Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 653/3230/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 28.03.2019
Номер судового провадження: 61-28441ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                                          
		 
		28 березня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 653/3230/14-ц
		провадження № 61-28441св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., 
		 
		учасники справи: 
		заявник - ОСОБА_4,
		суб'єкт оскарження - Генічеський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
		заінтересована особа: Комунальне підприємство «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, ОСОБА_5, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року у складі судді Шарко Н. А. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року у складі колегії суддів: Колісниченка А. Г., Вейтас І. В., Радченка С. В. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог скарги та рішень судів
		 
		У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Генічеський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області), в якій просив визнати бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби, зобов'язати державного виконавця усунути порушення та здійснити всі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для організації належного виконання провадження зі стягнення нарахованих та невиплачених аліментів за виконавчим листом № 653/3230.  
		 
		Скаргу заявник обґрунтовував тим, що згідно з цим виконавчим листом, він є боржником зі сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання їх спільного сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сплата аліментів скаржнику здійснювалася шляхом утримання підприємством частки його заробітної плати. У зв'язку зі звільненням його із займаної посади, посадовими особами Комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (далі - КП «Генічеське БТІ» ХОР) виконавчий лист повернуто до державної виконавчої служби. Проте, згідно з розрахунковим листом від 26 червня 2015 року за КП «Генічеське БТІ» рахується заборгованість на користь ОСОБА_4, у тому числі за утриманими, але невиплаченими аліментами у сумі 3 044,95 грн. Заявник звернувся до КП «Генічеське БТІ» ХОР із письмовим проханням повернути стягнуті аліменти, проте звернення залишено без задоволення. Оскільки державним виконавцем належним чином не перевірено розрахунок утриманих аліментів, згідно з первинними бухгалтерськими документами, його дитина недоотримала виплати у розмірі                 3 044,95 грн, що змусило заявника звернутися до суду зі скаргою. 
		 
		Враховуючи наведене, заявник просив суд визнати бездіяльність державного виконавця відділу Генічеського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області неправомірною, зобов'язати вчинити певні дії (усунути порушення) та здійснити всі необхідні заходи для організації належного виконання провадження зі стягнення нарахованих та невиплачених аліментів за виконавчим документом.
		 
		Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець не наділений повноваженнями щодо перевірки своєчасного та правильного нарахування заробітної плати боржнику, а лише контролює правильність відрахувань із нарахованої заробітної плати боржника, а також своєчасність і повноту перерахованих коштів у рахунок аліментів на користь стягувача, а тому державний виконавець відповідно до чинного законодавства здійснив дії щодо контролю за правильністю, своєчасним нарахуванням та виплатою аліментів.  
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року залишено без змін. 
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані докази, постановив законну та обґрунтовану ухвалу, а тому підстави для зміни чи її скасування відсутні.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги 
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не взяли до уваги бездіяльність державного виконавця щодо повідомлення стягувача про існування заборгованості із нарахованої та невиплаченої заробітної плати, утриманих та не перерахованих аліментів, мовчазної згоди з фальсифікацією та повного ігнорування неодноразових звернень щодо усунення цих порушень.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню із таких підстав.
		 
		Судами встановлено, що19 січня 2015 року Генічеським районним судом Херсонської області виданий виконавчий лист № 653/3230, згідно з яким підлягають стягненню аліменти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої спільної дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 листопада 2014 року і до досягнення нею повноліття.
		 
		21 січня 2015 року державним виконавцем відділу Генічеського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 46170152).
		 
		Під час проведення виконавчих дій встановлено, що боржник ОСОБА_4 працює у КП «Генічеське БТІ» ХОР, у зв'язку з чим 02 лютого 2015 року державним виконавцем Гайдамакою О. В. винесено постанову, якою зобов'язано КП «Генічеське БТІ» ХОР проводити утримання із заробітної плати ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, а також 17 % для погашення заборгованості, починаючи з 03 листопада 2014 року. 
		 
		Крім того, цією постановою встановлено обов'язок КП «Генічеське БТІ» кожні шість місяців надсилати на адресу державного виконавця звіт щодо здійснення відрахувань та виплат за формою, що встановлена Міністерством юстиції України, а у разі припинення утримання аліментів з боржника у зв'язку із зміною його місця роботи, проживання, перебування чи навчання або з інших причин, КП «Генічеське БТІ» не пізніше як у триденний строк необхідно надіслати письмове повідомлення на адресу державного виконавця щодо причин припинення виплат із зазначенням нового місця роботи, проживання чи навчання боржника, якщо таке відомо.
		 
		30 червня 2015 року виконавчий лист № 653/3230 про стягнення аліментів із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 повернутий до Генічеського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області.
		 
		30 листопада 2015 року державним виконавцем відділу Генічеського РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області Колєсніковою І. В. разом із головним бухгалтером                         КП «Генічеське БТІ» ХОР ОСОБА_8 складений акт перевірки бухгалтерії з питань правильності та своєчасності перерахування аліментних платежів та інших грошових коштів на адресу стягувача, яким зафіксовано, що у період із січня по червень        2015 року з ОСОБА_4 на користь стягувача утримано та перераховано аліменти на загальну суму 7 988,90 грн. Тобто за наслідками такої перевірки встановлено, що підприємство в повному обсязі здійснило утримання та перерахування аліментів на адресу стягувача з нарахованої боржнику заробітної плати.
		 
		На запит державного виконавця КП «Генічеське БТІ» надало звіт щодо здійснених відрахувань та виплат аліментів із заробітної плати ОСОБА_4 за період із             03 листопада 2014 року по 08 червня 2015 року за формою, що передбачена «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» (далі - Інструкція)             від 02 квітня 2012 року (додаток 1), відповідно до якого вбачається, що на час звільнення у боржника непогашена заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 1 405,85 грн.
		 
		Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_4 вказував на те, що оскільки на час звільнення його з КП «Генічеське БТІ» ХОР існувала заборгованість у підприємства перед ним із заробітної плати, то відповідно і існувала заборгованість зі сплати аліментів на суму 3 044,95 грн, у зв'язку з чим державний виконавець зобов'язаний був стягнути вказану заборгованість у примусовому порядку, проте таких дій не вчинив.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції, чинній на час звернення до суду, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		 
		Частиною першою статті 69 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		 
		Згідно з пунктом 7.2.1 Інструкції відрахування із заробітної плати (заробітку) чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів та розпоряджень.
		 
		Пунктом 7.2.2 Інструкції визначено, що у разі якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи навчання, то підприємства, установи, організації, які отримали виконавчий документ, повертають його не пізніш як у триденний строк державному виконавцю разом із відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 88 Закону.
		 
		Згідно з пунктом 7.2.7 Інструкції при поверненні виконавчих документів у зв'язку із звільненням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодичних платежів - про час їх утримання та розмір заробітної плати за останні три місяці. Цей запис завіряється підписами відповідальних осіб та скріплюється печаткою. У супровідному листі до виконавчого документа адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його місце проживання, якщо вони відомі. Копія цього супровідного листа направляється стягувачу до відома.
		 
		Відповідно до пункту 7.5.5 Інструкції державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним та своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Установивши, що державний виконавець, при здійсненні виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 аліментів за рішенням суду, не наділений повноваженнями щодо своєчасності та правильності нарахування підприємством заробітної плати з якої проводиться відрахування аліментів на користь стягувача, а лише контролює правильність відрахувань із нарахованої заробітної плати боржника та своєчасність і повноту перерахувань коштів у рахунок аліментів на користь стягувача, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги з підстав її необґрунтованості та недоведеності.
		 
		Суд, керуючись рішенням Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, аухвали судів попередніх інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:О. В. Ступак     В. О. Кузнєцов      С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...