Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/3977/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2019. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 02.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		02 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №802/3977/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/13325/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
		суддів: Гімона М.М.,  Мороз Л.Л., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 у складі колегії суддів Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю. у справі №802/3977/15-а за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича    про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
		- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта банк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - відповідач, Уповноважена особа) щодо визнання нікчемним договору № 00007009486182 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний оn-line" у гривнях від 05.12.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем;
		- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника стосовно зміни розміру належної їй суми та збільшити її на 194339,72 грн.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
		Визнано дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору №00007009486182 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний on-line" у гривнях від 05.12.2014, укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та позивачем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та транзакції (операції) по перерахуванню коштів на поточний (картковий) рахунок відкритий на виконання вказаного договору - протиправними.
		Зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) стосовно зміни розміру належної йому суми та збільшити її на 194 339,72 (сто дев'яносто чотири тисячі триста тридцять дев'ять гривень 72 копійки) гривень.
		В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2015. 
		В обґрунтування касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував, що операція перерахування коштів на рахунок позивача з рахунку ПСП "Поділля-Агро" суперечить вимогам Постанови НБУ № 692/БТ "Про віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014, оскільки внаслідок такої операції було створено нову особу вкладника, що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Також відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції залишив без належної оцінки те, що перерахування коштів на рахунок позивача з рахунку ПСП "Поділля-Агро" здійснено з метою отримання коштів не в порядку черговості від банку (7-а черга, ч. 4 ст. 52 Закону), а за рахунок коштів Фонду, тобто, внаслідок вчинення таких правочиннів надалася перевага одному кредитору, розмір коштів якого перевищує граничну суму відшкодування.
		В поданому до суду запереченні позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року - без змін.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		У ході розгляду справи судами встановлено, що 02.12.2014 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір, згідно якого банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у гривнях.
		Крім того, між приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" та ОСОБА_3 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 20 від 02.12.2014. Відповідно до умов даного договору ПСП "Поділля-Агро" надає поворотну фінансову допомогу ОСОБА_3 в національній валюті України в межах суми 200 000 грн.
		Згідно платіжного доручення № 46 від 03.12.2014 поточний рахунок НОМЕР_2 позивача поповнено коштами в сумі 200 000 грн. за рахунок коштів ПСП "Поділля-Агро", що належить ОСОБА_4
		При цьому 05.12.2014 між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний on-line" № 00007009486182 у гривнях. Відповідно до вказаного договору, банк приймав на депозит кошти з обов'язком виплачувати 21,5 % річних. Термін дії договору визначений по 04.01.2015. За умовами зазначеного договору зарахування вкладу здійснено з поточного рахунку позивача НОМЕР_2 ОСОБА_3
		На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, що стало підставою для запровадження з 03.03.2015 у цій банківській установі тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк", з урахуванням рішень про продовження строків, запроваджено включно до 02.10.2015. З 08.10.2015 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам ПАТ "Дельта Банк" коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів.
		Так, згідно листа № 9294/79 від 29.09.2015 позивача повідомлено про нікчемність операції від 03.12.2014 про перерахування коштів в сумі 200 000 грн., а також договору банківського вкладу (депозиту) № 00007009486182 від 05.12.2014 згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
		Окрім цього, відповідно до заяви на виплату переказу позивач 05.11.2015 отримав кошти з поточного рахунку в сумі 5660,28 грн. А тому предметом розгляду в даній справі є невиплата коштів в сумі 194339,72 грн.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок розміщення грошей ПСП "Поділля-Агро" на рахунку позивача шляхом їх поділу створено перевагу третій особі перед іншими добросовісними вкладниками банку шляхом виплати на користь вказаної юридичної особи через третіх осіб, зокрема, через позивача всієї суми з бюджетних коштів Фонду в першу чергу, що призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних підстав. Тобто, дані обставини свідчать про нікчемність вказаних операцій у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, про що вказано в повідомленні відповідача.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI, та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину. При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначила, що такі підстави як: "дроблення вкладу великого вкладника" не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним, тоді як, відповідачем не доведено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
		Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
		Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
		Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
		Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. 
		Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа №            826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №    4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228    Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38             Закону № 4452-VI.
		У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої. 
		Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею. 
		Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
		При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону №           4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку. 
		У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.
		Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).
		Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
		Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.
		Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника стосовно зміни розміру належної їй суми та збільшити її на 194339,72 грн.
		Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору № 00007009486182 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний оn-line" у гривнях від 05.12.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем з огляду на таке.
		Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
		За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
		Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.
		Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
		Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
		Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору № 00007009486182, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
		Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.
		Отже, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору № 00007009486182 слід скасувати, а провадження в наведеній частині підлягає закриттю.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
		Керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ  "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року скасувати в частині вимог про визнати протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору № 00007009486182 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний оn-line" у гривнях від 05.12.2014 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, а провадження у справі у цій частині закрити.
		В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року  залишити без змін.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		А.Ю. Бучик
		М.М. Гімон 
		 Л.Л. Мороз ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...