Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/3350/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 08.04.2019. Зареєстровано: 09.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2019.
Дата набрання законної сили: 25.03.2019
Номер судового провадження: 11-сс/813/313/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160380001298

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-сс/813/313/19
		Номер справи місцевого суду: 509/3350/18 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.03.2019 року                                         м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді         ОСОБА_2 ,
		суддів             ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря с/з         ОСОБА_5 ,
		прокурора                 ОСОБА_6 ,
		представника власника майна     ОСОБА_7 ,
		потерпілого                 ОСОБА_8 ,
		представника потерпілого         ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 серпня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160380001298 від 26 червня2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 серпня 2018 року було задоволено клопотання слідчого Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 та накладено арешт на 27/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , (умовно визначено як квартира АДРЕСА_2 ), що належить ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер запису про право власності № НОМЕР_3 , підстава: договір купівлі-продажу №485, номер: 40535431) та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек відносно вказаного майна,у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12018160380001298 від 26 червня2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. 
		Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді постановлена з недотримання норм кримінального процесуального законодавства України, а саме:
		- в порушення вимог ст.170 КПК України слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_10 не є підозрюваним або обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, на даний час він є свідком;
		- ОСОБА_10 є добросовісним набувачем зазначеного майна, адже він придбав зазначену нерухомість на підставі посвідченого нотаріально договору купівліпродажу від 06.04.2018 року,
		- майно, на яке накладено арешт, речовим доказом не визначалось і не містить ознак речового доказу, не містить жодної інформації про можливий злочин та не є предметом злочину;
		- розгляд клопотання слідчого проводився без належного повідомлення та у відсутність власника майна. 
		Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_8 та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
		Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
		Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
		Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. 
		Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до клопотання слідчого на теперішній час слідчим відділом Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018160380001298 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.06.2017 з метою здійснення купівлі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 передав ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США (що на момент здійснення передачі грошей дорівнює 393 000 гривень). При цьому ОСОБА_8 не знав, що домоволодіння (окремо розташована будівля біля адреси: АДРЕСА_1 ) яке йому пропонувала ОСОБА_12 для купівлі, не має правовстановлюючих документів, власника, та не може бути відчужене, також ОСОБА_8 вважав, що передає грошові кошти в якості частини від загальної суми вартості будинку (частина розстрочки). В свою чергу ОСОБА_12 вважає, що ОСОБА_8 виплатив грошові кошти в якості завдатку, та усвідомлював, що здійснює купівлю квартири АДРЕСА_3 , а сама будівля біля вищевказаної адреси надається безоплатно покупцю квартири АДРЕСА_2 . В подальшому, ОСОБА_12 не повернула ОСОБА_8 , раніше отримані 15 000 доларів США (що на момент здійснення передачі грошей дорівнює 393 000 гривень), та не передала ОСОБА_8 права на нерухоме майно. 
		Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 серпня 2018 року було задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на зазначену частку домоволодіння, зважаючи на доведеність наявності правових підстав, передбачених положеннями ст.170 КПК України для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
		З матеріалів справи вбачається, що між потерпілим ОСОБА_8 та власником арештованого майна ОСОБА_10 виникли правовідносини з приводу відчуження зазначеного майна та оплати вартості частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно із ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні...; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Таким чином, слідчий суддя вірно прийшов до висновку про те, що такий захід забезпечення кримінального провадження відповідає принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та відповідає такій меті застосування арешту майна, як забезпечення збереження речових доказів.
		Також апеляційний суд враховує, що до звернення з клопотанням про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий вчинив достатньо слідчих дій для встановлення обставин, що мають значення для розслідування даного кримінального провадження та можуть розцінюватися як обґрунтування наявності фактичних підстав для накладення арешту на зазначену частину нерухомого майна.
		Так, в матеріалах провадження наявний прокол допиту потерпілого ОСОБА_8 , копія розписки про отримання від потерпілого ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 15000 доларів США в рахунок оплати за придбання об`єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , протокол допиту свідка ОСОБА_13 , відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, протокол допиту свідка ОСОБА_12 , копія довіреності. 
		До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
		Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
		У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
		Зазначеній позиції ЄСПЛ щодо забезпечення прав власника відповідає і положення ч.4 ст.173 КПК України, відповідно до яких у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
		Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею були дотримані дані норми, оскільки обмеження права власності оскаржуваною ухвалою було визначено лише шляхом заборони розпорядження арештованим майно - 27/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у виді заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек відносно вказаного майна. 
		Оцінюючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність достатніх та належних підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на зазначене нерухоме майно - 27/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
		Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
		1) залишити ухвалу без змін;
		2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. 
		За таких обставин апеляційний суд визнає необґрунтованою апеляційну скаргу представника власника майна, у зв`язку з чим оскаржувана ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст.170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_10 ,  залишити без задоволення.
		Ухвалу слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 серпня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 та накладено арешт на 27/100 частки в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , (умовно визначено як квартира АДРЕСА_2 ), що належить ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер запису про право власності № НОМЕР_3 , підстава: договір купівлі-продажу №485, номер: 40535431) та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек відносно вказаного майна,у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12018160380001298 від 26 червня2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,  залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:
		 
		ОСОБА_2                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...