388 407,60 грн за виконавчим листом Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2012 року № 2-1557 (далі - виконавче провадження);
		2.4.       24 листопада 2016 року державний виконавець відділу ДВС виніс постанову про арешт всього майна позивача, зокрема й будинку, а 8 грудня 2016 року - постанову про стягнення з пенсії позивача заборгованості у розмірі 20 % щомісяця;
		2.5.       У січні 2017 року до будинку позивача завітали представники («колектори») ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» з вимогами звільнити займане житлове приміщення, оскільки будинок начебто належить ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі іпотечного договору. Лише після втручання співробітників поліції незаконні дії представників ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» були припинені;
		2.6.       3 лютого 2017 року позивач звернувся до відділу ДВС із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та виявив, що ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» незаконно звернуло стягнення на предмет іпотеки і зареєструвало за собою право власності на будинок на підставі оскарженого рішення;
		2.7.       Оскаржене рішення є протиправним, оскільки: нотаріус не мала повноважень його приймати без вчинення нотаріальної дії з будинком; нотаріус не направила примірник оскарженого рішення до територіального органу державної реєстрації за місцем розташування будинку у порядку, встановленому законодавством; відсутні докази надсилання ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» письмової вимоги позивачеві; будинок є єдиним місцем проживання позивача, а тому звернення на нього стягнення порушує Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; будинок ще з 20 лютого 2012 року перебував під арештом, який на момент прийняття оскарженого рішення не був знятий в установленому порядку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           12 червня 2018 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив рішення, яким визнав недійсним і скасував оскаржене рішення; зобов'язав нотаріуса усунути перешкоди у користуванні позивачем будинком шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього запису про реєстрацію за позивачем права власності на будинок і виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на будинок за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
		4.           Мотивував рішення такими обставинами:
		4.1.       Відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем (ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) щодо надсилання іпотекодавцеві (позивачу) письмової вимоги, які подаються державному реєстратору відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок), свідчать про передчасність звернення стягнення на будинок;
		4.2.       ТзОВ «Факторингова компанія«Вектор Плюс» подало нотаріусу не всі визначені Законом і Порядком документи, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки;
		4.3.       З 7 червня 2014 року для примусового відчуження житла, яке є предметом іпотеки, необхідне дотримання такої умови як згода власника на незастосування приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а у цій справі вказана процедура дотримана не була;
		4.4.       Наявність у реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.           4 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив.
		6.           Постанову обґрунтував висновком ВеликоїПалати Верховного Суду у постанові від 4 квітня 2018 року (провадження № 11-211апп18), вказавши, що у цій справі мають досліджуватися виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора-нотаріуса, яка у спірних правовідносинах діяла як суб'єкт владних повноважень. А тому спір належить до юрисдикції адміністративного суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           29 вересня 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 4 вересня 2018 року, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду. Скаржиться на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		8.           23 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		9.           Обґрунтував ухвалу тим, що позивач оскаржує постанову Апеляційного суду Черкаської області від 4 вересня 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.        Позивач мотивує скаргу так:
		10.1.    У сторін є невирішений спір про цивільне право, а вимога про скасування права власності ТзОВ «Факторингова компанія«Вектор Плюс» на будинок є похідною від спору про звернення стягнення на предмет іпотеки та має розглядатися за правилами цивільного судочинства;
		10.2.    16 лютого 2017 року Черкаський окружний адміністративний суд постановив ухвалу у справі № 823/257/17, якою відмовив у відкритті провадження за адміністративним позовом позивача до нотаріуса про скасування оскарженого рішення та зобов'язання відновити попередній запис про реєстрацію за позивачем права власності на будинок. Через те, що суди постановили взаємовиключні рішення, - ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі № 823/257/17та постанову суду апеляційної інстанції у справі № 695/500/17 - позивач позбавлений можливості судового захисту його порушеного права.
		10.3.    Слід застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 3 липня 2018 року у справі № 826/27224/15 та від 18 вересня 2018 року у справі № 823/235/16.
		(2) Позиції інших учасників справи
		11.        Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		12.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		13.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		14.        Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		15.        Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		16.        Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції).
		17.        У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України у тій же редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		18.        Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
		19.        До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
		20.        Тому помилковим є застосування статті 17 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		21.        Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		22.        У цій справі позов заявлений про визнання недійсним і скасування оскарженого рішення про державну реєстрацію права власності на будинок за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і зобов'язання нотаріуса усунути перешкоди у користуванні позивачем будинком шляхом поновлення попереднього запису про реєстрацію за позивачем права власності.
		23.        Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд вважав, що спір між сторонами стосується рішення та дій нотаріуса як державного реєстратора, яка у цих правовідносинах діяла як суб'єкт владних повноважень, а спір про право власності на будинок нібито відсутній, оскільки позивач оскаржує виключно порушення суб'єктом владних повноважень порядку здійснення державної реєстрації речових прав.
		24.        ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та з тим, що цю справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		25.        Спір між сторонами не є спором учасників публічно-правових відносин, оскільки нотаріус, приймаючи оскаржене рішення про державну реєстрацію права власності на будинок, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржене рішення стосувалось реєстрації прав не позивача, а іншої особи - ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».
		26.        Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги незаконністю вибуття у нього права власності та відсутністю у ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» правомірного інтересу щодо фіксації права власності цього товариства у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		27.        Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
		28.        Вимоги про визнання недійсним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою, про відновлення запису про державну реєстрацію права власності на будинок та про виключення іншого запису про державну реєстрацію права власності на той самий будинок є вимогами про захист прав позивача на будинок від їх порушення особою, за якою це право зареєстроване на момент звернення позивача до суду.
		29.        Тобто, спір за вказаними вимогами пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на будинок особою, за якою зареєстровано право власності щодо того ж нерухомого майна. Оскарження рішення нотаріуса безпосередньо пов'язане із захистом позивачем його права власності у спорі щодо будинку з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею такого ж права на будинок.
		30.        Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору.
		31.        Отже, ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» щодо права власності на будинок. З огляду на суб'єктний склад сторін цього спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
		32.        ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржених реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
		33.        Близькі за змістом висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/14433/16 (К/9901/7474/18), від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 15 травня 2018 року у справі № 826/2691/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 820/4673/16, від 28 серпня 2018 року № 826/7122/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 816/1604/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 826/9963/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/10475/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1017/16.
		34.        Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи належність спору до юрисдикції адміністративного суду, вказував на висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 4 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15. Від цього висновку, а також від аналогічних щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами до державного реєстратора осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 з метою встановлення чіткішого порівняно з виробленим попередньою судовою практикою критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		35.        З огляду на висновок щодо юрисдикції суду Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим аргумент касаційної скарги про можливість виникнення юрисдикційного конфлікту через те, що Черкаський окружний адміністративний суд у справі № 823/257/17 за аналогічним позовом 16 лютого 2017 року вже відмовив у відкритті провадження.
		(1.2) Щодо інших доводів позивача
		36.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		37.        ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що доводи касаційної скарги про неповне встановлення обставин справи зводяться до переоцінки доказів і виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. З огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України такі доводи не стосуються перевірки у межах касаційної скарги правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		38.        Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		39.        Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		40.        Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		41.        Зважаючи на надану оцінку аргументів позивача та висновків суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Тому постанову Апеляційного суду Черкаської області від 4 вересня 2018 рокуслід скасувати, а справу направити для продовження розглядудо суду апеляційної інстанції.
		(2.2) Щодо судових витрат
		42.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду справи.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити.
		2.    Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 4 вересня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розглядудо суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвО.С.Ткачук Л.М.ЛобойкоВ.Ю.Уркевич  О.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...