Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/9430/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 28.03.2019
Номер судового провадження: 61-38623ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України       
		                           
		28 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 592/9430/17
		провадження № 61-38623св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач),  Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		треті особи:  Служба у справа дітей Сумської міської ради, Сумський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Сумської міської ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Хвостика С. Г., Ткачук С. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до                       ОСОБА_5 (у 2018 році на підставі свідоцтва про шлюб змінила прізвище на ОСОБА_5), треті особи: Служба у справа дітей Сумської міської ради, Сумський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_5 Остання є матір'ю трьох малолітніх дітей: ОСОБА_1,           ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. З травня 2017 року відповідач залишила дітей на неї та не приймає жодної участі у житті дітей, не надає матеріальної  допомоги на їх утримання, не піклується про їх здоров'я.
		Посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов'язків щодо виховання та розвитку дітей, має шкідливі звички: палить, схильна до зловживання алкогольними напоями, позивач просила ухвалити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав щодо усіх її малолітніх дітей, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення кожною дитиною повноліття, починаючи з 31 серпня 2017 року.
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 лютого 2018 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 щодо її малолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітніх дітей аліменти у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 серпня 2017 року і до досягнення кожною дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8, до ІНФОРМАЦІЯ_9, до ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідно. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує належним чином батьківських обов'язків щодо утримання та виховання своїх дітей, що є підставою для позбавлення її батьківських прав щодо останніх. При цьому, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дітей.
		Постановою Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Попереджено ОСОБА_5 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, покладено на органи опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що при вирішенні справи районний суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. У цьому випадку рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним, оскільки період часу, протягом якого виявлено ухилення відповідача від виконання обов'язків із виховання дітей, є порівняно нетривалим. Із урахуванням того, що у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав відповідача у справі відмовлено, місце проживання дітей з бабусею (позивачем у справі) в судовому порядку не визначено, тому покладання на відповідача обов'язку зі сплати аліментів на їх утримання є недоречним, оскільки у разі спільного з дітьми проживання саме вона буде нести фактичні витрати на їх утримання та забезпечувати їх належний розвиток.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги 
		У червні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи, в порушення частини третьої статті 367 ЦПК України прийняв нові докази у справі - довідки від нарколога та про відсутність судимості, які й поклав в основу свого рішення, не надавши при цьому належної оцінки іншим письмовим доказам, які підтверджують факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, тобто апеляційний суд здійснив поверхневий розгляд цієї справи.
		 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на неї.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.
		Судом установлено, що ОСОБА_5 є одинокою матір'ю          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відомості про батька у свідоцтвах про народження дітей записані зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.
		14 квітня 2018 року відповідач уклала шлюб із ОСОБА_10 і після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище «ОСОБА_5», що підтверджується свідоцтвом про шлюб. 
		Відповідач разом із своїми малолітніми дітьми зареєстрована та мешкала в будинку АДРЕСА_1.
		У травні 2017 року позивач, яка є рідною матір'ю відповідача і бабусею її малолітніх дітей, забрала дітей з місця їх постійного проживання і з цього часу діти мешкають разом із нею за адресою: АДРЕСА_2.
		17 травня 2017 року позивач звернулась із письмовою заявою до Служби у справах дітей Сумської міської ради і просила поставити дітей на облік, як таких, які опинились у складних життєвих обставинах, оскільки матір дітей про них не турбується, залишає їх на тривалий час із їх біологічним батьком, який зловживає спиртними напоями та не піклується про них.
		08 червня 2017 року позивач звернулась до Служби у справах дітей Сумської міської ради із заявою про залишення її малолітніх онуків на виховання у її сім'ї, у зв'язку із тим, що їх матір не займається їх вихованням та утриманням, зловживає спиртними напоями, залишає дітей без нагляду, з квітня 2017 року з дітьми не проживає, коштів на їх утримання не надає, у зв'язку із цим також просила припинити і соціальні виплати на утримання дітей, які отримує відповідач та витрачає їх не за призначенням.
		Згідно з актом обстеження умов проживання відповідача та її малолітніх дітей      від 02 червня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1, умови проживання незадовільні, брудно, неохайно, посуд брудний, речі розкидані, брудні. У помешканні стіни брудні, штукатурка відвалюється, у кутках цвіль, сирість. Матері та дітей вдома не було. Зі слів ОСОБА_11 у нього із його дружиною -               ОСОБА_5 був скандал, після якого вона взяла останні кошти і пішла з дому. Останній рік його дружина зловживає спиртними напоями, вихованням дітей не займається. Діти проживають у баби ОСОБА_4, яка займається їх вихованням і утримує. ОСОБА_11 визнає дітей своїми, але утримувати самостійно не може через травму. Соціальна допомога в розмірі 7 200,00 грн, яку отримує відповідач на утримання дітей використовується останньою не за призначенням, для дітей умови не створені.
		Актом обстеження умов проживання позивача від 08 червня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що житло розміщене на дев'ятому поверсі дев'ятиповерхового будинку, складається з двох кімнат із усіма зручностями. У помешканні є меблі для відпочинку, побутова техніка. Санітарні умови відповідають нормі. Діти мають місце для відпочинку, для збереження особистих речей. Діти забезпечені необхідними речами, продуктами харчування.      В сім'ї існує порозуміння, повага. Вихованням дітей займається бабуся з дідусем.     Зі слів бабусі мати дітей не з'являється, не провідує дітей, фінансово їх не забезпечує, самоусунулась від виховання дітей, зловживає спиртними напоями, веде асоціальний спосіб життя.
		03 серпня 2017 року представником Служби у справах дітей Сумської міської ради вдруге проведено обстеження місця проживання відповідача та її малолітніх дітей по АДРЕСА_1 та встановлено, що 1/2 частини зазначеного будинку належить на праві власності відповідачу та її малолітнім дітям. На момент обстеження у кімнаті прибрано, але ремонтні роботи не проводились. Для користування дітей встановлений письмовий стіл, наявні 2 пачки зошитів, одна коробка фарб, дитячого одягу недостатньо.
		Із характеристики ОСОБА_1, учня 4-Г класу Комунальної установи «Сумська спеціалізована школа І-ІІІступенів № 10» від 12 жовтня 2017 року, убачається, що дитина навчається в закладі з першого класу. За весь час зарекомендував себе учнем з середнім рівнем знань. Учень не завжди старанний, працелюбний, уважний. Домашні завдання виконує нерегулярно. Правила поведінки виконує на вимоги вчителя, схильний до протиправної поведінки. Мати нехтує вихованням сина. Ніколи не брала участі у громадському житті школи та класу. ОСОБА_5 не відвідувала батьківські збори з грудня 2016 року, уникала індивідуальних бесід з класоводом. На зауваження та поради щодо виховання ОСОБА_1 мати не реагувала.
		Згідно із повідомленням Комунальної установи «Сумська загальноосвітня школа      І-ІІІ ступенів № 18» від 05 жовтня 2017 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається у 2-Г класі, проживає за адресою: АДРЕСА_2. Родина дівчини перебуває на обліку в школі як багатодітна та така, де батьки не приділяють належної уваги вихованню та навчанню дітей. Дівчина мешкає разом із бабусею ОСОБА_4, старшим братом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, молодшою сестрою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. Матір ОСОБА_5 вихованням та навчанням дітей не цікавиться, зловживає алкогольними напоями. Вихованням дітей займається бабуся ОСОБА_4
		Відповідно до висновку від 15 грудня 2017 року № 1916/27.1-26 служба у справах дітей Сумської міської ради вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_5 щодо її дітей ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 
		Нормативно-правове обґрунтування
		Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
		Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
		Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
		Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитини, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
		Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
		Згідно із частиною другою статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		У цьому випадку із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав звернулася бабуся малолітніх дітей, в сім'ї якої останні проживають.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
		 
		Враховуючи наведене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним, оскільки період часу, протягом якого виявлено ухилення відповідача від виконання обов'язків із виховання дітей, є порівняно нетривалим, крім того, апеляційним судом враховано іставлення відповідача до виниклої ситуації та її бажання змінитися, займатися вихованням дітей та створити належні умови для їх проживання та розвитку, про що вона вказала у поясненнях наданих Службі у справах дітей Сумської міської ради, а також про що свідчить повторний акт обстеження умов її проживання. При цьому, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність попередити відповідача про  зміну ставлення до виховання дітей, з урахуванням того, що вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав, має бажання спілкуватися з дітьми та виховувати їх.
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суд, апеляційний суд на підставі поданих доказів дійшов висновку, що відповідачем відповідний строк пропущений з поважних причин, при цьому вказані доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи, в порушення частини третьої статті 367 ЦПК України прийняв нові докази у справі - довідки від нарколога та про відсутність судимості, які й поклав в основу свого рішення не заслуговують на увагу, оскільки підставою відмови у задоволенні позову апеляційний суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на відповідача та  визнав за необхідне обмежитися лише попередженням останньої про зміну ставлення до виховання дітей.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
		 
		Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.  Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що можуть бути підставою для скасування судового рішення.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Сумської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:О. В. Ступак     В. О. Кузнєцов     С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...