Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/19121/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2019.
Дата набрання законної сили: 13.03.2019
Номер судового провадження: 14-568цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		13 березня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/19121/16-ц
		провадження № 14-568цс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О.С.,
		суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
		 
		розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у м. Полтаві про відшкодування шкоди та стягнення суми грошової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Москаленко К.О., та постанову Апеляційного суду м. Києва від                13 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів Українець Л.Д.,               Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація Держспецзв'язку), в якому просив суд стягнути на свою користь з МВС України 77 996 грн на відшкодування шкоди та з Адміністрації Держспецзв'язку                58 696 грн грошової допомоги.
		2. ОСОБА_3 посилався на те, що 17 травня 2004 року він був призначений на посаду офіцера фельд'єгерського зв'язку відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Полтаві. Відповідно до виписки з наказу начальника Управління МВС України в Полтавській області по особовому складу від 07 червня 2004 року його зараховано в кадри                 МВС України, присвоєно йому спеціальне звання - старший лейтенант внутрішньої служби. Відповідно до наказу відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Полтаві від 11 жовтня 2013 року він був звільнений із займаної посади майора внутрішньої служби, старшого офіцера фельд'єгерського зв'язку для особливих доручень відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у запас через хворобу              (підп. «б» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).                                 28 листопада 2013 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання в період проходження служби. 
		3. Позивач вважав, що відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2008 року № 605, з Адміністрації Держспецзв'язку слід стягнути на його користь одноразову грошову допомогу у розмірі 42-місячного грошового забезпечення у сумі 58 696 грн та згідно зі                 ст. 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з МВС України 77 996 грн на відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.   
		4. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Адміністрації Держспецзв'язку про стягнення суми грошової допомоги відмовлено з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Разом із цим ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до МВС України про відшкодування шкоди та стягнення суми грошової допомоги.
		5. У судовому засіданні 12 жовтня 2016 року як співвідповідача було залучено відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку у м. Полтаві, про що зроблено відповідний запис у журналі судового засідання.
		6. У процесі розгляду справи ОСОБА_3 уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з МВС України 77 996 грн на відшкодування шкоди та з відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку у м. Полтаві 58 696 грн грошової допомоги.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		7. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним відповідачем у цій справі є Головне управління Державної фельд'єгерської служби України в              м. Полтаві, а не МВС України, оскільки позивач проходив службу на посаді офіцера фельд'єгерського зв'язку відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Полтаві. Таким чином, позовні вимоги до МВС України є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Разом із цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку у м. Полтаві, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів звернення до уповноваженого органу із заявою та переліком передбачених Порядком документів та що його заяву було розглянуто й відмовлено у її задоволенні, отже, позивач не довів, у який саме спосіб порушено його права відділом урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку у м. Полтаві.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		9. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі                             ч. 1 ст. 377 ЦПК України у редакції Закону України від  03 жовтня 2017 року                   № 2147-VIII.
		10. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 перебував на публічній службі в розумінні п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому спірні правовідносини між сторонами щодо вимог про виплату грошової допомоги та відшкодування шкоди внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю є публічно-правовим спором, який повинен вирішуватися у порядку адміністративного судочинства.   
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11.  У липні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення у справі про задоволення його позову. 
		12. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та з огляду на це безпідставно не задовольнили позов. До того ж заявник зазначав, що його позовні вимоги не стосуються прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, а тому спір не є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. 
		Щодо меж розгляду судом касаційної скарги
		13. 27 липня 2018 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував справу із суду першої інстанції.
		14. 29 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду. 
		15. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		16. 14 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		17. 22 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Позиції інших учасників справи
		18. У серпні 2018 року від МВС України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно погодилося з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини є публічно-правовими і підлягають розгляду в порядку                    КАС України, а тому постанову апеляційного суду слід залишити без змін.  
		Позиція Верховного Суду
		19. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		20. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого. 
		21. Суди попередніх інстанцій установили, що 17 травня 2004 року ОСОБА_3 був призначений на посаду офіцера фельд'єгерського зв'язку відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Полтаві (а. с. 9, т. 1). Відповідно до виписки з наказу начальника Управління МВС України в Полтавській області по особовому складу від 07 червня 2004 року ОСОБА_3 зараховано в кадри МВС України, присвоєно йому спеціальне звання - старший лейтенант внутрішньої служби (а. с. 10, т. 1). Відповідно до наказу відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Полтаві від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади майора внутрішньої служби, старшого офіцера фельд'єгерського зв'язку для особливих доручень відділу Головного управління Державної фельд'єгерської служби України у запас через хворобу (підп. «б» п. 64 Положення) (а. с. 11, т. 1). 28 листопада 2013 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання в період проходження служби.
		22. Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1991 року № 375-3 «Про забезпечення органів державної влади і управління України урядовим кур'єрським зв'язком» та від 26 липня 1999 року № 1349-37 «Про затвердження Положення про Державну фельд'єгерську службу України» особи начальницького складу Державної фельд'єгерської служби України перебувають у кадрах МВС України, призначаються на службу, проходять службу і звільняються зі служби відповідно до Положення, їм присвоюються спеціальні звання внутрішньої служби.
		23. З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив стягнути з МВС України на свою користь 77 996 грн на відшкодування шкоди, а з відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку у м. Полтаві 58 696 грн грошової допомоги.
		24. У ч. 3 ст. 3 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року               № 2147-VIIIвизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		25. Частинами 1 та 2 ст. 11 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення до суду, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
		26. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		27. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, що діяла на момент звернення до суду, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		28. У п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у редакції, що діяла на момент звернення до суду, передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		29. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України у редакції, що діяла на момент звернення до суду, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		30. За змістом п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України у редакції, що діяла на момент звернення до суду, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		31. Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.
		32. На момент звільнення позивача з посади відділ Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в м. Полтаві входив у структуру Держспецзв'язку.
		33. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації Україниє державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.
		34. Відповідно до ч. 16 ст. 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особі рядового чи начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		35. Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 перебував на публічній службі в розумінні п. 15 ст. 3 КАС України, а тому спірні правовідносини між сторонами щодо відшкодування шкоди та виплати грошової допомоги внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю є публічно-правовим спором відповідно до ст.17 КАС України. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		36. Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 
		37. Відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		38. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає. 
		Щодо судових витрат
		39. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		40. Оскільки касаційна скарга заявника залишається без задоволення, то судові витрати, пов'язані з касаційним розглядом, покладаються на його рахунок.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року залишити без змін.
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач       О.С. Ткачук
		Судді:                                      Н.О. Антонюк   Н.П. Лященко
		                   С.В. Бакуліна     О.Б. Прокопенко
		                   В.В. Британчук     Л.І. Рогач
		                   Д.А. Гудима     І.В. Саприкіна
		                   В.І. Данішевська     О.М. Ситнік
		                   О.Р. Кібенко        В.Ю. Уркевич
		                   В.С. Князєв   О.Г. Яновська
		                   Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...