Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/394/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2019. Зареєстровано: 04.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2019.
Дата набрання законної сили: 27.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		27 березня 2019 року 
		 
		м. Київ
		 
		Справа №  915/394/18 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючий - Стратієнко Л.В.,
		судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
		 
		за участю представників:
		позивача - не з'явився,
		відповідача - Хоменка О.А., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Станкосервис»,
		 
		на рішення Господарського суду Миколаївської області 
		(суддя - Коваль Ю.М.)
		від 05.11.2018,
		та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Мишкіна М.А., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В.)
		від 29.01.2019,
		 
		за позовом ОСОБА_2,
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Станкосервис»,
		про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого п. 4 протоколу загальних зборів учасників товариства від 22.02.2018 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		у травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним і скасування рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого п. 4 протоколу від 22.02.2018, щодо зобов'язання керівника підприємства виплатити позивачу грошові кошти у сумі 166 670,00 грн у строк до 20.03.2018 в оплату за частку в статутному капіталі товариства. Просила зобов'язати ТОВ «Станкосервис» виплатити їй ринкову вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі відповідача, визначену станом на 17.12.2017.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилається на те, що 18.12.2017 вона звернулася до загальних зборів учасників ТОВ «Станкосервис» з нотаріально посвідченою заявою про вихід її зі складу учасників цього товариства та з проханням виплатити їй вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі цього товариства. 22.02.2018 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Станкосервис», на яких, серед іншого, було розглянуто та вирішено питання про викуп товариством частки ОСОБА_2 в розмірі 33,334%. На думку позивача, рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене п. 4 протоколу загальних зборів учасників товариства від 22.02.2018, порушує право ОСОБА_2 на отримання у зв'язку з її виходом із складу учасників товариства частини майна цього товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі цього товариства, що передбачено п.п. 6.1, 6.2, 6.4 статуту ТОВ «Станкосервис». Вважає, що таке рішення загальних зборів суперечить її волевиявленню та ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».
		 
		Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2018 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ «Станкосервис» виплатити ОСОБА_2 ринкову вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі відповідача, визначену станом на 17.12.2017 у зв'язку із відмовою позивача від позову у цій частині.
		 
		Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019, позов задоволено. 
		 
		Визнано недійсним і скасовано рішення, оформлене п. 4 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Станкосервис» від 22.02.2018 щодо зобов'язання керівника ТОВ «Станкосервис» виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 166 670, 00 грн у строк до 20.03.2018.
		 
		27.02.2019 відповідач ТОВ «Станкосервис» подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2018 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.01.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
		 
		Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає те, що судами не було взято до уваги те, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України, ст. 148 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» необхідною умовою для виходу з товариства є подання учасником до такого товариства оригіналу нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства. Однак, позивачем було надано лише копію такої заяви, що підтвердив і представник позивача в судовому засіданні 17.09.2018 та про що було зазначено у відзиві на апеляційну скаргу. На думку відповідача, копія нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства, за відсутності оригіналу, не свідчить про вихід позивача з учасників товариства, не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення такого учасника із товариства і проведення відповідних виплат. Зазначає про те, що факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 є підтвердженням її згоди на укладення договору купівлі-продажу частки (при цьому, приймаючи грошові кошти станом на 20-23.03.2018, остання знала про їх призначення - «за викуп частки»). Стверджує, що вказане рішення загальних зборів учасників товариства прийнято з дотриманням вимог законодавства і жодним чином не порушує права і законні інтереси позивача. Крім того, ОСОБА_2 була ознайомлена з таким рішенням, оскільки представник ОСОБА_2 брав участь у загальних зборах учасників товариства та підписав відповідний протокол. Вважає, що апеляційний суд не дав оцінки всім аргументам відповідача, повно і всебічно не дослідив обставини справи, чим порушив норми процесуального права - ч. 5 ст. 236 ГПК України і прийняв незаконне рішення у цій справі. Посилається на постанову Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 912/422/17. 
		 
		 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що оскаржувані відповідачем рішення прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд розглянув справу з дотриманням вимог ст. ст. 269, 270 ГПК України, а його постанова прийнята з урахуванням ст. ст. 275, 276, 282 ГПК України. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким надавалась оцінка, та зводяться до перекручування дійсних обставин справи. Просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 07.07.2017, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т., ОСОБА_2 набула 1/3 частки у статутному капіталі ТОВ «Станкосервис». ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також успадкували по 1/3 частки у статутному капіталі відповідача. 
		 
		Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Станкосервис», оформленими протоколом № 2 від 29.08.2017, затверджено нову редакцію статуту ТОВ «Станкосервис», в якому зазначено, що статутний капітал товариства складає 500 000,00 грн. Засновниками (учасниками) товариства є громадяни України: ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 33,334 %, що дорівнює 166 670,00 грн, ОСОБА_4 з часткою 33,333 %, що дорівнює 166 665, 00 грн та ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі товариства 33,333 %, що дорівнює 166 665,00 грн (а.с. 11, т. 1). 
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до загальних зборів учасників ТОВ «Станкосервис» з заявою від 18.12.2017 серії НМТ № 744787, посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Марченко О.М. за № 1103, про вихід її зі складу учасників товариства. В цій заяві зазначала, що, припиняючи свою участь у складі учасників ТОВ «Станкосервис», просить виплатити їй вартість частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі цього товариства з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 16, т. 1).
		 
		Відповідач вказує на те, що ним було отримано копію заяви ОСОБА_2 від 18.12.2017, а не її оригінал.
		 
		17.01.2018 ОСОБА_2 звернулася до директора ТОВ «Станкосервис» із заявою про скликання загальних зборів учасників товариства та включення до порядку денного цих зборів питання про внесення змін до Статуту товариства у зв'язку із її виходом зі складу учасників товариства, затвердження річних результатів діяльності товариства за 2017 рік та визначення строку і порядку виплати частки прибутку (дивідендів) його учасникам (а.с. 17, т. 1).
		 
		05.02.2018 ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_4, ОСОБА_5 заяву. В цій заяві, посилаючись на свої попередні заяви, пропонувала провести переговори щодо визначення справедливої ціни спадкового майна, провести його незалежну оцінку та розділити його між спадкоємцями пропорційно їх часткам (а.с. 18, т. 1).
		 
		22.02.2018 відбулися загальні збори ТОВ «Станкосервис», на яких були присутні ОСОБА_5, ОСОБА_4 в особі ОСОБА_7 та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_8 Прийняті рішення на цих зборах були оформлені протоколом від 22.02.2018.
		 
		На порядок денний зборів винесено такі питання: 1. Затвердження річних результатів діяльності товариства за 2017 рік. 2. Визначення строків та порядку виплати дивідендів за 2017 рік. 3. Про виключення зі складу учасників товариства. 4. Визначення порядку та строків викупу товариством частки ОСОБА_2 згідно з її заявами. 5. Внесення змін до статуту товариства. 6. Повноваження щодо реєстрації змін.
		 
		Відповідно до протоколу, з першого питання було прийнято рішення затвердити річні результати діяльності товариства за 2017 р. (одноголосно). З другого питання порядку денного було одноголосно вирішено виплатити ОСОБА_2 дивіденди за період з 01.01.2017 по 18.12.2017 у сумі 563 373,72 грн, щомісячно рівними частками, починаючи з 01.03.2018. Останню виплату здійснити не пізніше 17.12.2018 у порядку, встановленому законодавством України. З третього питання збори одноголосно вирішили виключити ОСОБА_2 зі складу учасників товариства згідно з її поданою заявою (при цьому взято до уваги, що ОСОБА_2 подала заяву про вихід з товариства). З четвертого питання порядку денного збори одноголосно вирішили зобов'язати керівника ТОВ «Станкосервис» виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 166 670,00 грн у строк до 20.03.2018. Також на зборах прийнято рішення з п'ятого та шостого питання порядку денного та вирішено внести відповідні зміни до статуту товариства, виготовити його нову редакцію та зареєструвати у державного реєстратора. Доручити ОСОБА_9 підготувати відповідні документи та подати на державну реєстрацію (а.с. 19, т. 1).
		 
		28.02.2018 ОСОБА_2 звернулась із заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якій зазначала, що в своїх заявах від 18.12.2017,  05.02.2018 просила виплатити їй вартість частини майна господарського товариства пропорційно її частці в статутному капіталі товариства. Замість цього збори, всупереч її волевиявленню і вимогам ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», прийняли рішення про виплату їй тільки частки в статутному  капіталі. Оскільки протоколи загальних зборів учасників господарських товариств носять конфіденційний характер і державному реєстратору не пред'являлись, вважає можливим відкоригувати зазначені помилки згідно з фінансовими звітами підприємств за 2017 рік. Одночасно вважає можливим обговорити питання про повернення їй вкладів частково в натуральній формі. 
		 
		Також ОСОБА_2 зверталася до вказаних осіб з листом від 16.03.2018, в якому зазначила, що у зв'язку з відсутністю відповіді на заяву від 28.02.2018 та відсутністю пропозицій з боку ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо вирішення ситуації яка склалася, з метою уникнення судового порядку її вирішення, пропонує визначитися з лінією поведінки, про що повідомити її в письмовому вигляді.
		 
		ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_2, що на загальних зборах 22.02.2018 був присутній її (позивача) адвокат, яким було схвалено та підписано протоколи зборів. Претензії адвоката ОСОБА_8 щодо відсутності волевиявлення позивача при підписанні протоколів ОСОБА_5 незрозумілі та свідчать про те, що на момент проведення загальних зборів адвокат діяв недобросовісно та всупереч інтересам ОСОБА_2 Щодо пропозицій позивача про коригування помилкових положень протоколів, ОСОБА_5 зазначила, що чинним законодавством України не передбачений порядок внесення змін в рішення, прийняте загальними зборами в іншому складі учасників.
		 
		Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		 
		Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. 
		 
		Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		 
		При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
		 
		Статтями 116 ЦК України та 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
		 
		За ч. 1 ст. 148 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
		 
		Відповідно до ЦК України учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. 
		 
		Таким чином, вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством. Таке волевиявлення учасника фіксується в письмовій формі - заяві про вихід, яка адресується товариству. Відсутність нотаріального посвідчення підпису заявника на заяві про вихід з товариства не дає підстави вважати дійсним волевиявлення учасника товариства щодо виходу зі складу учасників.
		 
		Частиною 2 ст. 148 ЦК України (в редакції, чинній на дату виходу) встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
		 
		Відповідно до ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» та п. п. 6.1., 6.2, 6.3 Статуту ТОВ «Станкосервис» при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. 
		 
		Отже, в учасника, який виходить з товариства, припиняються корпоративні права, проте виникають інші права, зокрема право на отримання вартості частини майна цього товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі такого товариства. 
		 
		Здійснивши ретельний аналіз наявних в матеріалах справи доказів, зокрема заяви ОСОБА_2 про вихід її з ТОВ «Станкосервис», підпис на оригіналі якої було засвідчено нотаріально (а.с.16, т. 1), яка була розглянута загальними зборами учасників ТОВ «Станкосервис» 22.02.2018 і щодо якої у відповідача не виникло зауважень щодо неправильності у її оформленні (з третього питання збори проголосували одноголосно про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників  на підставі її заяви про вихід), господарські суди дійшли до правильного висновку про наявність у ОСОБА_2 при виході з товариства прав на отримання вартості частини майна відповідача пропорційно її частці у статутному капіталі цього товариства.
		 
		Вказаним спростовуються і помилкові посилання відповідача на неналежне оформлення позивачем вказаної заяви про вихід з товариства, оскільки не може бути визнана одна і та ж заява належною підставою для виключення з товариства і неналежною підставою для виплати у зв'язку з виключенням вартості частини майна товариства. 
		 
		Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. 
		 
		Врахувавши вказане, здійснивши належний аналіз ст. 167 ГК України, ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), умов Статуту товариства, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Станкосервис», оформлене п. 4 протоколу від 22.02.2018, щодо зобов'язання керівника ТОВ «Станкосервис» виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 166 670, 00 грн у строк до 20.03.2018 суперечить ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», п. п. 6.1, 6.2 Статуту ТОВ «Станкосервис», ним порушуються права ОСОБА_2 на отримання вартості частини майна відповідача, пропорційно її частці у статутному капіталі товариства, а тому правомірно задовольнили ці позовні вимоги. 
		 
		Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами не взято до уваги п. 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України, ст. 148 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», порушено ч. 5 ст. 236 ГПК України, то необхідно зазначити, що судами було правильно застосовано ті норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода відповідача з рішенням господарських судів не може свідчити про неправильне застосування чи неврахування цими судами вказаних відповідачем норм матеріального чи процесуального права.
		 
		Також, судами відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України"). 
		 
		Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 була ознайомлена з таким рішенням загальних зборів, оскільки її представник брав участь 22.02.2018 у загальних зборах учасників товариства та підписав відповідний протокол, то вони були предметом розгляду апеляційного суду, який правомірно вказав на те, що протокол цих зборів було підписано не особисто ОСОБА_2, а її представником ОСОБА_8., який діяв за довіреністю № 1465 від 13.07.2015. З цієї довіреності вбачається, що представник не мав права розпоряджатися майном довірителя, а, отже, ОСОБА_8. не був уповноважений на вчинення дій щодо розпорядження часткою ОСОБА_2 у статутному капіталі відповідача.
		 
		Щодо аргументів скаржника про отримання позивачем від відповідача коштів на загальну суму 166 670,00 грн (вартість частки при викупі), то цим доводам також надавалась оцінка судом апеляційної інстанції, який зазначив, що у наявних в матеріалах справи копій видаткових касових ордерів від 23.03.2018 на суму 49 000,00 грн, від 22.03.2018 на суму 49 000,00 грн, від 21.03.2018 на суму 19 670, 00 грн зазначено про повернення саме частки у статутному капіталі при виході, а не про викуп частки. Крім того, видатковий касовий ордер № 14 від 20.03.2018 на суму 49 000, 00 грн свідчить про видачу ОСОБА_7, а не ОСОБА_2 цих коштів «під звіт».
		 
		Також, судами встановлено, що відповідачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не доведено що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та, що між ними було укладено договір у письмовій формі. Навпаки, надані позивачем докази підтверджують волевиявлення позивача саме на вихід зі складу учасників товариства та отримання вартості частки майна ТОВ «Станкосервис» пропорційно її частці у статутному капіталі .
		 
		Щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 912/422/17, то необхідно зазначити, що у цій справі Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами, ніж ті, що були встановлені у цій справі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена господарськими судами.
		Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Разом з тим, згідно з усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального права, з дотриманням передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.
		 
		Оскільки підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
		 
		Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Станкосервис» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 листопада 2018 року та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі за № 915/394/18 - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                        Л. Стратієнко
		 
		Судді                                                                                                         О. Мамалуй
		 
		                                                                                                                   І. Ткач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...