Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10525/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 14-593цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 640/10525/16-ц
		Провадження № 14-593цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: Головне територіальне управління юстиції у Харківській області (далі - ГТУЮ у Харківській області), Державний реєстратор прав на нерухоме майно ПавловаКатерина Сергіївна (далі - державний реєстратор), Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова (далі - УДКСУ у Київському районі м. Харкова),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Швецової Л. А., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_3 до ГТУЮ у Харківській області, державного реєстратора, УДКСУ у Київському районі м. Харкова про відшкодування збитків, і
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів завдані збитки у розмірі 24 284,00 грн. 
		 
		Вимоги обґрунтовувала тим, що з жовтня по грудень 2012 року нею здійснено реконструкцію (перепланування) нежитлових приміщень, розташованих на четвертому поверсі нежитлової будівлі літ. «Б-4» на АДРЕСА_1, що належать їй на праві власності. З метою надання цього майна в оренду вона 02 липня 2013 року звернулася до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (державний реєстратор) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на вищевказані реконструйовані нежитлові приміщення, які зареєстровані в базі даних заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 липня 2013 року за реєстраційним № 1806680. 
		 
		Зазначала, що дії з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно згідно з вимогами частини п'ятої статті 15 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» мали бути вчинені не пізніше 16 липня 2013 року з видачею всіх необхідних документів на підтвердження прав. А тому вона 03 липня 2013 року уклала з орендарем попередній договір. 31 липня 2013 року державним реєстраторам прийнято рішення № 4658728 про відмову їй у державній реєстрації права власності. 
		 
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, яка набрала законної сили, визнано незаконним і скасовано рішення державного реєстратора № 4658728. Вказувала, що внаслідок незаконної відмови у здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, вона не виконала умови попереднього договору від 03 липня 2013 року щодо строків оформлення основного договору оренди та відповідно до пункту 4 попереднього договору сплатила контрагенту штраф у сумі 24 284,00 грн. Вважає, що згідно зі статтями 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має право на відшкодування збитків у розмірі сплаченого штрафу.
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з державного реєстратора, УДКСУ у Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_3 завдані збитки у розмірі 24 284,00 грн. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ГТУЮ у Харківській області відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції ліквідовано без правонаступництва, належними відповідачами у справі є державний реєстратор та УДКСУ у Київському районі м. Харкова. ОСОБА_3 не виконала умов попереднього договору оренди нежитлових приміщень через незаконну відмову державного реєстратора у здійсненні реєстраційної дії, сплатила орендареві штраф у розмірі 24 284,00 грн, тому має право регресних вимог до відповідачів.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2016 року скасовано. Провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що первісне право власності на нерухоме майно у ОСОБА_3, як у фізичної особи - підприємця, виникло на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року у справі 61/100-08, технічний паспорт на нежитлові приміщення отримано позивачкою також як фізичною особою - підприємцем. А тому цей спір виник між фізичною особою - підприємцем та юридичними особами. Справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинна розглядатися за правилами господарського судочинства.
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не встановив та не навів жодних належних та допустимих доказів, що позивачка на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи мала статус суб'єкта господарювання, що правовідносини стосовно стягнення збитків виникли внаслідок здійснення нею підприємницької діяльності, що є вирішальними факторами віднесення розгляду цієї справи до господарської юрисдикції, а тому неправильно визначив розгляд цієї справи у порядку господарського судочинства.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 21 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Суди установили, що фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року у справі 61/100-08, якою затверджено мирову угоду, належали нежитлові приміщення четвертого поверху № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, загальною площею 195,80 кв. м, у нежитловій будівлі літ. «Б-4» на АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано 04 листопада 2010 року (т. 1, а. с. 30).
		 
		Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у Харківській області 08 січня 2013 року, ОСОБА_3 з жовтня по грудень 2012 року проведено реконструкцію четвертого поверху нежитлової будівлі під офісні приміщення за вказаною адресою (т. 1, а. с. 20?25).
		 
		02 липня 2013 року ОСОБА_3 через уповноваженого представника зверталася до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на реконструйоване приміщення, на яку 31 липня 2013 року отримала рішення № 4657828 про відмову у такій реєстрації (т. 1, а. с. 32).
		 
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року, скасовано рішення державного реєстратора від 31 липня 2013 року № 4657828 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на реконструйовані нежитлові приміщення (т. 1, а. с. 33?47).
		 
		03 липня 2013 року між ОСОБА_3, як орендодавцем, та ОСОБА_4, як орендарем, укладено попередній договір, за яким орендодавець зобов'язалася надати в оренду, а орендар прийняти нерухоме майно, яке створене шляхом здійснення ОСОБА_3 реконструкції власних нежитлових приміщень четвертого поверху літ. «Б-4» на АДРЕСА_1. Сторони погодили, що укладання договору оренди нежитлових приміщень (основний договір) повинно бути здійснено не пізніше 18 серпня 2013 року. У пункті 4 попереднього договору зазначено, що у разі невиконання та відмови (ухилення) від укладання договору оренди нежитлових приміщень у визначений в пункті 1 цього договору термін з вини орендодавця, останній повинен повернути аванс та сплатити штраф у розмірі 24 284,00 грн (т. 1, а. с. 48, 49).
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв'язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. 
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. 
		 
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		 
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків(пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		 
		Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_3 вказала його предметом відшкодування збитків, оскільки внаслідок незаконної відмови у реєстрації прав на реконструйоване приміщення нею не укладено основний договір оренди, у зв'язку з чим вона сплатила штраф у розмірі 24 284,00 грн.
		 
		За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		У статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		 
		За пунктом 1 частини першої статті 2 зазначеного Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		 
		У частині другій статті 4 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) закріплено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.
		 
		Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, ? за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
		 
		Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		 
		Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. 
		 
		У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. 
		 
		За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
		 
		З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 
		 
		Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
		 
		Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 14-158цс18 і підстав для відступу від указаної правової позиції не вбачається.
		 
		В ухвалі Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року підтверджено, а у технічному паспорті на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 власником зазначено фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, яка набула у 2010 році вказане нерухоме майно як фізична особа - підприємець (т. 1, а. с. 14-19, 30).
		 
		Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		 
		У справі, що переглядається, позивачка просила суд стягнути з відповідачів завдані збитки у розмірі 24 284,00 грн, зазначаючи себе як фізичну особу, а не фізичну особу - підприємця. 
		 
		Разом з тим характер правовідносин, що виникли, стосуються прав та інтересів позивачки саме як учасника господарських відносин - фізичної особи - підприємця, у якості якого вона є і власником нежитлових приміщень, що мали бути передані в оренду.
		 
		Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 04 вересня 2017 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до ГУ ДКС України у Харківській області, Департаменту реєстрації Харківської міської ради про стягнення коштів стягнуто з держави на користь ОСОБА_3 завдані збитки у розмірі сплаченого штрафу в сумі 24 284,00 грн (т. 2, а. с. 187?196).
		 
		Тобто після відкриття провадження у цивільній справі ОСОБА_3 звернулася у спірних правовідносинах з аналогічними вимогами до господарського суду, який і розглянув спір по суті.
		 
		Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, апеляційний суд правильно визначив, що позов ОСОБА_3 в цьому випадку заявлений фізичною особою-підприємцем, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, тому питання нового розподілу судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 259, 268, 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
		В. В. Британчук Л.І. Рогач
		Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
		О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв О.Г. Яновська
		Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...