Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/39920/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 14-61цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		13 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 757/39920/15-ц
		Провадження № 14-61 цс 19
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ЦукуровоїСвітлани Сергіївни (далі також - приватний нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України, про захист права власності
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі ПікульА.А., ГаращенкаД.Р. і НевідомоїТ.О. 
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3 (представник - адвокат Сорокіна Ірина Володимирівна),
		        відповідачі: ТзОВ «Кей-Колект», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ЦукуроваС.С.,
		        третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України. 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           28 жовтня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:
		1.1.       Визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,7 кв м, з яких житлова площа становить 17,4 кв м (далі - квартира);
		1.2.       Стягнути з ТзОВ «Кей-Колект» на користь позивача збитки у сумі 500 грн.
		2.           Мотивував позов такими обставинами:
		2.1.       10 липня 2006 року позивач уклав з Акціонерним комерційним інноваційним банком (далі - АКІБ) «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк», договір про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір).
		2.2.       Того ж дня позивач як покупець уклав договір купівлі-продажу квартири, яку відразу передав в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» за відповідним договором.
		2.3.       13 лютого 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало з ТзОВ «Кей-Колект» договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно з яким до ТзОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги, зокрема, за договором іпотеки від 10 липня 2006 року, але належні докази на підтвердження такого переходу позивач згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про іпотеку» не отримав.
		2.4.       У жовтні 2015 року ТзОВ «Кей-Колект» надало позивачеві фотокопію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого 14 серпня 2015 року приватний нотаріус здійснила реєстрацію права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки від 10 липня 2006 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року.
		2.5.       Позбавлення позивача права власності на квартиру є протиправним, оскільки приватний нотаріус діяла з порушенням вимог законодавства; позивач не укладав договорів з ТзОВ «Кей-Колект», не отримував від ТзОВ «Кей-Колект» вимоги про надання можливості ознайомитися з квартирою як об'єктом оцінки; оціночна вартість квартири є заниженою (573 521 грн замість 1 839 483 грн), а тому зумовлює сумніви щодо її об'єктивності.
		2.6.       Внаслідок замовлення проведення оцінки вартості квартири позивач зазнав збитків на суму 500 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           1 вересня 2016 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову з таких підстав:
		3.1.       ТзОВ «Кей-Колект» є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», а тому позивач мав виконувати обов'язки з погашення заборгованості за кредитним договором перед новим кредитором - ТзОВ «Кей-Колект».
		3.2.       Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на квартиру було застереження у договорі іпотеки.
		3.3.       Оцінка квартири як предмета іпотеки проводилася станом на 28 липня 2015 року суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 10 вересня 2003 року № 1440, Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року № 1442, та Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10 грудня 2003 року № 1891.
		3.4.       Приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватний нотаріус діяла як суб'єкт владних повноважень у межах чинного законодавства, а встановлені Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві за результатами перевірки порушення в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса не є підставою для скасування реєстрації права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект».
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		4.           19 квітня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса та закрив провадження у справі за цією вимогою; в іншій частині залишив рішення Печерського районного суду м. Києва від 1 вересня 2016 року без змін.
		5.           Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вимоги до ТзОВ «Кей-Колект» про відшкодування збитків, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
		6.           Стосовно вимоги про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса суд вказав, що вона не є похідною від незаконності дій ТзОВ «Кей-Колект», а обґрунтована порушенням приватним нотаріусом як спеціальним суб'єктом визначеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку вчинення реєстраційних дій. Спір в частині цієї позовної вимоги, на думку суду апеляційної інстанції, не випливає з договірних відносин, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           29 квітня 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, а справу направити до цього суду для продовження розгляду
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		8.           23 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		9.           Мотивував тим, що позивач оскаржив ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.        Позивач мотивує касаційну скаргу так:
		10.1.    Спір виник щодо виконання кредитного договору та договору іпотеки, а тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		10.2.    Суд апеляційної інстанції не розкрив узагальнені доводи апеляційної скарги та не вирішив клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості квартири.
		10.3.    Суд першої інстанції не обґрунтував рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТзОВ «Кей-Колект» завданих збитків, а суд апеляційної інстанції цей недолік не усунув.
		11.        У листопаді 2017 року позивач подав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду касаційної скарги копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року в адміністративній справі № 826/5872/17 за його позовом до приватного нотаріуса, треті особи - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України та ТзОВ «Кей-Колект», про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру. Зазначив, що адміністративний суд закрив провадження у вказаній справі, керуючись висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16.
		12.        21 січня 2019 року позивач подав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи та врахувати під час розгляду касаційної скарги копії ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року у згаданій вище справі № 826/5872/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у вказаній справі. Підтвердив, що адміністративний суд закрив провадження у справі за вимогою позивача до приватного нотаріуса про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТзОВ «Кей-Колект» на квартиру, оскільки вважав, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		13.        4 березня 2019 року позивач подав пояснення, в яких просив суд врахувати, що у справі № 757/39920/15-ц національні суди дійшли висновку, що вимоги до приватного нотаріуса мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а в справі № 826/5872/17 - за правилами цивільного судочинства. Вважає, що між національними судами існує юрисдикційний спір.
		(2)         Позиції інших учасників справи
		14.        Відповідачі та третя особа свою позицію щодо касаційної скарги не висловили.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів позивача та висновків суду апеляційної інстанції
		(1.1)     Щодо юрисдикції суду 
		15.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		16.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		17.        Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		18.        Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		19.        Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у вказаній редакції).
		20.        Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		21.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі факти:
		21.1.    10 липня 2006 року АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») уклало з позивачем кредитний договір, згідно з яким передав позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 82 600,00 дол. США строком до 10 липня 2006 року.
		21.2.    У пункті 5.7 кредитного договору сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором - несвоєчасного повернення кредиту, та/або сплати процентів, та/або комісій - банк має право стягнути з позичальника суму боргу, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений у пункті 2.1 договору, і на інше майно позичальника.
		21.3.    Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується заставою нерухомості згідно з договором іпотеки № 14854 від 10 липня 2006 року.
		21.4.    10 липня 2006 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач і АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір іпотеки № 14854, згідно з яким позивач передав в іпотеку квартиру, заставна вартість якої за домовленістю сторін склала 556 640,00 грн. 
		21.5.    13 лютого 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало з ТзОВ «Кей-Колект» договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно з яким банк передав ТзОВ «Кей-Колект» право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору, зокрема, за договором іпотеки, укладеним з позивачем. 
		21.6.    14 серпня 2015 року приватний нотаріус прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект».
		22.        Отже, спірні правовідносини існують з приводу стверджуваного порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТзОВ «Кей-Колект» зі звернення на неї стягнення як на предмет іпотеки шляхом реєстрації такого права за ТзОВ «Кей-Колект».
		23.        Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом права позивача та з належністю виконання договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
		24.        З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду щодо наявності юрисдикції адміністративного суду в частині позовних вимог до приватного нотаріуса як державного реєстратора.
		25.        Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/14433/16 (К/9901/7474/18), від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 826/2691/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 820/4673/16, від 28 серпня 2018 року № 826/7122/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 816/1604/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 826/9963/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 826/10475/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 814/1017/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц.
		26.        Окрім того, позивач звертав увагу суду на те, що 10 жовтня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановив ухвалу в адміністративній справі № 826/5872/17 за його позовом до приватного нотаріуса, треті особи - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України та ТзОВ «Кей-Колект», про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру. Адміністративний суд закрив провадження у вказаній справі, керуючись висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16. 23 листопада 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою скасував ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. А 23 серпня 2018 року Окружний адміністративний суд м. Києва знову постановив ухвалу, яку 6 листопада 2018 року залишив без змін Шостий апеляційний адміністративний суд, про закриття провадження в адміністративній справі № 826/5872/17, оскільки вважав, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		27.        Вказані доводи позивача висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду спору за правилами цивільного судочинства не спростовують.
		(1.2)     Щодо інших доводів касаційної скарги
		28.        ВеликаПалата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора із залученням іпотекодержателя третьою особою спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем і третьою особою через невиконання договірних зобов'язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18).
		29.        До того ж, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. А тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір виник саме між позивачем і ТзОВ «Кей-Колект» з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій цього відповідача зі звернення на неї стягнення як на предмет іпотеки шляхом реєстрації такого права.
		30.        У позовній заяві позивач об'єднав дві вимоги, пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами. Ці вимогифактично звернені до одного відповідача - ТзОВ «Кей-Колект» - і мотивовані незаконністю його дій, оскільки приватний нотаріус з власної ініціативи не реєстрував право власності на квартиру за ТзОВ «Кей-Колект».
		31.        Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
		32.        Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення збитків, позивач вказав на те, що зазнав цих збитків внаслідок порушення його права власності на квартиру. Отже, прийняття рішення за вимогою про стягнення з ТзОВ «Кей-Колект» збитків залежить від законності підстав набуття цим відповідачем у власність квартири. А тому позовні вимоги є взаємопов'язаними.Натомість, апеляційний суд розглянув вимогу про стягнення коштів, не перевіривши правомірність дій ТзОВ «Кей-Колект» зі звернення стягнення на квартиру.
		33.        Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що апеляційний суд не вирішив клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, про що позивач просив в апеляційній скарзі і про що згадав Апеляційний суд міста Києва в ухвалі від 20 лютого 2017 року, вказавши, що це клопотання буде вирішене на судовому засіданні. Проте інформація про результат розгляду вказаного клопотання у матеріалах справи відсутня.
		34.        Ті доводи касаційної скарги, які стосуються встановлення фактичних обставин справи, не можуть бути перевірені судом касаційної інстанції з огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		35.        Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
		36.        Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		37.        Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		38.        Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		39.        Відповідно до частини четвертої цієї статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		40.        Оскільки рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного розгляду в частині вимоги про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності через безпідставне закриття провадження у справі в цій частині, внаслідок чого апеляційний суд не дослідив наявні у матеріалах справи докази та не встановив фактичні обставини, що впливають на визначення характеру спірних правовідносин і застосування відповідних їм норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою. Тому ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року слід скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		41.        Під час нового розгляду справи Київський апеляційний суд має, зокрема, встановити належність відповідачів у справі, перевірити правомірність дій ТзОВ «Кей-Колект» зі звернення стягнення на квартиру позивача як на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на неї за цим відповідачем, прийняти рішення за клопотанням позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, дослідити умови кредитного договору (пункт 1.4), встановивши мету, з якою позивачу був наданий кредит, і вирішивши питання щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		42.        Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України).
		(2.2)     Щодо судових витрат
		43.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
		Керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		2.    Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 рокускасувати, а справу направити до Київського апеляційного суду на новий розгляд.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвО.С.Ткачук Л.М.ЛобойкоВ.Ю.Уркевич  О.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...