Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/18210/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2019.
Дата набрання законної сили: 26.03.2019
Номер судового провадження: 51-127км17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		26 березня 2019року 
		м.Київ
		справа № 686/18210/15-к 
		провадження № 51-127км17
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28листопада 2017 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кам`янця-Подільського, жительки м. Хмельницького, 
		засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами1,4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Оскаржені судові рішення
		1.За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22вересня 2016 року ОСОБА_7 було визнано винуватою у вчиненні кількох епізодів злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК та частиною 4 статті358КК. На підставі частини 5 статті 74, пункту 2 частини 1 статті 49 КК ОСОБА_7 звільнено від покарання за всіма обвинуваченнями, визнаними судом доведеними.
		2.Суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_7 , будучи головою ліквідаційної комісії Комунального підприємства Хмельницький завод «Полімер», достовірно знаючи, що загальними зборами цього підприємства прийнято рішення про його ліквідацію, усвідомлюючи, що вона не є одноособовим власником чиспіввласником підприємства, 3, 8 та 17-го листопада 2011 року уневстановленому місці виготовила підроблені офіційні документи  протоколи №1, №2 №3 загальних зборів співвласників підприємства, в які внесла завідомо неправдиві відомості та які засвідчила своїм підписом і печаткою підприємства. Направивши 3 та 8-го листопада 2011 року протоколи №1 і 2 державному реєстратору виконавчого комітету Хмельницької міської ради, вона використала ці підроблені документи. Обставини вчинення цих злочинів детально викладені у вироку суду першої інстанції.
		3. Апеляційний суд Хмельницької області від ухвалою від 28 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		4. У касаційній скарзі захисник просить на підставах, визначених пунктами 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в її діянні складу інкримінованих злочинів.
		5. Наобґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що в обвинувальному акті та увироку не було належним чином сформульоване обвинувачення; не зазначено відомостей про місце, час, спосіб та наслідки вчинення правопорушення; дії засудженої не містять складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 358 КК, і суди мали застосовувати норми щодо малозначності діяння, оскільки в цьому випадку не заподіяно будь-якої шкоди; суд першої інстанції не мотивував, чому не врахував окремих доказів та надав перевагу одним доказам перед іншими; засуджену звинувачено в умисному непроведенні ліквідації підприємства, що суперечить нормам законодавства щодо діяльності юридичної особи.
		Позиції учасників судового провадження
		6.Учасникам кримінального провадження з додержанням вимог закону було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. 
		7.Засуджена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 письмово повідомили Суду про можливість здійснення касаційного розгляду без їхньої участі.
		8.Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними таобґрунтованими.
		Оцінка Суду
		9.Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені вскарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню зогляду натаке.
		10.Статтею 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання пронаявність підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції має керуватися статтями412414 цього Кодексу. 
		11.Отже, касаційний суд не перевіряє оскаржуваних судових рішень щодо неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а виходить з обставин, установлених судом. 
		Щодо формулювання обвинувачення в обвинувальному акті 
		12.Захисник вважає, що, оскільки в обвинувальному акті не зазначено часу, місця, способу, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду ірозміру завданої шкоди, це порушило статтю 91 КПК. На його думку таким чином було порушено право засудженої, передбачене частиною 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і посилається у цьому контексті на рішення Європейського суду з прав людини усправі Маточча проти Італії.
		13.Суд зазначає, що хоча предметом розгляду суду касаційної інстанції єсудові рішення, ане рішення органів обвинувачення, однак аналіз обвинувального акту може мати значення для оцінки того, чи не було через формулювання обвинувачення вобвинувальному акті порушено право засудженої ефективно захищатися від пред`явленого обвинувачення в судах першої та апеляційної інстанцій. 
		14.Для забезпечення права на ефективний захист в формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Це не означає, що при формулюванні кожного обвинувачення мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені упереліку статті 91 КПК. Натомість зазначення в обвинувальному акті обставин, що не стосуються справи і не впливають на правову кваліфікацію правопорушення, ускладнює розуміння обвинувачення і може зробити його неясним для обвинуваченої особи, що суперечитиме меті забезпечення умов для ефективного захисту. 
		15.Це підтверджено і практикою Європейського суду з прав людини, на яку посилається захисник. У рішенні Маточча проти Італії зазначено, що хоча «обвинуваченому мають повідомити «вдеталях» підставу обвинувачення проти нього, тобто суттєві факти, які свідчать проти нього і єпідставою для обвинувачення і характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих суттєвих фактів»,[1] однак «обсяг «детальної» інформації, на який посилається [пункт (а) параграфу 3 статті 6 Конвенції], змінюється в залежності від особливих обставин кожної справи».[2]
		16.Як убачається з матеріалів провадження, у формулюванні обвинувачення засудженої були відображені всі суттєві моменти, які стосувалися як фактичної сторони, так і правової кваліфікації інкримінованих їй діянь. Позиція сторони захисту протягом усього кримінального провадження свідчить про те, що засуджена та її захисник розуміли зміст обвинувачення і захист здійснювався саме від цього, ане будь-якого іншого обвинувачення.
		17. Тому Суд вважає, що обвинувачення в обвинувальному акті було сформульовано достатньо детально, щоб побудувати ефективний захист, атому відхиляє цей довід захисника.
		18.Щодо формулювання судом обвинувачення, визнаного ним доведеним, суд першої інстанції зазначив усі елементи, які утворюють склад злочину, в якому засуджена визнана винуватою. Суд апеляційної інстанції, відповідаючи на аналогічні доводи захисту, наведені в апеляційній скарзі, зазначив, що час, місце і мотиви вчинених дій єфакультативними ознаками складу інкримінованих злочинів і не впливають на їх правову кваліфікацію.
		19.Суд не вбачає підстав для незгоди з таким висновком суду апеляційної інстанції та відхиляє цей довід захисника.
		Щодо відсутності в діях засудженої складу злочину, передбаченого частиною 1 статті358 КК 
		20.Захисник зазначає, що, оскільки невідомо, хто саме виготовив документи, упідробці яких засуджена визнана винною, а підпис на документі був справжнім, то в діях обвинуваченої немає складу злочину, передбаченого статтею 358 КК.
		21.Суд відзначає, що за висновками судів засуджена засвідчила своїм підписом документи, заздалегідь знаючи, що вони містять неправдиві відомості. Посилання захисника на те, що підпис на документі є справжнім, тобто виконаний саме засудженою, був саме тією обставиною, на підставі якої всукупності з іншими суд встановив причетність засудженої до виготовлення цих документів івизнав її винуватою в цьому злочині.
		22.Спосіб, яким виготовлені документи, що були предметом злочину, місце і час їх виготовлення, не є важливим у контексті цієї справи. Без підпису засудженої вони б не набули ознаки офіційного документа в тому значенні, яке надається цьому терміну в статті 358 КК. Таким чином, саме проставлення засудженою надокументах свого підпису перетворило їх на підроблені офіційні документи іутворило склад злочину, передбаченого цією статтею КК.
		23. З огляду на викладене Суд відхиляє цей довід захисника як такий, що суперечить точному змісту кримінального закону.
		Щодо малозначності діяння
		24.Захист посилається на те, що діями ОСОБА_7 не було спричинено жодних негативних наслідків, не заподіяно майнової чи немайнової шкоди, а також вказує на відсутність потерпілих у кримінальному провадженні. На підставі цього захисник робить висновок, що відповідно до частини 2 статті 11 КК дії засудженої не єзлочином.
		25. Апеляційний суд у своїй ухвалі у відповідь на такий аргумент захисту зазначив, що через спрямованість злочину, передбаченого статтею 358 КК, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування і об`єднань громадян відсутність як завданої шкоди, так і потерпілих, не може свідчити про малозначність діяння.
		26. Суд погоджується з таким висновком. 
		27. Захист на доведення своєї позиції посилається на обставини, які не стосуються визначення суспільної небезпеки злочину, передбаченого статтею 358 КК. Підроблення документів становить суспільну небезпеку, навіть якщо незавдає шкоди певним особам в окремому випадку. Цей злочин посягає на саму основу функціонування обігу інформації в суспільстві, що ґрунтується взначній частині на довірі до документів і впевненості у тому, що відомості, засвідчені удокументах, відповідають дійсності. Підробка документів підриває цю довіру. Враховуючи велику роль, яку відіграють документи в сучасному суспільстві, руйнування такої довіри має негативні наслідки для всієї системи обміну інформацією. Саме напротидію цій небезпеці і спрямована кримінальна відповідальність за підроблення документів. Формальний склад злочину в цьому випадку передбачений саме тому, що матеріальні наслідки чи їх відсутність уконкретному випадку не є суттєвими ознаками суспільної небезпеки, яку становить цей злочин.
		Інші доводи касаційної скарги
		28.Також у касаційній скарзі захисник вказує, що в обвинувальному акті засуджену обвинувачено в умисному непроведенні процедури ліквідації підприємства упередбаченому законом порядку.
		29.Суд зазначає, що в касаційному порядку переглядається правильність судових рішень, що оскаржуються. Як убачається з вироку місцевого суду, цяобставина, яку згадує захисник, не була визнана судом першої інстанції доведеною. Тому цей довід не може бути предметом розгляду у касаційній інстанції і має бути відхилений.
		30.Захисник також посилається на те, що певні докази суд першої інстанції поклав в основу вироку та не обґрунтував, чому надав перевагу одним доказам перед іншими. 
		31.Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Правильність оцінки судом доказів та висновки суду щодо фактичних обставин може бути предметом перегляду вкасаційному порядку лише у разі, якщо таку оцінку зроблено без додержання приписів статті 94 КПК. 
		32.У цьому випадку суд першої інстанції, оцінюючи докази, діяв у межах своїх повноважень і не порушив згаданої норми права. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, визнав висновки суду першої інстанції щодо фактів справи обґрунтованими достатніми доказами і навів відповідні мотиви своєї оцінки. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК. У касаційній скарзі захисника не зазначено будь-яких процесуальних порушень з боку судів, які могли би вплинути на оцінку судами зібраних у справі даних. Тому Суд відхиляє ці доводи захисника.
		33.Таким чином, доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судами першої або апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального закону або закону про кримінальну відповідальність, а тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 листопада 2017року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення йоскарженню не підлягає. 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		[1] Mattoccia v. Italy, no.23969/94, § 59, 25 July 2000
		 
		[2] Там само, § 60

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...