Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 408/2317/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 28.03.2019
Номер судового провадження: 61-40966ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		 
		28 березня 2019 року
		м. Київ
		справа № 408/2317/17-ц
		провадження № 61-40966ск18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:              Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 19 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської областівід 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 867,75 грн, компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 10 636,32 грн, вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю у розмірі             17 404,89 грн, компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку позивача по день фактичного розрахунку.
		 
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він працював у           ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з 16 грудня 2014 року та був звільнений         20 березня 2017 року за власним бажанням.
		Проте ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело з ним повного розрахунку у день звільнення.
		 
		Рішенням Біловодського районного суду Луганської областівід 19 січня    2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської областівід 07 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_3 направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Біловодського районного суду Луганської областівід 19 січня  2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської областівід 07 травня 2018 року, в якій просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, щосудами обох інстанцій неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки. Скаржник зазначає, що відкриття кримінального провадження у           м. Києві за статтею 206 КК України за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» щодо неправомірного втручання у діяльність та привласнення його майна третіми особами у м. Довжанськ не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку із позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності за адресою у              м. Сєвєродонецьк, відповідач не позбавлений можливості здійснити нарахування та виплату грошових коштів позивачу. Також судами було застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, не застосовано закон, який підлягав застосуванню та ухвалені рішення, які не відповідають вимогам статей 89, 263 ЦПК України. Крім того, скаржник вказав, що право на оплату праці є конституційним та його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України.
		Тому, на його думку, застосування судами при вирішенні цього спору положень статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з            ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».
		 
		20 березня 2017 року трудові відносини з позивачем були припинені на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується витягом з наказу від 20 березня 2017 року № 04-к та копією трудової книжки позивача.
		 
		З 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі.
		 
		За фактом протидії законній господарській діяльності за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» 18 березня 2017 року порушено кримінальне провадження № 12017100000000155.
		 
		Місто Довжанськ (до перейменування - місто Свердловськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України відповідно до Постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування».
		 
		Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року         № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватись розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з                13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема ОСОБА_3, з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
		 
		Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		 
		Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		 
		Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		 
		Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
		 
		З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
		 
		Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
		 
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
		 
		Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
		 
		Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		 
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
		 
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 2159цс15, від 23 березня    2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі                       № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
		 
		Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою:       вул. Енгельса, 1, м. Довжанськ, Луганська область, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, призвела до неможливості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.
		 
		Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
		 
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від           28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц.
		 
		Суди, врахувавши наведені положення закону та обставини справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням вимог статей 12, 81 ЦПК України, дійшли правильного і обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
		 
		За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують викладені в оскаржених судових рішеннях висновки.
		 
		За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з положенням пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
		 
		Відповідно до положень пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		 
		Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на     2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1 762,00 грн.
		Таким чином положення пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України підлягають застосуванню у разі, коли ціна позову у справі не перевищує 881 000,00 грн (1 762,00 грн ? 500).
		 
		З урахуванням того, що касаційна скарга є необґрунтованою, а суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу з ціною позову, що не перевищує 881 000,00 грн, правильно застосували норму права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини другої та частини четвертої статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.
		 
		Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої та частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Біловодського районного суду Луганської областівід 19 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської областівід 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             А.  О.  Лесько 
		 
		                                                                                                                       С.Ю. Мартєв 
		 
		                                                                                                                        С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...