Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22855/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2019. Зареєстровано: 04.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2019.
Дата набрання законної сили: 28.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 910/22855/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кушнір І.В.  головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М. 
		 
		За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
		 
		розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 (головуючий суддя Удалова О.Г., судді : Спичак О.М., Ващенко Т.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 (головуючий суддя: Дикунської С.Я. судді : Жук Г.А., Мальченко А.О. )
		 
		за позовом Міністерства юстиції України 
		до Публічного акціонерного товариства Київенерго 
		про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України в сумі 54 179 613, 40 грн., 
		 
		За участю представників сторін:
		позивача  Багно І.С., Паламарчук А.Ю., Заінчковський Д.А. представники, 
		відповідача  Халимон адвокат, 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
		 
		1. Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - відповідач) про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн.
		 
		2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207, серед іншого, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Золотой Мандарин Ойл, зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію Київенерго, правонаступником якої є відповідач, повернути зі зберігання на користь ТОВ Золотой Мандарин Ойл мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн. В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання вищезгаданого рішення суду та, зокрема, стягнуто з АЕК Київенерго на користь ТОВ Золотой Мандарин Ойл вартість мазуту в розмірі 54 179 613,40 грн. В зв`язку з тривалим невиконанням АЕК Київенерго зазначених рішення та ухвали Господарського суду міста Києва, ТОВ Золотой Мандарин Ойл звернулося до Європейського суду з прав людини, яким 20.10.2015 у справі ТОВ Золотой Мандарин Ойл проти України було прийнято рішення на користь заявника, на виконання якого з Державного бюджету України заявнику  ТОВ Золотой Мандарин Ойл були сплачені грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн, які позивач вважає збитками та просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.
		 
		3. Відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. При цьому вказував, що в рахунок погашення боргу за наказом №41/207 від 13.05.2009 проведено зарахування однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн, зі сторони ТОВ Золотой Мандарин Ойл не вичерпано всіх передбачених законодавством заходів з примусового виконання рішення у справі № 41/207, а тому рішення про укладення Декларації про дружнє врегулювання спору з ТОВ Золотой Мандарин Ойл приймалось Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини з порушенням вимог Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, без вивчення фактів, а також без врахування обставин щодо виконання рішення суду у справі № 41/207. Відповідач стверджував, що у ПАТ Київенерго не було жодних договірних зобов`язань перед ТОВ Золотой Мандарин Ойл з повернення будь-яких коштів, ПАТ Київенерго не мало можливості виконати рішення у справі № 41/207 самостійно. Крім цього, вказував, що позивачем при виконанні Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 по заяві № 63403/13 допущено процесуальні помилки, які є предметом досудового розслідування. У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на приписи ч. 5 ст. 9 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та положення ст.ст. 258, 267 ЦК України, просив суд застосувати до заявлених позовних вимог позовну давність. 
		 
		ІІ. Короткий зміст судових рішень
		 
		4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у справі № 910/22855/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ Київенерго на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ Київенерго на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000,00 грн.
		 
		ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
		5. 04.01.2019 (згідно з реєстраційним штампом) Публічним акціонерним товариством Київенерго подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/22855/17 до Касаційного господарського суду.
		6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2019 року у справі № 910/22855/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
		 
		7. 31.01.2019 суд постановив ухвалу про задоволення заяви ПАТКиївенерго про поновлення строку на подання касаційної скарги, прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 14.03.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 20.02.2019. Крім того, відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Київенерго про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 910/22855/17 до закінчення його перегляду в касаційній інстанції. 
		 
		 
		8. 14.03.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.03.2019.
		 
		9. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
		 
		10. Від скаржника надійшли письмові пояснення, згідно яких просить суд їх врахувати при розгляді касаційної скарги.
		 
		11. В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представники позивача просили суд касаційну скаргу відхилити, судові рішення залишити без змін.
		 
		ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
		 
		12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
		 
		13. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання рішення ЄСПЛ. Крім того зазначає про те, що банк, який обслуговує ТОВ Золотой Мандарин Ойл станом на час розгляду справи не підтвердив зарахування коштів на рахунок товариства, тому вважає що відсутні докази отримання останнім коштів , перерахованих Міністерством юстиції України на виконання рішення ЄСПЛ.
		 
		Вважає, що суди безпідставно не застосували до даних правовідносин ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України. 
		Крім того зазначає про те, що зі місту частини четвертої статті 9 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 1191 ЦК України випливає, що у разі виплати особі сум на виконання рішення Європейського суду з прав людини за рахунок Державного бюджету України в особі МЮ України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. 
		У випадку встановлення відсутності вини підприємства у тривалому невиконанні органами державної влади України рішення суду та причинного зв`язку між його діями та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України внаслідок тривалого невиконання рішення суду, підстави для задоволення такого позову відсутні.
		Отже скаржник вважає, що в нормах ст.ст. 1166, 1191 ЦК України майнова шкода, в тому числі і в порядку регресу, відшкодовується винною особою, а у разі відсутності такої вини особа звільняється від її відшкодування.
		При цьому скаржник зазначає, що суди проігнорували заперечення відповідача про те, що саме ТОВ "Золотой мандарин Ойл" не вживало заходів щодо виконання судового рішення у справі №41/207 у визначеному Законом порядку в примусовому порядку, тобто невиконання рішення повністю залежало від дій саме ТОВ "Золотой мандарин Ойл" .
		14. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив суд залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими.
		 
		V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		15. Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» задоволено частково, зобов`язано акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго», правонаступником якої є ПАТ «Київенерго», повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго «АЕК «Київенерго».
		 
		16. 06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ.
		 
		17. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 задоволено заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл», товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» та дочірнього підприємство «Стальінвест» товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі 41/207, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» 54 179 613,40 грн. вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 про зобов`язання акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго «АЕК «Київенерго».
		 
		18. 13.05.2009 на примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили 06.05.2009, та ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ. 
		 
		19. У зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/207, товариство з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» 25.09.2013 звернулося до Європейського суду з прав людини з заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу.
		 
		20. Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 за заявою №63403/13, поданою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України (далі - Рішення), суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37. 
		 
		21. У вказаному Рішенні Європейського суду зазначається про те, що 22.07.2015 суд отримав лист Уряду, в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв`язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом.
		 
		22. Зі змісту Декларації про дружнє врегулювання вбачається, що Уряд України зобов`язується сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді у Європейському суді з прав людини. Уряд зобов`язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.
		Враховуючи викладені обставини, Європейський суд з прав людини вирішив вилучити заяву з реєстру справ.
		 
		23. За Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, на виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені судом кошти в сумі 54 179 613,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 918 від 24.02.2016 на суму 44 996 789,76 грн. та № 810 від 22.02.2016 на суму 9 182 823,64 грн.
		 
		24. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.03.2016 ВП № 49670204, закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини.
		 
		25. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що грошові кошти, відшкодовані за Рішенням Європейського суду з прав людини у справі за заявою № 63403/13 ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України, в сумі 54 179 613,40 грн., є збитками Державного бюджету. Вказані збитки держава понесла внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у тривалому невиконанні рішення суду, у зв`язку з чим позивачем заявлені вимоги про відшкодування з відповідача на користь Державного бюджету України збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн.
		 
		VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		26. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в діях (бездіяльності) відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, що в свою чергу тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення з відповідача збитків в розмірі 54 179 613,40 грн, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини за заявою № 63403/13, поданою ТОВ Золотой Мандарин Ойл проти України.
		 
		VІІ. Позиція Верховного Суду
		 
		27. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
		"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
		 
		З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи. 
		28. Одним з основних заперечень відповідача на позов було те, що саме ТОВ "Золотой мандарин Ойл" не вживало заходів щодо виконання судового рішення у справі №41/207 у визначеному Законом порядку, а саме в примусовому порядку шляхом звернення до органів виконавчої служби, тобто невиконання рішення повністю залежало від дій саме ТОВ "Золотой мандарин Ойл", тому у тривалому невиконанні рішення по справі №41/207 не вбачається наявності вини ПАТ "Київенерго" і у держави Україна були відсутні підстави для взяття на себе відповідальності за невиконання вказаного судового рішення. 
		29. З цього приводу, суди першої та апеляційної інстанції вказали, що наявність або відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення національного суду не впливає на обов`язок відповідача виконати таке рішення та жодним чином не позбавляє АЕК «Київенерго», правонаступником якої є відповідач, обов`язку сплатити заборгованість за рішенням суду, яке є обов`язковим для виконання незалежно від наявності відкритого виконавчого провадження. Твердження скаржника (відповідача) про бездіяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», яка полягала у невжитті передбачених законом заходів з примусового виконанню рішення, жодним чином не впливають на суть даного спору, адже подання заяви до державної виконавчої служби про примусове виконання рішення є правом, а не обов`язком ТОВ «Золотой Мандарин Ойл».
		30. Колегія суддів касаційного суду вважає такі висновки передчасними, виходячи з наступного. 
		Як вірно вказали суди попередніх інстанцій, Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
		Відповідно до ст. 1 Конвенції, високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї Конвенції.
		Статтею 34 Конвенції встановлено, що Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов`язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.
		31. З урахуванням викладеного, місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку, що сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом, є заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться Європейським судом проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб.
		Проте в подальшому суди зазначили, що держава Україна в особі Уряду України, який у Європейському суді представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.
		При цьому, суди не вказали, з яких саме правових підстав, вони дійшли висновку про вищевказану відповідальність держави України за дії або бездіяльність того чи іншого підприємства, установи, організації саме приватної форми власності та їх посадових осіб. 
		32. Так в обґрунтування своїх вимог позивач посилався на Рішення ЄСПЛ «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява N 40450/04) від 15 жовтня 2009 року.
		 
		33. Разом з тим, як вбачається з п.п.8,9 вказаного Рішення останнє стосувалося наступних фактів.
		 
		У жовтні 2000 року заявник звільнився з лав Збройних Сил України. Він мав право на одержання вихідної допомоги при виході на пенсію та грошову компенсацію за неотримане речове майно, але ці суми не було виплачено йому при звільненні.
		 
		У липні 2001 року заявник вчинив позов до військового суду Черкаського гарнізону проти військової частини А-1575, вимагаючи виплати зазначеної заборгованості.
		 
		34. З урахуванням викладеного, в п.п.46-48 вказаного Рішення Європейський суд з прав людини вказав наступне:
		« 46. Щодо питання прийнятності скарг про невиконання рішення від 29 липня 2003 року, Суд повторює, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" ( 974_216 ) (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання (див. згадане вище рішення у справі Бурдова (N 2), п. 68).
		47. Крім того, Суд зазначає, що виконання судового рішення від 29 липня 2003 року залежало від наявності достатніх коштів, передбачених бюджетом на такі цілі, і державні виконавці не були вповноважені домагатися від держави внесення змін до бюджетного законодавства (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Войтенка ( 980_223 ), п. 30; рішення у справі "Глова та Брегін проти України" ( 974_063 ) (Glova and Bregin v. Ukraine), NN 4292/04 і 4347/04, п. 14, від 28 лютого 2006 року; та "Васильєв проти України" (974_104 ) (Vasylyev v. Ukraine), N 10232/02, п. 29, від 13 липня 2006 року).
		48. Отже, Суд вважає, що заявникові не можна було дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження.»
		 
		35. Тобто, вищевказані висновки Європейського Суду про відсутність необхідності ініціювання окремого провадження з примусового виконання остаточного судового рішення стосуються судових рішень саме проти держави, оскільки у таких справах зазвичай є відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, і цей орган повинен був вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
		 
		36. Судами попередніх інстанцій у даній справі, що переглядається, не встановлено подібних до вищенаведеним обставин.
		 
		З вищевказаного вбачається, що суди попередніх інстанції не дослідили повно, всебічно та об`єктивно твердження відповідача стосовно того, що у тривалому невиконанні рішення по справі №41/207 не вбачається наявності вини ПАТ "Київенерго" та держави України, оскільки саме ТОВ "Золотой мандарин Ойл" не вживало заходів щодо виконання рішення, прийнятого на його користь. 
		37. Поряд з цим, в судовому засіданні касаційного суду представники позивача пояснили, що в момент виникнення спірних правовідносин контрольний пакет акцій відповідача належав саме державі Україна, а отже саме вона була відповідальною за його дії або бездіяльність.
		Проте, вказані обставини місцевим та апеляційним судом не досліджувалися та не встановлені. 
		38. Разом з тим, дослідження, перевірка і переоцінка як наявних у справі, так і нових доказів та доводів, і, як наслідок, встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
		39. Також колегія суддів касаційного суду приймає до уваги наступне.
		 
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.50 ГПК України:
		« 1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		2. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.»
		 
		40. В даній справі суди самі встановили та описали в своїх судових рішеннях, що основною підставою позову є те, що за рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ Золотой Мандарин Ойл проти України, на виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено присуджені судом кошти в розмірі 54 179 613,40 грн.
		 
		Отже, враховуючи наведене, а також вищевказані висновки касаційного суду щодо доводів відповідача, що саме ТОВ "Золотой мандарин Ойл" є винним у завданих збитках, оскільки не вживало заходів щодо виконання рішення, прийнятого на його користь, колегія суддів доходить висновку, що судове рішення у даній справі, що переглядається, може вплинути на права або обов`язки ТОВ Золотой Мандарин Ойл щодо однієї із сторін у справі. 
		 
		VІІІ. Висновки Верховного Суду
		 
		41. Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України:
		"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."
		 
		Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:
		 
		"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."
		 
		42. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
		"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
		2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."
		 
		Відповідно до п.8 ч.1, п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:
		"1. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
		8) суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
		1) суд не дослідив зібрані у справі докази."
		 
		43. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Київенерго, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		44. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий І. Кушнір
		 
		Судді Є. Краснов
		 
		Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...