Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/3230/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 11-1328апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		Іменем України
		 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 808/3230/17
		Провадження № 11-1328апп18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної аудиторської служби України та заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (у складі судді Бойченко Ю. П.) від 05 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Дурасова Ю. В., суддів Божко Л. А., Лукманова О. М.) від 16 серпня 2018 року у справі за позовом Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради до Державної аудиторської служби України, треті особи: ОСОБА_4, Головний державний фінансовий інспектор Державної аудиторської служби України Павлова Оксана Володимирівна, Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України, про визнання дій протиправними,
		УСТАНОВИЛА:
		У жовтні 2017 року Комунальна установа «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (далі - КУ «ЗОКЛ») звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - ДАСУ), у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила визнати протиправними дії ДАСУ щодо виділення її службової особи (ПавловоїО. В.) як спеціаліста для участі у перевірці з питань дотримання КУ «ЗОКЛ» законодавства у кримінальному провадженні від 07 листопада 2013 року № 42013080040000048. Така особа була виділена ДАСУ за результатами розгляду звернення Старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ЯровоїО.А. (далі - Старший групи прокурорів, САП - відповідно) від 01 червня 2017 року 
		№ 06-18833-16. 
		На обґрунтування позову КУ «ЗОКЛ» зазначила, що оскаржувані дії вчинені відповідачем усупереч вимог Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) та Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом Ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53 (далі - Порядок взаємодії).
		Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 05 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року, позов КУ «ЗОКЛ» задовольнив. Визнав протиправними дії ДАСУ щодо виділення працівника як спеціаліста за результатами розгляду звернення Старшого групи прокурорів Ярової О. А. від 01 червня 2017 року № 06-18833-16.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з установлення протиправності дій ДАСУ при виділенні спеціаліста для участі у проведенні перевірки в межах кримінального провадження внаслідок порушення відповідачем вимог п. 1.3, 3.2, 4.1 Порядку взаємодії та вчинення цих дій поза межами повноважень, наданих Законом № 2939-XII. При цьому, обґрунтовуючи наявність вказаних порушень, суди оцінили зміст листа Старшого групи прокурорів Ярової О. А. від 01 червня 2017 року № 06-18833-16 на відповідність його вимогам, встановленим Порядком взаємодії, а також зазначили, що такий лист нібито підписаний неуповноваженою особою. Крім того, суди дійшли висновку, що відповідач під час виділення спеціаліста для проведення перевірки КУ «ЗОКЛ» у межах кримінального провадження вчинив суто владні управлінські дії, які не регламентуються кримінальним процесуальним законодавством, а тому належать до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		Не погодившись із такими судовими рішеннями, у вересні 2018 року ДАСУ звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та відмовити КУ «ЗОКЛ» у задоволенні позову. 
		Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ДАСУ зазначила, що предметом розгляду цієї справи є дії органу державного фінансового контролю щодо виділення спеціаліста, правовий статус якого визначений Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), за результатами розгляду звернення САП, а тому компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд таких питань, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Крім того, скаржник зауважив, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 826/818/16 висловив правову позицію, що службова особа органу державного фінансового контролю, яка залучена як спеціаліста для проведення перевірки в рамках кримінального провадження, не проводить заходів фінансового контролю, у зв?язку з чим правомірність дій такої особи підлягає дослідженню у порядку, визначеному КПК України, а не на підставі Закону 
		№ 2939-XII.
		Крім того, у жовтні 2018 року заступник Генерального прокурора - керівник САП ОСОБА_3 подав касаційну скаргу про скасування рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року і просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		За позицією скаржника, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, які мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства, оскільки участь спеціаліста в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні регулюється ст. 71 КПК України, а не Законом № 2939-XII та/або Порядком взаємодії.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 листопада 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
		Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		САП здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) № 42013080040000048 від 07 листопада 2013 року за фактом вчинення службовими особами Запорізької обласної державної адміністрації та КУ «ЗОКЛ» кримінальних правопорушень у ході здійснення державних закупівель медичного транспорту та обладнання, передбачених ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України. 
		01 червня 2017 року Старший групи прокурорів Ярова О. А. звернулася до ДАСУ з листом (зверненням) № 06-18833-16, у якому повідомила про необхідність залучення спеціаліста для участі у перевірці певних питань в кримінальному провадженні з метою перевірки додержання вимог чинного законодавства при проведенні ряду закупівельних процедур і просила виділити компетентного спеціаліста ДАСУ для проведення такої перевірки.
		06 червня 2017 року ДАСУ повідомила Генеральну прокуратуру України, що за наслідками розгляду зазначеного вище листа з 06 червня 2017 року виділено спеціаліста для участі у перевірці з питань дотримання законодавства Запорізькою обласною державною адміністрацією та КУ «ЗОКЛ» при проведенні закупівельних процедур у кримінальному провадженні від 07 листопада 2013 року № 42013080040000048.
		19 червня 2017 року головний державний фінансовий інспектор ДАСУ ПавловаО.В., як спеціаліст, склала довідку за результатами вивчення документів, наданих САП у складі матеріалів кримінального провадження від 07 листопада 2013 року № 42013080040000048, зазначивши, що жодної перевірки нею не проводилося.
		Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що ДАСУ не приймала будь-яких рішень у формі наказу про виділення чи відрядження Головного державного фінансового інспектора ДАСУ ПавловоїО.В. для проведення перевірки позивача, а також направлення її для проведення перевірки.
		Вважаючи протиправними дії ДАСУ щодо прийняття рішення про виділення працівника як спеціаліста за зверненням Старшої групи прокурорів від 01 червня 2017 року № 06-18833-16, КУ «ЗОКЛ» звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
		Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
		Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС Українипередбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
		Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у оспорюванні правомірності дій ДАСУ щодо виділення її посадової особи (ПавловоїО. В.) як спеціаліста для аналізу матеріалів кримінального провадження за зверненням Старшого групи прокурорів Ярової О. А. від 01 червня 2017 року № 06-18833-16 під час здійснення САП процесуального керівництва у кримінальному провадженні НАБУ від 07 листопада 2013 року № 42013080040000048 за фактом вчинення службовими особами Запорізької обласної державної адміністрації та КУ «ЗОКЛ» кримінальних правопорушень у ході здійснення державних закупівель медичного транспорту та обладнання. Саме у цьому провадженні на підставі листа-звернення САП залучено посадову особу ДАСУ як спеціаліста для аналізу матеріалів кримінального провадження.
		За змістом ст. 93 КПК України слідчий, прокурор уповноважені збирати докази в порядку, передбаченому чинним законодавством. Під час проведення слідчих дій слідчий, прокурор наділені дискреційним правом щодо залучення спеціаліста, який з цього моменту є учасником кримінального провадження, правовий статус такої особи визначено КПК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
		На виконання положень цієї статті та з метою забезпечення завдань кримінального провадження, ревізійне управління України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України та Генеральна прокуратура України спільним Наказом від 19 жовтня 2006 року № 346/1025/685/53 затвердили Порядок взаємодії, який регулює питання, пов'язані з участю фахівця Державної контрольно-ревізійної служби, правонаступником якої є ДАСУ, у перевірці, що проводиться правоохоронними органами, і не розповсюджує свою дію на випадки надання таким фахівцем консультативної інформації за наслідком вивчення матеріалів кримінального провадження.
		При цьому, залучення спеціаліста - це дискреційне право слідчого та/або прокурора, надане їм в межах кримінального провадження, яке направлене на забезпечення ефективного досудового розслідування. Оскарження таких дій за чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено, оскільки сам факт залучення спеціаліста не породжує жодних правових наслідків для учасників кримінального провадження та інших осіб, щодо яких проводяться відповідні процесуальні дії. 
		Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що участь посадової особи Державної фінансової інспекції (ДАСУ) як спеціаліста, у перевірках, що проводяться правоохоронними органами, за наслідками яких спеціаліст надає довідкову інформацію, та участь такої особи в проведенні ревізій, здійснених на підставі ст. 11 Закону № 2939-XII, результати яких оформлюються актом, не є тотожними поняттями. 
		Так, ч. 1 і 2 ст. 2 Закону № 2939-XII визначено головні завдання органу державного фінансового контролю, зокрема інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст.  4 Закону №2939-XII).
		Згідно з підп. 3.1 п. 3 Порядку взаємодії працівники органів державної контрольно-ревізійної служби (далі - ДКРС), правонаступником якої є ДАСУ, за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах (з питань, визначених в абзаці 1 п. 2.2 цього Порядку), та на інших об'єктах контролю (з питань, визначених в абзаці 2 п. 2.2 цього Порядку), - як спеціалісти.
		Працівники органів ДКРС направляються для участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, на підставі листа відповідного органу ДКРС. У ході участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки).
		Результати участі спеціаліста у перевірці оформляються довідкою, яка складається на чистому аркуші та підписується спеціалістом із зазначенням посади та назви органу, в якому він працює. Довідка складається у двох примірниках, один з яких після підписання спеціалістом надсилається правоохоронному органу - ініціатору перевірки. Другий примірник довідки залишається у відповідному органі ДКРС. Права та обов'язки посадової особи служби, яка залучається як спеціаліста для участі у проведенні слідчої дії, визначаються КПК України.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/818/16. 
		За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про порушення відповідачем вимог Закону № 2939-XII та Порядку взаємодії при виділенні її посадової особи (ПавловоїО. В.) як спеціаліста для аналізу матеріалів кримінального провадження від 07 листопада 2013 року № 42013080040000048 за зверненням Старшого групи прокурорів Ярової О. А. від 01 червня 2017 року № 06-18833-16, оскільки такі дії вчинені в межах досудового розслідування і з метою реалізації дискреційного права органів досудового розслідування щодо залучення спеціаліста в процесі збирання доказів у кримінальному провадженні.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що дотримання порядку збирання доказів органами досудового розслідування, у тому числі й залучення спеціаліста, є предметом перевірки під час розгляду справи судом у порядку кримінального судочинства. За змістом ст. 86, 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відтак прерогатива перевірки дотримання порядку збирання доказів у кримінальному провадженні надана саме відповідним уповноваженим суб'єктам у межах кримінального провадження і регулюється виключно нормами КПК України. 
		Отже, незгода особи із залученням спеціаліста під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження може бути висловлена у цьому провадженні. Вимога про визнання протиправними дій ДАСУ щодо виділення її службової особи як спеціаліста для участі у перевірці з питань дотримання законодавства у кримінальному провадженні не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		Разом з цим, при розгляді цієї справи в порядку адміністративного судочинства суди попередніх інстанцій зазначили, що мета залучення спеціаліста (для перевірки додержання вимог чинного законодавства при проведенні ряду закупівельних процедур) - не відповідає вимогам ст. 71 КПК України. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що ані позивач, ані відповідач не є сторонами кримінального провадження № 42013080040000048, а тому КУ «ЗОКЛ» позбавлена можливості оскаржити дії прокуратури за правилами КПК України. 
		Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи безпідставними з огляду на слідуюче.
		У цій справі КУ «ЗОКЛ» визначила предметом позову правомірність дій ДАСУ щодо виділення своєї службової особи, як спеціаліста, за зверненням прокуратури для проведення оцінки зібраних матеріалів у кримінальному провадженні. При цьому, позивач не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № 42013080040000048, жодних безпосередніх негативних наслідків саме від дій контрольно-ревізійних органів позивачем, як юридичною особою, не понесено.
		Тобто, оскаржувані позивачем дії ДАСУ не створюють безпосередньо для нього будь-яких правових наслідків, а тому ці правовідносини не породжують виникнення публічно-правового спору, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
		Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб'єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб'єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та /або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
		Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
		Конституційний Суд України у Рішенні 14 грудня 2011 року у справі № 1-29/2011 визначив підґрунтя розмежування публічно-правових спорів між судами адміністративної та кримінальної юрисдикцій. У п. 4.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
		Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція). 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
		Відтак з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
		Беручи до уваги наведене, та ураховуючи те, що позивач не є учасником кримінального провадження, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані дії ДАСУ не породжують для КУ «ЗОКЛ» права на захист, тобто права на звернення до суду з цим позовом.
		При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17, від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18 , від 10 травня 2018 року у справі № П/9901/122/18.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду встановила наявність 
		 
		підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 238, 341, 342, 344, 349, 354, 355, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Державної аудиторської служби України задовольнити частково.
		Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради до Державної аудиторської служби України, треті особи: ОСОБА_4, Головний державний фінансовий інспектор Державної аудиторської служби України Павлова ОксанаВолодимирівна, Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України, про визнання дій протиправними - закрити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач   І.В. Саприкіна
		Судді:                                               
		                        Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		                        С. В. Бакуліна  О.Б. Прокопенко
		                        В. В. Британчук    Л.І. Рогач
		                        Д. А. Гудима  О.М. Ситнік
		О. С. Золотніков  В.Ю. Уркевич
		                        В. С. Князєв   О.Г. Яновська
		                        Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...