Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/4142/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 01.04.2019. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 29.03.2019
Номер судового провадження: А/855/1082/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2340/4142/18                                                 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гайдаш В.А.                                                                                                                                                    Суддя-доповідач Шурко О.І. 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 березня 2019 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                               Шурка О.І.,
		суддів                                        Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» Костенка Ігоря Івановича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Уповноважена особа, Фонд) в якому просив зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_4 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ«КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника, що має право на відшкодування відповідно до договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 57560-112 «Прогресивний» від 22 лютого 2013 року та договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 58894-172 «Прогресивний» від 03 квітня 2013 року з урахуванням суми, що була передана на підставі договору від 22.08.2014 року до ПАТ «ФІДОБАНК» та провести виплату належних коштів.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Уповноважена особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким  відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі. 
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. 
		Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_4 (далі - Вкладник) та ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» (далі - Банк), укладено договір банківського вкладу від 03.04.2013 року № 58894-172, на підставі якого вкладник розмістив у банку грошові кошти.
		Згідно умов договорів банківського вкладу банк зобов'язався повернути грошові кошти на вимогу відповідного вкладника.
		Постановою Правління Національного банку України від 21.05.2014 року № 296 ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.05.2014 року №35 розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 22.05.2014 року та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» з відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання, а також призначено уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
		В подальшому, 22.08.2014 року ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ПУАТ «ФІДОБАНК» укладено договір про передачу частини активів та зобов'язань ПАТ «КБ «ПРОЕКОНОМБАНК».
		Відповідно Договору №1 від 22.08.2014 року про передачу активів і зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК», ПАТ «ФІДОБАНК» набув усіх прав та обов'язків боржника перед кредиторами (вкладниками) щодо повернення грошових коштів, залучених неплатоспроможним банком і сплаті процентів за договорами банківського рахунку/вкладу (у тому числі за іменними ощадними сертифікатами), переданими відповідно до умов цього Договору в обсязі і на умовах , які існували на момент складання вищезазначеного реєстру договорів з кредиторами(вкладниками) та згідно з такими Реєстрами договорів з кредиторами (вкладниками). Таким чином, ПАТ «ФІДОБАНК» став стороною договору банківського вкладу (рахунку), а ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» втратив даний статус.
		Тобто, на виконання умов Договору ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК», в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію, передав до ПУАТ «ФІДОБАНК» реєстр вкладників ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК», а також зобов'язання і відповідну частину активів.
		З моменту укладення Договору всі обов'язки боржника щодо повернення грошових коштів вкладників в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, залученими ПАТ «КБ «ПРОМКОНОМБАНК», взяв на себе ПУАТ «ФІДОБАНК» на тих самим умовах, що існували на момент переходу таких зобов'язань.
		Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зобов'язання неплатоспроможного банку передаються приймаючому банку за їх балансовою вартістю (з можливістю виплати премії з боку покупця) на підставі договору про проведення боргу за реєстром договорів з відповідними кредиторами (вкладниками).
		Договір про переведення боргу укладається без необхідності отримання згоди кредиторів (вкладників). При цьому внесення змін до договорів з кредиторами (вкладниками) не вимагається.
		Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків боржника перед відповідними кредиторами (вкладниками) неплатоспроможного банку.
		ПУАТ «ФІДОБАНК» у відповідності до умов Договору, вимог чинного законодавства, у тому числі нормативно - правових актів Національного банку України, взяв на себе зобов'язання забезпечити виконання всіх переданих йому зобов'язань неплатоспроможного банка перед вкладниками.
		17 та 20 жовтня 2014 ОСОБА_4 через касу ПУАТ «ФІДОБАНК» було отримано грошові кошти в розмірі 200 000 грн.
		Постановою Правління Національного банку України від 20.05.2016 року № 8 ПУАТ «ФІДОБАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 20.05.2016 року № 783 розпочато процедуру виведення ПУАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 22.05.2016 року та призначено Уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленко Олександр Володимирович.
		Постановою Правління Національного банку України від 18.07.2016 №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» відкликано банківську ліцензію ПАТ «ФІДОБАНК».
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2016 №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» з 20.07.2016 по 19.07.2018 включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ФІДОБАНК», на цей же строк, Коваленка Олександра Володимировича.
		На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 29.03.2017 року Фонд гарантування здійснює виплати коштів вкладникам ПУАТ «ФІДОБАНК», в тому числі інших банків, які на підстави договорів передали свої активи для виплати вкладів вкладникам.
		Листом від 15.08.2017 року №43-036-16947/17 Фонд повідомив ОСОБА_4, що після виплати позивачу гарантованої суми в розмірі 200 000 грн., залишок коштів на рахунках позивача становить 68 350 грн. 91 коп.
		Крім того, листами від 25.05.2018 року № 41-036-10933/18 та від 15.08.2018 № 41-036-16638/18 Фонд повідомив позивача, що останній отримав гарантовану суму в розмірі 200 000 грн., однак вимоги вкладника, що не були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, з'явленню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними, тому у разі наявності спору щодо акцептованих вимог кредиторів, такі спори вирішуються в судовому порядку.
		Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
		Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо внесення пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон № 4452-VI).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вказаний Закон № 4452-VI є спеціальним, ним врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
		Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.
		Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.
		Таким чином, спір між Уповноваженою особою Фонду і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Згідно з частиною 5 статті 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
		Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 48 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
		Згідно з статтею 49 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 
		1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 
		2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 
		3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
		Відповідно до частиною 2 статті 45 Закон № 4452-VI визначено, що Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
		Таким чином, з вказаних норм законодавства вбачається, що віднесення вимог до певної черги погашення здійснюється Уповноваженою особою протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку. Рішення ж про ліквідацію було прийнято 12 липня 2016 року, з цієї дати до четвертої черги відносяться вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
		Отже, єдиними критеріями віднесення вкладника - фізичної особи (у тому числі фізичних осіб - підприємців) до четвертої черги є перевищення виплаченої Фондом суми та вимога, що фізична особа не є пов'язаною особою банку.
		Разом з цим, враховуючи вимоги частини 1 статті 26, а саме Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 відшкодовано кошти за вкладами за рахунок Фонду гарантування у розмірі 200 000 грн., які затверджено Фондом та отримано через банк-агент ПУАТ «ФІДОБАНК», що не заперечується сторонами.
		Пунктом 2.6 Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 (далі - Положення) визначено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
		Згідно пункту 4.31 Положення у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів; документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, яких включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів; письмової відмови кредитора від вимог; клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про виправлення помилки, допущеної нею чи попередньою уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку під час акцептування вимог кредиторів.
		Фонд, за потреби, має право вимагати від Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.
		З огляду на викладене, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо внесення пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, адже наявність у позивача права вимоги на відшкодування суми вкладу в розмірі 68  350,91 грн. не потребує доказування.
		Посилання відповідача на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду є безпідставними, оскільки листами від 25.05.2018 №41-036-10933/18, від 15.08.2018 №41-036-16638/18 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про відсутність підстав включення вкладу в розмірі 68  350,91 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів, з'явленню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними, тому у разі наявності спору щодо акцептованих вимог кредиторів, такі спори вирішуються в судовому порядку.
		Враховуючи ту обставину, що кошти на рахунку позивача перевищують виплачену Фондом суму, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Уповноваженої особи та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднести у порядку пункту 4 частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до четвертої черги вимог кредиторів ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».
		Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Згідно частини 1, пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що, в даному випадку, належним способом захисту порушених прав позивача, є визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ«КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов'язання відповідача включити інформацію про ОСОБА_4 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
		Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
		Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано   належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. 
		Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
		В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -       
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» Костенка Ігоря Івановича - залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Шурко О.І.
		 
		 
		Судді:                                                                                          Василенко Я.М.
		 
		 
		                                                                                                             Кузьменко В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...