Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/774/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2019. Зареєстровано: 09.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2019.
Дата набрання законної сили: 21.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		05 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №9901/774/18
		адміністративне провадження №П/9901/774/18
		                                                                                                                     
		Верховний Cуд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Ханової Р.Ф., 
		суддів Бившевої Л.І., Гриціва М.І., Смоковича М.І., Шипуліної Т.М., 
		при секретарі судового засідання Статілко Ю.С.
		 
		за участю сторін, їх представників:
		позивача - особисто ОСОБА_1,
		від позивача - Попков П.О. на підставі ордера від 11 вересня 2018 року серії АА               № 100687,
		від відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 29 грудня 2017 року № 02-01/2283,
		від третіх осіб - представник Служби безпеки України Михальченко А.О за довіреністю від 10 липня 2015 року № 22/1369-Д
		та представник Кабінету Міністрів України Шокун О.В. за довіреністю від 12 вересня 2018 року № 9835/9/22-18, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (подану адвокатом Попковим Павлом Олександровичем) до Президента України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, Кабінет Міністрів України, про визнання протиправними та скасування Указів Президента України в частині,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		12 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся із позовом Президента України (далі - відповідач у справі), в якому з урахування уточнення від 24 вересня 2018 року (25 вересня 2018 зареєстровано у Верховному Суді) просив визнати протиправними та скасувати Указ Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", Указ Президента України від 14 травня 2018 року №126/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", Указ Президента України від 21 червня 2018 року №176/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" - кожен в частині застосування персональних санкцій до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі Указу Президента України від 17 жовтня 2016 року №467/2016, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ Президента України №467/2016) обмежено здійснення операцій за його картковими рахунками, відкритими у Публічному акціонерному товаристві "Укрсоцбанк", Публічному акціонерному товаристві "Ощадбанк", а також зупинено видаткові операції на його користь Публічним акціонерним товариством "Укрпошта".
		 
		15 травня 2017 року Президентом України видано Указ №133/2017, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ Президента України №133/2017).
		 
		28 квітня 2017 року рішенням Ради національної безпеки і оборони України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» підтримано пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 26 квітня 2017 року №288-р), Службою безпеки України та Національним банком України.
		 
		Додатком 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року позивача під номером 511 включено до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) - 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (зупинення фінансових операцій) строком на один рік.
		 
		14 травня 2018 року Указом Президента України №126/2018 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ Президента України № 126/2018).
		 
		Додатком 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року позивача під номером 511 включено до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) - 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (зупинення фінансових операцій) строком на три роки.
		 
		21 червня 2018 року Указом Президента України №176/2018 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ Президента України № 176/2018).
		 
		Додатком 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня  2018 року позивача під номером 510 включено до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) - 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (зупинення фінансових операцій) строком на три роки.
		 
		Позивач вважає зазначені акти індивідуальної дії (Укази Президента України та рішення Ради національної безпеки і оборони України) незаконними та такими, що порушують його права і законні інтереси, оскільки прийняті безпідставно, зокрема, з порушеннями матеріально-правових норм Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року №1644-VII, Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Першого протоколу до неї, практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		 
		Способом судового захисту позивач обрав визнання протиправними та скасування комплексних рішень про застосування персональних санкцій щодо нього, які, на його думку, містяться одночасно в актах Ради національної безпеки і оборони України та актах Глави держави.
		 
		25 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява представника позивача  про зміну предмету позову, у якій він просить скасувати також Указ Президента від 21 червня 2018 року №176/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
		 
		Зазначив, що Указ Президента України №176/2018 не передбачає скасування або втрати чинності персональних санкцій, застосованих до позивача раніше згідно з Указами Президента України №133/2017 та №126/2018, тому станом на час уточнення позовних вимог всі оскаржувані Укази Президента України №133/2017, №126/2018 та №176/2018 є чинними.
		 
		25 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження в адміністративні справі після усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі цього ж суду від 12 вересня 2018 року.
		 
		08 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що оскаржувані Укази Президента України                 № 133/2017, № 126/2018 та № 176/2018 видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		 
		Зазначає, що Радою національної безпеки і оборони України розглянуто та підтримано відповідні пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, зокрема, до позивача, про що прийнято відповідні рішення. 
		 
		У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім'я Глави держави відповідних матеріалів (рішень з додатками, проектів Указу та пояснювальних записок до них) Президент України в межах реалізації приписів законодавства видав Укази № 133/2017, № 126/2018 та № 176/2018, якими увів в дію відповідні рішення Ради національної безпеки і оборони України. 
		 
		22 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшли пояснення Кабінету Міністрів України, у яких зазначено, що оскаржуваний Указ Президента України №133/2017 видано відповідно до вимог чинного законодавства та в межах його повноважень.
		 
		Пояснює, що в пункті 511 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовані санкцій до позивача - ОСОБА_1, який народився 22 жовтня 1966 року, громадянина України, із зазначенням його посади: «колишній «міністр юстиції» незаконного збройного формування «ДНР». 
		 
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року, «ДНР» та «ЛНР» визнані терористичними організаціями. 
		 
		Приймаючи рішення від 28 квітня 2017 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», Рада національної безпеки і оборони України дійшла до висновку щодо наявності підстав застосування, зокрема, до позивача санкцій відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII. Зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України уведено в дію Указом Президента України № 133/2017.
		 
		Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року, уведеним в дію Указом Президента України №126/2018, фактично продовжена дія санкцій до позивача, про що зазначено в пункті 510 додатку 1 до цього Рішення. 
		 
		24 жовтня 2018 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об'єктивності, відповідності меті та ефективності. Приписами частини другої статті 2 цього Закону встановлено, що застосування санкцій до громадянина України можливе виключно у випадку якщо громадянин України здійснює терористичну діяльність. 
		 
		Представник позивача наголошує на тому, що виходячи з поняття терористичної діяльності, визначеного Законом України «Про боротьбу з тероризмом» 20 березня 2003 року № 638-IV, якому кореспондують відповідні статті особливої частини Кримінального кодексу України, особою, що здійснює терористичну діяльність, тобто терористом у термінології Закону України «Про боротьбу з тероризмом» може вважатися виключно особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями 258, 2581, 2582, 2583, 2584 та 2585 Кримінального кодексу України. 
		 
		Позивач доводить, що враховуючи презумпцію невинуватості, встановлену статтею 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, та зважаючи на відсутність чинного обвинувального вироку відносно позивача, прийняття оскаржуваних Указів відбулося з прямим порушенням підстав і принципів застосування санкцій, визначених статтею 3 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, а також з перевищенням повноважень щодо застосування санкцій до громадян України, обмежених приписами статті 2 цього Закону. 
		 
		Крім того, зазначає, що оскаржувані Укази Президента України прийняті без дотримання процедури їх прийняття, не зрозумілим залишається наявність чи відсутність пропозиції про застосування таких санкцій, підстав, часу та суб'єкта їх внесення до Ради національної безпеки і оборони України, ці обставини залишаються не встановленим і непідтвердженим належними та допустимими доказами.  
		 
		24 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання представника позивача - адвоката Попкова П.О., про залучення Служби безпеки України та Кабінету Міністрів України до участі у розгляді цієї справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		 
		24 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду розгляд справи відкладено до вирішення питання допуску та дозволу на допуск до державної таємниці суддів. 
		 
		21 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання представника позивача про призначення справи до розгляду та витребування письмових доказів. Справу № 9901/774/18 призначено у відкрите судове засідання на 22 лютого 2019 року о 10:00 год. Витребувано у Державної служби фінансового моніторингу України наявну інформацію та документи, що стосуються ОСОБА_1, покладених в основу застосованих до нього санкцій, попередньо наведену у листі цього органу від 23 листопада 2018 року № 3129/461-06-5/ДСК. 
		 
		22 лютого 2019 року у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено перерву до 15 березня 2019 року.
		 
		25 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов лист Державної служби фінансового моніторингу України, у якому повідомлено про те, що відповідно до Закону України «Про санкції» в межах компетенції за результатами аналізу відкритої інформації в мережі Інтернет підготовлено додаткові пропозиції для застосування до ОСОБА_1 обмежувальних заходів (санкцій).
		 
		15 березня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05 квітня 2019 року.
		 
		05 квітня 2019 року у судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що 19 березня 2019 року Указом Президента України №82/2019 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з підпунктом 1 пункту 5 якого у додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року, уведеного в дію Указом Президента України №176/2018, виключено позицію 510, згідно з якою до ОСОБА_1 було застосовано санкції, що є предметом оскарження у цій справі. 
		 
		Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти закриття провадження у справі, оскільки у разі закриття провадження у справі неможливо буде відшкодувати моральну та матеріальну шкоду за період дії санкцій щодо позивача, що є порушенням його прав та інтересів, а також ускладнить захист честі, гідності і репутації ОСОБА_1
		 
		Представники третіх осіб клопотання про закриття провадження у справі підтримали та просили суд його задовольнити. 
		 
		Як видно зі місту позовної заяви, спір у цій справі виник з приводу правомірності  прийняття Указів Президента України в частині введення в дію відповідних Рішень Ради національної безпеки і оборони України, якими до позивача застосовано обмежувальні заходи (санкції), що полягають у тимчасовому обмеженні права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, зокрема, коштами, які знаходяться на рахунках у банківських установах (блокування активів, зупинення фінансових операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України).
		 
		За змістом частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження, зокрема, актів, дій чи бездіяльності Президента України. 
		 
		Особливості розгляду цієї категорії спорів визначено у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		 
		Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
		 
		Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України відповідно до частини першої статті 107 Конституції України. За положеннями частини сьомої цієї статті Президент України вводить в дію Указами рішення Ради національної безпеки і оборони України, що зумовлює висновок про те, що зазначена норма носить імперативний характер.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачені пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію Указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання Указу Президента України і є обов'язковим до виконання. 
		 
		Відтак, згідно з Основним Законом та Законом України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII Президент України в межах наданих йому повноважень вводить в дію рішення Ради національної безпеки України, самостійно не запроваджує персональні санкцій щодо юридичних чи фізичних осіб, особисто не здійснює перевірку фактів та відомостей, що стали підставою для застосування санкцій до будь-кого із суб'єктів застосування санкцій. 
		 
		Зі змісту оскаржуваних Указів Президента України №133/2017, №126/2018 та №176/2018 встановлено, що зазначеними актами введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року, від 02 травня 2018 року і від 21 червня 2018 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" відповідно.
		 
		Суд зазначає, що термін дії санкцій, застосованих до позивача відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року, яке уведено в дію Указом Президента України № 133/2017, сплив у травні 2018 року.
		 
		Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року, уведеним в дію Указом Президента України №126/2018, фактично продовжена дія санкцій до позивача, застосованих Указом Президента України № 133/2017.
		 
		На момент звернення з позовом до суду Укази № 133/2017 та  № 126/2018 вичерпали свою дію у часі стосовно позивача, негативні правові наслідки запровадження санкцій на час звернення з позовом до Суду мали місце внаслідок видання та дії Указу Президента України № 176/2018.
		 
		Чинним відносно позивача є Указ Президента України №176/2018, яким уведено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року, де в пункті 2 зазначено, що додатки 1 і 2 рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року, введеного в дію Указом Президента України                   № 126/2018, викладено в іншій редакції.
		 
		19 березня 2019 року Указом Президента України №82/2019 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 березня 2019 року "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з підпунктом 1 пункту 5 якого у додатку 1 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року, уведеного в дію Указом Президента України №176/2018, виключено позицію 510, згідно з якою до ОСОБА_1 було застосовано санкції, що є предметом оскарження у цій справі. 
		 
		У наданому в судовому засіданні 05 квітня 2019 року листі Служби безпеки України від 21 грудня 2018 року № 8/5/2-7694 до Ради національної безпеки і оборони України зазначено, серед іншого, що станом на 21 грудня 2018 року Службою безпеки України встановлено, що ОСОБА_1 проживає на контрольованій території України, не підтримує агресію Російської Федерації на Донбасі, анексію Автономної Республіки Крим, підтримує політику України щодо звільнення тимчасово окупованих територій та займає проукраїнську позицію. 
		 
		Враховуючи викладене, відповідно до статей 1, 3, 5 Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII Служба безпеки України ініціювала питання про скасування застосованих до громадянина України ОСОБА_1 санкцій, передбачених статтею 4 цього Закону.
		 
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства Суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
		 
		Отже, внаслідок видання Указу Президента України від 19 березня 2019 року                      №82/2019 застосовані до позивача санкції скасовано, а відтак усунуто відповідні обмеження прав позивача, які полягали у неможливості внаслідок застосованих до нього санкцій на власний розсуд користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		 
		При цьому зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи не дають підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваних Указів Президента України  № 133/2017, № 126/2018 та № 176/2018 протиправними та їх скасування.
		 
		Твердження представника позивача про неможливість повного відновлення порушених прав та інтересів позивача, які полягають у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди за період дії санкцій щодо позивача та захисті його честі, гідності і репутації є неприйнятними, оскільки зазначені вимоги не заявлялися в межах цього адміністративного позову, про їх порушення не вказувалося в позовній заяві та заявах по суті.
		 
		За наведених обставин Суд визнає наявними підстави для закриття провадження у справі.
		 
		Щодо заявленого позивачем клопотання про відшкодування судових витрат.
		Згідно з частинами першою та другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
		 
		За таких обставин сплачений судовий збір підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1409,60   грн за подання до суду адміністративного позову згідно з платіжним дорученням від 11 вересня 2018 року №   17584545 та 704,80  грн згідно з платіжним дорученням від 24 вересня 2018 року №   17760253.
		 
		Отже судові витрати, понесені ОСОБА_1 на оплату судового збору за подання до суду адміністративного позову має бути присуджений на його користь за рахунок коштів передбачених Державним бюджетом України.
		 
		Керуючись статтями 2, 22, 132, 194, 238, 241, 243, 248, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", Суд
		 
		УХВАЛИВ: 
		Клопотання представника Президента України про закриття провадження у справі №9901/774/18 задовольнити.
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України, Кабінет Міністрів України, про визнання протиправними та скасування Указу Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", Указу Президента України від 14 травня 2018 року №126/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", Указу Президента України від 21 червня 2018 року №176/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" - кожен в частині застосування персональних санкцій до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - закрити.
		 
		Повернути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) за рахунок коштів передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України, судові витрати в розмірі 2114,40 грн (дві тисячі сто чотирнадцять гривень сорок копійок) згідно з платіжним дорученням від 11 вересня 2018 року №   17584545 та згідно з платіжним дорученням від 24 вересня 2018 року №   17760253. 
		 
		Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
		 
		Ухвала складена та підписана 05 квітня 2019 року.  
		 
		Головуючий:                                                                                      Р.Ф.Ханова
		Судді:                                                                                                       Л.І. Бившева
		                       М.І. Гриців 
		                                                                                                             М.І. Смокович 
		            Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...