Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/8236/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 61-23554ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                         
		Іменем України                                                             
		 
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/8236/15-ц
		провадження № 61-23554св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Пінкевич Н. С. від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів:        Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В., від 17 січня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до              ОСОБА_5 про виділ частки та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
		Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить           1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, розташованого по АДРЕСА_1. Власником 3/4 частини цього житлового будинку є ОСОБА_5, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_7 та          ОСОБА_8 і набув право на отримання у власність відповідно на           1/2 частини та на 1/4 частини, а загалом на 3/4 частини житлового будинку, але не оформив своїх спадкових прав. Спірний будинок розташований на земельній ділянці площею 1 233 кв. м, яка не приватизована.
		Посилаючись на те, що згоди щодо поділу будинку та порядку користування земельною ділянкою між сторонами не досягнуто, ОСОБА_4 просив виділити його частку в натурі з домоволодіння по АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, а саме: житлову кімнату 1-7 площею 15,1 кв. м, сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Д», сарай           літ. «Е», погріб літ. «Д», огорожу № 1, огорожу № 2, огорожу № 3, огорожу         № 4, огорожу № 5, огорожу № 6, огорожу № 7, всього по домоволодінню вартістю 110 796 грн, згідно з варіантом № 1 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи              від 30 травня 2016 року; припинити право спільної часткової власності на виділену в натурі частину житлового будинку та господарські будівлі і споруди, стягнути з ОСОБА_5 на його користь 9 510,00 грн як компенсацію різниці вартості частини будинку та надвірних будівель, які виділяються, від ідеальної частки та визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1 233 кв. м, на якій розташований будинок, згідно з варіантом № 1 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2016 року № 1-30/05.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області                 від 20 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.
		Виділено частку ОСОБА_4 в натурі з домоволодіння по АДРЕСА_1. 
		Визнано за ОСОБА_4 право власності на приміщення житлового будинку літ. «А» з господарськими будівлями та спорудами, а саме: житлову кімнату 1-7 площею 15,1 кв. м, всього по житловій будівлі: 15,1 кв. м, сарай літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Е», погріб літ. «Д», огорожу № 1, огорожу № 2, огорожу № 3, огорожу № 4, огорожу № 5, огорожу № 6, огорожу № 7, всього по домоволодінню вартістю 110 796,00 грн, згідно з варіантом № 1 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2016 року № 1-30/05.
		Припинено право спільної часткової власності на виділену в натурі у власність ОСОБА_4 частину житлового будинку та господарських будівель і споруд.
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 9 510,00 грн як компенсацію різниці вартості частини будинку та надвірних будівель, які виділяються, від ідеальної частки.
		Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 1 233 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1, згідно з варіантом № 1 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи               від 30 травня 2016 року № 1-30/05.
		Виділено ОСОБА_4 у користування 1/4 частини вказаної земельної ділянки площею 308,2 кв. м, згідно з варіантом № 1 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи                від 30 травня 2016 року № 1-30/05.
		Ухвалено лінію розділу земельної ділянки прокласти (зображена в додатку № 4 до висновку): від точки «1», яка розташована на відстані 4,2 м від воріт до точки «2» - кут будинку; від точки «2» вздовж стіни будинку довжиною       3,6 м до точки «З»; далі прокласти лінію згідно з розподілом будинку від точки «З» до точки «6»; від точки «6», довжиною 2,15 м перпендикулярно до стіни будинку до точки «7»; від точки «7» до точки «8», яка знаходиться на відстані 1,0 м від кута сараю; від точки «8» паралельно стіні сараю на відстані 1 м від неї до точки «9», яка знаходиться на відстані 1,0 м від кута сараю; від точки «9», до точки «10», яка знаходиться на межі земельної ділянки на відстані 8,0 м від точки «11» - кут земельної ділянки.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не можуть добровільно розділити майно, що перебуває у спільній частковій власності, а власник має право на виділ його частки, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для поділу спірного житлового будинку та господарських споруд із виділенням ОСОБА_4 в натурі частини спірного житлового будинку та господарських споруд за варіантом № 1 експертизи від 30 травня 2016 року № 1-30/05. При цьому судом враховано, що варіант № 2 цієї експертизи не передбачає можливості виділення позивачу хоча б однієї жилої кімнати, що унеможливить використання позивачем належної йому частини житлового будинку за призначенням. Також суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 120 ЗК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 1 експертизи, оскільки цей варіант найбільше відповідає інтересам сторін.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поділ спірного житлового будинку та господарських споруд із виділенням ОСОБА_4 в натурі частини спірного житлового будинку та господарських споруд за варіантом № 1 експертизи від 30 травня 2016 року № 1-30/05. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що є технічна можливість виділення позивачу жилої кімнати як окремого об'єкта нерухомого майна без втручання в несучі конструкції.
		Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про визначення порядку користування земельною ділянкою за варіантом № 1 експертизи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У лютому 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, що подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня              2016 року № 1-30/05 не є повним, обґрунтованим та об'єктивним, а тому суди помилково провели поділ спірного житлового будинку та господарських споруд із виділенням частки в натурі та визначили порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 1 вказаної експертизи. 
		Судами не враховано, що при виділенні в натурі часток житлового будинку повинні бути технічні можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири, а у випадку, якщо для поділу будинку необхідно провести його переобладнання або перепланування, він проводиться за наявності дозволу компетентного органу. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено дію оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справа передана до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_4 є власником       1/4 частини жилого будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, розташованого по АДРЕСА_1, на підставі договору дарування, укладеного 03 липня 2015 року між ним та ОСОБА_9
		 
		ОСОБА_5 фактично успадкував 1/2 частини спірного будинку, що належала його батьку ОСОБА_7, та 1/4 частини спірного будинку, що належала його матері ОСОБА_8, загальна частка ОСОБА_5 складає 3/4 частини спірного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд.
		Відповідно до технічного паспорта, виданого комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 17 липня 2012 року, житловий будинок АДРЕСА_1 складається з таких приміщень: коридору площею 4,9 кв. м, зазначений на плані під № 1-1; кухні площею 4,6 кв. м під № 1-2; передпокою площею 8,1 кв. м під № 1-3; санвузла площею 6,0 кв. м під № 1-4; коридору площею 4,6 кв. м під № 1-5; житлової кімнати площею 8,7 кв. м під № 1-6; житлової кімнати площею 15,1 кв. м під № 1-7; веранди площею 11,3 кв. м під № 1-8; тамбура площею 6,4 кв. м, всього житловою площею 23,8 кв. м, загальною площею 69,7 кв. м.
		 
		Площа земельної ділянки АДРЕСА_1 згідно з кадастровим планом, виконаним ТОВ «Землевпорядний інститут», становить 0,1233 га. Земельна ділянка не приватизована.
		 
		Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2016 року № 1-30/05 поділ житлового будинку АДРЕСА_1 в натурі на дві частини з урахуванням часток, які належать ОСОБА_5 (3/4 частини) та          ОСОБА_4 (1/4 частини), з виділенням співвласникам ізольованих квартир можливо за умови проведення ремонтно-будівельних робіт з підсилення несучих конструкцій будинку з одночасним приведенням площі будинку відповідно до нормативно-технічних вимог. Для цього пропонується провести реконструкцію та виконати добудову для квартири другого співвласника. Експертом надані можливі варіанти поділу житлового будинку та можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга  не підлягає задоволенню.
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.
		 
		Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
		 
		Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
		 
		Згідно з частиною першою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
		 
		Частиною третьою статті 364 ЦК України встановлено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
		 
		Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
		 
		Установивши, що сторони не можуть добровільно розділити майно, що перебуває у спільній частковій власності, а власник має право на виділ його частки і такий виділ є можливим, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи          від 30 травня 2016 року № 1-30/05, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для виділу частки позивача у спірному нерухомому майні за запропонованим судовим експертом варіантом № 1, який найбільше відповідає інтересам співвласників.
		 
		При цьому судами правильно враховано, що варіант № 2 вказаної експертизи не передбачає можливості виділення позивачу хоча б однієї жилої кімнати, що унеможливить використання позивачем належної йому частини житлового будинку за призначенням.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2016 року № 1-30/05 не є повним, обґрунтованим та об'єктивним, не можуть бути взяті до уваги, з огляду на таке.
		 
		Так, згідно зі статтею 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		 
		Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 
		Вимоги до висновку експерта визначені статтею 147 ЦПК України 2004 року.
		 
		Суди попередніх інстанцій дослідили висновокексперта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30 травня             2016 року № 1-30/05 та надали йому належну правову оцінку.
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про призначення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та земельно-технічної експертизи, не встановив підстав для призначення такої експертизи та правильно виходив із того, що висновок експерта від 30 травня 2016 року № 1-30/05 є належним та допустимим доказом у справі та який узгоджується з іншими зібраними у справі доказами, судовий експерт у суді апеляційної інстанції надав пояснення щодо вказаного висновку у порядку, передбаченому частиною другою статті 147 ЦПК України 2004 року.
		 
		Також безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суд поділив будинок в натурі за відсутності дозволів на проведення робіт з переобладнання та перепланування, з огляду на таке.
		 
		Так, звертаючись до суду з позовом про виділ у натурі частки із майна, позивач повинен довести (обґрунтувати) технічну можливість виділити частку, що зазвичай підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи, який за своєю змістовною сутністю може замінювати висновок компетентних органів, на які покладено функції у сфері контролю за порядком і безпекою здійснення будівництва.
		 
		Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
		 
		Відповідно до положень статті 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
		 
		Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
		 
		Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнанням визначається улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
		 
		Згідно з запропонованим експертом варіантом поділу будинку № 1 необхідно виконати такі роботи з переобладнання будинку на дві окремі ізольовані квартири: закласти дверні прорізі між приміщеннями «1-7» «1-3» з подальшим штукатуренням з обох сторін; улаштування дверного зовнішнього прорізу у приміщенні «1-7»; для збільшення площі квартири другого співвласника до нормативної виконати добудову до приміщення кімнати «1-7»; перепланування провести відповідно до положень пунктів 2.24, 2.26 ДБН В.2.2-15-2005 та пункту 8.10 ДБН В.3.2-2-2009; переобладнання системи інженерного забезпечення окремо для кожної квартири.
		 
		Отже, запропонований у висновку експертизи варіант поділу будинку не містить даних про необхідність втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, тобто виконання робіт з переобладнання та перепланування спірного будинку не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.
		 
		Крім того, матеріали справи містять рішення Виконавчого комітету Забірської сільської ради від 16 грудня 2016 року, яким ОСОБА_4 наданий дозвіл на переобладнання та перепланування приміщень у спірному житловому будинку.
		 
		За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку  про виділ в натурі частки з домоволодіння, яке є спільною частковою власністю сторін, за варіантом № 1 висновку експертизи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		 
		Встановлюючи порядок користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно обрав варіант № 1 запропонований експертом, згідно з яким співвласнику 3/4 частини будинку слід виділити земельну ділянку площею 924,8 кв. м, а співвласнику 1/4  частини - 308,2 кв. м.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 09 лютого 2017 року було зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судових рішень, тому виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області                   від 20 вересня 2016 року підлягає поновленню.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області                 від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області        від 17 січня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   О. В. Білоконь     Є. В. Синельников      С. Ф. Хопта     Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...