Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/4196/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 04.04.2019. Зареєстровано: 05.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2019.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		03 квітня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 802/4196/15-а
		провадження № К/9901/19766/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
		суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 802/4196/15-а 
		за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії;
		за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України (суддя Маслій В. І.) від 11 квітня 2016 року, встановив: 
		І. РУХ СПРАВИ 
		1. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. (далі - Уповноважена особа), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просила: 
		- визнати протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 003-01652-2110115 від 21 січня 2015 року;
		- зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати ОСОБА_2 відшкодування у розмірі 10000 доларів США із нарахованими відсотками за рахунок коштів Фонду;
		- судові витрати покласти на відповідача.
		2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що Уповноваженою особою безпідставно не включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, оскільки у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк».
		3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.
		5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 квітня 2016 року на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня       2017 року) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року.
		6. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 12 липня 2016 року Уповноважена особа звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, з підстав, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року, і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		7. Ухвалою судді Верховного Суду України від 13 вересня 2016 року відкрито провадження за вказаною заявою. 
		8. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 09 лютого 2018 року матеріали зазначеної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року справу прийнято до провадження та витребувано з Вищого адміністративного суду України матеріали касаційної скарги № К/800/9811/16 для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року.
		10. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. 
		11. Станом на 03 квітня 2019 року заперечення на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року, до Верховного Суду не надходили.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України     від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ ПАТ «Дельта Банк» віднесене до категорії проблемних строком на 180 днів та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
		13. 21 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» № 003-01652-210115 у доларах США, за умовами якого відсоткова ставка на суму вкладу складає 5,5 % річних.
		14. 21 січня 2015 року поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 поповнено коштами в сумі 10000 доларів США за рахунок коштів ОСОБА_5
		15. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло                  ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.
		16. 02 березня 2015 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 51, відповідно до якого з              03 березня 2015 року розпочинається процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з         03 березня по 02 червня 2015 року та призначено Уповноважену особу.
		17. Листом представника ПAT «Дельта Банк» від 23 вересня 2015 року 8821/1718 ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) від 21 січня 2015 року                       № 003-01652-210115, укладеного між нею та ПAT «Дельта Банк» відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
		18. У зв'язку з визнанням вказаного договору нікчемним, відповідач не подав до Фонду інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду та не включив ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		19. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. 
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ 
		20. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з часу прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ, згідно якої ПAT «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком на180 днів, останньому заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків, а також проведення інших операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
		21. Однак, незважаючи на зазначені заборони, ПAT «Дельта Банк» у січні 2015 року було здійснено перерахування коштів з рахунку ОСОБА_5 на рахунок ОСОБА_2
		22. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини свідчать про те, що переказ коштів від ОСОБА_5 на рахунок позивача підпадає під ознаки нікчемності правочину, визначених ст. 38 Закону № 4452-VI, оскільки договір банківського вкладу укладено після віднесення     ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних. 
		23. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності лише цих обставин, відсутні підстави для включення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
		24. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився Вищий адміністративний суд України, виходив з того, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу від 21 січня 2015 року № 003-01652-210115, укладеного між позивачем та                  ПАТ «Дельта банк». Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
		25. В обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що ПАТ «Дельта Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України                  від 02 березня 2015 року, тоді як депозитний договір з позивачем був укладений 21 січня 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочин уже має бути вчинений неплатоспроможним банком.
		26. Також апеляційний суд зазначив, що доказів того, що постанова Національного банку України             від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до позивача, у порядку, встановленому законом, відповідачем надано не було.
		27. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що вказаний договір банківського вкладу має ознаки нікчемного правочину неплатоспроможного банку, що перелічені у ч. 3 ст.   38 Закону № 4452-VI та ст. 204 Цивільного кодексу України. Зарахування на депозитний рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, як підстава визнання нікчемними вкладів, не відповідає вищевказаним вимогам Закону.
		28. Водночас, відповідач визнаючи договір вкладу «нікчемним» вийшов за межі наданих йому Законом №   4452-VI повноважень та надав правову оцінку правовідносинам між позивачем та ОСОБА_5, які не стосуються банку і тим більше, в яких банк не є стороною.
		IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ
		29. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України             від 11 квітня 2016 року представник Уповноваженої особи посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, ст. 203- 205, 215 Цивільного кодексу України у спорах, предметом яких є оцінка правомірності дій Уповноваженої особи щодо не включення позивачів до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у зв'язку з визнанням договорів банківського вкладу нікчемними.
		30. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року (К/800/7081/16), від 30 березня 2016 року (К/800/8728/16), від 07 квітня 2016 року (К/800/9527/16), від 02 червня 2016 року (К/800/51714/15), від 02 червня 2016 (К/800/45816/15), у яких суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.
		31. В обґрунтування протиправності ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня           2016 року представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи містяться документи, що свідчать про те, що кошти, розміщені на підставі спірного договору, надійшли на рахунок позивача безготівковим внутрішньобанківським переказом, шляхом так званого «подрібнення» великого депозиту іншого клієнта банку. Наведене свідчить про те, що ці операції не передбачали фактичного переміщення «реальних» грошових коштів, і спричинили збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом.
		32. Представник Уповноваженої особи звертає увагу на те, що Законом № 4452-VI не передбачено ніяких дій, які необхідно вчиняти уповноваженій особі для виконання процедури щодо визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через необхідність визнавати його таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає своїм рішенням правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.
		33. Також представник Уповноваженої особи в заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року посилається на порушення касаційним судом норм процесуального права, зокрема безпідставному не відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		34. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 38 Закону № 4452-VI, ст. 203, 228 Цивільного кодексу України, при вирішенні спорів, пов'язаних із оскарженням дій Уповноваженої особи щодо не включення вкладників банку до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у зв'язку з визнанням договорів банківського вкладу цих осіб нікчемними.
		35. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України в редакції Закону № 2136-VIII заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		36. У рішеннях Вищого адміністративного суду України, наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку що не включення Уповноваженою особою позивачів до переліку вкладників відповідних банків вчинено в межах повноважень з метою запобігання незаконного отримання відшкодування за рахунок Фонду. Правомірність таких дій Уповноваженої особи, у наданих для порівняння рішеннях, обґрунтована Вищим адміністративним судом України визнанням нікчемними догорів банківського вкладу позивачів.
		Правомірність таких дій Уповноваженої особи, у наданих для порівняння рішеннях, обґрунтована Вищим адміністративним судом України визнанням нікчемними договорів банківських вкладів. Разом з цим, як на підставу нікчемності правочину, суди покликалися на те, що кошти на рахунки позивачів надійшли від третіх осіб - інших клієнтів банку, з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку та всупереч обмеженням, встановленими постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ на проведення будь-яких операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.
		37. Водночас, у рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача підстав для не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. При цьому, твердження відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу позивача, судом визнано необґрунтованим. 
		38. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Суд виходить з наступного.
		39. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		40. Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.
		41. Аналіз зазначених норм чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов'язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
		42. Пунктами 3- 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.   4- 6 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
		Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
		Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
		Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
		43. У п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
		44. Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
		45. Зміст наведених правових норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.
		46. Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		47. Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач укладала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту), а отже в розумінні закону є вкладником.
		48. Також відповідно до умов договору від 21 січня 2015 року № 003-01652-210115 на відповідному банківському рахунку розміщено 10000 доларів США, на строк по 04 лютого 2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 44722786 від 21 січня 2015 року.
		49. Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації                (02 березня 2015 року).
		50. Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону №  4452-VI. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
		51. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, з яким погодився Вищий адміністративний суд України, у цій справі дійшов вірного висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
		52. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
		53. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
		У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
		54. Згідно з положеннями ст. 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
		55. Водночас, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.    228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
		56. При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові                 від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15), при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
		57. Разом з цим, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 819/353/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Уповноваженої особи у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (у тому числі в господарських судах). За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (в редакції, чинній до             15 грудня 2017 року).
		58. Аналіз наведених норм матеріального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України та апеляційного суду у справі, що розглядається, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
		59. Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 2 ст. 243 КАС України у редакції, чинній на час звернення із заявою, за наявності підстав, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі повністю або в певній частині.
		60. Суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції (пп. «б» п. 2 ч. 2 ст.  243 КАС України).
		61. За наведених обставин, ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року підлягає скасуванню повністю.
		62. Постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 003-01652-2110115 від 21 січня 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа в цій частині - закриттю. У решті постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року підлягає залишенню без змін.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 243 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України      від 11 квітня 2016 року задовольнити частково. 
		Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року скасувати.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року у частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США № 003-01652-2110115 від 21 січня 2015 року скасувати, а провадження у справі у цій частині позовних вимог закрити.
		У решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року залишити без змін.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Т. О. Анцупова          
		Судді                                                                                                              Н. В. Коваленко
		                                                                                                              В. М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...