Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/828/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2019. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.

Номер судового провадження: 2-а/522/34/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/828/19
		Провадження №2-а/522/34/19
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		29 березня 2019 року 
		Приморський районний суд м. Одеси:
		під головуванням судді Абухіна Р.Д.,
		за участю секретаря судового засідання Фуцур Н.В.,
		розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Чаусова Олександра Васильовича, третя особа державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу « про скасування постанови»,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		І. ПРОЦЕДУРА
		 
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом по якому просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №000018 від 07.01.2019 року, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
		Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
		 
		ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Представник позивача в адміністративному позові та у відповіді на відзив зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та безпідставною, оскільки були відсутні підстави для проведення державного екологічного контролю, скидання ізольованого баласту з судна дозволяється без обмежень та контролю. При цьому стороною позивача наголошується, що не існує терміну неізольована баластна система, баласт на судно був взятий (замінений) у водах Чорного моря та не є брудним. Судно знаходилось в належному технічному стані, а його баластна система повністю відповідала вимогам міжнародних нормативних актів та актів законодавства держави прапору. Також представник позивача стверджував, що відсутні докази того, що з судна скидались видимі плавучі частки або виникали видимі сліди нафти, нафтовмісних або інших забруднюючих речовин у районі скидання, що призвело до фактичного погіршення якості води відповідно до фонових показників якості води в районі водокористування. Наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимими доказом забруднення акваторії порту, оскільки на ньому зафіксована відкатка баласту до акваторії порту, під час якої баластна вода падає з певної висоти та, потрапляючи у воду акваторії порту, утворює невелику кількість піни, що є звичайним фізико-хімічним процесом при змішуванні морської води та повітря. У діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Під час провадження у справі про адміністративне правопорушення були порушені права позивача, а саме: не залучено перекладача, справа розглядалась за відсутності позивача, одночасно були складені протокол та постанова, порушені вимоги щодо місця розгляду справи. Також стороною позивача зазначається, що неправомірно були застосовані ДСТУ щодо стічних вод, неправильно обраний спосіб вимірювання фонових показників якості води. Щодо підписання позивачем документів, що може тлумачитись як визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, позивач зробив це під тиском та за вкрай несприятливих для нього обставин, оскільки затримка судна на час розгляду адміністративної справи могла призвести до зриву строків доставки вантажу, що загрожувало б судновласнику величезними збитками та штрафними санкціями.
		Відповідач- державний інспектор з охорони природного навколишнього середовища Чорного моря Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Чаусов О.В. у відзиві на позов та у запереченні на відповідь на відзив посилається на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. 07.01.2019 року відповідачем була складена службова записка щодо того, що 06.01.2019 року з судна «MANZANILLO» IMO НОМЕР_1 в районі причалу №11 Іллічівської філії ДП «АМПУ» здійснюється скид вод в акваторію Сухого лиману, під час якого спостерігаються видимі плавучі частки невідомого походження. У зв`язку з цим, відповідачем було запропоновано з 06.01.2019 року провести заходи, пов`язані з забором інформації, метою яких є отримання відомостей про масові явища та процеси (забруднення акваторії ІФ «ДП «АМПУ»), у тому числі опитування членів екіпажу судна «MANZANILLO» IMO НОМЕР_1, огляд судового природоохоронного обладнання, огляд судна щодо наявності слідів підтікання забруднюючих речовин, з`ясування характеру скидів з судна тощо. 06.01.2019 року інспекторами Держекоінспекції здійснено відбір проб поверхневих вод Чорного моря (Сухий лиман) причал №11 ІФ ДП «АМПУ», про що складено Акт відбору проб вод №7 від 06.01.2019 року та складено схему відбору проб поверхневих вод біля причалу №11 ІФ ДП «АМПУ» від 06.01.2019 року, за результатами лабораторних вимірювань був складений Протокол №7 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 06.01.2019 року. Відповідно до вказаних вимірювань встановлено перевищення гранично допустимих концентрацій завислих речовин у 12.3 рази у порівнянні з пробами, відібраними на фоновій відстані 250 м від місця відбору біля т/х «MANZANILLO». Також відповідач зазначає, що будучи усвідомленим в своїх правах позивач відмовився від надання пояснень або заперечень, не вимагав правової допомоги та послуг перекладача, що підтверджується його особистим підписом у Додатком №1 (Appendix 1) до Протоколу №000018.
		Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		07.01.2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Чаусовим О.В. складено протокол 000018 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого о 13:00 год. 07.01.2019 року встановлено забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря внаслідок скиду з судна «MANZANILLO» IMO НОМЕР_1 баластних вод з перевищенням рівнів гранично допустимих концентрацій.
		З матеріалів справи вбачається, що Додаток №1 до протоколу №000018 від 07.01.2019 року (роз`яснення прав правопорушника та суті правопорушення) від 07.01.2019 року надавався позивачу також в перекладі на англійську мову, в примірнику якого позивачем не зазначено, чи потребує він адвоката та/або перекладача. Проте сам протокол та постанова складені лише українською мовою без перекладу на англійську мову та/або арабську мову, яка є рідною для позивача.
		Судом досліджено заяву капітана т/х «MANZANILLO» ОСОБА_1 від 08.01.2019 року, яким позивач повідомив, що 07 січня 2019 р. з 16:35 до 17:14 за місцевим часом інший інспектор відвідав судно, надав декілька документів на українській мові та зазначив, що ці документи стосуються стягнення штрафу на суму біля 42 доларів, та капітан повинен підписати та проставити печатку на цих документах, що він відмовився робити, оскільки документи були складені не англійською мовою. 08 січня 2019 р. вранці позивач отримав повідомлення від морського агента, де було зазначено, що судно затримано та накладено штраф на суму 9055,37 доларів та ще один на 40 доларів. 
		 
		Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №000018 від 07.01.2019 року капітан т/х «MANZANILLO» ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 110 Водного кодексу України, тим, що допустив забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України внаслідок скиду з судна баластних вод в акваторію МТП «Чорноморськ» з перевищенням гранично допустимих концентрацій. В результаті чого порушенням заподіяно шкоду на невизначену на момент винесення постанови суму.
		Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 59-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Зазначена постанова не має припису інспектора Держекоінспекції, що копію постанови вручено позивачу або його представнику.
		Також 07.01.2019 року Інспекцією було винесено Рішення №4, яким заборонено вихід т/х «MANZANILLO» IMO НОМЕР_1,з порту у зв`язку з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу та несплатою штрафів чи претензій за порушення природного законодавства України на суму 9055,37 доларів США та неподанням гарантії про відшкодування збитків Державній екологічній інспекції України або її територіальному органу. Рішення винесено на підставі статті 91 КТМ України та інших підзаконних НПА.
		З відповіді на адвокатський запит, наданий начальником Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) №21-15/19 від 29.01.2019 року вбачається, що на адресу Морської адміністрації не надходила інформація від членів екіпажу т/х «Manzanillo», IMO НОМЕР_1, або інших осіб щодо здійснення вказаним судном забруднення або наявності на судні порушень вимог національного або міжнародного законодавства. У зв`язку з вищевикладеним, огляд Судна на предмет скидання з нього шкідливих речовин в акваторію порту та територіальних водах України не проводилися, така інформація відсутня. 
		Судом досліджено лист заступника начальника ІФ ДП «АМПУ» листом від 29.01.2019 року №31/15-01-01-10-278, в якому повідомлено про наступне. 05.01.2019 року посадовими особами служби капітана МТП «Чорноморськ» здійснювався контроль на т/х «Manzanillo» IMO НОМЕР_1 відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.06.2016 № 430 «Про затвердження Порядку оформлення приходу суден в морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту» та Наказу Міністерства транспорту від 17.07.2003 року №545 «По затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства». За результатами здійсненого контролю будь-які недоліки та зауваження відсутні, що відображено у відповідному акті від 05.01.2019 року. 08.01.2019 року під час здійснення візуального моніторингу за станом акваторії відділом екологічної безпеки СВБ ІФ ДП «АМПУ» не зафіксовано фактів забруднення акваторії Сухого лиману біля судна т/х «Manzanillo», IMO НОМЕР_1, про що складено відповідні акти. Зі змісту Актів обстеження акваторії порту вздовж причалів №08.01.19-1 та №08.01.19-2 від 08.01.2019 року, біля судна т/х «Manzanillo», IMO НОМЕР_1, не було виявлено жодних ознак забруднення, санітарний стан задовільний. 
		В ході судового розгляду встановлено, що судно «MANZANILLO» (ІМО НОМЕР_1) має дійсне Класифікаційне свідоцтво Класифікаційного товариства LLOYD'S REGISTER (РЕГІСТР ЛЛОЙДА) та Підтвердження про Проходження Щорічних та Проміжних Перевірок, з яких вбачається, що судно побудовано у серпні 2010 року та остання Проміжна Перевірка була проведена 01.11.2018 року, що підтверджується відповідними документами, виданими Класифікаційним товариством. При цьому Свідоцтво є дійсним до 30.08.2020 року.
		IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
		Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені  Законом України «Про охорону навколишнього середовища».
		Стаття 20-2 Закону визначає компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить, зокрема: а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про екологічну та радіаційну безпеку; г) складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; ґ) пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; и) виконання відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються.
		Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 року №312  затверджено Положення про державні екологічні інспекції в округах. Відповідно до п. 1 Положення, Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Згідно до вимог п.2 Положення, до функцій Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів; дотримання суднами, кораблями міжнародних конвенцій, договорів та вимог природоохоронного законодавства України з питань запобігання забрудненню морського середовищ; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами, баластними та лляльними водами (пп. 18 ч. 2 Положення).
		Згідно до вимог абз.3 п.3 розділу 3 Положення, об`єктами контролю Інспекції Кримсько-Чорноморського округу є, зокрема: усі об`єкти, розташовані в зоні діяльності Інспекції, усі українські й іноземні судна, кораблі та інші плавучі об`єкти, а також засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі України.
		Відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон» №198 від 20.03.1995 року, екологічний контроль судна здійснюється виключно у разі, коли із судна викидаються видимі плавучі частки або виникають видимі сліди нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин у районі їх скидання, що призводить до фактичного погіршення якості води.
		Ознаками наявності підстав для здійснення екологічного контролю судна є наступна сукупність обставин:
		- наявність факту скидання з судна у районі скидання видимих плавучих слідів нафти чи нафтопродуктів або інших забруднюючих речовин або виникнення таких слідів/речовин у районні скидання, та фактичне погіршення якості води внаслідок такого скидання.
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про морські порти», саме на адміністрацію морських портів покладено забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Якщо мають місце факти скидання чи виникнення у районні скидання забруднюючих речовин, то сама наявність таких фактів також не є підставою для здійснення екологічного контролю судна, оскільки абзацом сьомим пункту 10 Типової технологічної схеми передбачено, що підстави для здійснення екологічного контролю мають місце лише у тому разі, якщо таке скидання чи виникнення забруднюючих речовин фактично призвело до забруднення якості води. Тобто, для визначення підстав для здійснення екологічного контролю судна має бути також встановлено, чи має місце забруднення якості води порівняно з фоновими показниками, яке утворилося внаслідок зазначеного скидання або виникнення забруднюючих речовин.
		Відтак, лише за наявності всіх визначених чинним законодавством ознак (встановлений факт скидання чи виникнення забруднюючих речовин, а також встановлений факт забруднення) можливе здійснення екологічного контролю судна.  
		Відповідно до пункту 9 частини 2 розділу 3 Положення про державні екологічні інспекції в округах, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017 року, Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право: виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, вод (поверхневих, морських, лляльних, зворотних та баластних (крім ізольованого баласту), вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються, та вимірювання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання.
		Відповідно до пункту 51 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 р. №269, скидання ізольованого баласту в територіальному морі, внутрішніх водних шляхах України дозволяється без обмежень та контролю з боку державних органів  за умови, що такий баласт прийнято у Чорному чи Азовському морі до входу в територіальні води. Морські екологічні інспекції Держекоінспекції мають право перевірити відповідність ізольованого баласту, скидання якого здійснюється із суден у внутрішні морські води та територіальне море, нормативам гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин у морському порту виключно у випадку, якщо під час скидання із судна ізольованого баласту разом з ним  викидаються зримі плавучі частки або виникають видимі сліди нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в районі скиду, що призвело до фактичного погіршення якості води.
		За правовою позицією Вищого адміністративного суду України, зазначеною в постанові цього суду від 04.12.2013 №К/800/9629/13, ізольований баласт по суті є баластною водою, яка прийнята у баластні танки, які є повністю ізольовані та незалежні від усіх інших систем судна (як то паливна, вантажна, фанова та ін.), та використовується тільки для набрання додаткової ваги судну з метою покращення його морехідних якостей.
		Відповідно до п. 1.6 Інструкції щодо процедур приймання та скидання водяного баласту на акваторії річкових внутрішніх водних шляхів України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України N 491 (надалі - Інструкція N 491) від 13.06.2007 р., баластна вода - це забортна вода, прийнята для баластування судна. Подібне визначення міститься у п. 2.3 Державних санітарних правил і норм скидання з суден стічних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття у водоймища ДСанПІН 199-97, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України N 199 від 09.07.97 р. (надалі - ДСанПІН 199-97), який також визначає баластні води як забортну воду, прийняту для баластування судна.
		Класифікація баластних вод визначається виходячи із наступного.
		Україна є учасницею базової міжнародної конвенцій у сфері захисту морського середовища від забруднення - Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, яка набула чинності для України 21 вересня 1993 року (надалі - Конвенція МАРПОЛ 73/78).
		Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлює, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Аналогічна норма міститься і у частині 2 статті 71 Закону N 1264-XII.
		Вказана Конвенція поділяє баласт на чистий, забруднений та ізольований.
		Брудний баласт - це забортна вода, яка прийнята у вантажні танки, та яка відводиться за борт через загальну систему загальними баластними насосами поза межами особливих районів, за 12-ти мильною зоною через відстійний танк, під контролем САВРУС (системи автоматичного вимірювання, реєстрації та управління відведенням нафти, з самописцем - прибором контролю нафтовмісту на скиданні, що забезпечує сигнал про перевищення 15 мг/л, команду на автоматичний запірний пристрій та зупинку насосу). Також брудний баласт можна визначити як баласт, що міститься у неочищених від нафти танках.
		Чистий баласт - це забортна вода, яка прийнята в ізольовані баластні танки або в ретельно вимиті вантажні танки, яка відкачується за борт через загальну баластну систему загальними баластними насосами, поза меж особливих районів, на ходу судна, за 12-ти мильною зоною. Також чистий баласт - це баласт з танку, який був зачищений до такого ступеню, що злив не викликає появи маслянистої плівки на поверхні води та зміни її кольору та вміст нафти в ньому не перевищує 15 частин на мільйон.
		Ізольований баласт - це забортна вода, яка прийнята в ізольовані баластні танки, які мають автономну систему викачки та окремі, лише для цієї мети насоси, та яка скидається за борт без обмеження. Ізольований баласт - це баласт, який знаходиться в танках з повністю ізольованою (окремою) баластною системою.
		Подібні визначення дають і норми національного законодавства. Зокрема, ДСанПІН 199-97 визначають чистий баласт як водяний баласт у танку, що призначений тільки для цього, або в танку, який після останнього транспортування в ньому нафти очищений до такого стану, що стік з нього, скинутий з непорушного судна на спокійну чисту воду при ясній погоді, не викликає появи слідів нафти на поверхні води.
		Правила запобігання забруднення із суден внутрішніх водних шляхів України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України N 694 від 13 серпня 2007 року, визначають забруднений баласт як баластну водяну суміш (з нафтою або іншими забруднювальними речовинами), яка утворюється в неочищених суднових танках (нафтотанках) після приймання до них водяного баласту. Ізольований баласт визначається як баластна вода, прийнята в танк, який повністю відділений від вантажної та паливної систем і призначений тільки для перевезення баластних вод.
		Відповідно до положень Конвенції ООН з морського права 1982 року, що набула чинності для України 03.06.99, на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції Організації Об`єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об`єднаних Націй з морського права 1982 року" N 728-XIV від 03.06.99, забруднення морського середовища означає привнесення людиною безпосередньо чи опосередковано речовин чи енергії в морське середовище, включаючи естуарії, яке призводить чи може призвести до таких пагубних наслідків як шкода живим ресурсам та життю в морі, небезпеку для здоров`я людини, створення перешкод для діяльності на морі, в тому числі для рибальства та інших правомірних видів використання моря, зниження якості морської води, що використовується, та погіршення умов відпочинку.
		Пункт 2.15 ДСанПІН 199-97 забруднення морського середовища визначає як привнесення людиною безпосередньо чи побічно речовин, мікроорганізмів у морське середовище, включаючи гирлові райони рік, які призводять або можуть призвести до згубних наслідків, завдати шкоди живим ресурсам та життю в морі, створити небезпеку для здоров`я людини, перешкоди для діяльності на морі, погіршити якість морської води та умов відпочинку.
		Стаття 1 Водного кодексу України визначає забруднення вод як надходження до водних об`єктів забруднюючих речовин.
		Ідентичну норму містить пункт 3 Правил з охорони морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96 року N 269, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року N 431 (надалі - Правила N 269). При цьому, забруднююча речовина - речовина, яка привноситься у водний об`єкт у результаті господарської діяльності людини.
		Правила N 269 в розділі "Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення із суден", зокрема, передбачають заборону і дозвіл скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України.
		Пунктом 4 Правил №269 заборонено скидання із суден у внутрішні морські води та територіальне море України:
		вантажів, які перевозяться навалом, насипом чи у зрідженому стані;
		відходів та сміття;
		вод, які містять забруднюючі речовини, у концентраціях, що перевищують нормативи гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин, наведених у додатку до цих Правил, крім вод після охолодження суднових механізмів, стічних вод, скидання яких здійснюється згідно з пунктом 5 цих Правил.
		Пунктом 5 Правил №269 дозволено скидання стічних вод із суден:
		які перебувають у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, а також у морських портах України, за умови очищення стічних вод на суднових установках, які відповідають вимогам, установленим Конвенцією МАРПОЛ 73/78, що підтверджується свідоцтвом, яке видане відповідно до цієї Конвенції;
		які не обладнані закритими системами стічних вод, якщо чисельність осіб, що перебувають на борту, не перевищує 10 чоловік.
		Аналіз зазначених правових норм в сукупності дає підстави для висновку, що скидання ізольованого водяного баласту за своїм змістовним навантаженням не є тотожнім скиданню забруднюючих речовин з морського судна.
		Цей висновок також підтверджується Інструкцією про порядок пломбування в морських торгівельних і річкових портах України суднових запірних пристроїв, призначених для скидання забруднюючих речовин та вод, що їх містять, яка затверджена наказом Міністерства транспорту України N 695 від 30.09.2002 (надалі - Інструкція N 695), відповідно до положень якої пломбуванню підлягають всі суднові пристрої, які спеціально призначені для безпосереднього скидання за борт судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять.
		Орієнтовний перелік суднових запірних пристроїв, призначених для скидання забруднюючих речовин та вод, що їх містять, які повинні бути опломбовані наведено в додатку 1 Інструкції N 695. В свою чергу пункт 2.5.2 цієї Інструкції визначає, що не підлягають пломбуванню пристрої, призначені для суднових операцій, які постійно здійснюються в порту, в тому числі призначені для скидання ізольованого баласту.
		Ізольований баласт по суті є баластною водою, яка прийнята у баластні танки, які є повністю ізольовані та незалежні від усіх інших систем судна (як то паливна, вантажна, фанова та ін.), та використовується тільки для набрання додаткової ваги судну з метою покращення його морехідних якостей.
		Відповідно до параграфу 4 (В) правила 34 частини С глави 4 Конвенції МАРПОЛ 73/78, ізольований баласт взагалі не підлягає контролю, його скид в особливих районах не заборонений та не обмежений. Пункт 3.4.1 ДСанПІН 199-97 визначає, що відведення чистого баласту з ізольованих танків, якщо він прийнятий за межами акваторії порту вивантаження, будь-якими обмеженнями не обумовлюється.
		Частиною 2 статті 5 Конвенції МАРПОЛ 73/78 передбачений порядок інспектування суден під час перебування в портах або віддалених від берега терміналах, що знаходяться під юрисдикцією якої-небудь Сторони, яке здійснюється посадовими особами, належним чином уповноваженими цією Стороною. Будь-яке таке інспектування обмежується лише перевіркою наявності на судні дійсного Свідоцтва, якщо в цієї Сторони не буде очевидних підстав думати, що стан судна або його устаткування значною мірою не відповідає зазначеним у Свідоцтві даним. У цьому випадку або у випадку, якщо судно не має дійсного Свідоцтва, Сторона, що здійснює інспектування, вживає заходів, що забезпечують невихід у море такого судна доти, поки воно не зможе вийти в море, не представляючи надмірної загрози для морського середовища. Однак така Сторона може дозволити судну залишити порт або віддалений від берега термінал для прямування на найближчу підходящу судноремонтну верф.
		Статтею 6 Конвенції МАРПОЛ 73/78 визначено порядок виявлення порушень і забезпечення виконання Конвенції. Так, згідно частини 2 вказаної статті судно, до якого застосовується ця Конвенція, у будь-якому порту або віддаленому від берега терміналі Сторони може бути піддано інспектуванню посадовими особами, призначеними або уповноваженими такою Стороною, щоб перевірити, чи не зробило таке судно скидання шкідливих речовин на порушення положень Правил. Якщо в результаті інспектування буде виявлене порушення положення Конвенції, то Адміністрації надсилається про це повідомлення для вжиття відповідних заходів. Кожна Сторона надає Адміністрації докази, якщо такі є, того, що судно на порушення положень Правил зробило скидання шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. Якщо це практично можливо, компетентна влада цієї Сторони повідомляє капітана судна про передбачуване порушення. Після отримання таких доказів Адміністрація проводить розслідування справи і може просити іншу Сторону надати додаткові або більш переконливі докази передбачуваного порушення. Якщо Адміністрація переконається в наявності достатніх доказів, що дозволяють порушити переслідування відносно передбачуваного порушення, вона дає розпорядження про порушення такого переслідування відповідно до свого законодавства якомога швидше. Адміністрація без зволікання інформує про вжиті нею заходи Сторону, що повідомила про передбачуване порушення, а також Організацію. Сторона може піддати інспектуванню судно, до якого застосовується Конвенція, коли воно заходить у порти або віддалені від берега термінали, що знаходяться під її юрисдикцією, якщо від іншої Сторони отримано прохання про таке інспектування разом з достатніми доказами того, що це судно зробило в якому-небудь місці скидання шкідливих речовин або стоків, що містять такі речовини. Доповідь про таке інспектування надсилається Стороні, що просила про інспектування, і Адміністрації для того, щоб можна було вжити відповідні заходи відповідно до положень цієї Конвенції.
		Як вже було зазначено вище, обов`язковою умовою для проведення екологічного контролю баластних вод судна, а також для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 59-1 КУпАП має бути встановлення фактичного погіршення якості води відповідно до фонових показників якості води в районі водокористування.
		 
		Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» передбачено, що порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
		 
		Відповідно до п. 1.5. Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об`єкти із зворотними водами (затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.1994 року №116), фонова якість (ФЯ) води - якість води водного об`єкта, що сформована під впливом природних процесів і всіх джерел надходження домішок, за винятком впливу розглядуваного джерела домішок. Природна фонова якість - якість води, що сформована природними процесами за відсутністю антропогенного навантаження або в умовах тривалого неінтенсивного впливу антропогенних факторів, що важко піддаються регулюванню. 
		 
		Відповідно до абз. 12 п. 3.2.1. Інструкції, природна фонова якість води повинна прийматися за даними довгострокових натурних гідрохімічних спостережень при виключенні забруднюючого впливу господарської діяльності, що піддається регулюванню. Розрахункова природна фонова якість води визначається з урахуванням умов водності водних об`єктів в лімітуючі періоди, регламентованих для розробки ГДС речовин. Придатні дані про розрахункову природну фонову якість води поверхневих водних об`єктів України можуть бути отримані в УкрНЦОВ, а по прибережних зонах морів - в Морському відділенні УкрНДГМІ.
		 
		Відповідно до п. 10 Порядку здійснення державного моніторингу вод (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 758), державний моніторинг масивів поверхневих та підземних вод, а також морських вод здійснюється за показниками та з періодичністю, наведеними у додатках 1-3. Додатком №3 встановлюються Показники та періодичність здійснення державного моніторингу морських вод та відповідно до якого моніторинг морських вод за показником завислих речовин повинен здійснюватися 4 рази на рік/сезонно.
		У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року суд зазначив, що відповідальність за порушення встановлено порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством.
		 
		У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року (скарга № 10465/83) зазначено, що будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію.
		 
		Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Газета "The Sunday Times" проти Сполученого Королівства (N 1)" від 26 квітня 1979 року, "Реквеньї проти Угорщини" [ВП], заява N 25390/94, п. 34, ECHR 1999-III; "Ротару проти Румунії" [ВП], заява N 28341/95, п. 55, ECHR 2000-V; та "Маестрі проти Італії" [ВП], заява N 39748/98, п. 30, ECHR 2004-I).
		 
		V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
		Суд зазначає, що діюче законодавство України встановлює чіткі умови та підстави для проведення екологічного контролю суден закордонного плавання. Державний екологічний контроль на судні може здійснюватися лише у двох випадках: зафіксований у встановленому законом порядку факт скидання з судна видимих плавучих часток або виникнення видимих слідів нафти, нафтовмісних або інших забруднюючих речовин у районі скидання, що призвело до фактичного погіршення якості води відповідно до фонових показників якості води в районі водокористування, наявність від посадових осіб Морської адміністрації інформації про скидання з судна шкідливих речовин за результатами перевірки судна або повідомлення про забруднення судном довкілля.
		Провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється у порядку, передбаченому  КУпАП  та Інструкцією з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення (затверджено  Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 року №264).
		На підтвердження факту скидання з судна «MANZANILLO», IMO НОМЕР_1, видимих плавучих часток або виникнення видимих слідів нафти, нафтовмісних або інших забруднюючих речовин у районі скидання стороною відповідача надано Акт відбору проб вод №9 від 06.01.2019 року, з якого вбачається, що державним інспектором Бондаревським К.Б. в присутності старшого механіка судна «MANZANILLO» ОСОБА_4 було виконано відбір проб баластних вод з неізольованої баластної системи на підставі ДСТУ ISO 5667-10:2001 Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод; та КНД 211.1.0.009-94 Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод, а також Протокол №9 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 07.01.2019 року відповідно до акта відбору проб вод №9 від 07.01.2019 року.
		Зі змісту службових записок та листів відповідача на адресу зацікавлених осіб вбачається, що 06.01.2019 року з судна «MANZANILLO» IMO НОМЕР_1 в районі причалу №11 Іллічівської філії ДП «АМПУ» здійснюється скид вод в акваторію Сухого лиману, під час якого спостерігаються видимі плавучі частки невідомого походження. У зв`язку з цим, відповідачем було пропоновано з 06.01.2019 року провести заходи, пов`язані з забором інформації, метою яких є отримання відомостей про масові явища та процеси (забруднення акваторії ІФ «ДП «АМПУ»), у тому числі опитування членів екіпажу судна «MANZANILLO» IMO НОМЕР_1, огляд судового природоохоронного обладнання, огляд судна щодо наявності слідів підтікання забруднюючих речовин, з`ясування характеру скидів з судна тощо.
		У судовому засіданні 29 березня 2019 року, було оглянуто наданий відповідачем відео доказ, з якого вбачається, що з судна «MANZANILLO» здійснюється скид баластних вод. Представником позивача у судовому засіданні не заперечувався факт скидання судном баластних вод до акваторії МТП «Чорноморськ», проте з приводу утворення піни у відповіді на відзив письмово та в судовому засіданні усно пояснив, що при падінні морської води з висоти може утворюватися піна, що є звичайним явищем у морі. У даному твердженні, представник позивача посилався на статтю «Чорноморська вода» доктора біологічних наук, академіка НАН України, головного наукового співробітника Одеського відділення Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України (м. Одеса) Ювеналія Зайцева («Світогляд», №4 2009). Окрім того наголошував, що з наданого відео не вбачається скидання видимих плавучих слідів нафти, нафтопродуктів чи інших забруднюючих речовин або виникнення таких слідів/речовин у районі скидання, окрім утворення піни. 
		У судовому засіданні представник третьої особи визнав, що якість відеозапису не дозволяє належним чином продемонструвати факт забруднення, в тому числі, скидання видимих плавучих часток невідомого походження, проте інші об`єктивні докази в матеріалах справи відсутні. Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти цих обставин. 
		Також в судовому засіданні відповідач та представник третьої особи підтвердили відсутність доказів на підтвердження проведення заходів контролю на судні з метою отримання відомостей про масові явища та процеси (забруднення акваторії ІФ «ДП «АМПУ»), у тому числі опитування членів екіпажу судна «MANZANILLO» IMO НОМЕР_1, огляд судового природоохоронного обладнання, огляд судна щодо наявності слідів підтікання забруднюючих речовин, з`ясування характеру скидів з судна тощо, про що йдеться у службових записках відповідача від 07.01.2019 року. 
		Суд зазначає, що даний доказ, підтверджує факт скиду баластних вод, що не заперечується позивачем, проте не підтверджує факт забруднення судном «MANZANILLO» акваторії морського порту «Чорноморськ». 
		Відповідно до журналу операцій з баластними водами судна «MANZANILLO», перед заходом в акваторію порту «Чорноморськ», баластні води були взяті (замінені) саме в Чорному морі із зазначенням дати, об`єму взятої (заміненої) води, номеру баластного танку, географічних координат. Копія журналу знаходилась у відповідача під час провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймалася ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови.
		Тобто, будь-яких доказів, фактів, наявність яких є підставою для контролю ізольованого баласту, відповідачем надано не було. Відтак, підстави для здійснення відбору проб з танків судна з ізольованим баластом в усіх зазначених випадках були відсутні.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що своїм рішенням відповідач фактично встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим природоохоронним законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд звертає увагу на зміст Протоколу №7 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 06.01.2019 року, а також службових записок та листів відповідача від 07.01.2019 року, відповідно до яких за результатами лабораторних вимірювань проб поверхневих вод встановлено перевищення нормативів гранично допустимих концентрацій лише завислих речовин. Перевищення ГДК заліза зафіксовано не було. Представник третьої особи в судовому засіданні 29.03.2019 року підтвердив, що в Протоколі №7 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 06.01.2019 року дійсно не було зафіксовано факт забруднення води залізом біля причалу №11 ІФ ДП «АМПУ». Іншими доказами в матеріалах справи цей факт також не підтверджується. Відповідач з цього приводу заперечень не надав. 
		Суд погоджується з тим, що фонові показники якості води щодо завислих речовин повинні визначатися відповідно до Порядку здійснення державного моніторингу вод (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 758). Застосований відповідачем метод визначення фонового значення показника якості води щодо завислих речовин не відображає реальний показник фонового значення ГДК по завислим речовинам, а тому результати разового відбору проб води на відстані 250 м від судна не можуть вважтися належним та допустимим доказом для доведення факту погіршення якості води. Крім того, в судовому засіданні відповідач та представник третьої особи не змогли пояснити, чому кількість забруднюючих речовин в баластному танку (6 мг/дм3 при похибці 30%), де концентрація забруднення повинна бути максимальною, виявилася 37 мг/дм3 при похибці +/-25%, тобто в 6 разів меншою, ніж в акваторії порту біля судна після скидання туди баластної води та змішування з незабрудненою водою в порту.
		Щодо проведення державного моніторингу вод представник третьої особи пояснив, що моніторинг за процедурою, передбаченою Порядком здійснення державного моніторингу вод (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 758), станом на дату винесення оскаржуваної постанови не проводився у зв`язку з відсутністю належного фінансування. Однак суд зазначає, що ця обставина не може слугувати підставою для звільнення суб`єктів моніторингу від здійснення державного моніторингу вод для визначення їх якості. 
		Окрім того, суд звертає увагу на те, що твердження сторони позивача щодо безпідставного притягнення позивача до відповідальності були доведені в ході судового розгляду справи дослідженим листом начальника Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) №21-15/19 від 29.01.2019 року, з якого вбачається, що вбачається, що на адресу Морської адміністрації не надходила інформація від членів екіпажу т/х «Manzanillo», IMO НОМЕР_1, або інших осіб щодо здійснення вказаним судном забруднення або наявності на судні порушень вимог національного або міжнародного законодавства. У зв`язку з вищевикладеним, огляд Судна на предмет скидання з нього шкідливих речовин в акваторію порту та територіальних водах України не проводилися, така інформація відсутня.
		Доводи сторони позивача щодо того, що відповідач здійснював відбір проб води без достатнього нормативного обґрунтування в частині проведення самої процедури, оскільки відповідний порядок лише розробляється Кабінетом Міністрів України, суд вважає обґрунтованими, оскільки з відкритих інформаційних джерел (офіційний сайт Державної екологічної інспекції України) вбачається, що відповідний нормативний акт наразі перебуває на етапі розробки, обговорення та прийняття.
		У відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України 
		Також суд зазначає, що за загальним правилом, відповідно до  вимог ст. 254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		З матеріалів справи вбачається, що копія протоколу була вручена позивачу, однак протокол складений українською мовою, відомостей щодо надання позивачу послуг перекладача, оскільки позивач ОСОБА_1 є громадянином Арабської Республіки Єгипет та не володіє українською мовою, матеріали справи не містять. При цьому позначки (їх відсутність) та підпис, зроблені позивачем в додатках до протоколу, які мають переклад на англійську мову, щодо необхідності в залученні перекладача та/або захисника, суд не розцінює як такі, що відносяться до протоколу в цілому.
		Відповідно до ст. 274 КУпАП обов`язок по залученню перекладача покладається на орган (посадову особу), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
		Таким чином, факт незнання позивачем української мови в обов`язковому порядку покладав на відповідача обов`язок забезпечити участь при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності перекладача з української мови на іншу мову, якою вільно володіє позивач.
		Конституційний Суд України у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України (справа про застосування української мови) від 14.12.1999 року роз`яснив: "українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом". З урахуванням такого тлумачення, уповноважені органи (посадові особи) не вправі використовувати іноземну мову під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. В статті 268 КУпАП чітко зазначено, що особа, яка не володіє мовою, якою ведеться провадження, має право виступати саме рідною мовою.
		 
		Враховуючи, що Позивач не володіє українською мовою, керуючись ст. 274 КУпАП, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні Постанови Відповідач в обов`язковому порядку був зобов`язаний забезпечити участь перекладача з української мови та мову гінді. Невиконання такого обов`язку призвело до порушення прав Позивача, закріплених у статті 268 КУпАП, та нехтування правами та інтересами Позивача.
		Вказані порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності є суттєвими, оскільки фактично обмежили позивача повноцінно приймати участь у розгляді адміністративної справи, захищати свої права та інтереси, користуватися професійною правничою допомогою.
		Крім того, постанова та протокол були винесені у вкрай стислий термін, що унеможливило вчинення позивачем будь-яких підготовчих дій для захисту своїх прав та інтересів під час провадження у справі (збір та підготовка доказів, залучення захисника, перекладача тощо). 
		Із матеріалів справи вбачається та в судовому засіданні 29.03.2019 року відповідачем підтверджено, що протокол №000018 від 07.01.2019 року та оскаржувана постанова №000018 від 07.01.2019 року були складені в один день фактично одночасно. У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне надати наступну правову оцінку спірним правовідносинам. 
		У ч. 1 ст. 277 КУпАП та п.3.2. Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення (затверджено Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 року №264) встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
		З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 Кодексу).
		У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
		Відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Адміністративне правопорушення, передбачено ст. 59-1 КУпАП, не належить до категорії справ, в яких стягнення накладаються на місці їх вчинення.
		Виходячи з аналізу оскаржуваної постанови та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, провадження у справі носило формальний характер, оскільки будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було належного дослідження доказів вчинення адміністративного правопорушення, чим порушено вимоги статей 278, 279 КУпАП.
		Крім того, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, перекладача. Натомість відповідач не забезпечив позивача можливістю скористатися таким правом, що також порушило права останнього.
		Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 КУпАП України, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Щодо підписання позивачем протоколу №000018 від 07.01.2019 року та додатку №1, що може тлумачитись як визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд погоджується з тим, що вказані документи були підписані позивачем за вкрай несприятливих для нього обставин, оскільки Рішенням №4від 07.01.2019 року судно було затримано на підставі ст. 91 КТМ України та інших підзаконних нормативних актів, що загрожувало зривом строків доставки вантажу та значними збитками. В цій частині суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
		Згідно п. г), ч. 2 ст. 91 КТМ України, капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі рішення уповноважених законодавством державних органів (органів доходів і зборів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, та прикордонної служби). 
		Як вбачається з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (затверджено Постановою КМУ від 19.04.2017 року №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Таким чином, КТМ України чітко передбачає, що повноваженнями на приймання рішення про заборону на вихід морського судна наділений виключно центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, яким є Державна екологічна інспекція України. КТМ України не передбачає повноважень територіальних органів приймати рішення про заборону на вихід судна на відміну від інших суб`єктів таких повноважень, а саме: органів доходів і зборів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони (п. г), ч. 2 ст. 91 КТМ України). 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
		В контексті практики вказаного суду, зокрема у рішенні від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникнути виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Згідно з положеннями ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно до вимог  ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Таким чином, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, порушено порядок розгляду та вирішення справи, а твердження позивача відповідачем не спростовані, суд не вбачає належних доказів у розумінні ст. 251 КпАП України України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, та приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення № 000018 від 07.01.2019 року прийнята з порушенням вимог законодавства, є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 2, 5, 77, 255, 295, 297 КАС України, ст. ст. 245, 247, 251, 254, 268, 283 КпАП України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Чаусова Олександра Васильовича, третя особа державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу « про скасування постанови»,- задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову № 000018 від 07.01.2019 року, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу Чаусов Олександром Васильовичем про накладення адміністратвиного стягнення на громадянина Арабської республіки ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 59-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.
		Справу про адміністративне правопорушення відносно громадянина Арабської республіки ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 59-1 КУпАП закрити на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення суду виготовлено 02.04.2019 року.
		  Суддя: Р.Д. Абухін
		29.03.19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...