Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2272/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2019. Зареєстровано: 05.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №802/2272/16-а
		провадження №К/9901/22463/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В., 
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (суддя Альчук М.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (судді Смілянець Е.С., Сушко О.О., Залімський І.Г.),
		І. Суть спору
		1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Урядовий уповноважений), у якому просив:
		1.1 визнати протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 зокрема виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, в його не виконаній частині майнового і зобов'язального характеру;
		1.2 зобов'язати Урядового уповноваженого здійснити координацію дій, в тому числі провести нараду за участі всіх відповідальних органів і зацікавлених сторін та контроль за виконанням невиконаної частини рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року щодо видачі нового наказу з датою звільнення позивача з 26 грудня 2015 року і записом у трудову книжку та направити запити до Департаменту ДВС, Печерського районного ВДВС у м. Києві, Ліквідатора Укрресурсів, Господарського суду м. Києва і отримати всю інформацію про наявність невиконаних рішень національних судів, зведеного виконавчого провадження, кредиторських вимог позивача до Укрресурсів для забезпечення завершення виконання рішення ЄСПЛ;
		2. Окрім того позивач просить встановити судовий контроль за виконанням прийнятої постанови суду. 
		3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вжив достатніх заходів для належного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України» щодо позивача. 
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		4. 17 липня 2014 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Яворовенко та інші проти України», яким констатував, що в справах, наведених у додатку 1 до цього рішення:
		було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції; було порушення статті 13 Конвенції;
		(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди та компенсацією судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватися заявникам на зазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
		(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти.
		5. Відповідно до зазначеного рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко та інші проти України» мало бути виконаним у строк до 17 жовтня 2014 року. 
		6. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що вказане рішення ЄСПЛ виконано частково, а саме:
		на користь ОСОБА_1 Міністерство юстиції України перерахувало кошти у сумі 32603,10 грн. (еквівалент 2000 євро), що підтверджується платіжним дорученням №7141 від 02 жовтня 2014 року;  
		за рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року № 2-160/07  перераховано заборгованість у сумі 6377,68 грн.;
		за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року №  2-3039/06 перераховано 3528,30 грн.;
		за рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року перераховано заборгованість у сумі 2481,30 грн.
		рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року виконано в частині видання наказу про звільнення в 2015 році та трудової книжки, зокрема змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 08 травня 2012 року на 01 грудня 2015 року. В частині проведення повного розрахунку (зарплата, компенсація за відпустку) не виконано.
		7. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 24 травня 2016 року № 127/3844/16-а включив до трудового стажу позивача період його роботи в ДАК «Укрресурси» з 01 грудня 2015 року по 26 грудня 2015 року. Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 11 січня 2017 року у справі № 127/25888/16-ц зобов'язав акціонерну компанію «Укрресурси» видати наказ про звільнення позивача з 26 грудня 2015 року, про що внести відповідний запис у трудову книжку.  
		8. Отож, підсумували суди попередніх інстанцій, фактично цей спір виник у зв'язку з невиконанням рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині невиконання рішення національного суду - Замостянського  районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року щодо видачі нового наказу про звільнення позивача з акціонерної компанії «Укрресурси» та проведення повного розрахунку (зарплата, компенсація за відпустку).
		9. ОСОБА_1 вважає, що відповідач в межах своїх повноважень не вжив заходів щодо координації своєчасного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року в його невиконаній частині майнового та зобов'язального характеру, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		10. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 29 червня 2017 року позов задовольнив частково.
		11. Визнав протиправною бездіяльність Урядового уповноваженого щодо нездійснення координації роботи виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
		12. Зобов'язав Урядового уповноваженого здійснити координацію виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м.  Вінниці від 01 березня 2004 року. 
		13. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив. 
		14. Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін. 
		15. З покликанням на норми Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), на пункти 1, 4, 5 Положення про Уповноваженого у справах  Європейського суду з прав людини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 (далі - Положення № 784) суди попередніх інстанцій зазначили, що Урядовий уповноважений зобов'язаний здійснювати ряд дій спрямованих на координацію роботи, пов'язаної з виконанням рішень ЄСПЛ, зокрема і звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в рамках координації роботи з підготовки пропозицій з організаційно-правових, процедурних та інших питань пов'язаних із забезпеченням виконання рішень.
		16. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що в матеріалах справи є постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49014939 від 25 квітня 2017 року про зобов'язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу про звільнення позивача та проведення з ним повного розрахунку та постанова про відкриття виконавчого провадження від 29 березня 2017 року ВП №53654408 щодо завершення виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» № 25663/02 в невиконаній частині рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. 
		17. За встановлених в цій справі обставин суди попередніх інстанцій ствердили, що судове рішення залишилося не виконаним і у справі немає доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на реалізацію його повноважень (обов'язків), стосовно координації виконання рішення ЄСПЛ, тобто виконання покладених на нього стосовно цього обов'язків.
		18. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, які він ще не вчинив, є безпідставними.
		19. На думку судів попередніх інстанцій, належним та допустимим способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити дії відповідно до наявних у нього повноважень та обов'язків. Зауважили, що суд не вправі зобов'язувати відповідача вчиняти конкретні дії та конкретних шляхом, оскільки вирішення питань, в даному випадку координації виконання рішення, є виключними (дискреційними) повноваженнями відповідача.
		IV. Касаційне оскарження 
		20. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у відмовній частині скасувати, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково, а саме: задовільну частину постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року змінити та доповнити таким: 
		20.1 в абзаці другому резолютивної частини постанови суду першої інстанції після слів «щодо здійснення координації роботи» доповнити словами «та контролю за» і далі за текстом постанови;
		20.2 в абзаці третьому резолютивної частини постанови суду першої інстанції після слів «здійснити координації» доповнити словами «та контроль за» і далі за текстом постанови.
		21. Також заявник просить, щоб касаційний суд встановив контроль за виконанням судового рішення. 
		22. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій  помилково не застосували положень частин другої і третьої статті 11 Закону №  3477-IV щодо контролю Урядовим уповноваженим за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, тобто виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, яке в частині зобов'язального і майнового характеру до сих пір не виконано. Виконання цих заходів покладено на органи державної виконавчої служби, а контроль - на Урядового уповноваженого, який, на думку позивача, усунувся від виконання своїх обов'язків і як наслідок згадане рішення суду не виконується четвертий рік.
		V. Релевантні джерела права та акти їх застосування
		23. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		24. За змістом частини першої статті 1 Закону № 3477-IV терміни, які вживаються у цьому Закону, мають таке значення: Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України; виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру; 
		25. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3477-IV Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. 
		26. Відповідно д частини першої статті 11 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: 
		а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства; 
		б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва. 
		27. Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 3477-IV контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.
		28. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 3477-IV Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру. 
		29. Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 3477-IV Органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані: 
		а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; 
		б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; 
		в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; 
		г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва. 
		30. Відповідно до пункту 1 Положення № 784 Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини є посадовою особою Міністерства юстиції, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини (далі - Суд) під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду. 
		31. Згідно з пунктом 4 Положення № 784 основними завданнями Уповноваженої особи є: <…> 2) координація роботи, пов'язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Суді та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями; <…> 4) інформування Комітету міністрів Ради Європи в установленому ним порядку про хід виконання Україною рішень Суду у справах, в яких Україна є стороною; <…>.
		32. Відповідно до пункту 5 Положення № 784 Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань: <…>3) надсилає до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій запити стосовно надання матеріалів та інформації у справах про порушення Конвенції, координує роботу з підготовки пропозицій з організаційно-правових, процедурних та інших питань, пов'язаних із забезпеченням представництва України в Суді та виконанням його рішень; <…> 7-2) вживає на будь-якій стадії розгляду справи Судом заходів для відновлення прав заявника, включаючи звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, якщо у справі вбачається порушення Конвенції; <…>.
		VI. Позиція Верховного Суду
		33. У справі встановлено, що за рішенням ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» (яке набуло статусу остаточного) держава-відповідач (Україна) зобов'язана, серед іншого, виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню.
		34. Перелік таких рішень наведено у додатку до вказаного рішення ЄСПЛ. Стосовно позивача, то одним з них є рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, яке, як з'ясували суди попередніх інстанцій, залишається не виконаним. 
		35. Проаналізувавши через призму спірних відносин дії відповідача у зіставленні з наведеними вимогами Закону № 3477-IV та Положення № 784 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірною бездіяльності Урядового уповноваженого, яка полягала у неналежній координації роботи щодо виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України», відтак задовольнили позовні вимоги і щодо зобов'язання  відповідача скоординувати таку роботу. 
		36. Позивач поряд з тим вимагає зобов'язати відповідача вжити заходів контролю за виконанням згаданого рішення ЄСПЛ відповідно до вимог частини другої, третьої статті 11 Закону № 3477-IV. 
		37. На думку колегії суддів, висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, є обґрунтованими. Функцію контролю за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру Урядовий уповноважений виконує на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Законом № 3477-IV та Положенням № 784. Вибір заходів реагування з метою виконання рішення ЄСПЛ належить до компетенції Урядового уповноваженого і суд при вирішенні спору не може переймати на себе цих повноважень.
		38. Переглянувши в межах своїх повноважень оскаржені судові рішення з урахуванням доводів та вимог касаційної скарги відповідно до статей 341, 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, тому відповідно до статті 350 КАС касаційну скаргу треба залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін. 
		39. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		40. Відтак з приводу прохання позивача про вжиття касаційним судом заходів контролю відповідно до статті 267 КАС (у попередній редакції) колегія суддів зазначає, що застосування такого способу контролю було можливим при ухваленні у цій справі судового рішення по суті спору. На стадії його касаційного перегляду, з огляду на його результат, суд касаційної інстанції в цій справі такого рішення постановити не може. 
		VII. Судові витрати
		41.  З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.          Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                М. І. Смокович          
		Судді                                                                                           В. М. Бевзенко
		                                                                                          О. В. Білоус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...