Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1720/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; екологічного податку.
Надіслано для оприлюднення: 02.04.2019. Зареєстровано: 04.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2019.
Дата набрання законної сили: 02.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		02 квітня 2019 року 
		справа №810/1720/16
		адміністративне провадження №К/9901/24844/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
		суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.          
		                    
		розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції матеріали адміністративної справи №810/1720/16          
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» 
		до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області 
		про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення 
		 
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум"
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у складі суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В.
		 
		У С Т А Н О В И В:
		                                        
		ПРОЦЕДУРА                    
		                    
		У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» (далі - позивач) звернулося з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 березня 2016 року № 0001951502.
		 
		04 липня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду  адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 0001951502 від 23 березня 2016 року.
		 
		31 жовтня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
		 
		18 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, за якою ухвалою від 22 листопада 2016 року було відкрите касаційне провадження та витребувані матеріали справи з суду першої інстанції.
		 
		19 лютого 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		                              
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		                    
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2016 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, за результатами якої складений акт №128/10-07-15-02-23/35153262. 
		Перевіркою виявлені порушення вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України та статті 240 розділу VIII Податкового кодексу України. Зокрема позивачем не були подані податкові декларації з екологічного податку за ІІ квартал 2015 року, за ІІІ квартал 2015 року, за  ІV квартал 2015 року.
		 
		На підставі вказаного акта перевірки відповідно до пункту 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001951502 від 23 березня 2016 року, яким до позивача застосовані  штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 серпня 2013 року між позивачем як орендодавцем та приватним підприємством «Петра-Резерв» укладено договір оренди від № 5/ЄП-13. За умовами цього договору в тимчасове платне користування позивач передав виробничо-сервісний центр з газовим обладнанням, який розташований за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42. Договором передбачене використання об'єкта оренди за цільовим призначенням - для зберігання, реалізації та удосконалення якості скрапленого газу та нафтопродуктів.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватне підприємство «Петра-Резерв» подавало до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкові декларації з екологічного податку за ІІ, ІІІ, IV квартали 2015 року стосовно стаціонарних джерел забруднення та/або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів, місцезнаходження пунктів продажу палива, яке розташоване за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул.Кривова, 42. 
		 
		Крім того, встановлено здійснення вказаним підприємством сплати екологічного податку за ІІ та ІІІ квартали 2015 року. 
		 
		19 березня 2015 року Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації позивачеві видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 3221487004-8. Термін дії вказаного дозволу встановлений до 19 березня 2025 року, місце знаходження стаціонарних джерел забруднення: 08606, Київська область, Васильківський район, с.Крячки, вул.Кривова, 42.
		 
		ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		                              
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції висновувався з того, що позивач протягом ІІ - ІV кварталу 2015 року безпосередньо не використовував у своїй господарській діяльності виробничо-сервісний центр з газовим обладнанням, який є стаціонарним джерелом забруднення атмосферного повітря. Тому позивач не є платником екологічного податку, що обумовлює висновок про відсутність у нього обов'язку щодо подання звітності з цього податку.
		При цьому цей суд враховував подання іншою особою звітності та сплату екологічного податку за те саме джерело забруднення.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції визначив, що позивач після передання в оренду джерела забруднення отримав дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на той самий об'єкт. 
		Платник екологічного податку звільняється від подання звітності з нього у випадку надання до податкового органу заяви про відсутність об'єктів оподаткування та повідомлення про відсутність планів здійснювати викиди протягом звітного року. У випадку неподання такої заяви пунктом 250.9 статті 250 Податкового кодексу України прямо встановлений обов'язок подавати декларації з екологічного податку. Штрафні санкції застосовані до позивача саме за неподачу декларацій, а не за ненарахування чи несплату податку, що відповідає положенням статті 250 Податкового кодексу України.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		                    
		У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову про відмову у задоволенні позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		В обґрунтування касаційної скарги позивач навів, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення підпунктів 14.1.230, 14.1.57 пункту 14.1 статті 14, підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240, статті 250 Податкового кодексу України. Цими положеннями передбачено, що ознакою платника екологічного податку є здійснення викидів забруднюючих речовин зокрема в атмосферне повітря. 
		 
		Заява про відсутність у звітному році об'єкта екологічного податку, що передбачена пунктом 250.9 статті 250 Податкового кодексу України, на думку позивача може подаватися за умов наявності у особи статусу платника екологічного податку та  наявності у особи джерела забруднення, з якого у звітному році не передбачається здійснення викидів. У разі подання вказаної заяви до податкового органу за місцем розташування джерела забруднення платник екологічного податку звільняється від обов'язку подавати декларації з цього податку.
		 
		Позивач зазначає, що він не є платником екологічного податку, оскільки ним не використовуються стаціонарні джерела забруднення атмосферного повітря. Таким платником є приватне підприємство "Петра - Резерв", у користуванні якого фактично знаходиться джерело забруднення - виробничо-сервісний центр з газовим обладнанням. Це підприємство у спірному періоді подавало відповідну звітність як платник екологічного податку та на законних підставах сплачувало його.
		За твердженням заявника касаційної скарги одночасне подання податкових декларацій у тому числі з нульовими показниками не передбачене податковим законодавством.
		 
		Відповідач не надав заперечення (відзив) на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
		                                        
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		                                        
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		                                        
		Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		                              
		Щодо застосування норм процесуального права
		                    
		Відповідно до частин статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що була чинною на час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		                              
		Щодо застосування норм матеріального права
		          
		Підпунктом 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України передбачено, що платниками екологічного податку є зокрема суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
		 
		За приписами частини 5 статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади  Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		 
		З наведеного слідує, що наявність вказаного дозволу є умовою виникнення у особи права здійснювати викиди. Платники екологічного податку повинні мати вказаний вище дозвіл до початку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
		 
		Відповідно до пункту 250.3 статті 250 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації до 1 грудня року, що передує звітному, подають до контролюючих органів переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, а також направляють інформацію про внесення змін до переліку до 30 числа місяця, що настає за кварталом, у якому такі зміни відбулися.
		 
		Крім того, згідно з пунктом 250.12 статті 250 Податкового кодексу України контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
		 
		Відтак контролюючі органи в діяльності щодо обліку платників екологічного податку та їх перевірки не є самостійними. Зокрема, вони не можуть одноособово встановлювати факти та обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення, а при визначенні кола платників екологічного збору використовують щорічну та щоквартальну інформацію від органів виконавчої влади щодо підприємств, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди.
		 
		Нормою матеріального права, різне тлумачення якої сторонами спричинило виникнення даного спору, є підпункт 250.9 статті 250 Податкового кодексу України. Дана норма є спеціальною за предметом регулювання, а тому підлягає застосуванню при впорядкуванні відносин щодо подання платниками екологічного податку декларацій поряд із загальними положеннями про платників цього податку, які встановлені підпунктом 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України.
		 
		Згідно з пунктом 250.9 статті 250 Податкового кодексу України якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.
		 
		Аналіз положень даної норми свідчить, що суб'єктом, дії якого вона регулює, є платник екологічного податку, у якого у звітному році відсутній об'єкт обчислення цього податку. Саме такий платник звільняється від обов'язку подавати відповідні декларації за умови завчасного подання повідомлення про відсутність планів здійснювати викиди забруднюючих речовин та заяви про відсутність у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.
		 
		Наявність такої категорії платників екологічного податку - які не здійснюють викиди забруднюючих речовин - при правовому регулюванні обов'язку з подання декларацій є специфічною. За логічним висновком із загальних норм пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України особи, які не здійснюють викиди забруднюючих речовин, не відповідають ознакам платників екологічного податку. Натомість у підпункті 250.9 статті 250 того ж Кодексу за відсутності у звітному році об'єкту оподаткування особи прямо зазначаються як платники екологічного податку. Як вже зазначалося, наведена останньою норма є спеціальною за предметом правового регулювання, а тому підлягає переважному застосуванню у спірних правовідносинах.
		 
		Положення цієї норми встановлюють обов'язок платників екологічного податку у разі відсутності об'єкта оподаткування у звітному році діяти у один з двох способів: або подавати декларації у загальному порядку статті 250 Податкового кодексу України; або повідомити про відсутність планів здійснювати викиди відповідний контролюючий орган за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку.
		 
		За відсутності з боку платника податку вказаного повідомлення та заяви наведеною нормою матеріального права прямо встановлений обов'язок подавати декларацію відповідно до статті 250 Податкового кодексу України. 
		 
		Пунктом 250.2 статті 250 цього Кодексу визначено, що платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації
		 
		Позивачем не подані декларації з екологічного податку за ІІ-IV квартал 2015 року, у зв'язку з чим висновки суду апеляційної інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		в) Оцінка доводів касаційної скарги
		 
		Щодо посилання позивача на знаходження джерела забруднення у користуванні іншої особи слід зазначити, що при застосуванні пункту 250.9 статті 250 Податкового кодексу України немає значення причина, з якої платник екологічного податку не мав об'єкта оподаткування або планів щодо здійснення викидів забруднюючих речовин. Ця норма не містить вказівок на правове значення таких причин.
		Тому передача стаціонарного джерела забруднення у користування іншій особі за наявності у позивача дозволу на викиди не виключає останнього з кола суб'єктів, обов'язок з подання декларацій якими встановлений пунктами 250.2, 250.9 статті 250 Кодексу. 
		 
		Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач мав стаціонарне джерело забруднення, яке безпосередньо не використовував у зв'язку з передачею у оренду іншій особі. У ІІ-IV кварталах 2015 року позивач за даними органів виконавчої влади мав право здійснювати викиди у атмосферне повітря у зв'язку з оформленням відповідного дозволу. Про використання джерела забруднення у інший спосіб - надання його в оренду - позивач не повідомляв, дію відповідного дозволу не припиняв. Тимчасове використання джерела забруднення іншою особою не позбавляє позивача права у подальшому самостійно провадити господарську діяльність, внаслідок якої у нього виникне об'єкт оподаткування екологічним податком.
		 
		Тому в силу наведених положень Податкового кодексу України за умови неподання передбаченою ними заяви позивач був зобов'язаний подавати декларації не зважаючи на відсутність об'єкта оподаткування у звітних періодах.
		 
		Та обставина, що одночасно декларації подавалися іншим платником екологічного податку, який фактично здійснює викиди - приватним підприємством "Петра - Резерв", не впливає на цей висновок. Фактичні обсяги викидів мають значення для визначення розміру податку, у той час як пункт 250.9 статті 250 Податкового кодексу України встановлює обов'язок з подання декларації навіть платниками податку, у яких відсутній об'єкт оподаткування.
		 
		З тих самих підстав Суд не приймає до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на відсутність у податковому законодавстві обов'язку з подання декларацій з нульовими показниками.
		 
		г)   Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		          
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
		 
		Суд визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		                              
		П О С Т А Н О В И В:
		                    
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" залишити без задоволення.          
		          
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі №810/1720/16 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		                    
		Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова
		                                        
		Судді                                                                                                          І.А. Гончарова
		                    
		                                                                                                            І.Я. Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...