Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/110/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2019. Зареєстровано: 04.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2019.
Дата набрання законної сили: 23.07.2019 (частково)
Результат оскарження 23.07.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/110/19 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Ковбій О.В.,
		при секретарі: Васильєвій В.В.,   
		за участі: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Козлова А.О.,  
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3      до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі        про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить: 
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012211304 від 03.12.2018 року;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012221304 від 03.12.2018 року;
		- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 року №Ф-0001411304;
		- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 03.12.2018 року №0003511304;
		- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 03.12.2018 року №0003521304;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012191304 від 03.12.2018 року. 
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач, ГУ ДФС) про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачка ще 02.03.2017 року припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. Натомість, відповідачем перевірено її більше ніж через півтора року після проведеної державної реєстрації припинення діяльності, що, на думку позивача, є порушенням п.11.9 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588. Також, позивач зазначає про порушення контролюючим органом строку направлення акту перевірки на 2 тижні.
		З приводу зазначених в акті перевірки порушень позивач вказує, що висновок податкового органу про здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операції з постачання товарів населенню на загальну суму 502257,81 грн. ґрунтується на припущеннях, оскільки виявлені контролюючим органом фіскальні чеки на загальну суму 502257,81 грн. є підтвердженням оплати вартості поставлених позивачкою в 2015 році товарів контрагентам, розташованим на території ВЕЗ "Крим" за ставкою ПДВ 0%, проте помилково в чеках було зазначено ставку ПДВ 20%. В подальшому позивачем оприбутковано зазначені суми без відрахування ПДВ в книзі обліку доходів та витрат.
		Отже, позивач вважає, що тільки помилкове зазначення в фіскальному чеку сум ПДВ за ставкою 20% не може бути підставою для висновку податкового органу про наявність господарських операцій з продажу води населенню та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій.
		Крім зазначеного, позивач вважає, що за змістом листа про розгляд заперечень сума занижених податкових зобов'язань з податку на додану вартість становить 70908,56 грн. при цьому штрафна санкція щодо порушень термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних розраховано з суми 100 451,56 грн. Також, ОСОБА_3 зазначає, що в акті перевірки було зазначено про порушення платником податків термінів реєстрації податкових накладних, але в листі про розгляд заперечень та в податковому повідомленні-рішенні йдеться про відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної.
		Окрім зазначеного, позивач заперечує проти висновків контролюючого органу, що стали підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 року №Ф-0001411304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.12.2018 року №003511304, податкового повідомлення-рішення №0012191304 від 03.12.2018 року.
		Так, в основу вказаних рішень покладено висновок контролюючого органу про зазначення позивачем у звітності 1-ДФ виплати сум за ознакою 102 водіям ТОВ "Тройка" у 2 кварталі та 3 кварталі 2015 року. Позивач, в свою чергу, зазначає, що у вказаній звітності відображено тільки податкові номери орендодавців та постачальників товарів, нараховані та виплачені їм суми доходів та утриманих сум податків. Ототожнення відповідачем договору оренди та договору підряду є безпідставними, дохід у вигляді орендної плати не є базою нарахування єдиного соціального внеску. Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 року №Ф-0001411304, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.12.2018 року №003511304, податкове повідомлення-рішення №0012191304 від 03.12.2018 року є протиправними. Щодо податкового повідомлення-рішення №0012191304 від 03.12.2018 року позивач вказує, що у зв'язку з відсутністю доходів в 2015 році ФОП ОСОБА_3 відомості щодо доходів в 2015 року в Книзі обліку доходів і витрат не відображались, отже застосування до неї санкції за неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат в 2015 року протиправне.
		Підсумовуючи викладене, ОСОБА_3 просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 15 січня 2019 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків - надання власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		25 січня 2018 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем.
		В період часу з 28.01.2019 по 30.01.2019 року суддя Ковбій О.В. перебувала у службовому відрядженні, в зв'язку з чим питання відкриття провадження вирішено в перший робочий день судді - 31.01.2019 року.
		Отже, ухвалою від 31.01.2019 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 22.02.2019 року.
		21.02.2019 року відповідачем надано відзив на позов. У відзиві відповідач зазначив, що оскаржені рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. З приводу виявлених порушень, наведена в відзиві правова позиція є аналогічною висновкам акту перевірки №602/21-22-13-04/НОМЕР_1 від 18.10.2018 року та листа за результатами розгляду заперечень на Акт перевірки від 28.11.2018 року №2590/ФОП/21-22-13-04. 
		В судове засідання, призначене на 22.02.2019 року сторони з'явились. За клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 14.03.2019 року.
		14.03.2019 року представники сторін з'явились в судове засідання, у зв'язку з необхідністю отримати додаткові докази у справі та заслухати особу, що проводила перевірку в судовому розгляді оголошено перерву до 26.03.2019 року.
		Розгляд справи, призначений на 26.03.2019 року відкладено, у зв'язку з клопотанням представників відповідача про необхідність ознайомлення з наданими позивачем документами.
		В судове засідання, призначене на 26.03.2019 року сторони з'явились. 
		Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, з підстав, викладених в позові.
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, покликаючись на доводи, викладені в відзиві на позов та в додаткових поясненнях по справі.
		Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
		Так, судом встановлено, що в період з 08.10.2018 по 10.10.2018 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №942 від 11.09.2018 року старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Бондаренко В.А. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 12.03.2015 по 02.03.2017 правильності нарахуванн , обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2015 року по 02.03.2017 року.
		За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 18.10.2018 року №602/21-22-13-04/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_3:
		1. п.п. 54.3.1, п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, а саме заниження ФОП ОСОБА_3 суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на 1262316,48 грн.
		2. п.2 частини першої ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за перевіряємий період на суму 75625,16 грн., в т.ч. за 2015 рік на 75625,16 грн.
		3. п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного соціального внеску за договорами ЦПХ всього на загальну суму 26147,30 грн., в т.ч. за 2015 рік - 26147,30 грн.
		4. п.7, ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності по ЄСВ - платником не подано звітність з єдиного соціального внеску за квітень, травень, липень 2015 року.
		5. п. 185.1 ст.185, п.201.10 ст.210 платником не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних накладні на реалізацію товарів населенню, що призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 100451,56 грн.
		6. п.201.10 ст.201, ст. 120-1 Податкового кодексу платником не зареєстровано податкові накладні щодо реалізації товарів у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 40081,48 грн. до незареєстрованих податкових зобов'язань.
		7. п.п. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 род. XX Податкового кодексу України, що призвело до ненарахування та несплати військового збору за 2015 р у сумі 95130,49 грн.
		8. п.121.1 ст.121, п.177.10 ст. 177 Кодексу, а саме: порушення правил ведення книги обліку доходів.
		Позивач, не погодившись з висновками Акту перевірки, подав заперечення до акту №1/11-18 від 19.11.2018 року.
		За результатом розгляду заперечень ОСОБА_3 висновки Акту перевірки викладено в новій редакції: 
		1. п.5 ст.8 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного соціального внеску за договорами ЦПХ всього на загальну суму 26147,30 грн., в т.ч. за 2015 рік - 26147,30 грн.
		2. п.7, ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності по ЄСВ - платником не подано звітність з єдиного соціального внеску за квітень, травень, липень 2015 року.
		3. п. 185.1 ст.185, п.201.10 ст.210 платником не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних накладні на реалізацію товарів населенню, що призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 70908,56 грн.
		4. п.201.10 ст.201, ст. 120-1 Податкового кодексу платником не зареєстровано податкові накладні щодо реалізації товарів у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 50225,78 грн. до незареєстрованих податкових зобов'язань.
		5. п.121.1 ст.121, п.177.10 ст. 177 Кодексу, а саме: порушення правил ведення книги обліку доходів.
		На підставі викладених порушень Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято наступні рішення:
		податкове повідомлення-рішення №0012211304 від 03.12.2018 року;
		податкове повідомлення-рішення №0012221304 від 03.12.2018 року;
		податкове повідомлення-рішення №0012191304 від 03.12.2018 року;
		рішення про застосування штрафних санкцій №0003511304 від 03.12.2018 року;
		рішення про застосування штрафних санкцій №0003521304 від 03.12.2018 року;
		вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 року №Ф-0001411304.
		Позивач вважає рішення податкового органу протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового  законодавства.
		В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти  і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти  України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
		Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
		Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Згідно з п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
		Підпунктом 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
		Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. (п. 102.1 ст.102 ПК України).
		Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, контролюючі органи наділені повноваженнями на здійснення документальної позапланової перевірки підприємницької діяльності такої фізичної особи-підприємця, метою якої є встановлення дотримання фізичною особою-підприємцем вимог податкового та іншого законодавства у період здійснення підприємницької діяльності до дати її припинення. Та лише в тому випадку, якщо протягом строку 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		Як вбачається з матеріалів справи, 02 лютого 2017 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача, що є передбаченою пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України підставою для проведення документальної позапланової перевірки підприємницької діяльності позивача.
		В той же час, з акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області від 18 жовтня 2018 року №602/21-22-13-04/НОМЕР_1 вбачається, що перевірка позивача проведена саме за період здійснення підприємницької діяльності, яка була припинена 02 березня 2017 року та в межах строків давності передбачених ст. 102 ПК України, тобто зазначеною перевіркою охоплено лише період, у який позивачем здійснювалась підприємницька діяльність, а саме з 12.03.2015 року по 02.03.2017 року.
		Підпунктом 65.10.8 п. 65.10 ст. 65 Податкового органу передбачено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
		Суд зазначає, що базою оподаткування фізичних осіб-підприємців є провадження ними господарської діяльності. Таким чином, податковий контроль за дотриманням податкового валютного та іншого законодавства на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, внаслідок припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, може бути здійснено за період, в який здійснювалась відповідна підприємницька діяльність та в межах строків давності.
		Наказ контролюючого органу на проведення перевірки від 11.09.2018 року №942 позивачем оскаржений не був, при цьому сам наказ є за своєю правовою природою актом індивідуальної дії (згідно визначення, наведеного в п.19 ч.1 ст.4 КАС України) та станом на день судового розгляду справи призначений контролюючий захід вже проведено, складено за його результатами відповідний акт.
		Отже, наказ відповідача на проведення перевірки є виконаним, тобто фактично сам наказ та підстави для його видання прийняті позивачем, ним не оскаржені та не можуть, наразі, використані ОСОБА_3 як аргумент для скасування рішень податкового органу про застосування до неї санкцій за результатом проведення такої перевірки.
		Окрім зазначеного, позивачка помилково застосовує до спірних правовідносин положення п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, оскільки зазначеною нормою встановлений обов'язок платника податків повідомляти про його ліквідацію або реорганізацію. Зазначенні поняття (ліквідація або реорганізація) застосовуються лише до юридичних осіб та мають наслідком її припинення. Відносно фізичних осіб-підприємців застосовується поняття "припинення підприємницької діяльності". В свою чергу, порядок зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах передбачений п. 11.18 зазначеного вище Порядку, а не п. 11.1 як помилково вважає позивачка.
		Отже, перевірка позивача призначена на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України наказом ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 11.09.2018 року №942 охоплює лише період, в який позивачем здійснювалась підприємницька діяльність, в межах строків давності, наказ на її проведення позивачкою не оскаржений. 
		З викладеного, суд дійшов висновку, що перевірка позивача проведена у спосіб, передбачений законом.
		Стосовно порушень норм матеріального права при проведенні перевірки суд зазначає наступне.
		Так, відповідач зазначає про порушення відповідачем п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування", а саме заниження суми єдиного соціального внеску за договорами ЦПХ у 2015 році на 26147,30грн. Пояснює, що перевіркою встановлено відображення у звітності 1-ДФ виплати сум за ознакою 102 водіям ТОВ "Тройка" у 2 кварталі 2015 року та 3 кварталі 2015 року, договорів ЦПХ не надано до перевірки. 
		Також, відповідач стверджує про порушення п.7 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" за неподання та несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності по ЄСВ, платником не подано світність з єдиного соціального внеску за квітень, травень липень 2015 року.
		На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем прийнято: 
		- рішення №0003511304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачці донараховано 26147,30 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції на суму 7844,19 грн.;
		- рішення №0003521304 від 03.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування", яким до ОСОБА_3 застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.
		- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001411304 від 03.12.2018 року.
		ОСОБА_3 з висновками контролюючого органу не погоджується, зазначає що в 2015 році з метою забезпечення можливості проходження огляду товару під час митного контролю, поставку якого здійснювала ФОП ОСОБА_3, при перетині адміністративного кордону між ВЕД "Крим" та іншою територією України платник забезпечувала транспортні засоби візками ручними гідравлічними.
		Вказані візки платник податків орендувала у фізичних осіб, яким виплачувала орендну плату за користування майном.
		Договір оренди - це цивільно-правовий договір, який регулюється главами 58 та 59 ЦКУ. Згідно зі ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Таким чином, договір оренди не є договором на виконання робіт (регулюється главою 61 ЦКУ) або договором на надання послуг (регулюється главою 63 ЦКУ).
		Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
		Отже, договір оренди не підпадає під визначення таких договорів, а отже дохід у вигляді орендної плати, виплаченої на користь фізичної особи, не є базою нарахування єдиного соціального внеску.
		Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 і 2 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
		Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
		Як вбачається з Акту перевірки та листа ГУ ДФС у Херсонській області, АРК Крим та м. Севастополі відповідач вважає договори оренди укладені між ФОП ОСОБА_3 та фізичними особами: ОСОБА_6, (договір №20 від 30.04.2015 року, т.с. 1 а.с.168), ОСОБА_7 (договір оренди №17 від 30.04.2015 року, т.с.1 а.с.174), ОСОБА_8 (договір №12 від 01.04.2015 року, т.с.1 а.с.179), ОСОБА_9 (договір №6 від 20.03.2015 року, т.с.1 а.с.185), ОСОБА_10 (договір №13 від 01.04.2015 року, т.с.1 а.с.191), ОСОБА_11 (договір №18 від 30.04.2015 року, т.с.1 а.с.198), ОСОБА_12 (договір №14 від 01.04.2015 року т.с.1 а.с.204), ОСОБА_13 (договір №11 від 01.04.2015 року т.с.1 а.с.209) договорами цивільно-правового характеру за якими орендодавці виконували роботи для позивачки. Такого висновку відповідач дійшов, оскільки вважає, що роботи на орендованих ручних гідравлічних візках виконувала не позивачка самостійно, а водії ТОВ "Тройка".
		Суд критично розцінює зазначені висновки відповідача з огляду на наступне.
		З наданих до суду договорів з вищенаведеними фізичними особами, які є однотипними за своїм змістом, вбачається, що орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування візок ручний гідравлічний, який є об'єктом власності орендодавця, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату. (п.1.1 договору). Виконання робіт зазначеними договорами не передбачено, договори за своєю природою є договорами оренди. 
		З урахуванням наведеного, суд вважає повністю обґрунтованим твердження позивача про те, що наведені договори не є ані договорами на виконання робіт, ані договорами на надання послуг, а є договорами оренди, передбаченими ст. 759 Цивільного кодексу України. Отже, не можуть вважатись цивільно-правовими договорами сума винагороди за якими є базою для нарахування єдиного внеску.
		Твердження відповідача стосовно того, що роботи на орендованих візках виконували водії ТОВ "Тройка" не підтверджені жодними доказами, підстави для таких висновків в акті перевірки не зазначені, як і не вказані представником відповідача в судовому засіданні по справі.
		Більш того, відповідачем в акті перевірки неодноразово зазначено, що використання позивачкою праці найманих осіб перевіркою не встановлено (стор. 31-32 Акту перевірки).
		З огляду на викладене, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" - заниження суми єдиного соціального внеску за договорами ЦПХ у 2015 році на 26147,30грн. є необґрунтованими, оскільки податковим органом не надано належних та допустимих доказів використання ОСОБА_3 праці найманих осіб за цивільно-правовими договорами. З тих самих підстав суд також вважає неспроможним висновок про порушення позивачкою п.7 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" - неподання платником звітності з єдиного соціального внеску за квітень, травень липень 2015 року, оскільки існування бази для нарахування єдиного внеску, отже й об'єкту звітності не доведено.
		Враховуючи необґрунтованість зазначених висновків контролюючого органу, суд визнає протиправними та скасовує рішення ГУ ДФС, прийняті на їх підставі: рішення №0003511304 від 03.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення №0003521304 від 03.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування" та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001411304 від 03.12.2018 року.
		Щодо висновків контролюючого органу про порушення ОСОБА_3 п.121.1 ст.121, п.177.10 ст. 177 ПК України, а саме: порушення правил ведення книги обліку доходів і витрат, суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
		Пунктом 177.10 ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. 
		Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. 
		Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
		Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.(пп.296.1.2. п.296.1 ст. 296 ПК України).
		Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 року № 1637 затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість (чинний до 28.07.2015 року), який після 28.07.2015 року замінений Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015  № 579, "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення", аналогічний першому в частині наведених в даному рішенні положень. 
		Так, п.п.1, 2, 4, 5 наведених порядків передбачено, що відповідно до підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи та понесені витрати. 
		Прошнурована та пронумерована Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку платників податку. 
		У Книзі відображається фактично отримана сума доходів і фактично понесена сума витрат від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а  попередня Книга залишається у платника податку. 
		Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо.
		Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Каховської міської ради Херсонської області 11.03.2015 року, номер запису про реєстрацію: 25000000000008313. Основний вид діяльності - оптова торгівля напоями. Взята на облік в контролюючому органі 12.03.2015 року за №211515033162.
		З 08.05.2015 року по 02.03.2017 року була зареєстрована платником податку на додану вартість.
		Тобто, чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат. Зокрема й обов'язок платника податку, до яких, серед інших, віднесено й позивачку, зареєструвати Книгу в органі державної податкової служби за основним місцем обліку платників податку. Тобто, реєстрацію платником податків відповідної книги в податковому органі суд вважає первинною дією щодо її ведення, оскільки саме з цього моменту документ, поданий на реєстрацію набуває статусу документа з питань обчислення і сплати податків та зборів, отримує індивідуально визначені ознаки (дату реєстрації, печатку (штамп) податкового органу, в якому проведена реєстрація), що в подальшому сприяє її визнанню сторонами відповідних правовідносин.
		В судовому засідання, яке відбулось 29 березня 2019 року представником позивача визнано, що в 2015 році книга обліку доходів і витрат була відсутня, на реєстрацію в податковий орган не подавалась, оскільки, зі слів представника, доходів у 2015 році позивачка не мала.
		Суд критично відноситься до зазначеної правової позиції ОСОБА_3 з огляду на викладене вище та вказує, що записи у книгу обліку доходів та витрат, в протиріччя зазначеним в судовому засіданні представником відповідача тверджень, за умови відсутності доходів за 2015 рік, вноситись не повинні, проте ведення зазначеної книги протягом усього часу здійснення підприємницької діяльності позивачкою (в тому числі шляхом реєстрації книги в податковому органі) обов'язкове. Зазначене, окрім викладеного раніше, зумовлено тим, що саме книга обліку доходів та витрат (наявність або відсутність записів у ній) є, у сукупності з іншими документами, належним доказом відсутності або наявності відповідних доходів платника податку.
		Таким чином, не ведення книги обліку доходів та витрат позивачкою є підставою для застосування до неї санкції, передбаченої п.121.1 ст.121 ПК України. 
		Отже, податкове повідомлення-рішення №0012191304 від 03.12.2018 року винесено на підставі норм законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин та скасуванню не підлягає.
		Відносно висновків ГУ ДФС стосовно порушень позивачем п. 185.1 ст.185, п.201.10 ст.210 ПК України, що виявилось у не реєстрації позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних на реалізацію товарів населенню, що призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 70908,56 грн. та порушень п.201.10 ст.201, ст. 120-1 ПК України, що виявилось у не реєстрації платником податкових накладних щодо реалізації товарів у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 50225,78 грн. до незареєстрованих податкових зобов'язань суд зазначає наступне.
		Так, зазначені висновки контролюючого органу, зроблені ним на підставі твердження, що ФОП ОСОБА_3 здійснювалась реалізація безалкогольних напоїв (води) у період з 23.06.2016 року по 31.12.2016 року, про що свідчать фіскальні чеки реєстратора розрахункових операцій згідно чеку:
		№3 від 24.06.2016 року, сума реалізації 119545,28 грн.;
		№4 від 19.07.2016 року, сума реалізації 119547,32 грн.;
		№5 від 26.07.2016 року, сума реалізації 59595,90 грн.;
		№6 від 28.07.2016 року, сума реалізації 119074,25 грн.;
		№7 від 16.08.2016 року, сума реалізації 49675,86 грн.;
		№8 від 19.10.2016 року, сума реалізації 29862,00 грн.;
		№9 від 22.12.2016 року, сума реалізації 4957,20 грн.
		В свою чергу позивач вказує, що фіскальні чеки на загальну суму 502257,81 грн. є підтвердженням оплати вартості поставлених позивачкою в 2015 році товарів контрагентам, розташованим на території ВЕЗ "Крим" за ставкою ПДВ 0%, проте помилково в чеках було зазначено ставку ПДВ 20%. В подальшому позивачем оприбутковано зазначені суми без відрахування ПДВ в книзі обліку доходів та витрат.
		Отже, позивач вважає, що тільки помилкове зазначення в фіскальному чеку сум ПДВ за ставкою 20% не може бути підставою для висновку податкового органу про наявність господарських операцій з продажу води населенню та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій.
		Надаючи оцінку доводам сторін суд виходить з наступного.
		Пунктом 201.11. ст.201 ПК України передбачено, що в разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.
		Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". ( п.177.10 ст. 177 ПК України)
		Зазначений Закон містить визначення ряду понять.
		Так, згідно положень ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
		Розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
		З аналізу наведених понять слід дійти висновку, що розрахунковий документ є передбаченим законом доказом підтвердження здійснення розрахункової операції, зокрема щодо приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).
		Z-звітом відповідно до п.2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199 є денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора. 
		Відповідно п.17 зазначених Вимог, чек Z-звіту містить такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну): підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фіскального звітного чека); суми ПДВ за кожною ставкою; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ; загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати; підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю; суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі"; кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами; номер, дату і час друкування фіскального звітного чека; повідомлення про обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека. 
		З Акту перевірки та доданих до справи доказів вбачається, що висновок податкового органу про реалізацію позивачкою товарів населенню здійснений саме за результатом аналізу даних Z-звітів її реєстратора розрахункових операцій за 24.06.2016 року, 19.07.2016 року, 26.07.2016 року, 28.07.2016 року, 16.08.2016 року, 19.10.2016 року та 22.12.2016 року, тобто за даними денного звіту, що містить повний підсумок даних фіскальної інформації за відповідні дні, в якому відображено, зокрема, підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо; суми ПДВ за кожною ставкою; підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ; кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну.
		Отже, зазначений вид звітів відображає здійснення позивачкою розрахункових операцій, їх загальну суму, кількість виданих розрахункових документів та ставку ПДВ застосовану при здійснення відповідних операцій.
		Оглядом Z-звітів за вказані дати встановлено, що вони свідчать про проведення позивачкою розрахункових операцій з застосуванням ставки ПДВ у розмірі 20%. 
		Таким чином, вся наведена інформація у сукупності підтверджує доводи контролюючого органу про те, що за 24.06.2016 року, 19.07.2016 року, 26.07.2016 року, 28.07.2016 року, 16.08.2016 року, 19.10.2016 року та 22.12.2016 року позивачкою здійснювалась реалізація товарів населенню на загальну суму 502257,81 грн.
		Частиною 2 ст. 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		З огляду на викладене суд вважає, що звіт реєстратора розрахункових операцій (в даному випадку Z-звіт) є передбаченим законом доказом обставин, які він відображає, тобто належним доказом їх існування в розумінні КАС України.
		Отже, контролюючий орган виконав, покладений на нього обов'язок щодо доведення правомірності своїх висновків шляхом посилання на данні відповідних Z-звітів.
		В свою чергу суд критично оцінює твердження позивачки про те, що насправді зазначені в звітах реєстратора розрахункові операції підтверджують отримання нею оплати за товари раніше поставлені нею контрагентам, розташованим в ВЕЗ Крим за нульовою ставкою ПДВ в силу наведеного нижче.
		Так, позивачкою надано до суду первинні документи на підтвердження господарських операцій з суб'єктами, розташованими в ВЕЗ Крим (т.с.2 а.с.141-т.с.4 а.с.167), згідно яких контрагентам ТОВ "КОМПАНІЯ" Кримтепло" поставлено позивачкою за 2015 рік товару на загальну суму 409677,84 рос.рублів, ФОП ОСОБА_14 на суму 179757,00 рос.рублів, ФОП ОСОБА_15 на суму 188674,56 рос.рублів, ФОП ОСОБА_16 на суму 301 668,72 рос.рублів, ФОП ОСОБА_17 на суму 187167,96 рос.рублів, ФОП ОСОБА_18 на суму 194645,52 рос.рублів, ФОП ОСОБА_19 на суму 192839,40 рос.рублів, ФОП ОСОБА_20 на суму 202356,00 рос.рублів, ФОП ОСОБА_21 на суму 780288,78 рос.рублів, ФОП ОСОБА_22 на суму 11627111,10 рос.рублів, ФОП ОСОБА_23 на суму 100896,00 рос.рублів, ФОП ОСОБА_24 на суму 110971,08 рос.рублів.
		Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, серед іншого, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
		З викладеного вбачається, що здійснені за допомогою реєстратора розрахункові операції мають обов'язкову умову - вони мають бути проведені на повну суму покупки. Видача розрахункового документа на підставі часткової оплати операції Законом "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачена.
		Натомість, з наданих пояснень позивачки та її представника виходить, що в 2015 році зазначені контрагенти жодного разу не сплатили за отриманий ними товар. Сплату, зі слів ОСОБА_3, вони почали здійснювати лише в 2016 році, що, зокрема, зафіксовано складеними нею прибутковими касовими ордерами. Оглядом наданих ордерів встановлено, що жоден з них не підтверджує здійснення контрагентами позивачки розташованими на території ВЕЗ Крим повного розрахунку за будь-яку з операцій поставки їм товару. Отже, й зазначені операції не могли бути проведені за допомогою реєстратора розрахункових операцій. 
		Таким чином, жодного належного доказу, за допомогою якого можливо підтвердити доводи ОСОБА_3 про те, що розрахункові операції, відображені в Z-звітах є оплатою раніше поставлених нею товарів суду не надано. Спроби суду пов'язати операції поставки товарів з сумами оплат шляхом пошуку аналогічних сум також не дали результатів, оскільки жодна з операцій поставки товару ФОП ОСОБА_3 не відповідає сумі здійсненої за допомогою реєстратора розрахункових операцій оплати.
		Окрім зазначеного, з аналізу змісту договорів поставки товару контрагентам позивачки, розташованим на території ВЕЗ Крим судом встановлено, що оплата вартості товару здійснюється шляхом сплати покупцем вартості отриманої партії товару постачальнику на протязі 1 (одного) дня з дня отримання покупцем товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури (п.6.1 Договорів). Всі товари поставлені контрагентам у період з 14.03.2015 по 25.05.2015 року. Тобто, строк розрахунків за ними закінчився ще в першій половині 2015 року. 
		Загальна сума операцій з поставки товару контрагентам, розташованим в ВЕЗ Крим за 2015 рік склала 6059568,85 грн. 
		Натомість, зі слів позивачки, до дати першого Z-звіту (24.06.2016 року), більше ніж через рік після операцій поставки товару жодної оплати наведеними вище контрагентами здійснено не було.
		Також, за твердженням позивачки, операції відображені в Z-звітах - з оплати поставлених рік тому товарів, здійснені шляхом безпосередньої явки представників контрагентів до місця здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 на загальну суму в 502257,81 грн. за курсом, станом на дату здійснення оплати. 
		Заборгованість контрагентів, перед позивачкою, з її слів, наразі становить 5557311,04 грн., отже оплата за поставлені нею товари контрагентами здійснена лише в частині 8,29 % від загальної суми постачання. При цьому позивачкою жодних заходів щодо стягнення несплаченої заборгованості з контрагентів (окрім направлення претензій) не здійснювалось, неустойка, передбачена п. 7.4. договорів поставки не нараховувалась. 
		Суд визнає, що перелічені обставини окремо одна від одної не мають суттєвого значення для вирішення спору, проте, наведене у сукупності, а саме, неспівпадіння сум оплати проведених за допомогою реєстратора розрахункових операцій з сумами операцій поставок товарів, неспівпадіння дат розрахунків з датами поставки (різниця більше ніж рік), а також інші наведені судом факти, свідчать на користь неспроможності доводів представника позивача, що оформлені за допомогою реєстратора розрахункових операцій розрахунки є оплатою за раніше поставлені товари контрагентам ФОП ОСОБА_3, що знаходяться на території ВЕЗ Крим.
		Також, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що розрахункові операції, відображені в наведених податковим органом Z-звітах помилково проведені ОСОБА_3 з застосуванням ставки ПДВ у розмірі 20 %, оскільки зазначена помилка має не разовий, а систематичний характер (повторювалась 7 разів протягом періоду в півроку), окрім того суд зазначає, що робота з реєстратором розрахункових операцій не закінчується роздруківкою Z-звіту, платник податку (за нормами чинними станом на 2016 рік) здійснює підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам). Неодноразово не помітити суми ПДВ за ставкою ПДВ у 20% при проведені зазначеного переліку дій ОСОБА_3, на думку суду не могла.
		З урахуванням викладеного суд вважає, що ОСОБА_3 не спростовано твердження ГУ ДФС, викладені в Акті перевірки, щодо здійснення ФОП ОСОБА_3 реалізації товарів у період з 23.06.2016 року по 31.12.2016 року, які ґрунтуються на належних доказах - даних Z-звітів реєстратора розрахункових операцій за №3 від 24.06.2016 року, №4 від 19.07.2016 року, №5 від 26.07.2016 року, №6 від 28.07.2016 року, №7 від 16.08.2016 року, №8 від 19.10.2016 року, №9 від 22.12.2016 року.
		Таким чином, на думку суду, ГУ ДФС дійшло правомірних та обґрунтованих висновків стосовно порушень ФОП ОСОБА_3 п. 185.1 ст.185, п.201.10 ст.210, ст. 120-1 ПК України, що виявилось у не реєстрації позивачкою в Єдиному реєстрі податкових накладних на реалізацію товарів населенню, призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 70908,56 грн. 
		Отже, й рішення контролюючого органу, прийняті на підставі зазначених висновків є правомірними та скасуванню не підлягають
		Винятком є податкове повідомлення-рішення №0012221304 від 03.12.2018 року, яким до ОСОБА_3 на підставі п.120-1.2 ст. 120-1 ПК України застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у незареєстрованих накладних.
		Суд зазначає, що відповідне повідомлення-рішення як і висновки відповідача викладені в Акті перевірки та листі за результатом розгляду заперечень позивачки на Акт перевірки містять, арифметичні помилки. Так, загальна сума операцій за Z-звітами по яким не зареєстровані податкові накладні Єдиному реєстрі податкових накладних складає 502257,81 грн. з яких ПДВ 83709,63 грн.
		Отже, штрафна санкція має складати 50 відсотків від суми ПДВ 83709,63, тобто 41854,81 грн.
		Натомість в розрахунку до оскарженого податкового повідомлення-рішення №0012221304 від 03.12.2018 року та в самому рішенні сума ПДВ за накладними визначена в розмірі 100451,56 грн., а штрафна санкція - 50225,78 грн., що є невірним.
		З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення №0012221304 від 03.12.2018 року підлягає скасуванню в частині невірно визначеної суми - 8370,91 грн.
		Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
		Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано правомірності прийнятих ним: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 року №Ф-0001411304, рішення №0003511304 від 03.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та рішення №0003521304 від 03.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0012221304 від 03.12.2018 року в частині застосованого до ОСОБА_3 штрафу в розмірі 8370,91 грн.
		Отже, зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, зокрема, в частині невірно визначених у них сум.
		В свою чергу позивачем належних та допустимих доказів на спростування доводів контролюючих органів, на підставі яких винесено податкові повідомлення-рішення №№0012211304, НОМЕР_2 від 03.12.2018 року та частково №0012221304 від 03.12.2018 року суду не надано.
		Керуючись ст.ст. 2,   6   ,9,   12,   14,   44,   229,   139,   241 - 246,   250,   255      КАС України, суд, -  
		 
		вирішив:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2018 року №Ф-0001411304.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0003511304 від 03.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0003521304 від 03.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0012221304 від 03.12.2018 року в частині застосованого до ОСОБА_3 (рнокпп: НОМЕР_1, адреса: 74823, Херсонська область, Каховський район, с. Малокаховка, вул. Фрунзе, 95) штрафу в розмірі 14 771,50 грн.
		В інший частині позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.   
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний  03 квітня 2019 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  Ковбій О.В. 
		 
		кат. 111010000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...