Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/465/4157/16ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2019.
Дата набрання законної сили: 01.04.2019
Номер судового провадження: 61-1739ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		01 квітня 2019 року
		м. Київ
		справа № 465/4157/16-ц
		провадження № 61-1739св17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,
		учасники справи:
		позивач - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»,
		відповідачі:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова, у складі судді Масендич В. В., від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б., від 14 листопада 2017 року.
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2016 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води.
		Свої вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» мотивувало тим, що згідно довідки Львівського комунального підприємства «Вулецьке» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідачі, які користуються послугами з централізованого опалення та послугами з централізованого постачання гарячої води. Відповідачам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання з 01 липня 2014 року був відкритий особовий рахунок. Між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з надання послуг в сфері теплопостачання. Станом на 01 січня 2016 року за спожиту теплову енергію за період з 01 липня 2014 року по 01 січня 2016 року у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 5 737, 45 грн, яка залишилась неоплаченою, що підтверджується розрахунками заборгованості за послуги з централізованого опалення та підігрівання гарячої води. Нараховано 3 % річних у розмірі 80, 90 грн та інфляційні втрати у розмірі 723, 36 грн. Позивачем було уточнено позовні вимоги, зазначено, що відповідачі частково оплачують борг за надані послуги, а тому сума боргу станом на         01 травня 2017 року складає 9 535, 30 грн, 3 % річних - 80, 90 грн, інфляційні втрати - 723, 36 грн, які позивач просив стягнути з відповідачів.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року у задоволенні позову ЛМКП «Львівтеплоенерго» відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у наданому позивачем розрахунку зазначена заборгованість за серпень 2014 року у розмірі 7 165, 17 грн, проте із вказаного розрахунку заборгованості не вбачається наявності заборгованості за попередні періоди, що не дає можливості встановити з якого моменту і за який період виникла заборгованість у розмірі 7 165, 71 грн, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ЛМКП «Львівтеплоенерго» відхилено, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції не враховано усі факти, що є предметом доказування, зокрема судами не надано належної оцінки розрахунку боргу, а також листу                            ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 19 травня 2017 року, згідно якого у березні 2017 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» провело перерозподіл теплової енергії. При вирішенні спору судами не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують наявність заборгованості, яку позивач просив стягнути із відповідачів на свою користь. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4посилається на те, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявну у відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		Відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 10 грудня 2015 року № 1707, виданою ЛКП «Вулецьке» (а. с. 6)
		Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 10 лютого 2017 року, ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2, та згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09 лютого 2017 року ОСОБА_5 зареєстрована за вказаною вище адресою з 17 червня 2015 року (а. с. 48)
		Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості від 20 червня 2017 року у відповідачів за період з серпня 2014 року по травень 2017 року наявна заборгованість за центральне опалення у сумі 9 535 грн. У розрахунку зазначена заборгованість за серпень 2014 року 7 165, 17 грн, відомості про наявність заборгованості за попередні місяці відсутні. Наданий позивачем розрахунок не містить даних про період, з якого у відповідачів виникла заборгованість, яка станом на серпень 2014 року складала 7 165, 71 грн. При цьому вказано, що станом на 01 липня 2014 року заборгованість становить 0, 00 грн (а. с. 78).
		Відповідачами надано копії квитанцій про оплату на користь                       ЛМКП «Львівтеплоенерго» вартості житлово-комунальних послуг (опалення, підігрів води), згідно яких нараховані суми з урахуванням пільг за житлово-комунальні послуги з липня 2014 року сплачувались ОСОБА_6 (а. с. 54?67).
		Позиція Верховного Суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до 160 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачами усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору
		Згідно зі статтею 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
		Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		Судами встановлено, що між сторонами укладений фактичний договір (договір приєднання) про надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання від 01 липня 2014 року (а. с. 7, 8).
		Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-якіфактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 
		Аналогічні норми містяться у статях 76, 81 ЦПК України.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б безспірно свідчили про наявність у відповідачів заборгованості у розмірі 9 535, 30 грн за надані позивачем послуги з теплопостачання та підігріву гарячої води.
		Наданий позивачем розрахунок не містить даних про період, з якого у відповідачів виникла заборгованість, яка станом на серпень 2014 року складала 7 165, 71 грн, а також містить дані про відсутність заборгованості станом на 01 липня 2014 року (а. с. 78).
		Судами надано належну оцінку розрахунку заборгованості від 20 червня 2017 року, а також копіям квитанцій про оплату відповідачами вартості житлово-комунальних послуг, які надавалися ЛМКП «Львівтеплоенерго». Оплата послуг проводилася відповідачами із урахуванням наявних пільг за житлово-комунальні послуги, починаючи з липня 2014 року. Частина вартості послуг відшкодована за рахунок субсидії. Наданий позивачем розрахунок містить суперечливі дані, не може свідчити про наявність безспірної заборгованості відповідачів за надані послуги з опалення та підігріву гарячої води.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» залишити без задоволення.
		Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді            Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...