Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/3190/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:; соціального захисту дітей війни.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2019. Зареєстровано: 09.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2019.
Дата набрання законної сили: 02.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 0240/3190/18-а 
		Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна 
		Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В. 
		02 квітня 2019 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Кузьменко Л.В. 
		суддів: Франовської К.С. Шидловського В.Б. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (рішення ухвалено суддею Жданкіною Н.В. у м.Вінниця, повний текст судового рішення складено 17 грудня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		В вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якому просила:
		- визнати протиправною відмову Вінницької міської ради у наданні ОСОБА_1 статусу "член сім`ї загиблого ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видачі відповідного посвідчення;
		- визнати ОСОБА_1 , особою, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як члена сім`ї військовослужбовця, який загинув внаслідок виконання службових обов`язків військової служби;
		- зобов`язати Вінницьку міську раду видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за №302.
		Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач як член сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, має право на встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення. Однак, відповідач відмовив у наданні такого статусу.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
		Визнано протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради викладену у листі №08-00-019-35774 від 03.08.2018, яка полягає у ненаданні статусу "Член сім`ї загиблого ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та не видачі ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім`ї загиблого".
		Зобов`язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за №302.
		В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департамент соціальної політики Вінницької міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач діяв в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства з огляду на те, що згідно норм чинного законодавства підставою для отримання "Посвідчення члена сім`ї загиблого" є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків). Проте, враховуючи, що у витязі з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 24.07.2017 зазначено, що причиною смерті чоловіка позивача є нещасний випадок пов`язаний з проходженням військової служби, позивач правомірно отримала посвідчення 26.06.2018 серія НОМЕР_1 відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", однак не має права на отримання посвідчення "Посвідчення члена сім`ї загиблого".
		В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила їх задовольнити.
		Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судами встановлено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , який згідно контракту від 06.05.2014 проходив військову службу у Збройних Силах України у званні старший солдат, стрілець взводу охорони роти штабних машин військової частини НОМЕР_2 (а.с. 10-12).
		ОСОБА_2 входив до складу сил та засобів ОТУ «Донецьк», які залучаються та беруть безпосередню участь в антитеростичній операції на території Донецької та Луганської області, для виконання службових (бойових) завдань, що підтверджується Витягом із наказу командира ОТУ «Донецьк» (по стройовій частині) Антитерористичного центру при Службі безпеки України №323 від 14.11.2016 (а.с. 14-15).
		13 грудня 2016 під час проходження військової служби у зоні проведення АТО, захищаючи незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України, він загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 106).
		Лікарським свідоцтвом про смерть від 15 грудня 2016 № 250, причиною його смерті визначено кровотечу з проникаючої рани лівого шлуночка серця внаслідок вогнепального поранення (а.с. 18-19).
		Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 234 смерть чоловіка позивача перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення тулубу (а.с. 20-26).
		Поранення та причина його смерті були пов`язані з проходженням військової служби, що зазначено у Витязі з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм каліцтв №202 від 24 липня 2017 року (а.с. 17).
		Також, в обвинувальному акті у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016050260001587 зазначено, що смерть ОСОБА_2 перебуває у прямому причинному зв`язку з ушкодженнями і настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення тулубу (а.с. 27-33).
		Крім того, факт настання смерті чоловіка позивача - ОСОБА_2 при виконанні останнім обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою, встановлено рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, зокрема, постановою Верховного Суду України від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а (а.с. 34-41).
		У липні 2018 року позивач звернулася із заявою до відповідача - Вінницької міської ради, в якій просила надати їй статус «Член сім`ї загиблого ветерана війни» та видати відповідне посвідчення згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.
		03 серпня 2018 року Управління соціального захисту населення департаменту соціальної політики Вінницької міської ради листом відмовило позивачці у видачі зазначеного посвідчення. Підставою для відмови було вказано те, що позивачка не підпадає під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
		Суд першої інстанції задовольняючи позов частково, дійшов висновку, що на позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної в Законі категорії громадян.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі Закон №3551-ХII).
		В преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		Поширення чинності Закону №3551-ХII на дружину померлої особи є похідними від приналежності такої особи до ветеранів війни.
		Згідно статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХII до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
		Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
		Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст.. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
		Отже, зі змісту цієї норми слідує, що чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків) або померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
		Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
		Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
		Пунктом 4 Положення передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".
		Відповідно до п. 1.1 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
		Відповідно до п.2.4.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 ВЛК може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення:
		Відповідно до п. 21.5 «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби» або «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» або "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.
		Отже, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного вище Закону є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).
		Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, останніми беззаперечно підтверджується, що смерть чоловіка позивача - ОСОБА_2 настала під час виконання ним службових обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою.
		Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні їй статусу "Член сім`ї загиблого ветерана війни" з послідуючою видачею відповідного посвідчення, слугувало те, що витяг з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 24.07.2017 містить запис про причину смерті ОСОБА_2 - нещасний випадок, пов`язаний з проходженням військової служби, що є підставою для видачі «Посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Суд першої інстанції цілком обґрунтовано взяв до уваги, що рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанції прийнятими у справі №802/1869/17-а за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, встановлено факт настання смерті чоловіка позивача - ОСОБА_2 під час виконання останнім службових обов`язків військової служби в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою. Судові рішення у зазначеній справі набрали законної сили, а відтак встановлені в них обставини не потребують додаткового доказування.
		Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що навіть попри відсутність у витягу з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону від 24.07.2017 прямої вказівки на пов`язаність смерті чоловіка позивача з виконанням службових обов`язків військової служби в період її проходження, відповідачем повинні були бути враховані, принаймні висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, яка позивачем надавалась суб`єкту владних повноважень під час звернення із заявою про надання статусу "Член сім`ї загиблого ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
		В абзаці 2 пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 передбачено, що "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
		Згідно довідки Вінницького обласного військового комісаріату від 09.02.2017 за №12/1/42 на утриманні загиблого військовослужбовця перебували його дружина  ОСОБА_7 та син  Тімур, 2009 р.н. (а.с. 16).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зокрема в частині отримання пільг, переваг та інших соціальних гарантій для визначеної в Законі категорії громадян. 
		Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі 08 квітня 2019 року.
		 
		Головуючий  Кузьменко Л.В.    Судді    Франовська К.С.   Шидловський В.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...